Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець розкритикував формулювання ЮНІСЕФ у заяві щодо загибелі та поранення дітей унаслідок війни. Омбудсман заявив, що міжнародні організації мають чітко називати причину трагедії та не створювати враження, ніби Україна і Росія є рівнозначними сторонами конфлікту.
Реакція Лубінця стала продовженням дискусії, яка виникла після публікації ЮНІСЕФ про дітей, які постраждали в Україні та Росії. Українська сторона звернула увагу передусім на контекст подачі інформації: на думку Києва, повідомляти про жертви з обох боків без чіткого пояснення, хто розпочав війну та хто здійснює агресію, означає створювати викривлену картину причин і наслідків.
Лубінець наголосив, що Росія веде агресію проти України з 2014 року, а її наслідками стали сотні загиблих та тисячі поранених українських дітей.
За наведеними омбудсманом актуальними даними, від початку російської агресії загинули щонайменше 728 дітей, 2775 отримали поранення, ще 2372 дитини вважаються зниклими безвісти. Йдеться лише про документально зафіксовані випадки, тому реальна кількість постраждалих може бути більшою.
Для порівняння, ще станом на 4 червня 2026 року Міністерство закордонних справ України повідомляло про щонайменше 707 загиблих, 2548 поранених та 2317 зниклих безвісти дітей. Це означає, що навіть протягом останніх місяців офіційна статистика продовжувала зростати. МЗС тоді також наголошувало, що встановити остаточний масштаб злочинів неможливо через активні бойові дії та окупацію частини української території.
Лубінець: агресор і жертва не можуть бути рівнозначними
Головна претензія українського омбудсмана стосується не самого факту згадки про загиблих дітей, а способу, в який міжнародна організація описує війну.
Лубінець наголосив, що в цій ситуації існує конкретна сторона, яка розпочала агресію. Росія вторглася на територію України, тоді як Україна реалізує право на захист.
Саме тому, за його словами, «неприпустимо подавати інформацію у спосіб, який може створювати хибне враження рівнозначності між агресором і жертвою».
Омбудсман сформулював позицію ще чіткіше: «Агресор і жертва — не рівнозначні сторони. Росія напала. Україна захищається».
На думку Лубінця, міжнародні організації мають враховувати цей контекст у своїх публічних комунікаціях, особливо коли йдеться про загибель цивільних та дітей.
Україна вказує на масштаб втрат серед дітей
Позиція омбудсмана відповідає тій, яку українська влада неодноразово озвучувала раніше.
У червні МЗС нагадувало, що українські діти потерпають від російської агресії вже понад 12 років, а після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році зіткнулися не лише з ракетними та дроновими ударами, а й із депортацією, примусовим переміщенням, русифікацією та мілітаризацією на окупованих територіях.
Станом на 4 червня Україна також офіційно повідомляла про понад 20 тисяч дітей, незаконно депортованих або примусово переміщених Росією. На той момент повернути додому вдалося 2212 дітей.
У Міністерстві закордонних справ підкреслювали, що російські війська систематично атакують цивільні об’єкти — житлові будинки, лікарні, школи, дитячі садки та енергетичну інфраструктуру. Через війну мільйони дітей були змушені залишити свої домівки або втратили нормальний доступ до освіти, медицини та безпечного середовища.
Президент Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська 4 червня також брали участь у вшануванні пам’яті дітей, загиблих через російську агресію. На той момент глава держави говорив про щонайменше 707 убитих українських дітей та тисячі поранених і викрадених.
Окреме питання виникло через дані про загиблих
Лубінець також звернув увагу на точність цифр, які використовують міжнародні організації. За його словами, в одному з нещодавніх випадків у Кривому Розі загинули семеро дітей, тоді як у повідомленні ЮНІСЕФ ішлося про трьох.
Омбудсман заявив, що така різниця потребує ретельної перевірки. Для нього це не лише питання статистики: коли йдеться про загиблих дітей, міжнародні структури повинні максимально точно перевіряти інформацію перед її публікацією.
Показовим для масштабу дитячих втрат у цьому місті залишається й російський удар по Кривому Рогу 4 квітня 2025 року. За офіційними даними міської влади, балістична ракета з касетною бойовою частиною вдарила по житловому кварталу поблизу дитячого майданчика. Тоді загинули 20 людей, серед яких дев’ятеро дітей, а майже 100 людей були травмовані.
Перед Лубінцем ЮНІСЕФ розкритикував Сибіга
Претензії до комунікації ЮНІСЕФ раніше висловив і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Причиною стала заява міжнародної організації від 4 серпня щодо дітей, які загинули або були поранені в Україні та Росії. Українське МЗС вважає принципово важливим зазначати першопричину таких трагедій — російську агресію.
Позиція Києва полягає в тому, що гуманітарна нейтральність не повинна перетворюватися на нейтральність щодо причин війни. Українська сторона наполягає: співчуття цивільним жертвам може бути універсальним, але юридична та політична оцінка того, хто розпочав міжнародний збройний конфлікт, не повинна зникати з повідомлень міжнародних структур.
Саме питання відповідальності Росії є центральним і в офіційній позиції МЗС. У червневій заяві відомство прямо називало загибель українських дітей наслідком збройної агресії Російської Федерації та наголошувало на необхідності притягнення винних до відповідальності.
Чому формулювання міжнародних організацій викликають реакцію Києва
Дискусія навколо заяви ЮНІСЕФ виходить за межі одного повідомлення. Для України принциповим залишається питання, як міжнародні організації описують російсько-українську війну для глобальної аудиторії.
Формулювання, в яких Росія та Україна представлені просто як дві сторони, між якими відбуваються бойові дії, українська влада вважає небезпечними, оскільки вони можуть стирати причинно-наслідковий зв’язок між російським вторгненням і його наслідками.
Офіційна українська позиція ґрунтується на тому, що війна не почалася як симетричне протистояння двох держав: Росія здійснила агресію проти України, окупувала частину її міжнародно визнаної території, а у лютому 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення.
Тому Лубінець закликав ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації надалі уважніше ставитися як до цифр, так і до формулювань. Для українського омбудсмана йдеться не просто про дипломатичну термінологію, а про збереження чіткого розуміння відповідальності за війну та загибель цивільних.
І статистика продовжує змінюватися. Якщо на початку червня офіційні українські джерела повідомляли про 707 убитих дітей, то в заяві Лубінця 10 серпня йдеться вже про щонайменше 728. Це ще раз показує, чому Київ наполягає: за кожною новою цифрою стоїть конкретний наслідок війни, а в повідомленнях про ці жертви, на переконання української сторони, не можна відокремлювати трагедію від її причини.
