Хрещатик

Позначка: військова аналітика

  • Стратегія проти тактики: ексрозвідник Фінляндії пояснив, чому США зайшли в глухий кут у війні з Іраном

    Стратегія проти тактики: ексрозвідник Фінляндії пояснив, чому США зайшли в глухий кут у війні з Іраном

    Війна між Сполученими Штатами та Іраном дедалі більше демонструє розрив між тактичними успіхами та стратегічними результатами. Саме відсутність чіткої довгострокової мети стала головною помилкою Вашингтона — таку оцінку дав ексголова військової розвідки Фінляндії Пекка Товері в інтерв’ю українським медіа. За його словами, попри ефективність військових операцій США та їхніх союзників, конфлікт фактично зайшов у патову фазу, де ініціатива поступово переходить до Ірану.

    Товері наголошує: сучасні війни виграються не на полі бою в класичному розумінні, а на рівні стратегічного планування. Йдеться не лише про військову силу, а й про поєднання політичних, економічних і дипломатичних інструментів. Без цього навіть найуспішніші операції можуть втратити сенс. Саме так, на його думку, і сталося у випадку зі США.

    За оцінкою експерта, американські та ізраїльські сили продемонстрували високу ефективність на тактичному та оперативному рівнях. Використання сучасних технологій, включно зі штучним інтелектом, дозволило досягти значних результатів у знищенні цілей та стримуванні противника. Проте ці досягнення не були підкріплені чіткою політичною стратегією, що й призвело до загального застою.

    Окремо Товері звертає увагу на фактор Ормузької протоки — одного з ключових енергетичних вузлів світу. Саме тут, за його словами, США не були готові до розвитку подій. Контроль над цією ділянкою має критичне значення для глобальних поставок нафти, і будь-яка ескалація в цьому регіоні миттєво впливає на світові ринки. Іран, розуміючи це, використовує протоку як важіль тиску, що суттєво ускладнює позиції Вашингтона.

    Важливим елементом іранської стратегії, як зазначає Товері, є масоване застосування ракет і безпілотників. Іран робить ставку не на точкові удари, а на масштабні атаки, спрямовані на перевантаження систем протиповітряної оборони. Попри наявність потужних систем ППО в країнах Перської затоки та Ізраїлі, значна частина цих атак досягає цілей, що підриває відчуття безпеки в регіоні.

    Цей підхід створює додатковий тиск не лише на військову інфраструктуру, а й на цивільні об’єкти, що має серйозні політичні наслідки. Країни регіону змушені балансувати між підтримкою союзників і необхідністю захищати власні економічні інтереси, зокрема стабільність енергетичних поставок.

    На тлі цього конфлікту дедалі більше уваги привертає економічний аспект війни. За даними Пентагону, озвученими наприкінці квітня, витрати США на військову операцію проти Ірану вже досягли приблизно 25 мільярдів доларів. Це перша офіційна оцінка вартості конфлікту, яка підкреслює його масштаб і потенційний вплив на американську економіку.

    Експерти зазначають, що затягування війни створює додаткові ризики для внутрішньої політики США. Зростання витрат, нестабільність на енергетичних ринках і відсутність швидких результатів можуть вплинути на рейтинг чинної адміністрації та її здатність реалізовувати зовнішньополітичні ініціативи.

    У ширшому контексті ситуація навколо Ірану демонструє трансформацію сучасних воєн. Вони дедалі рідше завершуються швидкими перемогами і все частіше переходять у затяжні конфлікти з високим рівнем невизначеності. У таких умовах ключову роль відіграє не лише військова перевага, а й здатність адаптуватися до змін та формувати довгострокову стратегію.

    Пекка Товері підкреслює, що уроки цього конфлікту мають значення не лише для США, а й для інших країн. Вони показують, що навіть найпотужніші армії світу можуть опинитися в складній ситуації, якщо їхні дії не підпорядковані чітко визначеним цілям. У сучасному світі перемога — це не лише контроль над територією, а й здатність досягти політичних результатів.

    Ситуація в Ормузькій протоці, активність Ірану та реакція міжнародної спільноти свідчать про те, що конфлікт далекий від завершення. Більше того, він може стати одним із ключових факторів глобальної нестабільності у найближчі роки.

    Оцінка фінського експерта підкреслює головну проблему: відсутність стратегічного бачення може нівелювати навіть найуспішніші військові операції. І поки ця проблема не буде вирішена, конфлікт ризикує залишатися у стані затяжного протистояння без чіткої перспективи завершення.

  • Втрати РФ шокують: у НАТО заявили, що Росія щомісяця втрачає більше військових, ніж СРСР за всю війну в Афганістані

    Втрати РФ шокують: у НАТО заявили, що Росія щомісяця втрачає більше військових, ніж СРСР за всю війну в Афганістані

    Росія у війні проти України зазнає безпрецедентних втрат, які вже перевищують показники Радянського Союзу під час афганської кампанії. Про це в інтерв’ю РБК-Україна заявив голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне, підкресливши, що масштаби втрат РФ є вражаючими навіть на тлі затяжної позиційної війни.

    За його словами, щомісячні втрати російських військ становлять близько 35 тисяч осіб. Для порівняння, за всі десять років війни в Афганістані СРСР втратив приблизно 20 тисяч військових. Таким чином, сучасні втрати Росії за один місяць перевищують втрати Радянського Союзу за ціле десятиліття.

    Адмірал наголосив, що ситуація на фронті наразі має ознаки глухого кута. Жодна зі сторін не демонструє значних проривів, проте інтенсивність бойових дій залишається високою, що і призводить до постійних значних втрат. За його оцінкою, попри відсутність швидких змін на лінії фронту, російська армія щоденно втрачає велику кількість особового складу.

    Він підкреслив, що такі цифри свідчать про надзвичайно високу ціну війни для Росії, навіть якщо бойові дії не приносять стратегічних результатів. Саме це, на думку представника НАТО, може стати ключовим фактором у довгостроковій перспективі.

    Окремо адмірал окреслив можливий сценарій завершення війни. На його думку, перемога України може бути досягнута через стратегію виснаження — як військового, так і економічного. Йдеться про поступове ослаблення можливостей Росії вести війну до рівня, коли вона не зможе підтримувати інтенсивність бойових дій.

    У цьому контексті важливу роль відіграють міжнародні санкції. За словами адмірала, після стабілізації інших глобальних конфліктів, зокрема ситуації на Близькому Сході, міжнародна спільнота має зосередитися на посиленні санкційного тиску на Росію. Це дозволить додатково обмежити її економічні ресурси та вплинути на здатність продовжувати війну.

    Паралельно в країнах НАТО та Європейського Союзу тривають активні обговорення щодо посилення оборонного потенціалу. Одним із напрямів є уточнення механізмів взаємної оборони, які передбачають колективну відповідь на агресію. Такі кроки спрямовані на підвищення готовності союзників до можливих загроз у майбутньому.

    Також розглядаються фінансові інструменти для зміцнення оборони європейських країн. Зокрема, обговорюється ідея створення спеціального оборонного фонду або банку, який би забезпечував фінансування переозброєння союзників. Подібні ініціативи свідчать про те, що країни Європи готуються до довгострокових викликів у сфері безпеки.

    Заява представника НАТО вкотре підкреслює масштабність війни в Україні та її вплив не лише на регіональну, а й на глобальну безпеку. Високі втрати Росії свідчать про інтенсивність бойових дій і водночас демонструють, що конфлікт має затяжний характер без швидких рішень.

    Попри відсутність значних змін на фронті, війна продовжує виснажувати ресурси сторін. У НАТО вважають, що саме цей фактор у поєднанні з економічним тиском може визначити подальший розвиток подій і вплинути на фінал війни.

  • Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Бутусов: Росія веде “перманентний наступ” на всьому фронті

    Росія продовжує вести так званий “перманентний наступ” уздовж усієї лінії фронту, використовуючи тактику малих піхотних груп і окремих бійців для постійного тиску на різних ділянках одночасно. Про це заявив військовий оглядач і командир взводу безпілотних систем Юрій Бутусов, описуючи поточну динаміку бойових дій.

    За його словами, російська армія намагається не концентрувати великі сили в одному напрямку, а розпорошує зусилля по всій лінії фронту, створюючи постійний тиск і шукаючи слабкі місця в обороні. Така тактика передбачає дрібні штурмові дії, постійні спроби просування малими групами та поступове “промацування” українських позицій.

    Бутусов наголошує, що цей формат війни став можливим через зміну характеру бойових дій, де ключову роль відіграють безпілотні системи, розвідка в реальному часі та висока щільність контролю поля бою. У таких умовах великі механізовані прориви стають складними, тому сторони частіше використовують малочисельні штурмові групи.

    Окремо він звернув увагу на фактор сезонності та умов на полі бою. За його словами, зимові умови суттєво впливають на ефективність піхоти. Відсутність природного маскування, складні погодні умови та активне застосування дронів значно підвищують виявлення та ураження живої сили.

    “Піхота в зимових умовах при щільному застосуванні дронів фактично приречена на знищення”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов підкреслює, що розвиток українських підрозділів безпілотних систем суттєво змінює ситуацію на полі бою. За його словами, збільшення кількості та якості БПЛА, покращення управління ними та загальної організації на фронті призводить до зростання втрат противника та ускладнює його просування.

    Він також заявив, що, на його оцінку, боєздатність російської армії поступово знижується через тривале ведення бойових дій у форматі постійного наступу. Така стратегія, за його словами, виснажує особовий склад і ресурси, а також призводить до деморалізації.

    “Боєздатність російської армії значно скорочується. Ворог виснажений своїм перманентним наступом і деморалізований збільшенням щільності роботи наших підрозділів БПЛА”, — зазначив він.

    Водночас Бутусов визнає, що російські війська все ще можуть досягати локальних успіхів на окремих ділянках фронту. Це, за його словами, відбувається там, де у Сил оборони України виникають проблеми з організацією управління, координацією між підрозділами піхоти та безпілотними системами, а також взаємодією з підрозділами підтримки.

    У таких випадках противник отримує можливість поступового просування вперед, використовуючи локальні слабкі місця оборони.

    “Зараз є ділянки, де ворог просувається саме через проблеми в управлінні та координації наших сил”, — пояснив він.

    Попри це, Бутусов наголошує, що Сили оборони України зберігають потенціал як для стримування противника, так і для його локального розгрому. Ключовим фактором він називає якість командування на рівні бригад і корпусів, здатність швидко приймати рішення та ефективно координувати різні роди військ.

    За його словами, там, де є компетентні командири та налагоджена взаємодія між підрозділами, українські сили здатні не лише зупиняти російські атаки, а й завдавати суттєвих втрат противнику.

    Військові експерти загалом відзначають, що сучасна фаза війни характеризується високою динамікою, значною роллю дронів та розпорошенням бойових дій на численні ділянки фронту. У таких умовах ефективність управління військами та технологічна перевага стають ключовими факторами на полі бою.

    Ситуація на фронті залишається напруженою і змінюється залежно від конкретних напрямків, де інтенсивність боїв може суттєво коливатися.

  • Адмірал НАТО: Росія може діяти проти Альянсу лише з дозволу Китаю — “Москва стала васалом Пекіна”

    Адмірал НАТО: Росія може діяти проти Альянсу лише з дозволу Китаю — “Москва стала васалом Пекіна”

    Колишній голова Військового комітету НАТО (2021–2025) Роб Бауер заявив, що Росія втратила стратегічну автономію і у випадку можливого нападу на країни НАТО не здатна діяти самостійно — рішення, за його словами, можуть ухвалюватися в Пекіні.

    Про це Бауер сказав під час 18-го Київського безпекового форуму, наголосивши на глибокій залежності Росії від Китаю у військовій, економічній та політичній сферах. Він підкреслив, що сучасна конфігурація відносин між Москвою та Пекіном дедалі більше нагадує модель “васалітету”, де ключові стратегічні рішення визначаються не в Росії.

    За словами адмірала, у разі потенційної ескалації проти НАТО Кремль може діяти лише за умови підтримки або схвалення з боку Китаю. Він зазначив, що без такої координації Росія навряд чи ризикне відкрито вступати у прямий конфлікт з Альянсом.

    Бауер наголосив, що для НАТО критично важливо правильно оцінювати глобальний баланс сил і враховувати посилення зв’язків між авторитарними державами. На його думку, сучасні загрози вже не обмежуються лише Європою, а формуються в ширшому геополітичному контексті.

    Він також звернув увагу на необхідність посилення оборонних можливостей Альянсу не лише у військовому вимірі, а й у промисловому та фінансовому. Йдеться про здатність швидко виробляти озброєння, підтримувати економічну стійкість і забезпечувати довгострокову обороноздатність.

    Окремо адмірал закликав країни НАТО зберігати єдність і уникати внутрішніх розколів, зокрема у відносинах зі Сполученими Штатами. Він підкреслив, що трансатлантична співпраця залишається ключовим елементом безпеки Європи.

    Бауер також зазначив, що сучасні війни дедалі рідше завершуються класичною “перемогою” однієї зі сторін. На його думку, конфлікти трансформуються у затяжні процеси виснаження, де визначальним фактором стає не лише військова сила, а й економічна та технологічна витривалість.

    У цьому контексті він згадав і війну Росії проти України, підкресливши, що її результат не буде простим або однозначним, а матиме довготривалі наслідки для всієї системи міжнародної безпеки.

    Заяви адмірала стали черговим сигналом для західних союзників щодо необхідності враховувати посилення впливу Китаю на глобальні процеси та його роль у підтримці Росії.

    У НАТО дедалі частіше розглядають російсько-китайську взаємодію як один із ключових факторів майбутньої безпекової архітектури світу, що може впливати на потенційні сценарії розвитку конфліктів у Європі та за її межами.

  • $25,5 млрд втрат для РФ: Сирський озвучив результати ударів ЗСУ на фронті перед НАТО та ЄС

    $25,5 млрд втрат для РФ: Сирський озвучив результати ударів ЗСУ на фронті перед НАТО та ЄС

    Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський повідомив, що Сили оборони України завдали Росії економічних збитків на суму близько 25,5 мільярда доларів. Про це він заявив під час зустрічі з керівниками військових комітетів НАТО та Європейського Союзу, де представив актуальну ситуацію на фронті та результати бойових дій.

    За словами Сирського, українська армія системно уражає ключові об’єкти військової інфраструктури та оборонно-промислового комплексу противника. Йдеться не лише про прямі втрати техніки та ресурсів, а й про масштабні непрямі економічні наслідки, які суттєво послаблюють можливості Росії вести війну.

    Особливу роль у цьому процесі відіграють підрозділи безпілотних систем. Як зазначив головнокомандувач, протягом останніх чотирьох місяців вони демонструють стабільно високі результати, знищуючи значну кількість живої сили противника та завдаючи відчутних втрат його ресурсам. Саме цей напрям нині є одним із ключових факторів ефективності українських сил на полі бою.

    Під час зустрічі Сирський також поінформував партнерів про загальну динаміку бойових дій та наголосив на важливості подальшої міжнародної підтримки. Він подякував Європейському Союзу за реалізацію навчальних програм для українських військових, у межах яких підготовку вже пройшли понад 90 тисяч бійців. Це, за його словами, значно посилило спроможності ЗСУ на різних напрямках.

    Окремо головнокомандувач відзначив роль НАТО у координації військової допомоги, логістики та розвитку української армії. Він наголосив, що ефективна взаємодія з партнерами дозволяє оперативно забезпечувати військо необхідним озброєнням і технікою, а також впроваджувати сучасні стандарти підготовки.

    У цьому контексті Сирський звернув увагу на міжнародні ініціативи, спрямовані на підтримку України. Зокрема, програми, які передбачають постачання критично важливого озброєння та розвиток довгострокових механізмів співпраці, відіграють важливу роль у зміцненні обороноздатності держави.

    Заяви головнокомандувача прозвучали на тлі активізації бойових дій та переходу війни у більш технологічну фазу. Українські сили дедалі більше використовують високоточні засоби ураження, безпілотники та інші інноваційні рішення, що дозволяє завдавати противнику значних втрат навіть за умов обмежених ресурсів.

    Водночас акцент на економічних збитках свідчить про зміну підходів до ведення війни. Україна не лише стримує наступ ворога, а й цілеспрямовано підриває його військово-економічний потенціал, що має довгостроковий ефект.

    За оцінками українського військового керівництва, завдані Росії втрати вже мають системний характер і впливають на її здатність продовжувати агресію. У поєднанні з міжнародною підтримкою це створює передумови для подальшого посилення позицій України як на полі бою, так і на дипломатичному рівні.

  • «Сюрприз уже готують»: Кирило Буданов анонсував новий етап війни з технологічним проривом

    «Сюрприз уже готують»: Кирило Буданов анонсував новий етап війни з технологічним проривом

    Україна готує новий технологічний крок у війні проти Росії, який може суттєво змінити ситуацію на фронті. Про це заявив керівник Офісу президента Кирило Буданов під час Київського безпекового форуму, наголосивши на переході до нового рівня застосування сучасних технологій у бойових діях. За його словами, війна вже досягла етапу, коли просте нарощування кількості безпілотників не дає суттєвого ефекту, адже обидві сторони конфлікту фактично вийшли на межу ефективності існуючих систем управління дронами, а це означає, що подальший розвиток можливий лише через якісно нові рішення. Буданов зазначив, що наступним етапом стане повна інтеграція штучного інтелекту в бойові системи, йдеться про створення автономних комплексів, які зможуть самостійно виконувати бойові завдання без прямого управління оператором, самостійно ідентифікувати цілі та маневрувати на полі бою. За словами посадовця, такі технологічні розробки в Україні вже існують і перебувають на стадії впровадження, а їх поява на фронті стане «сюрпризом» для російських військ.

    Заява Кирило Буданов підтверджує загальну тенденцію трансформації війни в Україні у високотехнологічний конфлікт, де вирішальну роль відіграють не лише кількісні показники, а й рівень інновацій. Якщо раніше ключовими були артилерія, техніка та чисельність особового складу, то сьогодні дедалі більше значення мають дрони, системи радіоелектронної боротьби, аналітика даних і штучний інтелект. Україна вже продемонструвала ефективність технологічних рішень у повітрі та на морі, завдавши серйозних втрат російській техніці та інфраструктурі, і тепер подібна трансформація активно відбувається і на суші. Автономні системи можуть стати наступним етапом цієї еволюції, адже вони здатні діяти швидше за людину, зменшувати ризики для військових і підвищувати ефективність операцій навіть у складних умовах сучасного бою.

    Буданов наголосив, що технологічна перевага безпосередньо впливає не лише на ситуацію на фронті, а й на дипломатичні позиції України. За його словами, саме сила на полі бою є ключовим аргументом у переговорах, і без реальних військових результатів будь-яка дипломатія не матиме належного ефекту. Це означає, що інновації у військовій сфері стають не лише інструментом оборони, а й фактором міжнародного впливу. Водночас він підкреслив, що Україна не розглядає можливість територіальних поступок і не погодиться на компроміси, які суперечать національним інтересам. Ця позиція повністю узгоджується із заявами президента Володимир Зеленський, який неодноразово наголошував на неприпустимості будь-яких рішень за рахунок суверенітету держави.

    Окремо посадовець звернув увагу на економічний та енергетичний тиск на Росію, зазначивши, що так звані «нафтові санкції» поступово виснажують ресурси країни-агресора та руйнують її репутацію як надійного постачальника енергоресурсів. Таким чином, стратегія України поєднує військовий, економічний і дипломатичний тиск, що дозволяє впливати на ситуацію комплексно. Хоча конкретні деталі нових технологій не розкриваються з міркувань безпеки, експерти припускають, що йдеться про системи, здатні самостійно визначати цілі, координувати дії між різними видами техніки, працювати в умовах активної радіоелектронної боротьби та виконувати складні бойові завдання з мінімальним залученням людей, що може суттєво змінити баланс сил на окремих ділянках фронту.

    Заява Буданова має важливе значення і для українського оборонно-промислового комплексу, адже розвиток технологій штучного інтелекту може стати одним із ключових напрямків для виходу українських виробників на світовий ринок озброєнь. Раніше він уже закликав українські компанії скористатися «вікном можливостей» і зайняти свою нішу в глобальній індустрії оборонних технологій. У підсумку Україна готується до нового етапу війни, де вирішальними стануть не масштаби ресурсів, а швидкість, точність і технологічна перевага, а інтеграція штучного інтелекту в бойові системи може стати переломним моментом у протистоянні з Росією.

  • Без солдатів у штурмі: ЗСУ вперше взяли позицію РФ лише дронами і роботами

    Без солдатів у штурмі: ЗСУ вперше взяли позицію РФ лише дронами і роботами

    Війна Росії проти України входить у нову фазу — технологічну. Після масштабного застосування повітряних і морських безпілотників, бойові дії дедалі активніше змінюються і на суходолі. Як повідомляє Politico, українські військові почали системно використовувати наземні роботизовані комплекси, які разом із дронами дозволяють проводити операції без прямої участі піхоти.

    Про переломний момент у тактиці війни заявив Володимир Зеленський. За його словами, українські сили вперше змогли захопити позицію російських військ виключно за допомогою безпілотних систем — без залучення особового складу на етапі штурму. Йдеться про комбіноване використання повітряних дронів і наземних роботів, які виконували як ударні, так і допоміжні функції.

    Це стало безпрецедентним випадком у сучасній війні, що демонструє перехід до нової моделі ведення бойових дій. Якщо раніше ключову роль у штурмах відігравала піхота, то тепер її функції частково беруть на себе автономні або дистанційно керовані системи.

    За словами командира підрозділу наземних роботизованих систем Третьої штурмової бригади Миколи Зінкевича, така трансформація стала відповіддю на нові умови фронту. Простір над лінією бойових дій насичений безпілотниками, що робить будь-яке пересування людей надзвичайно небезпечним.

    «У таких умовах наземні роботизовані системи дозволяють виконувати найризикованіші завдання без залучення військових», — пояснив він.

    Сьогодні подібні системи використовуються для широкого спектра задач. Серед них — доставка боєприпасів, евакуація поранених, інженерні роботи, розвідка, мінування територій, а також безпосередня участь у штурмах укріплених позицій. У деяких випадках роботи можуть діяти як «камікадзе», знищуючи техніку або укріплення противника.

    Одним із показових прикладів ефективності нової тактики став епізод у Харківській області. За словами військових, два наземні роботи-камікадзе у взаємодії з дронами змусили російських військових залишити позиції та здатися. При цьому жоден український військовий не брав безпосередньої участі в бою — піхота лише зайшла на вже очищену територію.

    Цей випадок демонструє зміну логіки ведення війни: замість прямого зіткнення сил відбувається дистанційне ураження та психологічний тиск на противника.

    Експерти зазначають, що Україна вже певний час формує технологічну перевагу на полі бою. Раніше саме масове використання безпілотників перетворило значну частину фронту на так звану «сіру зону», де пересування техніки та живої сили стало надзвичайно ризикованим. За оцінками аналітиків, зона глибиною до 50 кілометрів фактично перебуває під постійним контролем дронів.

    На морі подібна тактика також принесла результати: українські морські дрони завдали суттєвих втрат Чорноморський флот РФ, що змусило російські сили змінити свою присутність у Чорному морі.

    Тепер аналогічна трансформація відбувається і на суші. Наземні роботизовані комплекси стають логічним продовженням розвитку безпілотних технологій. Вони здатні діяти в умовах, де використання людей є надто небезпечним або неефективним.

    Водночас повністю замінити піхоту такі системи поки не можуть. Остаточне закріплення позицій, зачистка територій і утримання контролю все ще потребують присутності військових. Проте роль людини в бою поступово змінюється — від безпосереднього учасника до оператора і координатора технологій.

    Ще одним важливим аспектом є зменшення втрат особового складу. В умовах затяжної війни це має критичне значення. Використання роботизованих систем дозволяє зберігати життя військових, виконуючи при цьому складні бойові завдання.

    Аналітики також звертають увагу на психологічний ефект. Для противника поява автономних або дистанційно керованих систем створює додатковий тиск і невизначеність. Це може впливати на моральний стан військ і змушувати їх відмовлятися від позицій без прямого бою.

    Україна поступово формує новий підхід до ведення війни, де ключову роль відіграють технології, швидкість адаптації та інновації. Поєднання повітряних дронів, морських безпілотників і наземних роботів створює комплексну систему, яка змінює баланс сил на полі бою.

    Експерти не виключають, що цей досвід стане орієнтиром для інших армій світу. Війна в Україні вже зараз називається однією з перших масштабних війн епохи дронів, а впровадження наземних роботизованих систем може стати наступним етапом цієї еволюції.

    У перспективі це може призвести до ще більшої автоматизації бойових дій, де роль людини буде зосереджена на управлінні, аналізі та прийнятті стратегічних рішень, а основну роботу виконуватимуть машини.

  • Росія намагається обійти оборону ЗСУ на півдні: експерт оцінив ситуацію

    Росія намагається обійти оборону ЗСУ на півдні: експерт оцінив ситуацію

    Російські війська після нещодавніх українських контратак знову активізували наступальні дії на Гуляйпільському напрямку. Про це повідомив військовий експерт Костянтин Машовець, аналізуючи ситуацію на південній ділянці фронту.

    За його словами, основні зусилля російські підрозділи зосередили західніше та південний західніше Гуляйполя. Там вони продовжують атаки вздовж дороги Гуляйполе – Омельник, а також у напрямку Дорожнянка – Гуляйпольське.

    За останній тиждень просування російських сил було незначним і становило в середньому від одного до півтора кілометра. Водночас підрозділам РФ вдалося втягнутися в бої за населений пункт Залізничне, а окремі штурмові групи фіксуються вже західніше цього села.

    Паралельно російські війська намагаються вийти на рубіж Верхня Терса – Гуляйпольське та обійти Оріхівський район оборони Збройних сил України зі сходу та північного сходу.

    На окремих ділянках фронту російським підрозділам вдалося повернути позиції, які раніше були втрачені під час українських контратак. Зокрема, вони знову зайняли Єленоконстантинівку та витіснили українські штурмові групи з Прилук, просунувшись до району Цвіткового.

    Раніше українські сили змогли відтіснити противника до річки Гайчур з району Тернуватого та Косевцевого. Однак закріпитися на східному березі в районі Добропілля їм поки не вдалося — російські війська активно контратакують і намагаються утримати цей рубіж.

    Водночас на північних ділянках фронту українські сили змогли втримати нещодавно зайняті позиції. Підрозділи ЗСУ просунулися в районах Тернового та Новомиколаївки, а також витіснили частину російських військ із Березового. Українські штурмові групи також ведуть бої поблизу Новогригорівки та намагаються закріпитися на лінії Солодке – Привілля.

    За оцінкою Машовця, ситуація на цьому напрямку залишається нестабільною. Незважаючи на тиск на північному фланзі, російські війська продовжують зберігати ініціативу на південних ділянках фронту.

    Експерт зазначає, що українські контратаки можуть створити для російських військ серйозні проблеми, якщо ЗСУ зможуть просунутися вздовж річки Янчур і вийти до району Успенівки. У такому випадку російське командування змушене буде зупинити наступ і змінити конфігурацію фронту, щоб уникнути загрози удару по тилу.

    Водночас Машовець підкреслює, що українські дії на цьому напрямку мають обмежений характер. Підрозділи ЗСУ діють відносно невеликими силами, яких недостатньо для масштабних оперативних проривів або оточення великих угруповань противника.

    На думку експерта, головна мета українських контратак полягає не у розгромі російських сил на цій ділянці, а у зриві планів російського командування щодо підготовки нового наступу в межах літньої військової кампанії.

  • У ISW оцінили плани Кремля щодо захоплення півдня України

    У ISW оцінили плани Кремля щодо захоплення півдня України

    Російське військове командування продовжує встановлювати для своїх операцій терміни, які не відповідають реальним можливостям армії РФ. Про це йдеться у новому аналітичному звіті Інституту вивчення війни.

    Експерти проаналізували заяву президента України Володимира Зеленського, який раніше повідомив, що Кремль може планувати у 2025–2027 роках повне захоплення Донецької та Луганської областей, подальший наступ у Запорізькій і Херсонській областях, а також спробу взяти під контроль усю Одеську область.

    Водночас аналітики наголошують, що конкретні строки виконання цих планів залишаються незрозумілими. На їхню думку, сам факт планування подальших атак на півдні України свідчить про небажання Кремля погоджуватися на заморожування лінії фронту в Запорізькій та Херсонській областях.

    У звіті також зазначається, що заявлені російські цілі щодо Одеської області демонструють ширші територіальні амбіції Москви. Йдеться про прагнення Кремля поширити контроль на території за межами п’яти українських регіонів, які Росія раніше незаконно оголосила анексованими.

    При цьому експерти Інституту вивчення війни вважають, що Росія навряд чи зможе навіть просунутися до Одеси, не кажучи вже про захоплення всієї області. На їхню думку, подібні плани не враховують реального стану російських військ і ситуації на полі бою.

    Аналітики нагадують, що російське військове керівництво вже неодноразово встановлювало надто амбітні та нереалістичні цілі. Зокрема, на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Москва планувала захопити Київ упродовж кількох днів.

    Схожі приклади стосуються й Донбасу. Російське командування кілька разів визначало конкретні дати для захоплення всієї території Донецької області, однак ці плани щоразу зривалися. Попри значні витрати техніки та людських ресурсів, за останні роки російські війська не змогли досягти значного стратегічного прориву.

    У звіті також зазначається, що навіть російські військові блогери критикують командування за нереалістичні завдання, які призводять до великих втрат серед особового складу.

    Аналітики додають, що попри невдачі Москва не відмовляється від своїх амбітних заяв. За їхніми словами, президент Росії Володимир Путін намагається представляти ці цілі міжнародним партнерам як неминучі, зокрема для того, щоб вплинути на позицію Сполучених Штатів щодо подальшої підтримки України.

  • Кремль планує масштабні наступальні дії в Україні влітку

    Кремль планує масштабні наступальні дії в Україні влітку

    Ситуація на фронті в Україні свідчить про підготовку Росії до нового етапу бойових дій одразу на кількох напрямках. Ознаки активізації російських військ вказують на те, що Кремль не розглядає сценарій завершення війни дипломатичним шляхом і продовжує робити ставку на силове нав’язування власних умов.

    Згідно з останніми оцінками західних аналітиків, у літній період Росія планує розгорнути масштабні наступальні операції на півдні України та на Донбасі. Для цього російське військове командування має намір залучити стратегічні резерви, формування яких триває ще з 2025 року.

    Аналітики зазначають, що сам факт накопичення резервів і планування широкомасштабних операцій свідчить про небажання Москви припиняти війну. Навпаки, Кремль розглядає 2026 рік як можливість змінити ситуацію на полі бою шляхом концентрації сил і спроби прориву української оборони.

    Водночас експерти звертають увагу на серйозні обмеження, з якими стикається російська армія. Основною проблемою залишається нестача живої сили. Постійні втрати на фронті ускладнюють здатність Росії підтримувати високий темп бойових дій упродовж тривалого часу.

    За оцінками аналітиків, наявні резерви можуть виявитися недостатніми для досягнення заявлених військових цілей. Труднощі з поповненням особового складу, логістичні проблеми та виснаження підрозділів знижують потенціал Росії для проведення довготривалих і масштабних наступальних операцій.

    Таким чином, попри підготовку до нового наступу, можливості Кремля залишаються обмеженими, а ставка на силовий сценарій не гарантує Росії стратегічного успіху у війні проти України.