Поки в Україні триває повномасштабна війна, жодних виборів не буде — ані президентських, ані парламентських, ані місцевих. Таку позицію чітко озвучив член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко в інтерв’ю, наголосивши, що це одночасно і політична, і правова позиція держави. За його словами, проведення виборів неможливе до припинення воєнних дій і скасування правового режиму воєнного стану.
Ця позиція спирається не лише на заяви посадовців, а й на чинне законодавство. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає, що в період дії воєнного стану не проводяться вибори Президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування. Крім того, Конституція України встановлює, що у разі завершення строку повноважень Верховної Ради під час воєнного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання нового скликання, обраного вже після скасування особливого режиму. Це означає, що держава має правовий механізм безперервності влади без проведення голосування в умовах війни.
Гевко визнає: теоретично можна уявити політичний сценарій, за якого воєнний стан тимчасово припиняють заради виборів, однак у нинішніх реаліях він не бачить перспектив для реалізації такого підходу. Його аргумент простий: масштаби безпекових, організаційних та правових ризиків настільки великі, що навіть формальна «лазівка» не робить такий варіант реалістичним.
Водночас у державі вже фактично готуються до перших повоєнних виборів. Наприкінці 2025 року у Верховній Раді створили спеціальну робочу групу для підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого стану та в післявоєнний період. На початку 2026 року в межах цієї групи створили сім підгруп, які окремо працюють над різними блоками проблем — від голосування військових і внутрішньо переміщених осіб до організації виборів за кордоном і безпеки виборчого процесу.
Сам Гевко каже, що поки не бачить, аби учасники вже перейшли до фінального драфту законопроєкту, але підтверджує: за основу, найімовірніше, буде взято напрацювання Центральної виборчої комісії. Він також застерігає від надто оптимістичних оцінок щодо строків підготовки документа, адже раніше озвучені дедлайни вже зривалися через складність теми і потребу врахувати велику кількість факторів.
Однією з найбільших проблем Гевко називає голосування українців за кордоном. Чинна система побудована на 104 закордонних виборчих дільницях при дипломатичних установах, але Міністерство закордонних справ уже прямо визнало, що цього катастрофічно недостатньо для перших повоєнних виборів, якщо врахувати масштаби вимушеної міграції. У березні 2026 року МЗС заявило, що необхідно створювати додаткові дільниці за межами дипломатичних установ і навіть розглядати тимчасові споруди для голосування.
Масштаб виклику справді величезний. За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на початок 2026 року за кордоном залишалося 5,6 мільйона українських біженців. Водночас Гевко в інтерв’ю говорить про орієнтир у близько 4 мільйони потенційних виборців за межами України, але підкреслює, що ця цифра потребує уточнення, бо держава має обмежені інструменти прямої комунікації з громадянами за кордоном. За його словами, нинішній механізм консульського обліку для цього не підходить, а кількість виборців, які реально стоять на консульському обліку, становить лише близько 380 тисяч.
Не менш складною буде організація голосування для внутрішньо переміщених осіб. Гевко наводить оцінку у приблизно 4,6 мільйона ВПО, з яких близько 3,7 мільйона мають право голосу. Частина цих людей не змінювала офіційну виборчу адресу, що означає необхідність створити простий і масовий механізм її корекції. Саме тому ЦВК уже пропонує інструменти, які мають дозволити таким виборцям реально взяти участь у голосуванні, а не залишитися формально «приписаними» до місць, де вони давно не проживають.
Ще одна окрема тема — військові. Гевко нагадує, що Україна вже мала досвід створення спеціальних виборчих дільниць для військовослужбовців, зокрема під час виборів 2019 року. Але повоєнна ситуація буде складнішою: і через значно більшу кількість людей у секторі безпеки, і через специфіку служби, і через безпекові ризики поблизу лінії зіткнення чи державного кордону. У робочій групі парламенту для цього створили окремий підблок напрацювань, але вже зараз зрозуміло, що знайти баланс між доступністю голосування та безпекою буде надзвичайно непросто.
Гевко окремо наголошує: на тимчасово окупованих територіях організувати виборчий процес буде неможливо. Він прямо говорить, що голосування там не можна буде забезпечити ані з погляду безпеки, ані з погляду легітимності результату. Це означає, що перші повоєнні вибори доведеться моделювати в умовах неповного територіального охоплення, якщо деокупація не буде завершена.
Серед нових ризиків член ЦВК називає не тільки класичні загрози дезінформації, а й можливе втручання через криптоактиви, соціальні мережі та Telegram-канали. Він згадує досвід Молдови й Румунії, де, за його словами, зовнішній вплив у виборчий процес поєднував дезінформаційні кампанії, підкуп виборців і спроби кібервтручання. В Україні, підкреслює він, поки що передчасно говорити про легалізацію криптовалют у виборчому процесі, тим більше що в країні загалом не врегульований їхній повноцінний обіг.
Також Гевко підкреслює, що йдеться, найімовірніше, про одноразовий закон — тобто спеціальний нормативний акт саме для перших повоєнних виборів. Причина в тому, що після війни Україна матиме унікальний набір обставин: мільйони виборців за кордоном, мільйони ВПО, велику кількість військових, зруйновану частину виборчої інфраструктури та інший безпековий контекст. Частину норм, можливо, пізніше інтегрують у Виборчий кодекс, але основний масив рішень, вірогідно, буде тимчасовим і спеціальним.
Додатковим чинником є і демографічна реальність. За даними Центру економічної стратегії, лише 43% українських біженців за кордоном станом на лютий 2026 року заявляли, що планують повернутися в Україну. Це означає, що проблема участі громадян за кордоном у виборах може бути не короткостроковою, а тривалою, і державі, можливо, доведеться переосмислити саму модель закордонного голосування не лише для перших, а й для наступних кампаній.
У підсумку позиція ЦВК залишається однозначною: поки триває війна, виборів в Україні не буде. Але паралельно в державі вже триває підготовка до найскладнішої виборчої кампанії в сучасній історії — тієї, що має відбутися після війни й одночасно повернути країну до повноцінного демократичного циклу, не втративши легітимності, безпеки та довіри громадян.
