У Європейському Союзі триває обговорення подальшої долі тимчасового захисту для громадян України, які перебувають на території країн ЄС після початку повномасштабного вторгнення Росії. На цей момент жодного остаточного рішення щодо продовження або зміни цього механізму не ухвалено.
Про це повідомив речник Європейської комісії Маркус Ламмерт, наголосивши, що дискусії між інституціями ЄС та державами-членами тривають і перебувають у робочій фазі.
За його словами, Єврокомісія вже розпочала консультації з країнами ЄС ще в березні під час засідання Ради з питань юстиції та внутрішніх справ. У центрі обговорення — можливість продовження дії тимчасового захисту ще на один рік або ж розробка альтернативної моделі правового статусу для українців після завершення чинного режиму.
“Що я можу сказати, то це те, що обговорення тривають”, — зазначив Ламмерт, підкресливши, що йдеться про складний процес, який потребує узгодження позицій усіх країн Євросоюзу.
Він також наголосив, що питання тимчасового захисту безпосередньо стосується як підтримки України, так і мільйонів українських громадян, які нині проживають у державах ЄС. За його словами, це одне з ключових соціально-політичних питань порядку денного Єврокомісії, оскільки воно впливає на ринки праці, соціальні системи та міграційну політику країн-членів.
“Ми вважаємо, що це необхідне обговорення. Йдеться про підтримку України та біженців з України. На цьому етапі немає рішення”, — додав речник Єврокомісії.
Як відомо, Директива про тимчасовий захист була ухвалена ЄС у березні 2022 року як екстрений інструмент реагування на масовий наплив біженців після початку війни. Вона надала українцям право на легальне перебування, доступ до працевлаштування, освіти, медичних і соціальних послуг у країнах ЄС без необхідності проходити стандартну процедуру отримання притулку.
Спочатку цей механізм розглядався як короткострокове рішення, однак через продовження бойових дій його дію вже кілька разів подовжували. Наразі тимчасовий захист діє до 4 березня 2027 року.
Водночас у Єврокомісії обговорюють різні сценарії після завершення цього терміну. Серед можливих варіантів — чергове продовження дії директиви, поступове згортання механізму або створення нового правового статусу для українців, який міг би забезпечити більш довгострокову інтеграцію в країнах ЄС.
Окремо розглядається питання адаптації систем соціального захисту та ринку праці в державах-членах, оскільки мільйони українців уже інтегровані в економічні процеси країн Європи, працюють, навчаються та користуються соціальними послугами.
Міжнародні аналітичні оцінки також свідчать, що значна частина українців може залишатися в ЄС у середньостроковій перспективі навіть у разі зміни безпекової ситуації в Україні. Це робить питання правового статусу українських громадян у Європі одним із ключових викликів для міграційної політики ЄС у найближчі роки.
