У Європі з’являються перші сигнали перегляду форматів підтримки українських біженців, які проживають за кордоном від початку повномасштабної війни. Литовський оператор системи передачі електроенергії Litgrid ухвалив рішення припинити фінансування оренди житла та комунальних послуг для українців — родин співробітників «Укренерго», які перебували у країні за програмою підтримки. Це рішення вже викликало дискусії як у Литві, так і в Україні, адже воно може стати маркером ширших змін у підходах європейських партнерів до допомоги. Про це повідомляє LRT.
Йдеться про програму, яка діяла з 2022 року — фактично з перших місяців повномасштабного вторгнення Росії. Тоді багато європейських держав, компаній і організацій не лише приймали українців, а й запускали окремі ініціативи підтримки для спеціалістів критичних сфер, зокрема енергетики. У випадку Litgrid компанія взяла на себе витрати на проживання українських родин, щороку витрачаючи понад 200 тисяч євро.
Рішення про припинення цієї програми було ухвалене після зміни керівництва компанії у лютому 2026 року. Новий генеральний директор Андрюс Шемешкявічюс пояснив, що підтримка від самого початку розглядалася як тимчасова і не може тривати безстроково, оскільки є добровільною ініціативою, а не зобов’язанням держави чи компанії.
Водночас ситуація не є однозначною. Колишній керівник Litgrid Рокас Масюліс наголосив, що українські родини отримували сигнали про можливість продовження допомоги й у 2026 році. За його словами, програма мала не лише гуманітарний, а й стратегічний характер. Українські енергетики, які перебували у Литві, допомагали місцевим фахівцям у питаннях захисту енергетичної інфраструктури, а також брали участь у консультаціях щодо інтеграції енергосистем із європейською мережею.
Саме цей аспект робить ситуацію показовою. З одного боку, допомога біженцям — це гуманітарна місія. З іншого — вона часто має взаємовигідний характер, особливо коли йдеться про висококваліфікованих спеціалістів. Українські енергетики після 2022 року стали одним із ключових джерел практичного досвіду для європейських країн у питаннях роботи енергосистем в умовах атак та кризових ситуацій.
Попри рішення Litgrid, у литовському уряді запевняють, що загальний рівень підтримки України не зменшиться. Міністр енергетики Жигімантас Вайчюнас заявив про необхідність знайти баланс між завершенням окремих програм і недопущенням соціальних ризиків для людей. За його словами, держава та партнери мають напрацювати рішення, яке дозволить уникнути ситуацій, коли родини залишаються без житла.
Цей випадок відбувається на тлі ширшого контексту. Європейський Союз продовжує залишатися одним із головних центрів прийому українських біженців. За останніми оцінками, кількість іммігрантів у ЄС у 2025 році досягла понад 64 мільйонів осіб, і значна частина приросту припала саме на громадян України. Водночас із плином часу змінюється і логіка підтримки — від екстреної допомоги до більш довгострокових інтеграційних моделей.
Експерти зазначають, що подібні рішення можуть бути пов’язані не лише з внутрішніми факторами, а й із загальноєвропейською тенденцією. Після кількох років війни країни ЄС дедалі більше переходять від прямого фінансування проживання до стимулювання самостійності біженців — працевлаштування, інтеграції в місцеві громади, участі в економічному житті.
У цьому контексті припинення окремих програм не означає автоматичного зменшення підтримки, але сигналізує про її трансформацію. Замість покриття витрат на житло можуть пропонуватися інші механізми — соціальні виплати, програми працевлаштування або компенсації через місцеві бюджети.
Разом із тим, для конкретних людей такі зміни мають цілком практичні наслідки. Родини, які отримували підтримку від Litgrid, тепер можуть опинитися перед необхідністю самостійно вирішувати житлове питання. Це створює ризики, особливо з огляду на вартість оренди в європейських містах та обмежені фінансові можливості багатьох біженців.
Аналітики також звертають увагу, що такі кейси можуть впливати на загальне сприйняття стабільності підтримки. Для українців за кордоном важливо розуміти, наскільки довгостроковими є ті чи інші програми допомоги. Непередбачувані зміни можуть ускладнювати планування життя і створювати додаткову невизначеність.
Водночас важливо підкреслити, що Литва залишається однією з країн, які послідовно підтримують Україну як на політичному, так і на гуманітарному рівнях. Рішення окремої компанії не відображає загальної позиції держави, яка продовжує надавати допомогу українцям у різних формах.
Ситуація з Litgrid може стати своєрідним індикатором нової фази у відносинах між Україною та європейськими партнерами. Вона демонструє, що навіть найбільш щирі ініціативи підтримки мають часові межі і потребують переосмислення в умовах затяжної війни.
У підсумку, історія з припиненням фінансування житла для українських родин у Литві виходить за рамки локального рішення. Вона відображає ширший процес — поступову трансформацію системи підтримки біженців у Європі. І головне питання зараз полягає не лише в тому, чи збережеться допомога, а в тому, якою вона буде в майбутньому.
