Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук відреагував на хвилю критики довкола нового терміна «доброзвичайність», який з’явився у проєкті оновленого Цивільного кодексу України, і детально пояснив його зміст та походження. За словами спікера парламенту, це не штучно вигадане слово, а свідомий крок до оновлення юридичної мови відповідно до європейських стандартів.
У своєму поясненні Стефанчук зазначив, що «доброзвичайність» є українським відповідником латинського поняття boni mores, яке широко використовується в правових системах європейських країн. Цей термін у перекладі означає «добрі звичаї» або «моральні норми суспільства», але в українському законодавстві тривалий час застосовувалося інше формулювання — «моральні засади суспільства», що має радше пострадянське походження.
Саме тому, за словами голови парламенту, у новому Цивільному кодексі вирішили відійти від застарілої термінології та запровадити більш точний і водночас автентичний український відповідник. «Доброзвичайність» утворена від слів «добро» і «звичай» і покликана передати зміст європейського правового підходу без калькування чи запозичення іншомовних конструкцій.
Він підкреслив, що над текстом кодексу працює спеціальна філологічна група, яка займається адаптацією юридичних понять до сучасної української мови. Очолює цю групу правник і мовознавець Сергій Головатий. Основне завдання команди — знайти точні українські відповідники для понять, які раніше або не мали усталених аналогів, або використовувалися у формі прямих запозичень.
Стефанчук також звернув увагу, що в українському праві вже давно використовуються подібні мовні конструкції, які ні в кого не викликають подиву. Зокрема, це такі терміни, як «добросовісність», «доброчесність» і «добропорядність». Усі вони мають спільну логіку побудови і походять із тієї ж правової традиції.
Водночас він досить різко прокоментував критику нового слова, зазначивши, що спроби висміяти чи дискредитувати термін «доброзвичайність» є поверхневими і часто свідчать про нерозуміння юридичної суті питання. Більше того, за його словами, заперечення таких понять фактично ставить під сумнів і ті норми, які вже давно закріплені в антикорупційному законодавстві.
«Атакуючи “доброзвичайність” як нібито незрозумілий термін, ви атакуєте й основи антикорупційного законодавства», — наголосив спікер.
Окремо він підкреслив, що парламент не закривається від критики і готовий до професійного обговорення всіх нововведень. Проєкт Цивільного кодексу наразі перебуває на етапі підготовки до другого читання, і всі зацікавлені сторони можуть подавати свої пропозиції та зауваження.
Дискусія навколо «доброзвичайності» стала показовою для ширшого процесу — оновлення українського законодавства відповідно до європейських правових стандартів. У цьому контексті мова йде не лише про зміну окремих слів, а про трансформацію всієї правової культури — від радянських підходів до сучасної європейської моделі.
Експерти зазначають, що подібні зміни є неминучими, адже право — це не лише норми, а й мова, якою вони формулюються. Від точності термінів залежить їхнє тлумачення в судах, застосування в практиці та загальне розуміння громадянами.
Історія з «доброзвичайністю» виходить далеко за межі одного слова. Вона демонструє, як формується нова юридична мова України — більш самостійна, точна і водночас інтегрована в європейський правовий простір.
