В Україні зростають ризики зупинки систем водопостачання, що може призвести до значно серйозніших наслідків, ніж тривалі відключення електроенергії. Фахівці попереджають про можливість так званого «вотер-ауту» — масштабного припинення подачі води, яке становить пряму загрозу санітарній безпеці.
Про це заявив президент асоціації «Укрводоканалекологія» Дмитро Новицький на тлі застережень президента Володимира Зеленського щодо можливих ударів Росії по водній інфраструктурі.
За словами експерта, просте посилення фізичного захисту об’єктів, зокрема будівництво бетонних укриттів, не здатне вирішити проблему комплексно. Ключовим є створення автономних систем, які можуть працювати навіть у разі повної втрати електропостачання. Йдеться про генератори, резервні джерела енергії та когенераційні установки, що дозволяють підтримувати тиск у мережах.
Водночас універсальних рішень не існує — кожне місто має власні технічні особливості, які потребують індивідуального підходу.
Експерт наголосив, що водопровідно-каналізаційна система є складною інфраструктурою, відновлення якої у разі пошкодження займає значно більше часу, ніж енергомереж. Особливо небезпечними є збої у роботі каналізації: у разі зупинки насосних станцій стоки можуть потрапляти назовні, що загрожує масштабною екологічною та санітарною кризою.
Окремим викликом залишаються кіберзагрози. За словами Новицького, втручання в роботу SCADA-систем, які керують водопостачанням, може спричинити аварії навіть без фізичних атак.
«Системи SCADA потребують посиленого захисту, адже дистанційне втручання може викликати катастрофічні гідроудари. Це реальна загроза», — зазначив він.
Попри ризики, підприємства галузі вже впроваджують заходи для підвищення стійкості. Серед них — автономізація насосів у житлових будинках, розвиток бюветів із незалежним живленням, використання мобільних систем очищення води та гідравлічне зонування мереж.
Втім, ключовою проблемою залишається фінансування. За словами експерта, чинні тарифи покривають лише близько 75% реальної вартості послуг, що призводить до значних збитків.
«За 2024 рік збитки галузі перевищили 5 мільярдів гривень, а у 2025-му можуть сягнути 12,7 мільярда. У таких умовах підприємства не мають змоги створювати резерви та закуповувати необхідне обладнання», — пояснив Новицький.
За оцінками міжнародних партнерів, прямі збитки водної інфраструктури вже обчислюються мільярдами доларів, а для повного відновлення упродовж наступного десятиліття знадобляться десятки мільярдів інвестицій.
Крім того, значна частина критичного обладнання не виробляється в Україні, що посилює залежність від міжнародної допомоги, зокрема від гуманітарних організацій.
Фахівці наголошують: нині система водопостачання значною мірою тримається на зусиллях працівників галузі. Однак без системних змін гарантувати стабільну подачу води у майбутньому буде дедалі складніше.
