Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який виключає російську мову з переліку мов, до яких в Україні застосовуються положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Таким чином завершилася законодавча процедура, що розпочалася ще наприкінці 2025 року після ухвалення відповідного рішення Верховною Радою. Про підписання документа повідомив голова парламенту Руслан Стефанчук.
Документ став одним із найбільш обговорюваних мовних рішень останнього часу. Його метою є приведення українського законодавства у відповідність до оновленого офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також усунення юридичних суперечностей, які роками викликали дискусії серед експертів, мовознавців та політиків.
У пояснювальних матеріалах до законопроєкту зазначалося, що російська мова в Україні не може вважатися такою, що перебуває під загрозою зникнення або потребує спеціального захисту. Законодавці наголосили, що протягом століть саме російська мова мала домінуючі позиції на значній частині території України, а тому її включення до переліку мов, які потребують особливої підтримки, суперечило самій логіці Хартії.
Водночас новий закон не означає заборону російської мови або обмеження її використання у приватному спілкуванні. Йдеться виключно про втрату статусу мови, що користувалася додатковими механізмами захисту в межах міжнародного документа Ради Європи. Експерти наголошують, що права громадян на використання будь-якої мови у приватному житті залишаються незмінними.
Разом із російською з українського законодавства було вилучено й згадку про так звану «молдавську мову», оскільки Республіка Молдова офіційно визначила державною мовою румунську. Це також стало одним із елементів гармонізації українського законодавства з міжнародною практикою та сучасними мовними реаліями.
Після набуття чинності законом положення Європейської хартії в Україні поширюватимуться на низку мов національних спільнот і корінних народів. До цього переліку входять білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Крім того, у ширшій редакції документа також згадуються караїмська, кримчацька, ромська, румейська, урумська мови та їдиш.
Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська раніше називала це рішення історичним і таким, що відповідає духу Європейської хартії. За її словами, міжнародний документ створювався для підтримки мов, які дійсно потребують захисту та розвитку, а не для мов держав, що історично домінували на певних територіях.
Важливо, що закон став продовженням ширшої державної політики щодо захисту української мови та національної безпеки в умовах повномасштабної війни з Росією. Після початку російського вторгнення у 2022 році мовне питання в Україні набуло нового значення. Багато українців свідомо перейшли на українську мову в повсякденному житті, а низка державних і місцевих ініціатив була спрямована на підтримку українського культурного простору.
Прихильники закону наголошують, що він не спрямований проти носіїв російської мови, а лише усуває юридичну аномалію, яка виникла через попередній переклад Хартії. Зокрема, автори документа зазначали, що в українському законодавстві довгий час використовувалася назва «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин», тоді як правильний переклад документа — «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Саме ця різниця, на думку розробників, створювала підстави для неоднозначного трактування положень міжнародного документа.
Підписання закону Зеленським фактично завершило багаторічну дискусію щодо статусу російської мови в контексті Європейської хартії. Відтепер Україна офіційно застосовуватиме міжнародні механізми захисту лише до тих мовних спільнот, які справді потребують підтримки для збереження своєї культурної та мовної ідентичності.
