Кількість українців, які перебувають під тимчасовим захистом у країнах Європейського Союзу, вперше за останні місяці помітно скоротилася. Станом на кінець березня 2026 року в ЄС офіційно перебували 4,33 мільйона громадян України, які виїхали через повномасштабну війну. Лише за один місяць їхня кількість зменшилася майже на 69 тисяч осіб.
Такі дані оприлюднив Eurostat — статистичний офіс Європейського Союзу.
Порівняно з лютим кількість українців зі статусом тимчасового захисту скоротилася на 68 980 осіб, або на 1,6%. На тлі попередніх років, коли цифри або стабільно зростали, або залишалися приблизно на одному рівні, нинішня тенденція привернула особливу увагу експертів і європейських урядів.
Найбільше українців досі перебуває у Німеччині. Там тимчасовий захист мають 1 274 955 осіб — майже третина всіх українських біженців у Євросоюзі. На другому місці Польща — 961 405 осіб, а третє місце посідає Чехія, де проживають 379 820 українців зі статусом захисту.
Саме ці три країни від початку повномасштабної війни стали головними центрами прийому українців. Вони забезпечували житлом, соціальною допомогою, медичними послугами та доступом до ринку праці мільйони людей, які змушені були залишити свої домівки через російське вторгнення.
Втім, нинішня статистика показує нові процеси всередині Європи. У 14 країнах ЄС кількість українців під тимчасовим захистом продовжує зростати, але в 13 державах — навпаки падає.
Найбільший приріст зафіксували у Німеччині, де кількість українців збільшилася на 7 480 осіб. Також зростання відбулося в Іспанії (+2 665) та Румунії (+2 125).
Натомість найпомітніше скорочення зафіксували в Італії, де кількість українців зменшилася більш ніж на 30 тисяч осіб лише за місяць. Значне падіння також сталося у Чехії (-19 810) та Фінляндії (-8 080).
Експерти пояснюють таку динаміку кількома причинами одночасно. Частина українців змінює країну проживання всередині ЄС у пошуках роботи, стабільнішого соціального забезпечення або кращих умов для дітей. Інші повертаються до України, особливо у відносно безпечні регіони. Також впливають зміни міграційної політики окремих країн Європи.
Останні місяці дедалі більше європейських держав почали переглядати програми підтримки українців. Деякі уряди поступово скорочують витрати на соціальне забезпечення, безкоштовне житло чи компенсації для біженців.
Наприклад, уряд Ірландії вже оголосив про плани суттєво змінити систему підтримки українців і фактично згортати програму масового розміщення. Окрім цього, в країні обговорюють механізми стимулювання добровільного повернення українців додому.
У Великій Британії, за даними місцевих ЗМІ, також почастішали випадки відмов українцям у продовженні програм захисту та перебування.
Окрему увагу аналітики звертають на Чехію. Саме вона залишається країною з найбільшим навантаженням у перерахунку на кількість населення. Там на кожну тисячу жителів припадає 34,8 українця зі статусом тимчасового захисту. Для порівняння, у Польщі цей показник становить 26,3, у Словаччині — 26,2, тоді як середній показник по ЄС — лише 9,6 особи на тисячу населення.
Структура українських біженців у Європі також практично не змінилася. За даними Eurostat, понад 98,4% усіх людей під тимчасовим захистом є громадянами України.
Дорослі жінки становлять найбільшу частину — 43,3%. Майже третина — це діти та підлітки віком до 18 років. Частка дорослих чоловіків становить 26,6%.
Саме цей демографічний дисбаланс уже кілька років викликає серйозне занепокоєння в Україні. Демографи та економісти попереджають: якщо значна частина жінок із дітьми остаточно інтегрується у європейське суспільство, країна може зіткнутися з ще глибшою кризою після війни.
Раніше директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова заявляла, що після завершення воєнного стану можлива нова хвиля виїзду українців. Йдеться про ситуацію, коли чоловіки почнуть масово виїжджати до своїх сімей, які вже тривалий час живуть у країнах ЄС.
За оцінками демографів, повернення українців додому поки що залишається обмеженим. Більшість людей не готові повертатися через безпекову ситуацію, проблеми з житлом, нестабільність економіки та невизначеність щодо майбутнього.
Водночас Європа поступово переходить від екстреної гуманітарної підтримки до більш прагматичного підходу. Українців дедалі активніше інтегрують у ринок праці, систему освіти та місцеві громади. У багатьох країнах біженці вже не сприймаються як тимчасове явище, а стають частиною економічного та соціального життя.
На цьому тлі скорочення кількості українців під тимчасовим захистом не обов’язково означає масове повернення додому. Часто це лише ознака переоформлення статусів, зміни країни проживання або переходу на інші типи дозволів на перебування.
Проте для України сама цифра у понад 4,3 мільйона громадян за кордоном залишається одним із найсерйозніших викликів воєнного часу. Адже йдеться не лише про гуманітарну кризу, а й про майбутнє ринку праці, народжуваності, економіки та післявоєнного відновлення держави.
