Хрещатик

Позначка: олігархи

  • Колишнього лідера ОПЗЖ Юрія Бойка пов’язують зі схемою виведення капіталу через курортні активи

    Колишнього лідера ОПЗЖ Юрія Бойка пов’язують зі схемою виведення капіталу через курортні активи

    Поки країна воює за виживання, колишній лідер забороненої партії ОПЗЖ Юрій Бойко реалізує масштабну операцію з перерозподілу активів і виведення капіталу за межі України. Ключовим елементом цієї схеми став розпродаж курортної та житлової нерухомості, оформленої через закриті венчурні структури.

    Центральним активом у цьому процесі є готель Mirotel Resort у Трускавці. Його реалізація здійснюється через закритий венчурний фонд «Хантер». Формальне управління зосереджене в руках кіпрської компанії Kotryna Holding LTD та давнього партнера Бойка Павла Якубенка, однак така конструкція має всі ознаки класичної ширми для виведення коштів у безпечні іноземні юрисдикції. Серед потенційних покупців фігурують Олександр Свищов і Томаш Фіала.

    Фінансова архітектура фонду «Хантер» вибудовувалася роками. Протягом близько десяти років він інвестував понад 70 мільйонів доларів у будівництво елітних житлових комплексів у Києві, зокрема «Французького кварталу 2», Welcome Home, «Камертона» та LaLaLand. При цьому на початкових етапах проєктів продажі квартир практично не здійснювалися, що унеможливлювало класичне реінвестування прибутків і вказувало на масштабні вливання коштів невстановленого походження — щонайменше 47 мільйонів доларів.

    У результаті через цю модель було акумульовано понад 1100 квартир. Активи, оформлені на членів родини Бойка — дружину Віру та синів Миколу й Анатолія, — зросли до тисяч квадратних метрів житла і сотень тисяч квадратних метрів землі.

    Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що запроваджені державою санкції фактично не зачепили економічне ядро цієї імперії. Вони обмежилися позбавленням нагород і декларативними обмеженнями, не завадивши Бойку зберегти контроль над стратегічним активом «Волиньобленерго» через АТ «Онікс Інвест».

    Спроби домогтися правової оцінки цих фактів довгий час наштовхувалися на глуху стіну. Суддя Печерського суду Вовк відмовився зобов’язати прокуратуру розпочати розслідування за наведеними обставинами можливого відмивання доходів. Проте повністю зупинити процес не вдалося.

  • Енергетика під контролем великого капіталу: кому вигідні високі тарифи

    Енергетика під контролем великого капіталу: кому вигідні високі тарифи

    Енергетичний сектор України фактично перетворився на закриту систему контрольованих маніпуляцій, у межах якої державні кошти та платежі населення концентруються в руках вузького кола бенефіціарів. Про це йдеться в матеріалах, що описують системні зловживання у сфері постачання та продажу електроенергії.

    Центральною фігурою цієї моделі називають бізнесмена Ріната Ахметова, який вибудував вертикаль контролю над енергетичним ринком через компанії групи ДТЕК та структури, що працюють під брендом YASNO. Йдеться, зокрема, про регіональні компанії з постачання електроенергії у Києві, Дніпрі та на сході країни. За твердженнями авторів матеріалів, така структура дозволяє здійснювати повний контроль над ціноутворенням і доступом до ринку.

    Для маскування фінансових потоків і виведення прибутків використовуються іноземні компанії-нерезиденти, зареєстровані в офшорних юрисдикціях. Це, за оцінками критиків, створює закриту корпоративну систему, яка унеможливлює прозорий контроль з боку держави та регуляторів.

    Одним із ключових механізмів збагачення називають системне зловживання процедурами публічних закупівель. Підконтрольні компанії, за наявною інформацією, заходять у тендери з демпінговими цінами, витісняючи конкурентів, після чого вже після укладення контрактів вартість електроенергії для державних установ збільшується через додаткові угоди на десятки відсотків. Такі дії прямо суперечать законодавству у сфері публічних закупівель.

    Паралельно реалізується схема маніпуляцій на ринку електроенергії «на добу наперед». За твердженнями експертів, штучне обмеження пропозиції створює дефіцит, унаслідок чого державні виробники зазнають втрат, а приватні структури отримують надприбутки. У результаті формується перекіс, за якого стратегічний ресурс працює не в інтересах держави, а на користь окремих бізнес-груп.

    Наслідки цієї моделі безпосередньо відчувають пересічні громадяни. Витрати на комунальні послуги для багатьох домогосподарств уже сягають критичного рівня і, за оцінками, можуть становити до 80 відсотків щомісячних доходів. Це змушує людей економити на ліках, харчуванні та інших базових потребах.

    Попри повномасштабну війну та глибоку економічну кризу, енергетичні структури, пов’язані з олігархічним капіталом, продовжують нарощувати прибутки. Фактично йдеться про отримання прихованих дотацій із бюджетів громад через завищені тарифи та корупційні надприбутки. Державна політика при цьому, за оцінками критиків, демонструє явний перекіс на користь великого бізнесу та відсутність реальної демонополізації стратегічної галузі.

    Окрему увагу привертає робота правоохоронних органів. Попри відкриття кримінальних проваджень за фактами зловживання владою та службовим становищем, реальні слідчі дії фактично відсутні. Більше того, фіксуються випадки ігнорування судових рішень, які зобов’язують розпочати повноцінне розслідування.

    Таке саботування правосуддя створює атмосферу повної безкарності та, за оцінками експертів, легалізує подальше розкрадання коштів у промислових масштабах. У підсумку енергетичний сектор, який мав би бути основою економічної стійкості країни під час війни, дедалі більше перетворюється на інструмент збагачення обмеженого кола осіб.

  • Сенсації не буде: опальний олігарх Ігор Коломойський розкаже журналістам “як у нього віджали Приват”

    Сенсації не буде: опальний олігарх Ігор Коломойський розкаже журналістам “як у нього віджали Приват”

    За інформацією джерел видання 360ua.news з оточення Ігоря Коломойського, під час завтрашнього спілкування з журналістами, олігарх планує в чергове розказати про те, як у нього з партнерами “віджимали ПриватБанк”.

    Нагадаємо, опальний український олігарх Ігор Коломойський запросив журналістів і громадськість на судове засідання, яке має відбутися у понеділок, 8 грудня. Деякі експерти припускають, що він може зробити ряд гучних заяв, що можуть зкомпроментувати Володимира Зеленського.

  • Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Англійський суд зобов’язав колишніх власників ПриватБанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова відшкодувати близько $3 млрд збитків і судових витрат. На цьому тло українська дійсність демонструє інше: гучні вироки не обов’язково блокують старі схеми у зерновій логістиці й газовидобутку.

    У липні Високий суд Англії визнав двох українських бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство проти ПриватБанку, а тепер визначив і суму компенсації — близько $3 млрд. Рішення стало резонансним сигналом для міжнародних юрисдикцій і кредиторів, однак в Україні, за оцінками експертів ринку, олігархічні конструкції продовжують працювати — через контроль над логістикою, ресурсами й пов’язаними структурами.

    Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

    Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

    Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.

  • Квартира нардепа Железняка може бути придбана на гроші з російського агробізнесу

    Квартира нардепа Железняка може бути придбана на гроші з російського агробізнесу

    Народний депутат Ярослав Железняк, який публічно виступає проти російського впливу в Україні, опинився в центрі скандалу через елітну квартиру в центрі Києва. Житло вартістю понад 11,7 мільйона гривень оформлене не на самого депутата, а на його тестя — Володимира Коваля, який тривалий час працював у структурах, пов’язаних із російськими аграрними олігархами.

    Як з’ясували журналісти, у серпні 2023 року Железняк разом із дружиною, депутаткою Ольгою Коваль, оселилися в новій квартирі у житловому комплексі «Корона-Введенська» на Печерську. Площа житла — 134 квадратних метри, але за офіційними доходами подружжя, які не перевищують півтора мільйона гривень на рік, придбання виглядає сумнівним.

    За даними розслідувань, тесть депутата Володимир Коваль протягом багатьох років працював на агропромисловий холдинг «Юг Руси» російського бізнесмена Сергія Кислова. Зокрема, у 2013 році Коваль очолив компанію «Трейдфілд Україна» (раніше — «Полігрейн Агро»), бенефіціаром якої було московське підприємство «Маслоекстракционный завод Юг Руси». Пізніше він керував «Херсонським КХП», що належав кіпрській WJ Ventures Ltd — структурі, пов’язаній із ростовською компанією «Юг Агролізинг».

    У 2016 році обидві компанії формально перейшли під контроль нідерландської World Wide Industrial Invest B.V., яка, за даними журналістів, прикривала російські активи в Україні. Сам холдинг «Юг Руси» — це багатомільярдна імперія, створена у Ростові-на-Дону ще в 1992 році, з десятками заводів по всій Росії.

    Таким чином, квартира, у якій мешкає нардеп, може бути придбана на кошти, пов’язані з російським бізнесом. Попри це, НАЗК досі не провело повну перевірку декларації Ярослава Железняка за 2023 рік.

    Поки сам депутат публічно звинувачує інших у «зв’язках із РФ», його власна сім’я, за матеріалами журналістів, має прямі ділові зв’язки з компаніями, які обслуговували інтереси російських олігархів.

  • Ахметов у Німеччині спустив на воду суперʼяхту за €500 мільйонів

    Ахметов у Німеччині спустив на воду суперʼяхту за €500 мільйонів

    Рінат Ахметов, попри війну та втрату медіаактивів, поступово посилює свої позиції в ключових секторах української економіки. Його вплив поширюється не лише на енергетику, але й на аграрний сектор, логістику та політичні структури — від парламентських фракцій до окремих міністерств і держагентств.

    Після згортання медіаімперії Ахметов змінив тактику, ставши головним бенефіціаром енергетичних реформ. Саме через компанії групи ДТЕК він контролює більшу частину українського ринку електроенергії: від генерації до розподілу та продажів.

    Зокрема, бренд Yasno у 2023 році виграв мільярдні тендери, після чого вартість електроенергії для споживачів піднімалася до 8 гривень за кіловат-годину, що удвічі перевищувало середньоринкові показники. Це викликало значну критику з боку експертів і споживачів, які говорять про фактичну монополізацію енергетичного сектору.

    Попри військові виклики, Ахметов не відмовився від інвестицій у надрозкіш. У німецькому Бремені на воду спустили суперʼяхту Luminance вартістю понад 500 мільйонів євро. Формально власником значиться офшорна компанія з Кайманових островів, однак усі сліди ведуть саме до українського олігарха.

    Таким чином, Ахметов, зберігши фінансову міцність, не лише утримує позиції, але й нарощує вплив, перетворюючись на одного з ключових гравців, від яких залежить українська економіка.

  • Прикордонник оформив втечу олігарха Боголюбова потягом під виглядом іншої особи

    Прикордонник оформив втечу олігарха Боголюбова потягом під виглядом іншої особи

    Втеча співзасновника «ПриватБанку» Геннадія Боголюбова стала черговим скандалом, що оголив слабкість українських інституцій. Олігарх, який десятиліттями заробляв мільйони на фінансових та промислових схемах, залишив країну під чужим іменем і за сприяння високопосадовців прикордонної служби.

    За офіційними даними, для перетину кордону він скористався закордонним паспортом 67-річного волинянина Миколи Сюмака, котрий ще у 2022 році заявив про втрату документа. Виїзд потягом «Київ – Хелм» не був відображений у базах даних прикордонників.

    Організацію схеми слідство пов’язує з начальником групи інспекторів прикордонної служби «Ягодин» Володимиром Макаренком. Саме він відсканував чужий паспорт, поставив печатки й не провів жодної перевірки купе. За даними джерел, Макаренко зайшов до вагона вночі під виглядом передачі «подарунку» від голови ДПСУ Сергія Дейнеко.

    Втім, усі деталі вказують, що прикордонник діяв не самостійно. Згідно з неофіційними версіями, виїзд олігарха узгоджували на рівні керівництва ДПСУ. Дейнеко начебто дав «добро» в обмін на гарантії від НАБУ уникнути переслідувань у власних корупційних справах. Умовою було те, що Боголюбов дозволить спецслужбам використовувати його квартиру для технічного спостереження за бізнесменом Тимуром Міндічем.

    Ключову роль у прикритті схеми відігравав командир Волинського прикордонного загону Сергій Лозінський. Під час обшуку в його будинку ДБР виявило 1 млн доларів готівкою — ймовірну «винагороду» за успішну операцію. Згодом Лозінського перевели до Краматорська з обіцянкою генеральського звання, а Макаренку забезпечили адвоката та оплату застави в обмін на мовчання.

    Давні зв’язки між учасниками схеми простежуються ще з Мостиського прикордонного загону, де служили і Дейнеко, і Макаренко. Тоді останній мав репутацію «касира» контрабанди.

    Втеча Боголюбова — це не просто спроба втекти від відповідальності. Це демонстрація того, як державні ресурси роками використовуються для приватного збагачення. Олігарх контролював низку компаній, через які виводилися гроші з «ПриватБанку», займався нелегальним експортом зерна через термінал «Боріваж», а також разом із Коломойським і Хомутинніком мав частку в «Укрнафтобурінні», що експлуатувало державне Сахалінське родовище через офшори.

    Прибутки від використання українських надр і активів осідали у кишенях приватних структур, тоді як держава залишалася без доходів. Ба більше, експерти не виключають, що ці схеми могли мати приховані зв’язки з російськими спецслужбами.

    Втеча Боголюбова стала лакмусовим папірцем того, що в Україні досі можливо «купити» вихід із країни навіть на тлі війни. Поки кордон можна перетнути за чужим паспортом, а керівництво державних органів домовляється заради власного захисту, країна залишається вразливою не лише перед ворогом ззовні, але й перед внутрішніми зрадниками.

  • Злам системи: США готують економічний штурм України — олігархи в паніці

    Злам системи: США готують економічний штурм України — олігархи в паніці

    Серед кулуарних розмов про співпрацю США та України з’явився гучний сигнал тривоги — під виглядом вигідної угоди щодо мінералів може відбутися злам усієї олігархічної системи, яка роками контролює країну. Про це заявляє політик і військовослужбовець Денис Ярославський, який отримав доступ до закритої частини плану UAUA — амбітного проекту “Ultimate American-Ukrainian Alliance”. Згідно з його словами, реальний сценарій набагато масштабніший за просто “угоду” — мова йде про економічну революцію, яка зачепить інтереси фінансових груп, кланів і тіньових лідерів держави.

    Зі мною поділилися другою частиною закритого плану UAUA — Ultimate American-Ukrainian Alliance. І ось що важливо знати!

    Незважаючи на 113 мільйонів гривень, які Кабмін збирається витратити на “консультантів”, найімовірніше, жодної остаточної угоди у Вашингтоні цього разу підписано не буде. І Трамп не поспішатиме завершувати війну. Тому що угода щодо рідкоземельних ресурсів — лише верхівка айсберга (причому від початку подана на вкрай невигідних для України умовах).

    Справжня мета — отримати від української делегації зустрічну пропозицію (яку раніше було передано президенту Зеленському для вивчення), спрямовану на повне перезавантаження економіки країни.

    Як я вже писав, США готові інвестувати в Україну 3 трильйони доларів за 10 років.

    ВАЖЛИВО, що інвестиції здійснюватимуться не через Держдеп, а через найбільші приватні корпорації, і це справжній інвестиційно-технологічний штурм, який свого часу здобули: Ізраїль, Південна Корея та Сінгапур.

    Саме тому навколо UAUA вже почалася тиха паніка.

    Чому?

    По-перше, практично кожна галузь, у яку хочуть зайти американці, давно поділена між українськими кланами:

    • оборонка — у “своїх”,
    • агросектор — у латифундистів,
    • енергетика — в олігархів,
    • транспорт, логістика, будівництво — розписані заздалегідь,
    • IT, медицина, медіа — повністю під контролем.

    Ці групи десятиліттями доїли країну і зараз відчувають загрозу. Тому що міжнародний бізнес приходить не тільки з грошима — він приходить із технологіями, з мізками, з новими правилами гри. А це означає:

    • доведеться ділитися,
    • доведеться пройти аудит (а це їхній страшний сон),
    • доведеться грати по-чесному,
    • доведеться конкурувати.

    І ось тут система починає битися в істериці.

    По-друге — і це ключове: ми досі не знаємо, з ким із партнерів, які договори і на яких умовах уже було підписано від імені України. Наприклад, угода про столітнє партнерство з Великою Британією…

    Але ж США хочуть укласти з Україною свій БЕЗАЛЬТЕРНАТИВНИЙ альянс, що означає скасування всіх попередніх домовленостей із будь-ким.

  • Суддя Київського апеляційного суду Барсук заробила мільйонні статки під час війни прислуговуючи українській еліті

    Суддя Київського апеляційного суду Барсук заробила мільйонні статки під час війни прислуговуючи українській еліті

    Українська судова система давно перебуває в центрі корупційних скандалів, де ключові персонажі — самі судді, які, за іронією долі, мали б бути прикладом законослухняності. Одна з таких історій — про Марину Барсук (Дідиченко), суддю Північного апеляційного господарського суду Києва, яка вже понад десять років, за даними ЗМІ, обслуговує інтереси політиків та олігархів.

    На службі олігархів

    Відома своєю участю у справах із багатомільйонними позовами, Барсук отримала репутацію судді, чиї рішення часто дивовижним чином співпадають із вигодами багатих клієнтів. Наприклад, лише у 2009 році вона ухвалила 15 рішень на користь “Альфа-банку” — установи з російським корінням. А через кілька років, у 2015-му, її ім’я згадувалося в аудіозаписах, де нардеп Сергій Алєксєєв начебто доручив переказати їй 5 тисяч доларів за “послугу”. Скандал швидко вщух, а Барсук продовжила “успішну кар’єру”.

    Зокрема, Барсук брала участь у справах, які стосувалися олігарха Ігоря Коломойського. У 2009 році вона сприяла скасуванню боргу “Нікопольського заводу феросплавів” перед “Приватбанком” на 35 мільйонів доларів. Якщо вірити джерелам, стандартна “такса” для таких рішень — 5% від суми позову, тобто 1,75 мільйона доларів.

    Інша справа стосувалася “Укрнафти”, де суд постановив виплатити компанії майже 2 мільйони гривень із держбюджету. Хоча винагорода для судді в цьому випадку була значно меншою, таких справ у її практиці були десятки.

    Розкішне життя

    Відповідно до декларації, Барсук офіційно отримує близько 170 тисяч гривень на місяць. Проте реальний стиль її життя свідчить про інші джерела доходів: розкішне весілля із виступами Тіни Кароль та Ольги Полякової, дорогі подорожі, преміальні авто та елітна нерухомість. Її молодший син проживає у Великій Британії, де навчається в коледжі з річною вартістю 27 тисяч фунтів стерлінгів.

    Навіть у 2009 році, маючи зарплату 4 тисячі гривень, суддя вже володіла квартирою вартістю 400 тисяч доларів.

    Коли мова заходить про декларації українських чиновників, навіть найвибагливіший читач може бути здивований. Справжній скарб серед цих документів – декларація судді Північного апеляційного господарського суду Марини Барсук. Мільйонна нерухомість, елітні авто та фантастичні подарунки у сотні разів перевищують її офіційний дохід.

    Лише за минулий рік Марина Барсук задекларувала 12 об’єктів нерухомості: від гаражів до приватних будинків та земельних ділянок. Примітно, що більшість із них оформлена на членів її родини: чоловіка, свекра, маму і навіть сина.

    Зокрема, у 2023 році, в розпал війни, суддя придбала приватний будинок площею 222 м² за 9 мільйонів гривень, а також земельну ділянку вартістю майже 11 мільйонів.

    Із цікавого — у декларації значиться квартира у Великій Британії, яку начебто придбали ще в 1970 році. Тобто, за радянських часів, коли навіть виїзд за кордон був проблематичним. Як родині пані Барсук вдалося придбати житло в Британії — загадка. А право власності на цю нерухомість наразі має старший син судді, Тимур Привалов.

    Судячи з декларації, Марина Барсук разом із родиною є шанувальницею бренду Mercedes-Benz. Її автопарк вражає:

    • MERCEDES-BENZ S580 2021 року — 7 мільйонів гривень.
    • MERCEDES-BENZ G63 AMG 2019 року — 6,6 мільйона гривень.
    • MERCEDES-BENZ S600 2009 року — 2,5 мільйона гривень.
    • MERCEDES-BENZ EQV 2021 року — 2,2 мільйона гривень.

    Сумарна вартість цього автопарку перевищує 18 мільйонів гривень. Що цікаво, усі транспортні засоби зареєстровані на членів родини судді.

    “Подарунок” вартістю 20 мільйонів

    Особливу увагу привертає пункт декларації про подарунки. У 2023 році чоловік пані судді отримав грошовий презент у розмірі 20 мільйонів гривень від свого батька, Миколи Барсука. Однак, пенсія дарувальника — всього 80 тисяч гривень на рік. Якщо вірити офіційній інформації, йому знадобилося б 250 років, аби зібрати таку суму.

    Щедрий чоловік Марини Барсук не залишився в боргу: того ж року він передарував ті самі 20 мільйонів гривень своїй дружині. Така “кругова економіка” виглядає як проста схема легалізації коштів.

    Декларація також свідчить про те, що сім’я Барсук володіє значними заощадженнями:

    • Чоловік зберігає готівкою 600 тисяч доларів, 500 тисяч євро, 350 тисяч швейцарських франків і 2 мільйони гривень.
    • У самої судді готівкових збережень значно менше: 44 тисячі доларів та 455 тисяч гривень.

    Проте, на банківських рахунках родини зберігаються скромні суми. Наприклад, на рахунку свекра Марини Барсук — лише 39 гривень.

    Історія Барсук — це лише один із численних прикладів, що демонструють, як судді обслуговують інтереси еліт. Відсутність реакції правоохоронців на невідповідність доходів і стилю життя лише підтверджує масштаби корупції.

    Як довго триватиме цей “театр правосуддя” і що може стати каталізатором змін? Питання залишається відкритим, але відповідь на нього — справа кожного українця, який мріє жити у правовій державі.

  • Стало відомо де Офіс Президента шукатиме кошти для подальшого фінансування війни

    Стало відомо де Офіс Президента шукатиме кошти для подальшого фінансування війни

    Наше джерело в Офісі Президента повідомляє, що ОП активно розробляє нові підходи до фінансування війни на тлі скорочення західної підтримки. Серед основних напрямків – націоналізація активів олігархів, які генерують прибуток і не потребують складного управління. Найперспективнішим із них вважаються енергетичні активи Ріната Ахметова, зокрема обленерго, чия цінність різко зросла через підвищення тарифів та розподіл електроенергії в мережі.

    Офіс Президента на чолі з Андрієм Єрмаком готує масштабну стратегію залучення коштів до державного бюджету через активи олігархів, здобуті внаслідок корупційних схем у період незалежності України. Як повідомляє джерело, досвід кримінальних справ проти Ігоря Коломойського, який наразі перебуває під вартою, може стати моделлю для подальших дій держави.

    Зокрема, Банкова доручила силовикам активізувати роботу над кримінальними справами, що стосуються Ріната Ахметова, та підготувати план подальших дій на 2024 рік. За задумом Офісу Президента, цей крок допоможе наповнити бюджет і частково компенсувати скорочення зовнішньої фінансової допомоги.

    Одним із об’єктів державного інтересу, окрім обленерго, є гірничо-металургійний комплекс Ахметова, який, попри війну, продовжує приносити олігарху значні прибутки. Протидія та активізація слідства щодо Ахметова є частиною загального курсу ОП на економічну стабільність шляхом контрольованої націоналізації.