Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час спільної пресконференції з президентом України Володимиром Зеленським 14 квітня в Берліні справді порушив тему українських громадян, які перебувають у Німеччині. В офіційній публікації уряду ФРН за підсумками німецько-українських міжурядових консультацій зазначено, що Берлін і Київ хочуть тісніше співпрацювати, аби полегшити повернення українських громадян, які знайшли прихисток у Німеччині, до України, а також що Німеччина підтримує зусилля України зі зменшення виїзду до ЄС українських чоловіків призивного віку.
Водночас важливо розрізняти те, що сказав Мерц офіційно, і те, як його слова були інтерпретовані в частині медіа. У тексті федерального уряду йдеться саме про сприяння поверненню та про обмеження нових випадків надання притулку або виїзду чоловіків призовного віку, але там не описано жодного конкретного механізму масового примусового повернення чи автоматичного позбавлення захисту всіх українських чоловіків у Німеччині. Із доступного офіційного тексту також не випливає, що вже ухвалене окреме нове рішення про негайну депортацію цієї категорії людей.
На тій самій пресконференції Мерц зробив акцент передусім на іншому: Німеччина й Україна підписали нові домовленості у сфері оборони, зокрема щодо ППО, далекобійних засобів, дронів і артилерійських боєприпасів, а Берлін назвав себе найважливішим двостороннім партнером України у 2026 році. Reuters і Associated Press окремо повідомили, що під час візиту сторони уклали угоди про поглиблення оборонної співпраці та спільне виробництво дронів, а Німеччина продовжує масштабну військову підтримку України. На цьому тлі заява про українських чоловіків прозвучала як частина ширшого політичного сигналу про більшу координацію між Берліном і Києвом.
Тема українських чоловіків у Німеччині для уряду Мерца не нова. Ще в урядовій пресконференції від 20 березня 2026 року представники німецького уряду згадували попередню позицію канцлера щодо того, що молоді українські чоловіки потрібні своїй країні, а не Німеччині. Тобто нинішня заява в Берліні є не раптовою, а радше продовженням уже озвученої лінії німецької влади.
Окремо треба враховувати й правовий контекст. Українці в Німеччині переважно перебувають не в класичній процедурі індивідуального притулку, а під режимом тимчасового захисту, який діє в ЄС для людей, що виїхали через повномасштабну війну. Німеччина офіційно повідомляє, що посвідки на проживання за цим режимом, чинні станом на 1 лютого 2026 року, автоматично продовжені до 4 березня 2027 року. Рада ЄС ще у 2025 році погодила продовження тимчасового захисту для українців до цієї дати, а також почала обговорення спільного європейського підходу до майбутнього повернення та переходу на інші статуси. Це означає, що на рівні ЄС захист для українців формально зберігається, і будь-які зміни мають узгоджуватися з цим правовим режимом.
Німеччина залишається найбільшою країною ЄС за кількістю людей з України під тимчасовим захистом. За даними Eurostat, на кінець лютого 2026 року в Німеччині перебували 1 267 475 осіб під тимчасовим захистом, що становило 28,8% усіх таких випадків у Євросоюзі. Загалом у ЄС під тимчасовим захистом на той момент перебували 4,4 млн людей, які виїхали з України, і трохи більше чверті з них становили дорослі чоловіки.
Паралельно в Німеччині справді зростала кількість українських чоловіків працездатного і призовного віку. У матеріалах, що посилаються на німецьке Федеральне відомство у справах міграції та біженців, фігурує оцінка близько 1,34 млн українців у Німеччині станом на березень 2026 року, з них приблизно 349,5 тис. чоловіків і 500,3 тис. жінок віком 18–63 років. Ці дані не є частиною офіційного тексту пресконференції, але вони допомагають зрозуміти, чому питання набуло політичної ваги для Берліна.
Політичний сенс заяви Мерца теж досить очевидний. Усередині Німеччини міграційна тема залишається чутливою, а уряд Мерца вже демонстрував жорсткіший підхід і щодо інших категорій біженців, зокрема сирійських, наголошуючи на потребі повернення людей для відбудови власної країни. На цьому тлі слова про українських чоловіків можна читати як сигнал відразу в кілька боків: німецьким виборцям — про контроль над міграцією, українській владі — про очікування більшої відповідальності в питаннях мобілізації, а ЄС — про перехід до обговорення післявоєнної моделі повернення українців.
Водночас на цей момент немає публічно оприлюдненого пакета конкретних заходів, який би детально пояснював, як саме Німеччина планує “обмежувати кількість” українських чоловіків, які шукають прихистку, чи яким буде юридичний механізм “сприяння поверненню”. Саме тому коректніше говорити не про вже запущену кампанію масового повернення, а про політичну заяву і намір до тіснішої координації з Києвом, який ще потребує правового та практичного оформлення.
Отже, головне з цієї історії таке: Мерц справді сказав, що Німеччина хоче допомагати поверненню українців додому і підтримує зменшення виїзду чоловіків призовного віку до ЄС. Але поки що йдеться саме про політичний курс і координацію, а не про оприлюднене рішення щодо масового примусового повернення всіх українських чоловіків із Німеччини. На тлі продовженого до березня 2027 року режиму тимчасового захисту ця тема, ймовірно, ще стане предметом окремих рішень у Берліні та Брюсселі.
