Міська рада польського Сопота ухвалила спеціальну резолюцію на знак протесту проти зростання антиукраїнських настроїв, ксенофобії та мови ненависті. Депутати звернулися до центральної влади Польщі із закликом негайно відреагувати на радикалізацію суспільних настроїв, розпочати загальнонаціональну інформаційну кампанію та активніше протидіяти дезінформації, яка розпалює ворожість до громадян України.
Резолюцію ухвалили під час сесії міської ради Сопота 23 липня. Відомо, що того дня у міській ратуші відбулася XXIV чергова сесія ради. Про прийняття документа повідомила депутатка Барбара Бжезицька, яка також опублікувала у соціальних мережах фотографії його сторінок. Польські медіа назвали рішення Сопота першим подібним кроком серед польських міст.
Документ має назву «Щодо протидії зростаючим антиукраїнським настроям та висловлення солідарності з громадянками і громадянами України, які проживають у Польщі». У ньому депутати заявили про категоричний протест проти кампанії тиску на українську громаду та закликали польський уряд боротися з поширенням ксенофобії.
«Міська рада Сопота щойно ухвалила резолюцію, яка висловлює протест проти триваючої кампанії цькування української громади. Ми закликаємо уряд до дій, спрямованих на боротьбу з дезінформацією та пропагуванням ксенофобії», — повідомила Бжезицька.
У резолюції депутати зазначили, що з великою тривогою спостерігають за зростанням у Польщі антиукраїнських настроїв, які, на їхню думку, вже набувають форми небезпечної радикалізації. Представники місцевої влади наголосили, що Сопот упродовж багатьох років позиціонує себе як відкрите місто, побудоване на діалозі, солідарності та взаємній повазі.
Після початку повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року жителі міста активно допомагали людям, які були змушені залишити Україну. Сопот приймав біженців, організовував гуманітарну підтримку та допомагав українським родинам облаштуватися у Польщі.
Тепер, як підкреслили депутати, українці стали повноправною частиною місцевої громади. Вони працюють, виховують дітей, навчаються, сплачують податки та беруть участь у житті міста, а тому мають право жити у безпеці, зберігати власну гідність і не боятися нападів через своє походження.
На думку авторів резолюції, прояви ненависті та дедалі частіша неприязнь на національному ґрунті значною мірою є наслідком цілеспрямованої дезінформації. Вона активно поширюється через соціальні мережі, окремі медіа та політичні заяви, поступово переходячи з цифрового простору у реальне життя.
У Сопоті наголосили, що українці вже стають жертвами не лише словесних образ, але й фізичних нападів безпосередньо на вулицях міста. Депутати попереджають, що без рішучої реакції держави процес радикалізації може призвести до серйозних і навіть непоправних наслідків для польських громад.
У документі містяться дві основні вимоги до центральної влади. Перша передбачає проведення загальнонаціональної соціальної кампанії, яка повинна ґрунтуватися не на політичних маніпуляціях, а на перевірених даних польського Головного статистичного управління.
Сопотські депутати вважають, що полякам необхідно пояснювати реальний внесок українців у розвиток країни. Вони наголосили, що рівень трудової активності громадян України у Польщі залишається високим. Українці працюють, сплачують податки, підтримують польську економіку та частково компенсують нестачу робочої сили на тлі демографічної кризи.
Автори резолюції переконані, що поширення достовірних статистичних даних допоможе спростувати популярні маніпуляції про нібито виключно соціальне навантаження, яке створюють українці. За словами депутатів, лише системна освітня та інформаційна робота може повернути суспільну дискусію до фактів і пояснити спільні інтереси Польщі та України.
Друга вимога стосується рішучої протидії ксенофобським і націоналістичним наративам. У Сопоті вважають, що частина таких настроїв може надихатися або посилюватися зовнішніми центрами впливу, ворожими до Польщі та зацікавленими в дестабілізації країни.
У резолюції не названо конкретну державу, однак у Польщі неодноразово попереджали про російські інформаційні операції, спрямовані на погіршення польсько-українських відносин. Однією з цілей таких кампаній є створення враження, що українці нібито становлять загрозу для польської економіки, безпеки або національної ідентичності.
Депутати звернулися безпосередньо до президента Польщі, прем’єр-міністра, депутатів Сейму та сенаторів. Вони закликали посадовців вжити негайних заходів, щоб зупинити хвилю ненависті до того, як вона призведе до незворотної шкоди у польських громадах.
Рішення Сопота було ухвалене на тлі тривожної статистики. За даними Головної комендатури поліції Польщі, упродовж першого півріччя 2026 року громадяни України подали 180 заяв про можливі злочини на ґрунті ненависті. Це більш ніж на 30% перевищує показник аналогічного періоду попереднього року.
Для порівняння, за весь 2024 рік українці подали 267 таких заяв, а у 2025 році — 275. Якщо нинішня динаміка збережеться, до кінця 2026 року кількість повідомлень може сягнути приблизно 360. Водночас у поліції уточнюють, що йдеться саме про зареєстровані заяви, а не про остаточно підтверджені судом злочини.
Фахівці також вважають, що офіційні цифри можуть не відображати повного масштабу проблеми. Частина постраждалих не звертається до поліції через страх, мовний бар’єр, недовіру до правоохоронців або побоювання щодо можливих проблем із документами та роботою.
Одним із резонансних випадків став напад у польському автобусі на українських дівчат. Чоловік публічно ображав дітей через їхню національність. Інцидент зафіксували на відео, після чого підозрюваного затримали та висунули йому обвинувачення у публічній образі за національною ознакою.
У травні група підлітків напала у Варшаві на трьох українських юнаків. Найбільш тяжко постраждав 16-річний хлопець, у якого діагностували тріщину черепа. Польські правоохоронці затримали кількох підозрюваних і почали встановлювати, чи був конфлікт мотивований ненавистю до українців.
Також у польських медіа повідомляли про напад у Легниці на двох 13-річних українок, побиття чоловіка, який заступився за українського підлітка, та інші випадки словесної і фізичної агресії. Окремою проблемою залишаються антиукраїнські написи, плакати, образливі публікації та відео у соціальних мережах.
У Сопоті наголосили, що місто й надалі залишатиметься відкритим, солідарним і безпечним. Місцева влада заявила, що у громаді не повинно бути місця для ненависті, насильства або дискримінації за національністю, походженням чи мовою.
Депутати переконані, що різноманітність жителів є не загрозою, а силою міста. На їхню думку, лише суспільство, засноване на взаємній повазі та співпраці, здатне розвиватися і гарантувати безпеку своїм громадянам.
Резолюція Сопота не має сили загальнодержавного закону, однак є політичним і суспільним сигналом для польської влади. Місто фактично закликало Варшаву визнати, що проблема антиукраїнської агресії вже вийшла за межі окремих інцидентів і потребує системної відповіді на національному рівні.
