Україна продовжить кримінальне переслідування російського археолога Олександра Бутягіна, попри його передачу білоруській стороні в межах міжнародного обміну утримуваними особами. В Офісі Генерального прокурора наголосили, що держава використовуватиме всі наявні правові інструменти, включно із процедурою заочного засудження, щоб притягнути його до відповідальності за злочини проти культурної спадщини України.
У відомстві підкреслили, що Україна послідовно наполягала на екстрадиції Бутягіна з Польщі, оскільки він є фігурантом кримінального провадження щодо незаконних археологічних робіт на тимчасово окупованій території Криму. За даними слідства, йдеться про проведення розкопок без дозволу української держави, а також можливе незаконне вивезення артефактів, що мають історичну та культурну цінність.
Попри те, що польські компетентні органи визнали надані Україною матеріали достатніми для екстрадиції, остаточне рішення щодо Бутягіна було ухвалене в іншому політичному контексті. Його передали Білорусі в межах обміну утримуваними особами за формулою “п’ять на п’ять”. Таким чином, фактична екстрадиція до України не відбулася, що викликало резонанс як у юридичному, так і в дипломатичному середовищі.
В Офісі Генпрокурора наголошують: навіть за таких умов справа не буде закрита. Українська сторона продовжить застосовувати процедуру заочного переслідування, яка передбачає можливість розгляду справи без фізичної присутності підозрюваного. Така практика вже використовується у справах, пов’язаних із воєнними злочинами та злочинами проти державності, коли обвинувачені перебувають за межами досяжності української юстиції.
Справу Бутягіна розглядають як частину ширшої проблеми — системного вивезення культурних цінностей із тимчасово окупованих територій України. З початку російської агресії у 2014 році, а особливо після повномасштабного вторгнення у 2022-му, українські правоохоронні органи неодноразово фіксували випадки незаконних археологічних робіт, розграбування музеїв та вивезення історичних артефактів.
Міністерство культури та інформаційної політики раніше повідомляло, що сотні об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях зазнали пошкоджень або були повністю знищені. Частина експонатів, за даними української сторони, опинилася на території Росії або була переправлена до третіх країн.
Експерти у сфері міжнародного права наголошують, що подібні дії можуть кваліфікуватися як воєнні злочини відповідно до міжнародного гуманітарного права. Зокрема, Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту прямо забороняє вивезення культурної спадщини з окупованих територій.
Ситуація з Бутягіним також піднімає питання ефективності міжнародної правової співпраці. З одного боку, Польща продемонструвала готовність розглядати запит України та визнала його обґрунтованим. З іншого — остаточне рішення було прийняте з урахуванням політичних домовленостей, що виходять за межі суто юридичної площини.
Аналітики зазначають, що подібні випадки можуть ускладнювати процес притягнення до відповідальності осіб, причетних до злочинів проти України, особливо якщо вони стають частиною ширших геополітичних процесів, таких як обміни утримуваними особами.
Водночас Україна продовжує активно працювати на міжнародному рівні для захисту своєї культурної спадщини. Зокрема, ведеться співпраця з міжнародними організаціями, правоохоронними органами інших держав та спеціалізованими інституціями, які займаються поверненням незаконно вивезених культурних цінностей.
У випадку з Бутягіним українська сторона демонструє принципову позицію: навіть якщо підозрюваний перебуває поза межами досяжності, юридичний процес має бути доведений до кінця. Це важливий сигнал як для міжнародної спільноти, так і для інших осіб, причетних до подібних злочинів.
Таким чином, історія з передачею Бутягіна не стала завершенням справи, а лише новим етапом у боротьбі України за відновлення справедливості та захист своєї культурної спадщини. Використання механізмів заочного переслідування дозволяє зберігати правову перспективу навіть у складних міжнародних умовах, де політичні рішення іноді переважають юридичні.
