Румунія входить у нову фазу політичної нестабільності після того, як Соціал-демократична партія (PSD) оголосила про вихід своїх міністрів з уряду прем’єра Іліє Боложана. Це рішення не призвело до автоматичної відставки кабінету, однак фактично зруйнувало баланс сил у правлячій коаліції та поставило під сумнів подальшу керованість держави в умовах економічного тиску та зростання популярності радикальних політичних сил.
Коаліція, сформована після парламентських виборів 2024 року, об’єднала політичні сили з різною ідеологією, але зі спільною метою — не допустити приходу до влади ультраправих. До неї входили соціал-демократи, ліберали, реформісти з Союзу порятунку Румунії та представники угорської меншини. Важливою частиною домовленості була ротаційна модель прем’єрства: Іліє Боложан мав очолювати уряд до 2027 року, після чого посаду мав отримати представник PSD. Вихід соціал-демократів фактично означає відмову від цієї політичної угоди.
Причини кризи лежать у площині економіки. Румунія зіткнулася з одним із найвищих бюджетних дефіцитів у Європейському Союзі — близько 7,9% ВВП за підсумками 2025 року. Європейські інституції наполягають на скороченні витрат і фіскальній дисципліні, адже саме від цього залежить доступ країни до фінансування в межах європейських програм, зокрема Національного плану відновлення та стійкості. Уряд Боложана, реагуючи на ці виклики, розпочав політику жорсткої економії: підвищення податків, скорочення державного апарату, аудит держкомпаній, обмеження соціальних витрат і перегляд бюджетних привілеїв.
Саме ці кроки стали неприйнятними для PSD, яка традиційно орієнтується на виборців, пов’язаних із державним сектором і соціальними програмами. Для партії підтримка таких реформ означала б політичні втрати, тому вона вирішила дистанціюватися від уряду. Водночас цей крок створив додаткову нестабільність у момент, коли країна потребує максимальної фінансової дисципліни.
Президент Румунії Нікушор Дан, реагуючи на ситуацію, підписав заяви про відставку міністрів від PSD та призначив тимчасових виконувачів обов’язків. Паралельно він розпочав консультації з проєвропейськими силами, намагаючись зберегти керованість держави та виконання ключових зобов’язань перед ЄС. Йдеться не лише про економічні програми, а й про оборонні ініціативи, що мають стратегічне значення на тлі безпекової ситуації в регіоні.
Прем’єр Іліє Боложан також не демонструє наміру залишати посаду. Він заявив про готовність продовжувати роботу навіть у форматі уряду меншості, спираючись на підтримку Націонал-ліберальної партії та ситуативні голоси в парламенті. Такий сценарій є реалістичним, однак значно ускладнює ухвалення рішень і робить уряд залежним від політичних компромісів.
Важливо, що вихід PSD сам по собі не означає падіння уряду. Для цього необхідний вотум недовіри, який має підтримати більшість парламенту — 233 депутати та сенатори. Наразі у опозиції немає гарантованої кількості голосів. Навіть у разі об’єднання PSD з ультраправою партією AUR та іншими меншими силами їм бракує підтримки. Крім того, частина малих партій і позафракційних депутатів не завжди діє узгоджено, що робить результат голосування непередбачуваним.
Попередній досвід парламентських голосувань свідчить, що навіть опозиційні сили іноді підтримують урядові рішення з прагматичних міркувань. Зокрема, бюджет на 2026 рік був ухвалений не лише голосами коаліції, а й завдяки підтримці частини депутатів, які критично ставляться до уряду, але не хочуть блокування державних процесів. Це підтверджує, що політична ситуація в країні складна, але не однозначно кризова.
Однак найбільший ризик пов’язаний не з негайним падінням уряду, а зі зміною політичної динаміки. Ультраправа партія AUR отримує шанс посилити свої позиції, використовуючи кризу як доказ неспроможності традиційних політичних сил. Її лідер Джордже Сіміон уже заявив про намір ініціювати вотум недовіри та просуває тезу про необхідність “нової більшості”.
Соціологічні тенденції показують, що підтримка ультраправих останніми місяцями дещо знижувалася, однак політична нестабільність може змінити цей тренд. У разі дострокових виборів AUR має високі шанси стати однією з ключових політичних сил, що ускладнить формування проєвропейського уряду.
Серед можливих сценаріїв розвитку подій — продовження роботи уряду меншості, спроба опозиції провести вотум недовіри, затягування процесу через конституційні процедури або навіть дострокові вибори. Останній варіант вважається найбільш ризикованим, адже може призвести до переформатування всієї політичної системи країни.
Для Європейського Союзу ця криза має важливе значення, оскільки Румунія є ключовим партнером у регіоні, зокрема у питаннях безпеки, енергетики та підтримки України. Будь-яка нестабільність у Бухаресті може вплинути на виконання спільних програм і загальну політичну рівновагу в Європі.
Нинішня ситуація в Румунії є не лише внутрішньою політичною кризою, а й фактором ширшої геополітичної ваги. Уряд поки що зберігає контроль, але його позиції ослаблені. Подальший розвиток подій залежатиме від здатності політичних сил домовлятися та утримувати баланс між економічною необхідністю і політичною доцільністю.
