Після майже тримісячної паузи в одному з найважливіших морських енергетичних коридорів світу почалося поступове відновлення судноплавства через Ормузьку протоку. Танкери зі скрапленим природним газом (СПГ) та сирою нафтою знову виходять із Перської затоки та прямують до азійських ринків, зокрема до Китаю та Пакистану.
Про це повідомляє Reuters із посиланням на дані компаній з відстеження суден LSEG та Kpler.
За даними агентства, відновлення руху відбувається після майже трьох місяців фактичного блокування або різкого скорочення транзиту через загострення безпекової ситуації в регіоні. Причиною стали наслідки збройного конфлікту на Близькому Сході, зокрема американо-ізраїльської операції проти Ірану, яка розпочалася 28 лютого і різко підвищила ризики для цивільного судноплавства.
Ормузька протока залишається критично важливою точкою глобальної енергетичної логістики. Через неї зазвичай проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу. Будь-яке обмеження руху в цьому районі одразу впливає на світові ціни на енергоносії, страхові тарифи для суден і маршрути постачання для Азії та Європи.
Після відновлення руху першими у протоку почали виходити газовози, які тривалий час залишалися у режимі очікування або були змушені затримати розвантаження.
Одним із ключових суден став танкер СПГ Fuwairit під прапором Багамських Островів. Він перетнув Ормузьку протоку в понеділок після завантаження у катарському порту Рас-Лаффан наприкінці березня. Судно рухається до Пакистану, де його розвантаження очікується 26 травня. Експерти зазначають, що такі поставки мають критичне значення для енергосистеми країни, яка значною мірою залежить від імпорту СПГ.
Інший газовоз, Al Rayyan, також успішно залишив район Перської затоки та прямує до Китаю. Його прибуття очікується наприкінці червня. Китай залишається одним із найбільших імпортерів скрапленого газу у світі, тому відновлення регулярних поставок через протоку є для нього стратегічно важливим.
Паралельно з газовим сегментом активізувався і нафтовий експорт. Супертанкер Eagle Verona вийшов із Ормузької протоки в суботу та взяв курс на китайський порт Нінбо. Очікується, що судно прибуде 12 червня. Танкер ходить під прапором Сінгапуру та зафрахтований трейдинговою компанією Unipec, що входить до структури найбільшого нафтопереробного концерну Азії Sinopec.
За даними Reuters, судно перевозить близько 2 мільйонів барелів іракської сирої нафти сорту Basrah. Вантаж було завантажено ще 26 лютого, але подальший рух затримався через різке погіршення безпекової ситуації в регіоні.
Eagle Verona також входив до групи танкерів, для яких раніше Малайзія зверталася до Ірану з проханням дозволити транзит. З цієї групи п’ять суден уже залишили Перську затоку, тоді як ще два залишаються заблокованими в регіоні та очікують дозволу на вихід.
Окремо повідомляється, що минулого тижня ще три великотоннажні нафтові танкери (VLCC) змогли покинути Перську затоку та вирушили до Китаю і Південної Кореї, маючи на борту приблизно 6 мільйонів барелів сирої нафти.
До початку ескалації ситуації в регіоні судноплавний трафік через Ормузьку протоку становив у середньому від 125 до 140 проходжень суден на добу. Після загострення конфлікту значна частина цього потоку була зупинена або перенаправлена, що спричинило накопичення сотень суден у Перській затоці.
За оцінками галузевих аналітиків, нині близько 20 тисяч моряків залишаються фактично заблокованими на бортах суден у регіоні, очікуючи дозволу на вихід або зміну маршруту.
Фахівці попереджають, що навіть часткове відновлення руху не означає повної стабілізації. Страхові ставки для суден у регіоні залишаються високими, а судновласники продовжують враховувати ризики раптової ескалації. Водночас поступове відкриття протоки може знизити тиск на світові ціни на нафту та СПГ, які різко зросли під час блокування.
Аналітики підкреслюють, що Ормузька протока залишається одним із найбільш чутливих стратегічних вузлів світової енергетичної системи, де будь-які політичні або військові загострення миттєво трансформуються у глобальні економічні наслідки.
