Хрещатик

Позначка: олігархи

  • Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Лондон не пробачить олігархам Кремля: Британія відмовилася знімати санкції з Усманова та Фрідмана всупереч поступкам Євросоюзу

    Рішення Європейського Союзу про скасування санкційних обмежень щодо одіозних російських мільярдерів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана викликало принципову незгоду з боку ключового західного союзника України – Великої Британії. У той час як офіційний Брюссель пішов на несподівані поступки, Лондон продемонстрував цілковиту відданість політиці безапеляційного економічного тиску на поплічників кремлівського режиму. Під час особистих переговорів із президентом України Володимиром Зеленським на полях Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку прем’єр-міністр Сполученого Королівства Енді Бернем категорично запевнив, що його країна не має наміру слідувати європейському прецеденту і збереже всі чинні санкції проти зазначених олігархів у повному обсязі. Британське керівництво висловило чітке переконання, що коаліція демократичних держав повинна виступати єдиним фронтом і не робити жодних кроків назад у протидії загарбницькій війні.

    Така безкомпромісна позиція Лондона оголила рідкісне, але вкрай показове розходження між санкційними курсами Великої Британії та Європейського Союзу, які з перших днів повномасштабного вторгнення діяли практично синхронно. Уряд Сполученого Королівства наполягає на тому, що послаблення зашморгу на шиях російських фінансових еліт надсилає Москві хибний сигнал про втому Заходу та готовність до кулуарних домовленостей. На переконання британської сторони, саме збереження персональних обмежень і подальше нарощування економічного тиску є єдиним дієвим важелем, здатним змусити Кремль сісти за стіл реальних переговорів на справедливих умовах. Будь-які винятки чи вибіркова амністія для фінансових стовпів агресора лише нівелюють спільні досягнення союзників і створюють небезпечні шпарини для уникнення покарання за фінансування війни.

    Особливої ваги цій заяві додає той факт, що обидва мільярдери протягом багатьох років вибудовували масштабну присутність у британській столиці та мали глибокі інвестиційні зв’язки з місцевою економікою. Алішер Усманов здобув широку відомість завдяки володінню значною часткою в лондонському футбольному клубі «Арсенал», звідки він остаточно вийшов лише у дві тисячі вісімнадцятому році. Михайло Фрідман, своєю чергою, оселився в Лондоні ще у дві тисячі тринадцятому році, розгорнувши там великі бізнес-проєкти, і був змушений покинути Туманний Альбіон лише після введення жорстких санкцій. На цьому тлі рішення Ради Євросоюзу виглядає вкрай неоднозначно: хоча блок продовжив дію обмежень щодо понад трьох тисяч фізичних та юридичних осіб ще на тридцять шість місяців – аж до вересня дві тисячі двадцять дев’ятого року, виключення двох ключових фігурантів викликало обурення українського суспільства та нерозуміння в Лондоні.

    Рішуча відмова британського уряду копіювати суперечливі кроки європейських партнерів підтверджує стратегічне лідерство Сполученого Королівства у відстоюванні міжнародного правопорядку. Залишаючи активи олігархів замороженими, а їхні рахунки заблокованими, Лондон демонструє непохитність своїх зобов’язань перед Україною та доводить, що національні інтереси та принципи справедливості не можуть бути предметом торгу. Цей крок повертає впевненість у тому, що глобальний санкційний фронт має міцний стрижень, здатний тримати удар навіть за наявності локальних вагань всередині європейських інституцій.

  • Новий удар по гаманцях Кремля: Київ вимагає від Брюсселя жорстких санкцій проти металургійних гігантів Лісіна та Потаніна

    Новий удар по гаманцях Кремля: Київ вимагає від Брюсселя жорстких санкцій проти металургійних гігантів Лісіна та Потаніна

    Офіційний Київ переходить у рішучий дипломатичний наступ на санкційному фронті, намагаючись не допустити послаблення міжнародного економічного зашморгу довкола російської воєнної машини. Після вкрай суперечливого рішення Європейського Союзу щодо виключення з чорних списків двох одіозних мільярдерів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, українська влада запропонувала західним партнерам асиметричну відповідь. Україна офіційно ініціювала внесення до наступного пакета персональних обмежень двох інших впливових стовпів російського олігархату – власника активів Новолипецького металургійного комбінату Володимира Лісіна та керівника гірничо-металургійного гіганта «Норнікель» Володимира Потаніна. Уповноважений президента України з питань санкційної політики Владислав Власюк підкреслив, що діяльність підприємств цих магнатів у сталеливарній та нікелевій галузях забезпечує колосальні фінансові вливання у воєнну економіку агресора. Внесення обох бізнесменів до санкційного переліку дозволить нарешті надійно перекрити прямий доступ їхніх корпорацій до надприбуткової торгівлі з європейським ринком.

    Досі обом мільярдерам дивовижним чином вдавалося уникати західних обмежень завдяки глибокій індивідуальній інтеграції їхнього бізнесу в економічний простір країн континенту. Металургійна імперія Лісіна володіє стратегічними потужностями з переробки сталі в бельгійському регіоні Валлонія, що змушувало офіційний Брюссель послідовно ветувати запровадження персональних санкцій заради збереження робочих місць на місцевих заводах. Крім того, виробничі майданчики комбінату розгорнуті у французькому Страсбурзі, італійській Вероні та данському Фредеріксверку, формуючи потужне промислове лобі всередині Європи. Аналогічним імунітетом користувався і володар кольорових металів Володимир Потанін: європейські автогіганти та високотехнологічні підприємства залишаються критично залежними від постачань російського нікелю та паладію, що тривалий час розв’язувало олігарху руки для подальшого збагачення та агресивної експансії навіть у розпал повномасштабного вторгнення.

    Нова українська ініціатива набула особливої актуальності на тлі скандальних кулуарних домовленостей, через які Рада Європейського Союзу, попри пролонгацію загальних санкцій на три роки, пішла на вимушену амністію щодо попередніх фігурантів чорного списку. Вирішальну роль у виведенні з-під обмежень зіграла позиція Парижа, який пояснив свою поступку специфічними міркуваннями національної безпеки. Як з’ясувалося згодом, за лаштунками європейської дипломатії розгорнулася складна геополітична угода з Азербайджаном: в обмін на зняття санкцій із російського мільярдера влада в Баку погодилася негайно звільнити кількох ув’язнених європейців, зокрема французького громадянина, засудженого за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві.

    Такий прецедент розмивання санкційного тиску викликав неабияку тривогу в Києві, проте водночас відкрив унікальне вікно можливостей для нових юридичних кроків. Українські дипломати переконані, що компроміс щодо попередніх олігархів має бути обов’язково компенсований ще болючішими ударами по промислових магнатах агресора, чиї податки перетворюються на ракети. Брюссель постав перед принциповим іспитом: чи знайде об’єднана Європа політичну волю відмовитися від російської металургійної сировини, позбавивши поплічників диктатора мільярдних прибутків на європейській землі.

  • Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Принциповий ляпас олігархічним лобістам: як Латвія зірвала кулуарний план Франції та Словаччини щодо амністії путінських гаманців

    Європейський Союз опинився в епіцентрі безпрецедентного санкційного протистояння, яке оголило глибокі моральні та політичні суперечності всередині дипломатичного корпусу в Брюсселі. Спроба кількох європейських столиць проштовхнути сумнівний залаштунковий договір і вивести з-під удару кремлівських магнатів натрапила на залізобетонну непохитність балтійської дипломатії. Латвія офіційно заблокувала скандальний компроміс, який передбачав зняття персональних обмежень із двох російських олігархів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. У послів держав-членів Євросоюзу залишилося менше доби для того, щоб знайти вихід із правового глухого кута та встигнути продовжити дію чинного пакета санкцій проти трьох тисяч фізичних і юридичних осіб, які несуть пряму відповідальність за розв’язання та фінансування кривавої збройної агресії проти України. Будь-яке зволікання загрожує автоматичним припиненням дії обмежень, що стане колосальним репутаційним ударом для всього європейського блоку.

    Джерелом напруженості та гострих кулуарних баталій стала неочікувана коаліція Парижа та Братислави, які вирішили відкрито зіграти на користь представників російського великого бізнесу. Французька сторона вперто наполягає на безумовному виключенні з чорного списку металургійного магната Алішера Усманова, тоді як уряд Словаччини продовжує лобіювати повну амністію для фінансиста Михайла Фрідмана. Намагаючись проштовхнути це відверто токсичне рішення, ініціатори запропонували солодку пігулку іншим державам-членам – погодитися на зняття обмежень з двох одіозних мільярдерів в обмін на пролонгацію загального санкційного режиму одразу на три роки замість традиційного шестимісячного перегляду. Проте офіційна Рига продемонструвала виняткову принциповість і категорично відкинула торги на долі воєнних злочинців, наголосивши, що чорні списки мають залишатися недоторканними, а будь-які поступки спонсорам режиму підривають довіру до європейського правосуддя.

    Позиція України у цьому дипломатичному двобої залишається максимально жорсткою та безкомпромісною. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із рішучим закликом до європейських партнерів не піддаватися на провокації та в жодному разі не скасовувати обмеження проти Усманова і Фрідмана. Глава зовнішньополітичного відомства наголосив, що для подібного помилування немає жодних юридичних чи моральних підстав, адже статки цих бізнесменів формувалися у тісному симбіозі з кремлівською верхівкою та роками підживлювали військово-промисловий потенціал держави-агресора. Спроби подати російських олігархів як безневинних жертв обставин виглядають цинічно на тлі щоденних ракетних обстрілів українських міст і загибелі мирних людей.

    Часу для порятунку європейської солідарності майже не залишилося, і дипломати змушені працювати в авральному режимі. Ранкове засідання послів Європейського Союзу стане вирішальним моментом істини, який продемонструє справжні пріоритети Брюсселя. Перед європейськими лідерами постає фундаментальний цивілізаційний вибір: або зберегти тверду та монолітну єдність перед лицем російської загрози, або дозволити приватним фінансовим інтересам окремих столиць розмити міжнародний правовий порядок та створити небезпечний прецедент безкарності для поплічників диктатора.

     

  • Дипломатичний глухий кут у Брюсселі: Євросоюз не зміг вчасно продовжити санкції проти Путіна через залаштункові олігархічні торги

    Дипломатичний глухий кут у Брюсселі: Євросоюз не зміг вчасно продовжити санкції проти Путіна через залаштункові олігархічні торги

    Європейський Союз зіткнувся із несподіваним та вкрай тривожним дипломатичним збоєм під час спроби затвердити довгострокове продовження масштабного пакета персональних обмежень проти кремлівської верхівки та архітекторів збройної агресії проти України. Комітет постійних представників країн-членів Євросоюзу під час затяжних консультацій пізно ввечері двадцять першого вересня так і не спромігся остаточно ухвалити консолідоване рішення щодо пролонгації так званих «санкцій проти Путіна». Попри попередні домовленості та намагання зафіксувати сталий консенсус, процедура письмового голосування була фактично зірвана, оскільки кілька столиць вчасно не надіслали власні офіційні результати. Через виниклий інституційний колапс посли європейських держав були змушені призначити екстрену повторну зустріч на ранок двадцять другого вересня, аби запобігти юридичному вакууму та не допустити автоматичного скасування обмежень проти ключових фігурантів російського воєнного терору.

    На кону стоїть безпрецедентне за своєю тривалістю рішення про продовження персональних санкцій терміном одразу на тридцять шість місяців замість традиційного піврічного циклу перегляду. Цей крок мав на меті мінімізувати постійний політичний шантаж із боку окремих нелояльних урядів та забезпечити стабільний правовий режим тиску на тривалий період. Загалом санкційний список, який Брюссель послідовно формує ще з дві тисячі чотирнадцятого року у відповідь на окупацію Криму та розв’язування війни на сході України, наразі налічує близько трьох тисяч фізичних і юридичних осіб. До нього входять особисто Володимир Путін, очільник російського МЗС Сергій Лавров, державні зрадники Віктор Медведчук і Віктор Янукович, а також сотні російських воєначальників, пропагандистів, чиновників та оборонних підприємств, які безпосередньо зазіхають на суверенітет, територіальну цілісність та незалежність нашої держави.

    Головним каталізатором нинішньої кризи та суперечок став суперечливий компроміс, навколо якого точилися запеклі кулуарні торги протягом останніх тижнів. Задля отримання згоди від усіх двадцяти семи країн на трирічну фіксацію санкцій, європейські дипломати пішли на сумнівні поступки, які передбачали повне виключення із чорних списків двох одіозних російських мільярдерів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана. Подібне послаблення тиску на олігархів, чиї статки та підприємства роками обслуговували економіку держави-агресора, активно лобіювали уряди Словаччини та Франції. Проте в останній момент злагоджений сценарій дав збій: принципова позиція окремих європейських столиць, які відмовилися брати участь у цинічному розміні покарання поплічників агресора на стабільність процедури, заблокувала швидке затвердження пакета.

    Спроби відбілити російських олігархів на тлі безперервних ракетних ударів по українських містах викликають гостре нерозуміння всього цивілізованого світу та підривають саму довіру до європейського санкційного механізму. Ранкове засідання послів двадцять другого вересня покликане дати відповідь на ключове питання: чи зможе Європейський Союз зберегти монолітну єдність і знайти компроміс без здачі фундаментальних принципів міжнародного правосуддя, або ж приватні комерційні інтереси та кулуарний тиск прокремлівських лобістів спричинять перший небезпечний розкол у єдиному санкційному фронті континенту.

  • Підсанкційний бізнесмен Фукс повернув маєток за 213 мільйонів: суд зняв арешт із майна

    Підсанкційний бізнесмен Фукс повернув маєток за 213 мільйонів: суд зняв арешт із майна

    Підсанкційний бізнесмен Павло Фукс фактично повернув контроль над елітним майном вартістю понад 213 мільйонів гривень. Йдеться про маєток площею понад 2,4 тисячі квадратних метрів та земельну ділянку, які раніше перебували під арештом у межах розслідування Служби безпеки України.

    Арешт на активи було накладено в рамках справи щодо масштабних фінансових махінацій. Після цього майно передали в управління АРМА, яка оцінювала його у понад 213 мільйонів гривень. Водночас агентству не вдалося знайти ефективного управителя, і актив фактично залишався без використання.

    Ситуація почала змінюватися восени 2025 року, коли суди поступово почали скасовувати накладені обмеження. У підсумку арешт було повністю знято.

    Ключовим аргументом у судових рішеннях стало те, що формальною власницею майна є не сам Фукс, а інша особа — його дружина. Суд визнав її добросовісною набувачкою, яка не фігурує у кримінальному провадженні і не причетна до можливих правопорушень.

    Водночас у цій історії залишається низка питань. Зокрема, перереєстрація майна відбулася вже після запровадження санкцій, що може свідчити про спробу вивести активи з-під обмежень.

    Експерти зазначають, що подібні кейси демонструють слабкі місця у механізмах арешту та управління активами. Формальна зміна власника дозволяє оскаржувати обмеження в судах, навіть якщо фактичний контроль над майном може залишатися у попередніх бенефіціарів.

    Крім того, ситуація підсвічує проблеми в роботі АРМА, яка не змогла забезпечити ефективне управління дорогим активом. Відсутність управителя фактично послабила позицію держави у подальших судових процесах.

    Таким чином, справа Фукса може стати показовою для всієї системи санкцій та арештів майна в Україні. Вона демонструє, як юридичні нюанси і зміна власності можуть впливати на долю активів, навіть якщо вони пов’язані з підсанкційними особами.

  • Олігарху Жеваго вручили підозру у Франції у справі про фінансові махінації

    Олігарху Жеваго вручили підозру у Франції у справі про фінансові махінації

    Екснардеп і бенефіціар банку «Фінанси та Кредит» Костянтин Жеваго отримав підозру у Франції у справі про виведення понад пів мільярда гривень. Після цього його допитали в Парижі.

    19 березня Костянтину Жеваго офіційно вручили підозру у межах кримінального провадження, яке стосується діяльності банку «Фінанси та Кредит». За версією слідства, йдеться про організовану схему виведення коштів із фінансової установи.

    Йому інкримінують одразу кілька тяжких статей: керівництво злочинною організацією, розтрату майна та легалізацію незаконно отриманих доходів. Сума, яка фігурує у справі, перевищує 500 мільйонів гривень.

    Після вручення підозри Жеваго був допитаний у Парижі. Сам факт процесуальних дій на території Франції свідчить про міжнародний характер розслідування, яке триває вже кілька років.

    Це не перший епізод, у якому фігурує бізнесмен. Раніше українські правоохоронці вже підозрювали його у причетності до масштабних фінансових операцій через банк «Фінанси та Кредит». За даними слідства, у попередні роки могли бути реалізовані схеми із видачею проблемних кредитів і подальшим виведенням коштів через підконтрольні структури.

    У 2022 році Жеваго був затриманий у Франції за запитом українських правоохоронців, однак французькі суди згодом відмовили у його екстрадиції.

    Попри це, слідчі дії щодо нього тривають, а нова підозра стосується окремого епізоду, пов’язаного з виведенням коштів банку. Українські правоохоронні органи вважають, що схема могла діяти ще у 2000-х роках через підконтрольні компанії та офшорні структури.

    Сам Жеваго раніше заперечував усі обвинувачення і називав їх політично мотивованими.

    Наразі невідомо, які подальші процесуальні кроки будуть застосовані до бізнесмена, однак справа має всі ознаки масштабного фінансового розслідування з міжнародною складовою.

  • Банк «Альянс» Фірташа у центрі скандалу: громадськість звинувачує НБУ у вибірковому нагляді

    Банк «Альянс» Фірташа у центрі скандалу: громадськість звинувачує НБУ у вибірковому нагляді

    Після офіційного внесення бізнесмена Дмитра Фірташа до санкційного списку України в центрі уваги громадських активістів опинився Національний банк та його дії щодо банку «Альянс», кінцевим бенефіціаром якого вважається підсанкційний олігарх. Представники громадськості заявляють про можливе ігнорування регулятором прямих обов’язків та відсутність належної реакції на ризики, пов’язані з фінансовою установою.

    Санкції проти Фірташа передбачають блокування активів, обмеження розпорядження майном, заборону участі у приватизаційних процесах та інші жорсткі заходи. До санкційного переліку також включено пов’язані з його бізнес-орбітою компанії, зокрема ТОВ «ТІБЕРІУС ПЛЮС». Таким чином, держава офіційно визнала наявність загроз, пов’язаних із діяльністю структур, афілійованих із бізнесменом.

    На цьому тлі відсутність публічних кроків щодо банку «Альянс» викликала хвилю критики. Активісти наголошують: регулятор не оприлюднив результатів поглиблених перевірок, не повідомив про можливі обмеження чи додатковий нагляд і не пояснив, як саме забезпечується недопущення використання банківської системи в інтересах особи, яка перебуває під санкціями.

    Окремо увагу звертають на роль заступника голови правління НБУ Дмитра Олійника, який відповідає за банківський нагляд. Саме на цьому рівні, за словами критиків, ухвалюються рішення щодо контролю за діяльністю банків. На їхню думку, відсутність жорстких дій щодо «Альянсу» може свідчити або про вибірковий підхід, або про недостатню інституційну реакцію.

    Експерти зазначають, що банківський сектор є одним із ключових каналів, через які можуть обходитися санкційні обмеження. Тому саме Нацбанк має демонструвати максимальну прозорість, регулярні перевірки та публічну звітність. Інакше санкційна політика ризикує перетворитися на формальність.

    Громадські активісти вимагають від регулятора чіткої та документованої оцінки діяльності банку «Альянс» з урахуванням санкційного статусу його бенефіціара, а також публічного пояснення подальших кроків. Поки цього не відбувається, довіра до антикорупційної та санкційної політики держави, за їхніми словами, залишається під питанням.

  • Радник при двох президентах: чому агромагнат Косюк зберігає доступ до влади

    Радник при двох президентах: чому агромагнат Косюк зберігає доступ до влади

    Юрій Косюк — один із найвпливовіших аграрних магнатів України та засновник холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП) — за два десятиліття перетворив бізнес із переробки курятини на багатомільярдну корпорацію з сотнями тисяч гектарів землі. Його історія часто подається як приклад підприємницького успіху, однак низка рішень і політичних зв’язків бізнесмена викликає дедалі більше запитань.

    Кар’єру Косюк розпочинав як біржовий брокер, пробував себе у різних комерційних проєктах, частина з яких виявилася невдалою. Справжній прорив стався після запуску масштабного виробництва курятини. Під час економічної кризи 2008 року, коли доходи населення знизилися, попит на дешевші джерела білка різко зріс. Саме тоді МХП продемонстрував стрімке зростання продажів і прибутків, що дозволило компанії швидко нарощувати активи.

    До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

    Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

    Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

    Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

    У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.

  • Ахметов знову перший за прибутками: як ДТЕК контролює енергоринок

    Ахметов знову перший за прибутками: як ДТЕК контролює енергоринок

    Рінат Ахметов знову посів перше місце в рейтингу найприбутковіших бізнесменів України за версією Опендатабот. Однак за зовнішнім фасадом фінансового успіху, на думку критиків, ховається роками вибудувана система монопольного впливу на енергетичний ринок, яка дозволяє отримувати надприбутки за рахунок держави та споживачів.

    Ключовим елементом цієї системи є холдинг ДТЕК, який контролює значну частину вугільної генерації та розподільчих мереж. Така концентрація дала групі можливість фактично диктувати умови на стратегічному ринку. Під гаслами стабілізації енергосистеми та відновлення інфраструктури, за оцінками експертів, відбувається системне перекачування бюджетних коштів і платежів населення в інтересах приватного бізнесу.

    Суть моделі полягає у створенні керованого дефіциту. Йдеться про ситуації, коли енергоблоки виводяться в так звані аварійні або планові ремонти саме в пікові періоди споживання. Це обмежує пропозицію електроенергії та провокує різке зростання цін на балансуючому ринку. За даними ринку, у період з 2021 по 2024 рік вартість електроенергії на цьому сегменті зросла приблизно на 151 відсоток.

    Фінансові потоки, пов’язані з реалізацією електроенергії кінцевим споживачам, акумулюються через мережу компаній бренду YASNO, зокрема «Дніпровські енергетичні послуги», «Київські енергетичні послуги» та «Донецькі енергетичні послуги». Частина прибутків, за даними аналітиків, виводиться через іноземні структури, серед яких фігурують Fabcell Ltd та Gelion Properties Ltd.

    Окремим елементом цієї системи стали публічні закупівлі. Після витіснення конкурентів шляхом демпінгу, структури, пов’язані з групою Ахметова, за даними розслідувань, підвищують вартість контрактів для державних установ через додаткові угоди. Зростання ціни в таких випадках може становити від 30 до 90 відсотків від початкової вартості договору.

    Особливу увагу привертає тарифна політика щодо населення. У платіжках було закладено понад 38 мільярдів гривень на відновлення енергетичної інфраструктури. Водночас акти виконаних робіт, за оцінками контролюючих органів і журналістів, часто не містять детальної розшифровки, а окремі об’єкти можуть включатися до витрат повторно.

    Паралельно компанії «ДТЕК Енерго», «ДТЕК Мережі» та «Західенерго» отримують мільярдні компенсації з державного бюджету за процедурами, які критики називають неконкурентними. Такі рішення погоджувалися за участі Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

    На цьому тлі правоохоронна система, за словами авторів розслідувань, демонструє фактичну бездіяльність. Попри відкриті кримінальні провадження, зокрема №22025101110001224 та №22025101110000103 за фактами можливих зловживань владою, слідчі дії не мають помітного розвитку. Зазначається, що слідчі СБУ та Національної поліції уникають активних кроків, а Київська міська прокуратура не виконує ухвали Печерського районного суду щодо перевірки діяльності структур ДТЕК.

    Критики наголошують, що така ситуація фактично легалізує енергетичний диктат. У цих умовах блекаути стають не лише наслідком війни чи технічних проблем, а й приводом для чергового підвищення тарифів і зміцнення позицій олігархічної групи. Деолігархізація енергетичного сектору, від якого безпосередньо залежить національна безпека, у такій конфігурації виглядає радше імітацією, ніж реальним процесом.

  • Онука Софії Ротару відпочиває в компанії доньок відомих російських бізнесменів

    Онука Софії Ротару відпочиває в компанії доньок відомих російських бізнесменів

    Онука Софії Ротару Соня Євдокименко поділилася у соцмережах кадрами зимового відпочинку на елітному французькому курорті. Світлини швидко привернули увагу не лише атмосферою розкоші, а й колом спілкування дівчини.

    Соня Євдокименко проводить час на люксовому курорті у Франції, де традиційно відпочивають представники заможних родин з різних країн. На оприлюднених кадрах вона з’являється разом із донькою російського нафтового олігарха йорданського походження Діаною Манасір, а також з Анастасією Фукс — донькою українського бізнесмена Павла Фукса, який перебуває під санкціями.

    У мережі звернули увагу, що Анастасія Фукс і раніше не приховувала контактів із російським середовищем. Після початку повномасштабного вторгнення вона продовжувала публікувати дописи у компанії росіян, з якими, за її ж словами, проживала за кордоном.

    На фото з відпочинку Соня Євдокименко демонструє дорогі прикраси та аксесуари, що підкреслюють формат елітного відпочинку. Разом із донькою російського магната вона також створює спільний контент, у якому дівчата розмірковують про спільну «східноєвропейську ментальність».

    Оприлюднені кадри викликали жваве обговорення у соцмережах. Користувачі звертають увагу не лише на стиль життя онуки легендарної співачки, а й на її оточення, яке продовжує викликати суперечливу реакцію в українському інформаційному просторі.