У Великій Британії зробили крок, який ще кілька років тому міг здаватися епізодом із наукової фантастики. Лондонські нейрохірурги вперше використали штучний інтелект безпосередньо під час операції на живому пацієнті: система в реальному часі аналізувала відео з ендоскопа, розпізнавала найнебезпечніші анатомічні структури та підсвічувала їх для медичної команди. Першим пацієнтом став 48-річний Ріс Гібберт із Бедфордширу, якому загрожувала втрата зору через пухлину гіпофіза. Операція завершилася успішно — пухлину видалили, зір чоловіка зберегли, а сам він уже повернувся до роботи. Про це пише BBC.
Унікальну операцію провели ще у травні в National Hospital for Neurology and Neurosurgery у Лондоні, який входить до University College London Hospitals NHS Foundation Trust. Про результати медики та дослідники офіційно розповіли 26–27 серпня. За даними UCL, це був перший випадок, коли розроблена ними система штучного інтелекту підтримувала нейрохірургів у реальному часі під час справжньої операції, а не працювала лише із записаними раніше відеоматеріалами чи в симуляції.
Історія Гібберта почалася задовго до експериментальної операції. У грудні 2024 року чоловік здійснював свою звичайну прогулянку, коли раптово відчув себе погано, втратив свідомість і пережив судомний напад. Люди, які перебували поруч, допомогли йому, після чого медики провели обстеження.
Саме тоді лікарі випадково виявили пухлину гіпофіза розміром приблизно 11 міліметрів. Сам Гібберт розповідав, що це був єдиний судомний напад у його житті, але саме він став початком довгої історії лікування.
Спочатку лікарі не поспішали з операцією та спостерігали за станом пацієнта. Однак поступово ситуація погіршувалася. У Гібберта виник серйозний гормональний дисбаланс, а пухлина почала впливати на зір.
Особливо постраждало периферійне поле зору. Чоловік почав спотикатися, оскільки буквально не бачив частини простору перед собою. Згодом йому довелося користуватися палицями для ходьби. Без хірургічного втручання пухлина могла продовжувати тиснути на структури, пов’язані із зором, і зрештою призвести до сліпоти.
Саме розташування пухлини робило операцію особливо складною.
Гіпофіз — невелика залоза розміром приблизно з кульку — розташований біля основи мозку. Поруч проходять критично важливі кровоносні судини та нерви, які відповідають за зір. Як пояснюють у UCLH, у цій ділянці помилка навіть приблизно в один міліметр може мати критичні наслідки, включно зі сліпотою, інсультом або смертю пацієнта.
Саме тут і з’явився ШІ.
Хірурги використали ендоскопічний транссфеноїдальний доступ — до пухлини дісталися через ніс та основу черепа. Це поширений малоінвазивний метод видалення пухлин гіпофіза, однак він вимагає надзвичайної точності через складну анатомію ділянки.
Розроблена в University College London система отримувала живе відео безпосередньо з ендоскопа. Важлива особливість технології полягає в тому, що вона не просто аналізувала зроблені до операції МРТ або КТ-знімки. Алгоритм «дивився» на те саме операційне поле, яке хірурги бачили саме в цю секунду.
ШІ розпізнавав анатомічні структури та виділяв їх різними кольорами — процес, який у комп’ютерному зорі називають сегментацією. Завдяки цьому команда отримувала додаткову візуальну карту небезпечних зон і могла краще бачити, яких ділянок необхідно уникати.
Фактично система працювала як своєрідний високотехнологічний навігатор усередині голови.
Водночас важливо: штучний інтелект не оперував Гібберта самостійно. Він не керував інструментами та не ухвалював остаточних рішень замість лікарів. Усі хірургічні дії залишалися під контролем медичної команди, а алгоритм виконував роль додаткового інструмента підтримки.
Технологію розробили дослідники UCL, а її створення та клінічне випробування підтримав британський National Institute for Health and Care Research — NIHR. Алгоритми навчали на сотнях відеозаписів попередніх операцій на гіпофізі, де спеціалісти розмічали важливі структури, щоб система навчилася їх розпізнавати.
Розробники працювали над системою не один місяць. Ще в листопаді 2025 року команда UCL Hawkes Institute демонструвала прототип AI-асистента для ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії на медичній технологічній зустрічі NVIDIA у Цюриху.
Уже тоді дослідники пояснювали, що система має в реальному часі визначати безпечні ділянки основи черепа, де хірург може працювати для доступу до пухлини, одночасно позначаючи критично важливі структури, яких необхідно уникати. На той момент технологія перебувала на доклінічній стадії.
Перед переходом до справжньої операційної її також перевіряли в умовах, максимально наближених до реальних.
Дослідники проводили експерименти у спеціально обладнаній симуляційній операційній National Hospital for Neurology and Neurosurgery. Там використовували повний набір інструментів для ендоскопічних операцій на гіпофізі та високоточний симулятор хірургічного втручання. Результати цієї доклінічної роботи були оприлюднені в червні 2026 року як препринт, тобто на момент публікації ще не пройшли повне рецензування науковим журналом.
Операція Гібберта стала моментом переходу технології від симуляції до реального пацієнта.
Її проводила команда нейрохірургів, до якої входив професор Хані Маркус. За його словами, використання ШІ може допомогти зробити надзвичайно делікатні операції безпечнішими, адже система дає хірургові додаткову інформацію про анатомію безпосередньо під час втручання.
І можливості алгоритму не обмежуються розпізнаванням судин та нервів.
Розробники працюють над тим, щоб система могла відстежувати хірургічні інструменти, визначати їхню взаємодію з тканинами та розуміти, на якому етапі перебуває операція. У перспективі це може дозволити ШІ не просто підсвічувати небезпечні структури, а й давати контекстні підказки команді.
Саме звідси з’явилося порівняння з умовним «ChatGPT для хірургів».
Йдеться не про буквальне використання ChatGPT під час операції, а про концепцію цифрового асистента, здатного аналізувати те, що відбувається перед ним, розуміти контекст і в потрібний момент надавати лікарю корисну інформацію.
Результат першої операції виявився обнадійливим.
Пухлину Гібберта успішно видалили, а його зір вдалося зберегти. Пацієнт розповідав, що зміни помітив практично одразу після пробудження від наркозу: він міг чітко бачити предмети в палаті. Згодом поле зору продовжило відновлюватися.
Зараз 48-річний британець уже повернувся до роботи менеджером із обслуговування клієнтів і продовжує займатися громадською діяльністю. Він також поступово відновив свої щоденні прогулянки.
Сам Гібберт погодився стати першим пацієнтом експериментальної програми свідомо. Він пояснив, що без участі пацієнтів у дослідженнях медицина не може рухатися вперед.
Для нього є й певний символізм у тому, де саме відбулася операція. National Hospital for Neurology and Neurosurgery був заснований ще 1859 року і став першим у світі спеціалізованим неврологічним госпіталем. Тепер, за словами Гібберта, той самий заклад став місцем першої нейрохірургічної операції з використанням ШІ наживо.
Втім, одна успішна операція ще не означає, що подібний ШІ завтра з’явиться в кожній лікарні.
Технологія перебуває на стадії клінічних досліджень. University College London зареєстрував окреме дослідження застосування ШІ під час ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії. Його мета — оцінити, наскільки такі алгоритми можуть допомагати розпізнавати анатомію, інструменти та етапи операції, а також покращувати навчання й координацію медичної команди.
Дослідникам також доведеться відповісти на одне з найскладніших питань сучасної медичної ШІ-революції — наскільки лікар може довіряти алгоритму.
Окрема робота команди UCL, оприлюднена цього літа, присвячена саме «калібруванню довіри» до ШІ в хірургії гіпофіза. Адже небезпечною може бути не тільки помилка алгоритму, а й ситуація, коли людина починає надто сильно покладатися на його рекомендації.
Тому британські дослідники наголошують: технологія задумана не як заміна нейрохірурга.
Міністр інновацій у сфері охорони здоров’я Великої Британії Джеймс Фріт назвав операцію прикладом того, яким може бути ШІ у своєму найкращому застосуванні, але водночас підкреслив необхідність належних запобіжників і контролю безпеки.
Наступним етапом має стати ширше випробування системи. Якщо технологія підтвердить свою ефективність на більшій кількості пацієнтів, подібні цифрові асистенти потенційно можуть стати для хірургів тим, чим навігаційні системи стали для водіїв: вони не замінюватимуть людину за кермом, але допомагатимуть бачити небезпеку та приймати точніші рішення.
І саме тому операція Ріса Гібберта важлива далеко не лише для одного пацієнта. Вперше система, яка навчилася «бачити» анатомію на сотнях попередніх операцій, отримала можливість аналізувати справжнє хірургічне втручання в момент, коли воно відбувалося, і допомагати лікарям там, де похибка вимірюється міліметрами.
Поки що скальпель залишається в руках людини. Але поруч із хірургом уже з’явилася цифрова «друга пара очей» — і в першого пацієнта вона допомогла зберегти можливість бачити світ.
