В Україні спалахнув один із найгучніших медійних скандалів останнього часу. Одразу вісім провідних українських редакцій одночасно опублікували журналістське розслідування про майно брата директора Державного бюро розслідувань Олексія Сухачова, яке раніше було заборонено до публікації рішенням Печерського районного суду Києва. Спільну акцію журналісти назвали «Ініціатива 143» – за кількістю об’єктів нерухомості, про які йдеться у матеріалі.
До ініціативи долучилися «Українська правда», Суспільне, «Схеми» (Радіо Свобода), hromadske, NV, Bihus.Info, «Дзеркало тижня» та «Телебачення Торонто». Усі вони одночасно опублікували розслідування, яке спільно підготували журналісти «Слідства.Інфо» та Центру протидії корупції (ЦПК). За словами учасників акції, вони зробили це як акт солідарності із колегами та протест проти, на їхню думку, безпрецедентної судової заборони на публікацію журналістського матеріалу.
У спільній заяві редакції наголосили, що вважають ухвалу суду проявом цензури та небезпечним прецедентом для свободи слова в Україні. Саме тому було ухвалено рішення одночасно поширити матеріал, щоб продемонструвати єдину позицію української журналістської спільноти.
У центрі розслідування опинився брат директора ДБР Олексія Сухачова – харківський бізнесмен Олександр Сухачов. За даними журналістів, починаючи з 2018 року він став власником 143 квартир та офісних приміщень, які отримував від забудовника за цінами, що в окремих випадках були співставними з вартістю сучасного смартфона. Автори матеріалу дослідили відкриті державні реєстри та документи, які, на їхню думку, свідчать про незвичний характер цих операцій.
Окрему увагу журналісти звернули на те, що компанія-забудовник, пов’язана із передачею нерухомості, пізніше стала фігурантом кримінального провадження. Спочатку його розслідувала Національна поліція, а згодом справу передали до Державного бюро розслідувань, яке очолює брат людини, згаданої у журналістському матеріалі. Згодом провадження повернули до поліції Чернігівської області, де його закрили. Після того як фігуранти отримали інформаційні запити журналістів, розслідування було поновлено. Самі журналісти звертають увагу саме на таку послідовність подій, але не стверджують про причинно-наслідковий зв’язок.
Станом на момент виходу розслідування Олександр Сухачов уже перестав бути власником більшості із зазначених 143 об’єктів нерухомості. У ДБР у відповіді журналістам заявили, що не володіють інформацією про участь брата директора бюро у діяльності забудовника чи про набуття ним відповідної нерухомості. Також у відомстві зазначили, що рішення про закриття кримінального провадження ДБР не ухвалювало, а визначення органу досудового розслідування належить до компетенції прокуратури.
Скандалу передувало рішення Печерського районного суду Києва, який ще 6 липня задовольнив заяву в інтересах компанії ТОВ «Парковий-2» та заборонив «Слідству.Інфо», ЦПК і журналістці Аліні Стрижак оприлюднювати інформацію про майно, угоди та інвестиції Олександра Сухачова ще до виходу самого матеріалу. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки фактично запроваджувало попередню заборону на публікацію журналістського розслідування.
Після ухвали суду низка українських та міжнародних організацій, які займаються захистом свободи слова, висловили занепокоєння ситуацією. Водночас у Печерському районному суді пояснили, що заборона має тимчасовий характер і діятиме до розгляду справи по суті. Проте критики рішення наголошували, що сама можливість блокування журналістських матеріалів до їхньої публікації створює небезпечний прецедент для демократичного суспільства.
Редакторка-засновниця «Слідства.Інфо» Анна Бабінець подякувала колегам за підтримку, заявивши, що журналісти ризикують, поширюючи матеріал, однак саме така солідарність демонструє готовність українських медіа захищати свободу слова та право суспільства отримувати суспільно важливу інформацію. Аналогічну позицію висловили й інші редакції, які приєдналися до «Ініціативи 143».
Сам Олександр Сухачов журналістам коментарів не надав. За інформацією авторів розслідування, він не відповів на телефонні дзвінки та письмові звернення. Також без відповіді залишилися окремі інформаційні запити, адресовані директору ДБР Олексію Сухачову та пов’язаним компаніям.
Історія вже отримала широкий суспільний резонанс, адже йдеться не лише про зміст самого розслідування, а й про межі судового втручання у діяльність журналістів. Саме тому акція «Ініціатива 143» стала одним із наймасштабніших прикладів медіасолідарності в Україні за останні роки. Водночас усі обставини, викладені у розслідуванні, потребують подальшої правової оцінки компетентних органів, а викладені журналістами факти є предметом їхнього журналістського дослідження, яке було одночасно оприлюднене вісьмома незалежними редакціями після судової заборони.
