Російський інформаційний простір, орієнтований на підтримку війни, демонструє зростаюче занепокоєння через дії Збройних сил України. Пропагандисти дедалі частіше визнають, що контратаки ЗСУ та удари по тилових об’єктах суттєво ускладнюють здатність Росії проводити наступальні операції у 2026 році.
Про це йдеться в аналітичних матеріалах Інституту вивчення війни. За їхніми оцінками, російські ультранаціоналістичні коментатори дедалі відвертіше говорять про проблеми на фронті та стратегічні ризики для Кремля.
Зокрема, один із російських пропагандистів визнав, що економічний потенціал західних країн значно перевищує можливості Росії і це вже проявляється на полі бою. Йдеться про масовані удари українських безпілотників по території РФ, які дедалі частіше здійснюються сотнями апаратів одночасно.
За його словами, масштаби таких атак лише зростатимуть, тоді як російська сторона не здатна виробляти достатню кількість ракет-перехоплювачів для ефективної протидії. У цьому контексті в російському середовищі звучать навіть заяви про неминучість поразки та необхідність завершення війни.
Водночас частина пропагандистів продовжує наполягати на необхідності масштабного наступу, зокрема із фокусом на захопленні Слов’янська та Краматорська. Однак, як визнається, російське керівництво наразі не готове до реалізації такого сценарію.
На цьому тлі в ISW звертають увагу на успішні удари України по російській нафтовій інфраструктурі, зокрема на Балтійському морі, що має відчутний економічний ефект для РФ.
Додатковим фактором тиску на російську армію є ситуація безпосередньо на фронті. Російські військові блогери визнають, що найближчим часом окупанти не зможуть переломити хід бойових дій, а українські контратаки вже підірвали їхню наступальну спроможність на перспективу.
Також фіксується зростання проблем із логістикою та зв’язком. Російські сили стикаються з труднощами через блокування супутникових сервісів, а також через нестачу сучасних засобів радіоелектронної боротьби.
У підсумку навіть прихильники війни у російському інформаційному полі дедалі частіше ставлять під сумнів здатність армії РФ досягти прориву або утримати нинішні позиції виключно за рахунок людських ресурсів.
