Хрещатик

Позначка: військова аналітика

  • РФ могла тимчасово зменшити удари для накопичення ракет — оцінка Естонії

    РФ могла тимчасово зменшити удари для накопичення ракет — оцінка Естонії

    Інтенсивність російських повітряних ударів по території України могла тимчасово знизитися не через нестачу засобів ураження, а в межах свідомої тактики накопичення ресурсів для подальших масованих атак. Про це попередив очільник відділу оборонної готовності Міністерства оборони Естонії Герт Каю в коментарі для естонського мовника ERR, оцінюючи поточну динаміку російських ударів і можливі подальші сценарії їх розвитку.

    За його словами, дані оборонного відомства Естонії свідчать, що протягом минулого тижня Росія застосувала приблизно 900 безпілотників і 12 ракет для атак по Україні. Водночас, як зазначив Каю, це приблизно на 35% менше за кількістю дронів і на 84% менше за кількістю ракет у порівнянні з попередніми періодами. На перший погляд, така динаміка може виглядати як зниження інтенсивності бойових дій у повітрі, однак естонські військові аналітики розглядають її радше як можливу оперативну паузу.

    Каю наголосив, що подібні періоди зменшення активності вже спостерігалися раніше і нерідко передували новим хвилям масованих комбінованих атак. За його оцінкою, Росія може цілеспрямовано накопичувати ракети та дрони, щоб у подальшому одночасно застосувати велику кількість засобів повітряного нападу. Така тактика, за його словами, має на меті перевантажити українську систему протиповітряної оборони, ускладнивши перехоплення цілей і підвищивши ймовірність ураження критичної інфраструктури.

    Естонський представник звернув увагу, що сучасна російська стратегія повітряних ударів може бути гнучкою і залежати від темпів виробництва озброєнь, логістики, а також від оцінки ефективності української ППО. У цьому контексті навіть тимчасове зменшення інтенсивності ударів не обов’язково означає ослаблення можливостей РФ, а може бути елементом підготовки до більш концентрованого застосування сили в майбутньому.

    Окремо Каю прокоментував вплив українських далекобійних ударів по території Росії, зазначивши, що кампанія діпстрайків створює для Кремля складні дилеми у сфері оборони. За його словами, Росія змушена обирати, які об’єкти захищати в першу чергу, оскільки наявні системи протиповітряної оборони не здатні забезпечити одночасне прикриття всіх стратегічно важливих напрямків. Це, як зазначає він, призводить до ситуації, коли частина інфраструктури залишається менш захищеною і потенційно вразливою до ураження.

    За оцінкою естонського оборонного відомства, така ситуація змушує російське керівництво розподіляти ресурси між фронтом, глибоким тилом і критичною інфраструктурою, що ускладнює загальну систему оборони. Водночас це створює додатковий тиск на російську військову логістику та змушує ухвалювати рішення про пріоритети захисту в умовах обмежених можливостей.

    У ширшому контексті експерти зазначають, що повітряна кампанія Росії проти України залишається динамічною і може змінюватися хвилеподібно — періоди зменшення активності часто змінюються різким зростанням інтенсивності атак. Це робить прогнозування подальших ударів складним, а ситуацію навколо української критичної інфраструктури — вразливою до різких ескалацій.

    На тлі цього українські сили продовжують зміцнювати систему протиповітряної оборони та розвивати засоби виявлення і знищення повітряних цілей, одночасно завдаючи ударів по військовій інфраструктурі Росії, що, за оцінками аналітиків, також впливає на розподіл російських ресурсів і темпи підготовки нових атак.

  • Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін видав чергову порцію пропаганди: незалежні аналітики спростували майже все

    Путін вкотре спробував переконати росіян та міжнародну аудиторію у тому, що Росія нібито впевнено рухається до досягнення своїх цілей у війні проти України. Під час наради, присвяченої так званому розвитку окупованих територій України, російський диктатор заявив, що війська РФ продовжують наступ на всіх напрямках, а удари України по російській території не здатні вплинути на ситуацію на фронті.

    Втім, аналіз відкритих джерел, оцінки незалежних експертів та дані міжнародних аналітичних центрів свідчать про зовсім іншу картину. Більше того, останні місяці стали одними з найскладніших для російських військ з точки зору темпів просування та досягнення поставлених Кремлем цілей.

    Володимир Путін під час наради заявив, що російська армія нібито просувається вперед на всіх ділянках фронту, а українська сторона через неможливість стримати наступ Росії буцімто вдається до “терористичних методів”. Такі заяви вже давно стали частиною офіційної риторики Кремля, який намагається створити враження невідворотної російської перемоги.

    Однак незалежні аналітики звертають увагу на те, що реальні результати бойових дій не підтверджують подібного оптимізму. Інститут вивчення війни (ISW) наголошує, що темпи просування російських військ систематично знижуються ще з листопада 2025 року. Більше того, у квітні та травні 2026 року російські сили зазнали чистих територіальних втрат на окремих напрямках, що є вкрай рідкісним явищем для Кремля після завершення українського контрнаступу 2023 року.

    Аналітики також зазначають, що російське військове командування регулярно подає керівництву країни надто оптимістичну інформацію про ситуацію на фронті. Це формує у Путіна викривлене уявлення про реальний стан справ і підштовхує його до висування дедалі амбітніших та менш реалістичних вимог щодо продовження війни.

    Окрему увагу експерти звертають на те, що російська влада продовжує ігнорувати результати українських ударів по військовій та логістичній інфраструктурі РФ. За останні місяці Україна значно розширила кампанію далекобійних ударів по складах боєприпасів, паливних базах, мостах, залізничних вузлах та об’єктах військової логістики. Саме такі атаки дедалі частіше створюють труднощі для забезпечення російських військ на фронті.

    Особливо відчутними стали удари по транспортних маршрутах, які пов’язують окупований Крим із захопленими територіями півдня України. Експерти зазначають, що руйнування логістичних ланцюгів не завжди одразу відображається на лінії фронту, проте поступово послаблює здатність Росії проводити масштабні наступальні операції.

    Водночас заяви Путіна про безрезультатність українських атак суперечать і реакції самої Росії. Останніми місяцями Кремль активно посилює систему протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів та перекидає додаткові ресурси для захисту внутрішніх регіонів країни. Це свідчить про те, що українські удари створюють реальні ризики для російської військової інфраструктури.

    Показовим є і той факт, що на тлі заяв про успішний наступ Кремль продовжує нарощувати чисельність своїх збройних сил. Російська влада офіційно збільшила штатну чисельність армії до 1,5 мільйона військовослужбовців. Таке рішення багато експертів розглядають як непряме визнання нестачі особового складу та великих втрат, яких зазнала Росія за час повномасштабної війни.

    Аналітики також звертають увагу на інформаційний аспект ситуації. На їхню думку, Кремль дедалі більше залежить від створення образу успішної війни для внутрішньої аудиторії. Саме тому російська пропаганда регулярно повідомляє про нібито стратегічні прориви, навіть коли незалежні дані свідчать про протилежне.

    У попередніх звітах ISW вже неодноразово фіксувалося, що заявлені Кремлем масштаби просування російських військ суттєво перевищували фактичні результати на полі бою. Аналітики вказували на розбіжності між офіційними заявами Москви та реальною ситуацією на фронті.

    Окремі експерти наголошують, що нинішня ситуація дедалі більше нагадує історичні приклади, коли політичне керівництво отримувало викривлену інформацію від військового командування та ухвалювало рішення на основі завищених оцінок власних успіхів. У довгостроковій перспективі це може стати серйозною проблемою для Кремля.

    На цьому тлі Україна продовжує робити ставку на виснаження російської військової машини, розвиток безпілотних технологій та удари по тилових об’єктах противника. Саме ці фактори дедалі частіше згадуються західними аналітиками як такі, що здатні суттєво впливати на перебіг війни.

    Попри чергові заяви Путіна про успіхи та наближення досягнення цілей так званої “спеціальної військової операції”, незалежні оцінки свідчать про інше. Темпи російського просування сповільнюються, втрати залишаються високими, а українські удари по логістиці та військових об’єктах дедалі сильніше впливають на можливості армії РФ. Саме тому між офіційною риторикою Кремля та реальною ситуацією на полі бою продовжує зростати розрив, який стає дедалі важче приховувати навіть російській пропаганді.

  • Путін хотів стерти Україну, але зробив найгіршу помилку у своєму житті

    Путін хотів стерти Україну, але зробив найгіршу помилку у своєму житті

    Повномасштабна війна Росії проти України, яка триває вже понад чотири роки, стала не лише найбільшим військовим конфліктом у Європі з часів Другої світової війни, а й одним із найсерйозніших стратегічних прорахунків президента РФ Володимира Путіна. Саме такого висновку дійшов британський оглядач Чарльз Мур у колонці для видання The Telegraph, де проаналізував наслідки російського вторгнення та його вплив як на Україну, так і на саму Росію.

    На думку автора, головна проблема для Кремля полягає не лише у величезних військових втратах, економічному тиску чи міжнародній ізоляції. Найбільшою поразкою Путіна стало те, що він фактично зміцнив українську державність і національну ідентичність, яку роками намагався заперечувати.

    У своїй статті Мур нагадує, що російський диктатор розпочинав вторгнення у лютому 2022 року під приводом так званої «спеціальної військової операції». У Кремлі були переконані, що українська влада швидко впаде, а значна частина населення не чинитиме серйозного спротиву. Російські війська розраховували взяти Київ за лічені дні та нав’язати Україні вигідний Москві політичний сценарій. Однак ці плани провалилися вже в перші тижні війни, коли українська армія та суспільство продемонстрували здатність до організованого спротиву, а російські підрозділи були змушені відступити від столиці.

    Автор звертає увагу, що війна триває вже понад 1500 днів і перевищила за тривалістю навіть Першу світову війну. При цьому Росія, попри величезні ресурси та чисельну перевагу, так і не змогла досягти своїх ключових стратегічних цілей. За оцінками, наведеними у матеріалі, втрати російської армії можуть становити від 350 до 500 тисяч загиблих військових, а кількість поранених та тих, хто вибув зі строю, є ще більшою.

    Водночас Путін продовжує наполягати на тому, що українці та росіяни є «одним народом», а сама українська державність нібито не має окремої історичної основи. Такі заяви він робив неодноразово ще до початку вторгнення, використовуючи їх як один із головних елементів ідеологічного обґрунтування війни.

    Проте, як зазначає Мур, результат виявився прямо протилежним очікуванням Кремля. Якщо до 2022 року питання української ідентичності та мовно-культурних відмінностей залишалися предметом дискусій у різних регіонах країни, то після вторгнення відбулося безпрецедентне згуртування суспільства. Саме тому автор робить висновок, що Путін «випадково викував дух нації, яку прагнув знищити».

    Ще одним важливим наслідком війни стало кардинальне переформатування європейської системи безпеки. До початку повномасштабної агресії Москва намагалася переконати світ, що НАТО є слабким і розділеним, а країни Східної Європи повинні враховувати інтереси Кремля. Насправді ж вторгнення призвело до протилежного ефекту. Найяскравішим прикладом стала Фінляндія, яка після десятиліть нейтралітету ухвалила рішення приєднатися до НАТО.

    Особливу увагу британський оглядач приділяє трансформації української армії та оборонної промисловості. За роки війни Україна стала одним із світових центрів розробки безпілотних технологій. Українські підприємства активно нарощують виробництво дронів різних типів, а досвід ЗСУ у використанні безпілотників уже вивчають західні партнери. Саме розвиток нових технологій, на думку автора, став одним із факторів, які дозволили Україні компенсувати нестачу традиційних ресурсів та стримувати значно більшу армію противника.

    Мур також проводить історичну паралель із Першою світовою війною. Він нагадує, що тоді перемогу союзникам забезпечила не лише чисельна перевага, а й здатність швидше впроваджувати нові технології та адаптуватися до змін на полі бою. На його переконання, подібний процес відбувається і зараз. Україна активно поєднує сухопутні, морські та безпілотні засоби ведення війни, завдаючи ударів по логістичних маршрутах, паливній інфраструктурі та військових об’єктах Росії далеко за лінією фронту.

    Окремо автор звертає увагу на проблеми всередині самої Росії. Економіка країни дедалі сильніше відчуває наслідки затяжної війни та санкційного тиску, а масштабні втрати на фронті створюють додаткове навантаження на суспільство. Водночас Кремль змушений дедалі більше покладатися на репресивні механізми контролю та обмеження внутрішньої дискусії.

    На думку Чарльза Мура, Путін намагався зруйнувати післявоєнну систему безпеки Європи, але натомість зміцнив її. Україна стала одним із ключових факторів захисту європейської стабільності, а її спротив змінив ставлення багатьох країн до власної безпеки та оборонної політики. Саме тому оглядач називає Україну одним із головних гарантів майбутньої безпеки континенту.

    Поки Кремль продовжує заявляти про готовність досягти своїх військових цілей, дедалі більше західних аналітиків доходять висновку, що головну стратегічну битву Росія вже програла. І якщо спочатку Путін прагнув ліквідувати українську державність, то сьогодні його дії стали каталізатором формування ще сильнішої української нації, яка отримала безпрецедентну підтримку світу та довела свою здатність боротися за незалежність навіть у найважчих умовах.

  • Дрони з ШІ змінюють хід війни: як Україна прориває ППО і логістику РФ

    Дрони з ШІ змінюють хід війни: як Україна прориває ППО і логістику РФ

    Міноборони України повідомляє про суттєве підвищення ефективності ударів по російській військовій інфраструктурі на оперативній глибині, яке за останні місяці зросло приблизно в чотири рази. У відомстві пов’язують це з активним впровадженням технологій штучного інтелекту у сучасні безпілотні системи, що застосовуються Силами оборони.

    Про це йдеться в повідомленні пресслужби Міністерства оборони України.

    За даними відомства, нове покоління ударних безпілотників, які виконують так звані middle strike місії, дедалі частіше оснащується бортовими обчислювальними модулями та системами комп’ютерного зору. Це дозволяє апаратам діяти автономніше та зберігати ефективність навіть в умовах інтенсивної протидії російських засобів радіоелектронної боротьби.

    У Міноборони зазначають, що особливо складною для навігації є зона на відстані понад 50 кілометрів від лінії фронту. Саме там російські системи РЕБ активно придушують або підміняють супутникові сигнали, що ускладнює точне наведення традиційних безпілотників. Для подолання цих викликів застосовуються алгоритми штучного інтелекту, які поєднують навігацію за зображенням місцевості та аналіз супутникових даних.

    Фактично, як пояснюють у відомстві, дрон у польоті постійно сканує підстильну поверхню — дороги, рельєф, річки, інфраструктурні об’єкти — і порівнює отриману картинку з попередньо завантаженими високоточними супутниковими знімками. Це дає змогу визначати своє місцеположення навіть за відсутності стабільного сигналу GPS або при його навмисному спотворенні.

    Окремий етап роботи штучного інтелекту починається на фінальній ділянці польоту, коли безпілотник входить у зону безпосереднього ураження цілі. У цей момент система переходить у режим автономного аналізу відеопотоку з камер, використовуючи нейромережі для розпізнавання військових об’єктів.

    За інформацією Міноборони, алгоритми навчено розрізняти характерні силуети військової техніки, зокрема елементи систем протиповітряної оборони, радіолокаційні станції, транспортні засоби та об’єкти логістичної інфраструктури. Після ідентифікації цілі система автоматично формує “маркер захоплення” та коригує траєкторію польоту для максимально точного ураження.

    Окремо зазначається, що сучасні нейромережі здатні відрізняти справжню військову техніку від макетів і імітаційних конструкцій. Для цього аналізуються геометричні параметри, текстура поверхні, а також можливі теплові сигнатури, що дозволяє підвищити точність ударів і зменшити вплив хибних цілей.

    Крім наведення, штучний інтелект активно використовується і на етапі планування місії. Перед запуском дрона система обробляє дані розвідки, включно з інформацією про розташування російських систем ППО, і формує оптимальний маршрут польоту.

    Такі маршрути не є прямолінійними: вони враховують рельєф місцевості, висоти, можливі “сліпі зони” радарів і радіус дії засобів ППО противника. За даними відомства, це дозволяє значно знизити ризики втрати безпілотника ще до моменту виходу на ціль.

    У Міноборони підкреслюють, що максимальна дальність таких місій може сягати до 200 кілометрів, а ключовою метою є ураження логістичних вузлів, складів, техніки та командних пунктів противника, розташованих у глибині окупованих територій.

    За оцінкою військових, саме синергія штучного інтелекту, розвідувальних даних і дронових технологій стала одним із факторів різкого зростання ефективності ударів по російській логістиці, зокрема на південному напрямку, де проходять ключові маршрути постачання до окупованого Криму.

    Окремо у матеріалі нагадується, що українські сили останніми місяцями посилили тиск на транспортну інфраструктуру РФ на півдні, включно з дорогами, мостами та залізничними вузлами, які забезпечують сполучення з Кримським півостровом. Це вже призвело до ускладнення постачання російських військ та перегляду маршрутів військової логістики.

    У відомстві підкреслюють, що розвиток таких технологій є частиною ширшої трансформації сучасної війни, де вирішальну роль дедалі більше відіграють автоматизовані системи, дані розвідки та штучний інтелект, а не лише традиційні засоби ураження.

  • Росія змінює головний напрям наступу на Донеччині

    Росія змінює головний напрям наступу на Донеччині

    Росія змінила пріоритети своєї наступальної кампанії на Донеччині та після невдалої спроби прориву в напрямку Слов’янська зосередила основні зусилля на захопленні Костянтинівки. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни (ISW), який описує перегрупування російських військ і зміну оперативних цілей на цьому напрямку.

    Аналітики зазначають, що російське командування фактично скоригувало плани весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року, визначивши Костянтинівку ключовою ціллю на Донеччині. Це місто розглядається як важливий вузол у системі української оборони, зокрема через його транспортне значення та розташування в межах так званого “укріпленого поясу” регіону.

    За даними ISW, російська армія перекинула на цей напрямок значні сили, сформувавши багатокомпонентне угруповання, до складу якого входять елементи одразу кількох загальновійськових армій. Йдеться про спробу створення концентрованого ударного кулака для поступового просування в міській агломерації та навколишніх населених пунктах.

    Український військовий спостерігач Костянтин Машовець, на якого посилається ISW, повідомив, що штурмові дії на Костянтинівському напрямку здійснюють дві великі тактичні групи противника, умовно позначені як “Бахмут” і “Дзержинськ” (Торецьк). За його оцінками, передові підрозділи цих угруповань перебувають на відстані приблизно двох кілометрів один від одного, що свідчить про поступове стискання фронту навколо міста.

    Тактична група “Бахмут”, за даними спостережень, просунулася від району Ступочок у напрямку Новодмитрівки та частково закріпилася в її південній частині. Крім того, російські підрозділи змогли зайти в північно-східні райони Костянтинівки та розширити зону контролю вздовж траси Т-0504 Покровськ — Бахмут, наблизившись до залізничної інфраструктури міста.

    Паралельно угруповання “Дзержинськ” діяло з боку Іллінівки, намагаючись охопити місто з західного та південно-західного напрямків. За оцінками аналітиків, цій групі вдалося здійснити тактичне просування в окремих секторах західної частини Костянтинівки, що створює ризик подальшого розширення зони бойових дій у міській забудові.

    Водночас, як зазначає ISW, російським військам поки що не вдалося встановити контроль над ключовими транспортними вузлами міста. Зокрема, залишається під українським контролем залізнична станція “Костянтинівка”, яка має важливе значення для логістики та пересування в регіоні.

    Українські сили, за інформацією аналітиків, також проводили локальні контрдії, спрямовані на стримування просування противника. Зокрема, повідомляється про зачистку окремих ділянок у районі Довгої Балки на південний захід від міста, де діяли російські диверсійно-розвідувальні групи. Це свідчить про збереження активної боротьби за контроль над підступами до Костянтинівки.

    Інститут вивчення війни підкреслює, що російська армія, ймовірно, продовжить спроби проникнення вглиб міста та закріплення в окремих районах протягом літньої кампанії. Однак аналітики наголошують, що навіть у разі тактичних просувань такі дії можуть супроводжуватися надзвичайно високими втратами та не гарантують досягнення оперативного прориву на рівні всього укріпленого району.

    Фактично, за оцінками ISW, Росія намагається реалізувати поступову тактику “тиску і просочування”, коли замість швидкого прориву застосовується методичне витіснення українських сил із позицій шляхом постійних штурмів і локальних атак. Проте ефективність цієї стратегії значною мірою залежить від ресурсів, які Росія змушена витрачати на утримання темпу наступу.

    Водночас українське військове керівництво неодноразово заявляло, що Сили оборони утримують ключові рубежі та завдають противнику значних втрат під час спроб штурмів. У Генштабі ЗСУ підкреслюють, що ситуація на Донеччині залишається складною, але контроль над критично важливими напрямками зберігається.

    Президент України Володимир Зеленський раніше заявляв, що найближчі місяці можуть стати визначальними для перебігу війни, оскільки результат бойових дій на ключових напрямках безпосередньо впливатиме як на військову, так і на дипломатичну ситуацію навколо України.

    Таким чином, ситуація навколо Костянтинівки, за оцінками ISW, стає одним із центральних елементів російської літньої кампанії на Донеччині, де триває інтенсивне протистояння без ознак швидкого оперативного прориву з боку РФ, але з високою інтенсивністю бойових дій та постійною ескалацією на локальному рівні.

  • Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Росія дозволяє бізнесу купувати ППО через нищівні удари українських дронів

    Російська влада готується до безпрецедентного кроку, який ще кілька років тому виглядав би неможливим. Через дедалі масштабніші атаки українських безпілотників Кремль фактично змушений перекладати частину функцій протиповітряної оборони на приватний бізнес. За даними Bloomberg, Міністерство оборони РФ розробляє механізм, який дозволить великим компаніям самостійно закуповувати системи захисту від повітряних атак для охорони своїх підприємств.

    Йдеться не про звичайні засоби безпеки, а про повноцінні елементи протиповітряної оборони: зенітно-артилерійські установки, радіолокаційні станції, системи радіоелектронної боротьби та інше спеціалізоване обладнання для виявлення й ураження безпілотників. Формально контроль над таким озброєнням залишатиметься за Міністерством оборони Росії, однак його обслуговування можуть передати спеціально підготовленим резервним підрозділам.

    Експерти вважають, що цей крок став прямим наслідком різкого зростання ефективності українських далекобійних безпілотників. Якщо ще рік тому основними цілями атак були прикордонні області Росії та тимчасово окуповані території, то нині українські дрони регулярно завдають ударів по стратегічних об’єктах у глибокому тилу РФ. За оцінками Bloomberg, майже чверть території Росії вже перебуває в зоні досяжності українських ударних безпілотників.

    Особливе занепокоєння Кремля викликають удари по енергетичній інфраструктурі. Лише протягом останніх місяців українські дрони атакували низку нафтопереробних заводів, нафтобаз, терміналів та об’єктів паливної інфраструктури. За даними Bloomberg, у травні безпілотники атакували вісім із десяти найбільших російських нафтопереробних заводів, що призвело до найнижчого рівня переробки нафти з 2009 року та створило ризики дефіциту пального на внутрішньому ринку РФ.

    Проблеми виникли не лише в нафтовому секторі. Повідомляється також про перебої в роботі підприємств хімічної та добривної промисловості. Російські компанії дедалі частіше стикаються із загрозою зупинки виробництва через атаки безпілотників або необхідність тимчасово припиняти роботу для перевірки безпеки об’єктів.

    Ще наприкінці травня глава Російського союзу промисловців і підприємців Олександр Шохін публічно звертався до Володимира Путіна із проханням дозволити бізнесу використовувати власні системи захисту від дронів. За його словами, компанії готові самостійно фінансувати закупівлю озброєння, засобів РЕБ і навіть лазерних систем для боротьби з безпілотниками.

    Показово, що процес уже фактично стартував. За інформацією Bloomberg, деякі великі промислові підприємства вже домовилися з Міноборони РФ про розміщення поблизу своїх виробничих майданчиків зенітних ракетно-гарматних комплексів «Панцир». Раніше російський бізнес не мав права самостійно організовувати настільки серйозний рівень захисту об’єктів.

    Крім того, наприкінці травня Росія ухвалила закон, який дозволив Центральному банку РФ, Сбербанку та низці інших великих фінансових установ створювати власні системи захисту від дронів та фінансувати відповідні заходи безпеки. Це стало ще одним свідченням того, що Кремль уже не здатний забезпечити централізоване прикриття всіх стратегічних об’єктів країни.

    Ситуація загострилася після серії українських ударів по Санкт-Петербургу та Ленінградській області. У червні українські безпілотники атакували нафтовий термінал у Санкт-Петербурзі, військові об’єкти в Кронштадті та інші стратегічні цілі, розташовані більш ніж за тисячу кілометрів від українського кордону. У результаті російська влада була змушена обмежувати роботу аеропортів, мобільного зв’язку та навіть інтернету.

    Аналітики зазначають, що нинішнє рішення Кремля є непрямим визнанням серйозних проблем у системі російської протиповітряної оборони. Війна поступово переходить у фазу, коли захист критичної інфраструктури стає не лише завданням армії, а й відповідальністю приватного сектору.

    Показово, що аналогічні моделі захисту інфраструктури розвиваються і в Україні, однак у зовсім іншому форматі. Міністерство оборони України вже залучило десятки підприємств до системи захисту від російських дронів, інтегрувавши їх у єдину систему ППО під командуванням Повітряних сил. За даними Міноборони, приватні групи протиповітряної оборони вже збили понад два десятки російських безпілотників різних типів.

    У Росії ж фактично йдеться про спробу терміново закрити прогалини в обороні після того, як українські дрони довели свою здатність регулярно діставатися стратегічно важливих об’єктів на відстані понад дві тисячі кілометрів від фронту. І якщо раніше головною проблемою Кремля були удари по прикордонних регіонах, то тепер російське керівництво змушене шукати способи захистити практично всю економічну інфраструктуру країни.

    Схоже, що війна дронів виходить на новий рівень, а українські безпілотники вже змушують Кремль переглядати саму модель оборони держави.

  • Бензин закінчується, нерви теж: у Криму назріває криза, яка може обвалити позиції РФ

    Бензин закінчується, нерви теж: у Криму назріває криза, яка може обвалити позиції РФ

    Окупований Крим дедалі більше втрачає статус надійного тилу для російської армії та перетворюється на одну з найуразливіших ділянок війни. Дефіцит пального, перебої з логістикою, регулярні удари по військових об’єктах та наростання панічних настроїв серед населення можуть стати передумовами для подій, які ще недавно здавалися малоймовірними. Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров в інтерв’ю РБК-Україна заявив, що подальше посилення блокади Криму здатне поставити російське угруповання на півострові перед вибором: або шукати способи виживання в умовах ізоляції, або починати евакуацію військ.

    За словами Чубарова, процес перетворення Криму з тилового регіону на прифронтову територію триває вже не перший рік. Одним із переломних моментів стали удари по військовому аеродрому в Новофедорівці у серпні 2022 року. Відтоді атаки на російські військові об’єкти на півострові стали регулярними.

    Сьогодні під ударами опиняються аеродроми Саки, Кача, Бельбек, військові частини в Сімферополі та інші об’єкти, які використовуються російською армією для ведення війни проти України. За оцінками експертів, у Криму розташовані понад дві сотні військових об’єктів різного призначення, а сам півострів фактично повністю мілітаризований.

    Одним із найболючіших наслідків для окупаційної адміністрації стала логістична криза. Через пошкодження Керченського мосту та вогневий контроль Збройних сил України над сухопутним коридором через окуповані території Запорізької та Херсонської областей російська сторона стикається зі зростаючими труднощами у постачанні ресурсів.

    Особливо відчутною стала нестача пального. На окремих автозаправних станціях уже фіксуються обмеження на продаж бензину та дизельного пального, а серед місцевих жителів зростає занепокоєння щодо подальшого розвитку ситуації.

    Чубаров зазначає, що ця криза впливає не лише на військових, а й на цивільне населення. Водночас серед мешканців Криму існують різні настрої. Частина людей звинувачує Україну у створенні труднощів, однак багато кримчан, які залишаються проукраїнськи налаштованими, готові терпіти нинішні проблеми, якщо це наблизить деокупацію півострова.

    За словами голови Меджлісу, сотні тисяч жителів Криму, серед яких кримські татари, етнічні українці та представники інших національностей, продовжують вважати себе громадянами України та очікують на повернення півострова під контроль Києва.

    Ключовим фактором, який може змінити ситуацію, Чубаров називає подальше посилення блокади. На його думку, якщо ЗСУ вдасться встановити повний контроль над сухопутними маршрутами постачання, а Керченський міст остаточно втратить здатність виконувати логістичні функції, російське військове угруповання зіткнеться з критичними проблемами забезпечення.

    Експерти, на яких посилається Чубаров, вважають, що в такому разі Москва буде змушена або суттєво скорочувати присутність своїх сил на півострові, або шукати шляхи евакуації окремих підрозділів. Водночас морський шлях уже не гарантує Росії безпечного постачання, оскільки її можливості в Чорному морі значно обмежені.

    Окрему увагу Чубаров звернув на психологічний аспект можливої деокупації. За його словами, перші ознаки підготовки окупаційної адміністрації до відступу можуть викликати ланцюгову реакцію серед населення.

    Він навів інформацію про підготовку до евакуації архівів, музейних цінностей та інших об’єктів, які російська влада вважає стратегічно важливими. Навіть такі непрямі сигнали, на його думку, можуть бути сприйняті як ознака того, що окупаційна влада не впевнена у своєму майбутньому.

    Особливо це може вплинути на росіян, які переїхали до Криму після окупації півострова. За оцінками Чубарова, таких людей уже близько мільйона. Якщо вони почнуть масово залишати Крим через побоювання втратити майно або опинитися в зоні бойових дій, це може спровокувати серйозний психологічний злам серед прихильників окупаційної влади.

    Разом із тим Чубаров не вважає реалістичним сценарій масових народних повстань проти окупаційної адміністрації. Він наголошує, що сучасні технології контролю, тотальне стеження та робота російських силових структур практично унеможливлюють відкритий спротив на території півострова.

    Натомість вирішальним фактором він називає саме військовий та логістичний тиск. Якщо російські війська втратять можливість повноцінно забезпечувати свої підрозділи пальним, боєприпасами та продовольством, ситуація може змінитися значно швидше, ніж очікують навіть деякі аналітики.

    На переконання Чубарова, втрата Криму матиме для Росії не лише військові, а й потужні політичні наслідки. Він нагадав, що в історії саме зміна контролю над півостровом неодноразово ставала переломним моментом для сторін конфлікту.

    Саме тому деокупація Криму, незалежно від того, відбудеться вона внаслідок військової операції чи через вимушений відступ окупаційних сил, може стати подією, яка кардинально змінить подальший перебіг російсько-української війни.

  • Путін стоїть перед вибором: експерти назвали чотири сценарії війни, серед них — удар по НАТО

    Путін стоїть перед вибором: експерти назвали чотири сценарії війни, серед них — удар по НАТО

    Росія наближається до моменту, коли Кремлю доведеться визначатися з подальшою стратегією війни проти України. На тлі затяжних бойових дій, економічного тиску санкцій та зростання витрат на ведення війни західні аналітики розглядають кілька можливих сценаріїв розвитку подій. Серед них є як варіант реального перемир’я, так і ризик масштабної ескалації із залученням країн НАТО.

    Такі оцінки оприлюднив данський військовий аналітик Андерс Нільсен. Його висновки проаналізував викладач Києво-Могилянської бізнес-школи та Бізнес-школи Українського католицького університету Валерій Пекар, який вважає, що найбільшу небезпеку для Європи становить сценарій подальшої ескалації російської агресії.

    За словами Пекаря, Нільсен виділив чотири базові сценарії розвитку війни, кожен із яких має власні переваги та ризики для Кремля.

    Першим сценарієм є реальне перемир’я та припинення активних бойових дій. Для російського керівництва такий варіант міг би стати можливістю стабілізувати економічну ситуацію, знизити соціальну напругу та отримати перепочинок після кількох років війни. Водночас для Кремля це означало б фактичне визнання того, що заявлені цілі так званої «спеціальної військової операції» не були досягнуті. Крім того, російська влада зіткнулася б із проблемою повернення великої кількості військових із фронту, що може створити додаткові внутрішні ризики.

    Другим сценарієм аналітики називають замороження лінії фронту без офіційного завершення війни. У цьому випадку бойові дії можуть перейти у менш інтенсивну фазу, однак конфлікт залишиться невирішеним. Для Кремля це дає можливість зберегти політичну стабільність та продовжувати виснажувати Україну у довгостроковій перспективі. Водночас економічні проблеми Росії продовжуватимуть накопичуватися, а витрати на утримання окупованих територій та військової машини залишатимуться високими.

    Третій сценарій передбачає проведення нової повномасштабної мобілізації в Росії. Такий крок дозволив би Кремлю збільшити чисельність армії та спробувати переломити ситуацію на фронті на свою користь. Проте наслідки для самої Росії можуть бути вкрай болючими. Йдеться не лише про додаткове навантаження на економіку, а й про ризик зростання соціального невдоволення та посилення внутрішніх конфліктів серед політичних і бізнесових еліт.

    Найбільш тривожним сценарієм, на думку частини експертів, є розширення конфлікту за межі України та атака на країни НАТО. Прихильники цієї версії вважають, що Кремль може спробувати залякати європейські держави та продемонструвати слабкість Альянсу. У разі успіху Росія могла б розраховувати на зменшення підтримки України та посилення політичних суперечностей усередині Європейського Союзу. Однак ризики такого кроку надзвичайно високі, оскільки він може спровокувати пряму відповідь з боку країн НАТО.

    Валерій Пекар зазначає, що з військової точки зору всі чотири сценарії залишаються можливими. За його оцінкою, Росія все ще має достатньо людських і матеріальних ресурсів для проведення додаткової мобілізації, а також потенціал для провокацій або атак проти окремих країн Альянсу.

    Особливу увагу експерт звертає на держави Балтії та Польщу, які регулярно згадуються у звітах західних аналітичних центрів як потенційні цілі російського тиску. В останні роки країни НАТО значно посилили свою військову присутність на східному фланзі, однак дискусії щодо готовності Альянсу до швидкої реакції на можливі провокації тривають.

    На думку самого Андерса Нільсена, найбільш логічним для Кремля виглядає сценарій замороження фронту з продовженням війни у менш інтенсивному форматі. Такий підхід дозволив би Росії виграти час, уникнути політично ризикованої мобілізації та зберегти можливість для подальшого тиску на Україну.

    Проте Пекар наголошує, що логіка Володимира Путіна не завжди збігається з класичними військовими розрахунками. За його словами, російський президент часто обирає стратегію постійного підвищення ставок, намагаючись досягти максимальної переваги навіть ціною значних ризиків.

    Саме тому викладач вважає сценарій ескалації проти країн НАТО одним із найімовірніших. На його думку, у разі успішної реалізації такого плану Кремль міг би спробувати досягти одразу кількох стратегічних цілей: послабити Європейський Союз, зменшити підтримку України, домогтися пом’якшення санкцій та повернення частини заморожених російських активів.

    Водночас експерт застерігає, що готовність Європи до такого розвитку подій може кардинально змінити розрахунки Москви. Останніми роками країни ЄС суттєво збільшили оборонні бюджети, нарощують виробництво озброєнь та поглиблюють військову співпрацю з Україною. У разі подальшої інтеграції оборонних зусиль Росія може зіткнутися зі значно серйознішими викликами, ніж очікує.

    Нагадаємо, раніше Валерій Пекар зазначав, що головною метою Кремля залишається виснаження України та її партнерів. Водночас він вважає малоймовірним виникнення масових протестів у Росії через погіршення економічної ситуації. На його думку, реальні зміни всередині країни-агресора можуть відбутися лише в разі серйозного конфлікту між представниками російських еліт.

    Експерти сходяться в одному: незалежно від того, який сценарій обере Кремль, найближчі місяці можуть стати визначальними не лише для України, а й для всієї системи безпеки в Європі. Саме тому питання підтримки України та зміцнення обороноздатності держав НАТО залишається одним із ключових факторів стримування подальшої ескалації.

  • Путін готує новий плацдарм для ударів? ISW попереджає про небезпечний сценарій через Білорусь і загрозу трасам із Польщі

    Путін готує новий плацдарм для ударів? ISW попереджає про небезпечний сценарій через Білорусь і загрозу трасам із Польщі

    Росія може активізувати використання території Білорусі для нової фази війни проти України — не для масштабного наземного вторгнення, а для ударів дронами по стратегічній інфраструктурі та логістичних маршрутах на заході країни. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Institute for the Study of War (ISW), де американські фахівці попереджають про формування Москвою та Мінськом інформаційного підґрунтя для потенційної ескалації.

    Поштовхом до нової хвилі занепокоєння стали заяви державного секретаря Ради безпеки Білорусі Олександра Вольфовича. Він стверджував, що білоруські військові нібито зафіксували 116 випадків перетину кордону українськими безпілотниками лише за останній тиждень. За словами чиновника, деякі дрони буцімто навіть намагалися атакувати прикордонну інфраструктуру Білорусі.

    В ISW наголошують: подібні заяви можуть бути частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої на виправдання майбутнього використання білоруської території для російських атак по Україні. Аналітики звертають увагу, що останнім часом українська влада також попереджала про тиск Кремля на режим Олександра Лукашенка з метою втягнення Білорусі у нові військові сценарії.

    Водночас експерти не бачать ознак підготовки нового масштабного наступу з півночі за сценарієм 2022 року. За оцінками ISW, наразі немає підтвердженого накопичення достатніх сил на білорусько-українському кордоні, яке могло б свідчити про готовність до повноцінного вторгнення. Крім того, Росія, яка продовжує активні бойові дії на сході та півдні України, не має достатнього резерву військ для підтримки білоруської армії у разі нового наступу.

    Однак загроза може полягати в іншому. За оцінками американських аналітиків, Кремль здатен використати Білорусь як платформу для масованих ударів дронами по критично важливих об’єктах у західних регіонах України. Йдеться передусім про логістичні маршрути, якими до країни надходить західна військова допомога, пальне, техніка та інше забезпечення.

    Особливу увагу ISW приділяє автомагістралі М-06 Київ — Чоп, яка проходить через Житомирську, Рівненську та Львівську області й фактично є однією з головних транспортних артерій між Україною та Польщею. Саме ці маршрути, за оцінками аналітиків, можуть опинитися під прицілом у разі запуску російських безпілотників безпосередньо з білоруської території.

    У звіті наголошується, що запуск дронів із Білорусі значно розширить можливості російської армії. Якщо зараз більшість ударних БпЛА летять із території РФ або тимчасово окупованого Криму, то новий напрямок дозволить скоротити дистанцію до цілей на заході України. Це дасть змогу використовувати дистанційно керовані дрони типу «Шахед» та «Молнія» ефективніше — з вищою точністю та більшою здатністю вражати рухомі об’єкти.

    Фактично йдеться про потенційну спробу порушити транспортні ланцюги між Україною та країнами НАТО. Західні області досі залишалися відносно безпечнішими для логістики порівняно зі східними регіонами, однак новий сценарій може змінити ситуацію.

    Аналітики також згадують інцидент, про який українська сторона повідомляла ще наприкінці 2025 року. За даними українських чиновників, 22 грудня російський оператор БпЛА, який перебував на території Білорусі, здійснив атаку керованим FPV-дроном типу «Шахед» по українському вантажному потягу поблизу Коростеня на Житомирщині. Це приблизно за 50 кілометрів від білоруського кордону. Тоді інцидент не отримав широкого міжнародного резонансу, однак нині в ISW розглядають його як можливий тест нового формату атак.

    Окрему увагу експерти звертають на інформаційну складову. У звіті зазначається, що заяви білоруських чиновників про “українські дрони” можуть бути частиною підготовки громадської думки всередині Білорусі та Росії до подальшої військової співпраці проти України. Подібна риторика вже використовувалася Кремлем перед вторгненням у 2022 році, коли Москва звинувачувала Київ у нібито “провокаціях” та “загрозах”.

    Українська влада наразі реагує стримано, але уважно відстежує ситуацію на північному напрямку. У Державній прикордонній службі України раніше назвали заяви Мінська про “атаки українських дронів” абсурдними. У Києві нагадують, що саме Росія регулярно використовує територію Білорусі для запуску ракет і прольоту ударних безпілотників по українських містах.

    На тлі цих подій в Україні продовжується укріплення північного кордону. Зокрема, у Волинській та Житомирській областях посилюють інженерні споруди, системи спостереження та протидроновий захист. Військові не виключають, що Росія може спробувати використати білоруський напрямок для відволікання українських сил або створення постійної загрози тиловим регіонам.

    Резонансною стала і заява командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді, який повідомив, що українські військові вже визначили перші 500 потенційних цілей на території Білорусі у випадку прямого втручання режиму Лукашенка у війну. Це стало одним із найжорсткіших публічних сигналів Києва щодо можливих наслідків для Мінська.

    Попри тривожні прогнози, аналітики наголошують: наразі йдеться не про неминучий наступ, а про створення нової моделі війни — із розширенням повітряної загрози та ударами по логістиці. Саме тому захід України, який донедавна сприймався як відносно глибокий тил, може опинитися у зоні підвищеного ризику вже найближчими місяцями.

  • РФ могла почати виробництво “Орєшніка”, але ракет у запасі мало

    РФ могла почати виробництво “Орєшніка”, але ракет у запасі мало

    Росія, ймовірно, розпочала малосерійне виробництво балістичних ракет середньої дальності типу “Орєшнік”, однак навіть за таких умов їхня загальна кількість у російському арсеналі залишається вкрай обмеженою. Про це повідомляє Defense Express, посилаючись на аналіз динаміки застосування цієї зброї, дані українських спецслужб та оцінки міжнародних експертів.

    Аналітики звертають увагу, що одним із ключових індикаторів можливого переходу до серійного або напівсерійного виробництва є скорочення інтервалів між бойовим застосуванням ракети. Якщо між першими двома ударами, які пов’язують із застосуванням “Орєшніка” по Дніпру та Львову, минуло приблизно 13,5 місяців, то між другим і третім випадком використання — зокрема ударом по Білій Церкві в ніч на 24 травня — цей проміжок скоротився до близько 4,5 місяців. Така різниця, на думку експертів, може свідчити про поступове налагодження виробничого циклу або накопичення певного мінімального запасу ракет, який дозволяє частіше їх застосовувати.

    У матеріалі підкреслюється, що подібна динаміка узгоджується з раніше озвученими оцінками українських спецслужб щодо перспектив виробництва цього типу озброєння. Зокрема, ще у жовтні 2025 року під час закритого брифінгу за участю керівництва держави та розвідувальних структур повідомлялося, що Росія може планувати виготовлення до шести ракет “Орєшнік” у 2026 році. Згодом, у січні 2026 року, перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки Олег Луговський заявив, що на той момент Росія могла мати лише 3–4 такі ракети, але водночас розглядала запуск малосерійного виробництва з орієнтовним темпом близько п’яти одиниць на рік і потенційно більше у разі нарощування потужностей.

    Окремо вказується, що дані Головного управління розвідки Міноборони України станом на квітень 2026 року оцінювали загальний запас “Орєшників” у Росії до 10 одиниць. Водночас експерти наголошують, що така формула “до 10” означає верхню межу оцінки, а не точну кількість, і реальний арсенал може бути меншим. У цьому контексті аналітики підкреслюють, що навіть за найоптимістичніших для Росії підрахунків мова не йде про масовий арсенал, а радше про обмежену кількість одиниць високотехнологічної зброї.

    За оцінками оборонних фахівців, поточний темп виробництва може становити приблизно одну ракету кожні 2–2,5 місяці. Це означає, що навіть за умови запуску малосерійного виробництва на початку року Росія фізично не могла накопичити великий запас таких ракет і, ймовірно, виготовила лише кілька додаткових одиниць у межах обмеженого виробничого циклу. Відповідно, навіть за наявності серійного складання, мова йде не про масштабне озброєння армії, а про точкове поповнення арсеналу.

    Аналітики також звертають увагу, що попри можливе нарощування виробництва, “Орєшнік” залишається дорогим і технологічно складним типом озброєння, який не може швидко масштабуватися до великих обсягів. Це обмежує його роль у війні і робить радше інструментом демонстративного або епізодичного застосування, ніж масової ракетної системи.

    Окрему увагу дослідники приділяють еволюції застосування цієї ракети. Вони зазначають, що кожне її використання супроводжується значним часовим розривом і не демонструє ознак регулярних ударів, характерних для масових ракетних систем. Це може свідчити як про обмежені виробничі можливості, так і про складність підготовки та використання цього типу озброєння.

    Нагадаємо, у ніч на 24 травня Росія здійснила масштабну комбіновану атаку по території України із застосуванням ракет різних типів і безпілотників, основною ціллю якої став Київ. За даними української сторони, під час удару була застосована балістична ракета середньої дальності РС-26 “Рубіж”, яка в інформаційному просторі також фігурує під назвою “Орєшнік”. Запуск здійснювався з полігону Капустін Яр, а влучання зафіксували в районі Білої Церкви на Київщині, що стало частиною масштабної ракетно-дронової атаки по Україні.