У США спалахнув новий політичний і юридичний скандал після того, як Міністерство юстиції фактично заборонило Податковій службі США (IRS) проводити будь-які перевірки податкових декларацій президента Дональда Трампа, членів його родини та пов’язаних із ними компаній за попередні роки. Рішення вже викликало хвилю критики серед демократів, експертів із конституційного права та колишніх керівників податкової служби, які називають угоду безпрецедентною в історії США.
Про існування документа повідомили Reuters, The Guardian, Business Insider та Al Jazeera. Йдеться про односторінковий додаток до масштабної мирової угоди між Дональдом Трампом і федеральним урядом США, підписаний виконувачем обов’язків генерального прокурора США Тоддом Бланшем. Документ прямо передбачає, що IRS назавжди позбавляється права «переслідувати або ініціювати» будь-які податкові претензії щодо Трампа, його родини чи компаній за податковими періодами до 18 травня 2026 року.
Формулювання документа стало однією з головних причин резонансу. У ньому зазначено, що заборона стосується не лише вже відкритих перевірок, а й усіх питань, «які були або могли бути порушені» щодо цих податкових періодів. Фактично це означає, що податкова служба втратила можливість переглядати будь-які фінансові операції Трампа за минулі роки, навіть якщо нові факти або порушення будуть виявлені пізніше.
Скандальна угода стала продовженням позову Дональда Трампа проти IRS на 10 мільярдів доларів. Позов був поданий у січні 2026 року після витоку податкових декларацій Трампа до медіа у 2018–2020 роках. У центрі справи опинився колишній співробітник IRS Чарльз Літтлджон, який раніше визнав провину у незаконному розголошенні податкових документів президента США та інших заможних американців.
У рамках мирової угоди Трамп погодився відкликати позов проти IRS та Міністерства фінансів США. Натомість уряд створив спеціальний «Anti-Weaponization Fund» — фонд обсягом приблизно 1,8 мільярда доларів для компенсації людям, які заявляють про політичний тиск або «використання державної системи як зброї». Саме цей фонд став ще одним джерелом політичних суперечок у Вашингтоні.
За даними Reuters, керувати фондом будуть п’ятеро комісарів, більшість із яких призначатимуться людьми, пов’язаними з адміністрацією Трампа. Критики вже назвали фонд «секретною касою» для союзників президента. Особливе обурення викликало те, що під час слухань у Конгресі Тодд Бланш не зміг виключити можливість виплат учасникам штурму Капітолію 6 січня 2021 року або політичним донорам Трампа.
Сенатор-демократ Адам Шифф заявив, що адміністрація Трампа займається «самозбагаченням і корупцією», а конгресмен Річард Ніл назвав ситуацію «найвідвертішим прикладом політичного самозахисту за державний кошт».
Особливу увагу привернула роль самого Тодда Бланша. До призначення виконувачем обов’язків генерального прокурора він був особистим адвокатом Дональда Трампа у кількох кримінальних справах. У квітні 2026 року Трамп звільнив генпрокурорку Пем Бонді та призначив Бланша очільником Мін’юсту в статусі виконувача обов’язків.
Після призначення Бланш неодноразово публічно заявляв, що президент США має право впливати на федеральні розслідування. Саме це зараз активно використовують критики угоди як аргумент про потенційний конфлікт інтересів.
Експерти з податкового права наголошують, що рішення Мін’юсту створює небезпечний прецедент. За словами професора податкового права Північнокаролінського університету Натана Голдмана, вперше в історії США президент фактично отримав особливий статус, який виводить його з-під стандартної системи податкового контролю.
До цього всі президенти США автоматично проходили обов’язковий аудит IRS — практика діяла ще з 1970-х років після Вотергейтського скандалу. Дональд Трамп ще під час своєї першої президентської кампанії у 2016 році порушив іншу традицію — він став першим кандидатом за кілька десятиліть, який відмовився публікувати свої податкові декларації.
Окрему дискусію викликає й конституційний аспект справи. Колишній головний етичний юрист Білого дому Річард Пейнтер заявив Al Jazeera, що надання президенту фактичного імунітету від податкових претензій може суперечити Конституції США, яка забороняє главі держави отримувати фінансові привілеї від федерального уряду, окрім офіційної зарплати.
У Білому домі та Мін’юсті наразі уникають детальних коментарів щодо механізму реалізації угоди. Сам документ був опублікований без офіційної пресконференції чи окремої заяви Міністерства юстиції, що лише посилило критику з боку опозиції та юридичної спільноти.
Політичні оглядачі вже називають ситуацію одним із найгучніших конфліктів навколо американської податкової системи за останні десятиліття. На думку критиків, рішення може створити прецедент, коли майбутні президенти намагатимуться використовувати адміністративний ресурс для захисту власних фінансових інтересів.
