Президент США Donald Trump жорстко розкритикував відповідь Ірану на американські пропозиції щодо припинення війни та фактично поставив під сумнів подальшу долю переговорного процесу між Вашингтоном і Тегераном. Американський лідер назвав позицію Ірану «абсолютно неприйнятною», а його коментарі вже спричинили нову хвилю напруження на Близькому Сході та занепокоєння серед міжнародних партнерів США.
Про це повідомляє Axios із посиланням на телефонну розмову з Трампом, а також низка американських і близькосхідних медіа. За даними журналістів, адміністрація США очікувала офіційну відповідь Ірану близько десяти днів. У Білому домі сподівалися, що Тегеран погодиться на частину умов Вашингтона або хоча б продемонструє готовність до компромісу. Однак після ознайомлення з документом Трамп публічно продемонстрував своє невдоволення.
«Мені не подобається їхній лист. Він є недоречним. Мені не подобається їхня відповідь», — заявив президент США в коментарі Axios. Пізніше він повторив свою позицію у власній соцмережі Truth Social, де написав: «Я щойно прочитав відповідь так званих “представників” Ірану. Мені вона не подобається — це абсолютно неприйнятно».
Американський президент також звинуватив Іран у багаторічній агресивній політиці на Близькому Сході. За словами Трампа, Тегеран «протягом 47 років атакував багато країн», натякаючи на діяльність іранських проксі-груп у Сирії, Лівані, Іраку та Ємені, а також на регулярні конфлікти навколо Ормузької протоки.
За інформацією іранських державних ЗМІ, відповідь Тегерана зосереджувалася насамперед на гарантіях припинення війни та недопущенні нової ескалації після можливого підписання угоди. У документі, як стверджують іранські медіа, містяться вимоги про негайне припинення бойових дій на всіх фронтах, скасування американських санкцій та забезпечення іранського контролю над Ормузькою протокою — одним із найважливіших морських маршрутів у світі, через який транспортується значна частина глобального експорту нафти.
Тегеран також наполягав на негайному припиненні морської блокади з боку США після підписання меморандуму про взаєморозуміння. Крім того, Іран вимагав розморожування своїх заморожених активів та скасування нафтових санкцій уже під час перших 30 днів переговорного процесу. Саме ці вимоги, за даними американських медіа, викликали найбільше роздратування у Вашингтоні.
Журналісти Axios зазначають, що умови, озвучені Іраном, виявилися значно жорсткішими, ніж очікували американські перемовники. Особливе занепокоєння у США викликало те, що у відповіді Тегерана майже не було конкретики щодо ядерної програми країни. Американська сторона наполягала на обмеженні збагачення урану, посиленні міжнародного контролю та частковому демонтажі ядерної інфраструктури Ірану, однак у документі Тегерана ці питання або не згадувалися, або були сформульовані максимально розмито.
За інформацією західних медіа, Вашингтон просував 14-пунктний проєкт угоди, який передбачав поступове зняття санкцій в обмін на суттєві поступки Ірану у сфері ядерної програми та регіональної безпеки. Проте Тегеран фактично відкинув вимоги щодо демонтажу частини своїх ядерних об’єктів та наполіг на тому, що будь-які переговори мають відбуватися виключно з урахуванням «прав іранського народу».
Іранські державні медіа також процитували джерело, близьке до переговорного процесу, яке заявило, що «ніхто в Ірані не пише пропозицій, щоб догодити Трампу». За словами співрозмовника, переговорна команда Ірану повинна керуватися лише національними інтересами країни, а не очікуваннями Вашингтона.
На цьому тлі ситуація у регіоні залишається надзвичайно напруженою. Напередодні військово-морські сили Islamic Revolutionary Guard Corps попередили, що будь-яка атака на іранські нафтові танкери або торговельні судна отримає «масовану відповідь» по американських військових базах та кораблях у регіоні. У заяві КВІР також йшлося про готовність Ірану завдати ударів навіть попри чинне хитке перемир’я.
Такі заяви викликали нові побоювання щодо можливого масштабного конфлікту в районі Перської затоки. Особливу увагу міжнародна спільнота приділяє ситуації навколо Ормузької протоки, через яку проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти. Будь-яке загострення у цьому районі може серйозно вплинути на глобальні енергетичні ринки та спричинити різке зростання цін на нафту.
Після заяв Трампа міжнародні трейдери вже почали реагувати на ризики нової ескалації. Світові ціни на нафту продемонстрували зростання через побоювання, що переговори між США та Іраном можуть остаточно провалитися, а військове протистояння — відновитися з новою силою.
Водночас дипломатичні контакти між сторонами поки не припинені. За інформацією американських медіа, спеціальний посланець США Стів Віткофф та держсекретар Марко Рубіоo провели переговори у Маямі з прем’єр-міністром Катару Мохаммедом Бінем Абдулрахманом Бінем Яссімом аль Тані. Катар останніми місяцями виступає одним із ключових посередників у переговорах між Вашингтоном і Тегераном.
Окрім цього, американські та близькосхідні медіа повідомляють, що вже найближчим часом новий раунд переговорів між США та Іраном може відбутися в Ісламабаді за участі пакистанських посередників. Саме через Пакистан Іран наприкінці квітня передавав оновлені пропозиції Вашингтону.
Нагадаємо, ще 1 травня Білий дім офіційно повідомив Конгрес США, що активна фаза бойових дій проти Ірану «завершилася», хоча американські військові сили продовжують залишатися у регіоні. Попри це, вже через кілька днів стало зрозуміло, що ключові суперечності між сторонами залишаються невирішеними.
Сам Трамп наразі не відповів прямо, чи готовий він продовжувати дипломатичний процес, чи адміністрація США почне розглядати більш жорсткі сценарії, включно з військовим тиском. Водночас американські медіа повідомляють, що у Вашингтоні вже обговорюють можливі кроки на випадок остаточного зриву переговорів. Серед варіантів називають посилення санкцій, збільшення військової присутності США у регіоні та нові обмеження щодо іранського нафтового експорту.
Аналітики зазначають, що нинішній етап переговорів може стати одним із найскладніших за останні роки. Обидві сторони демонструють жорстку позицію, а взаємна недовіра після багаторічного конфлікту лише посилює ризики нової ескалації. У разі провалу дипломатичних зусиль ситуація на Близькому Сході може знову перейти у фазу відкритого військового протистояння, що матиме наслідки далеко за межами регіону.
