Росія продовжує системно розпродавати українські природні ресурси на тимчасово окупованих територіях, фактично перетворюючи їх на джерело швидкого прибутку. Одним із найяскравіших прикладів стала угода з продажу права на розробку Бобриківського золоторудного родовища на Луганщині.
За даними розслідування Reuters, ліцензію на видобуток отримала компанія «Алчевськпромгруп», заплативши лише 9,7 млн доларів. Водночас запаси родовища оцінюються приблизно у 1,64 тонни золота, що за поточними ринковими цінами може становити близько 260 млн доларів. Таким чином, вартість угоди виявилася у десятки разів нижчою за потенційну ціну ресурсу.
До початку війни родовище розробляла австралійська компанія Korab Resources, однак після окупації у 2014 році вона була змушена припинити діяльність. З того часу контроль над об’єктом перейшов до російських структур.
Журналісти зазначають, що це не поодинокий випадок. Москва активно виставляє на онлайн-аукціони десятки об’єктів на захоплених територіях, включно з шахтами, кар’єрами та сільськогосподарськими землями. Фактично йдеться про цілеспрямовану політику привласнення українських активів.
У Росії такі території називають «Новоросією» та відкрито заявляють про наміри їхнього розвитку. Володимир Путін характеризує це як «відновлення історичних земель». При цьому, за оцінками, у 2024–2026 роках РФ планує витратити близько 11,8 млрд доларів на розвиток окупованих регіонів — це майже втричі більше, ніж спрямовується на інші регіони країни у межах аналогічних програм.
Паралельно з розпродажем активів Росія активно вивозить ресурси. За даними журналістів, у період з 2022 по 2025 рік з окупованих територій було експортовано щонайменше 500 тисяч тонн вугілля, яке постачалося до третіх країн.
Експерти наголошують, що подібні дії порушують міжнародне право та свідчать про спробу Москви закріпити економічний контроль над захопленими регіонами. Йдеться не лише про військову окупацію, а й про довгострокову економічну інтеграцію цих територій у російську систему.
Українська розвідка водночас підкреслює ключову роль транспортної інфраструктури, зокрема портів Азовського моря та залізниць, які забезпечують вивезення ресурсів. Через Маріуполь і Бердянськ здійснюється експорт вугілля, зерна та інших корисних копалин.
За словами українського військового з позивним «Орест», навіть диверсійні дії в тилу не здатні суттєво зупинити цей процес через масштаби логістики. Залізнична мережа, яка використовується для транспортування ресурсів, розтягнута на сотні кілометрів.
Аналітики вважають, що масштабні інвестиції Росії в інфраструктуру окупованих територій свідчать про небажання повертати їх у майбутньому. Окупація дедалі більше набуває економічного виміру, перетворюючись на інструмент отримання прибутку.
Водночас президент України Володимир Зеленський наголошує, що подібні проєкти є лише «вітриною», яка не покращує життя місцевих жителів і супроводжується подальшою мілітаризацією регіонів.
