Хрещатик

Позначка: Руслан Стефанчук

  • Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    В Україні презентували новий національний шрифт Zakon, який поступово використовуватимуть у державному діловодстві, офіційних документах, грамотах, дипломах та інших матеріалах державних установ. Його створили на основі української мистецької традиції, щоб замінити шрифти російського походження, які досі застосовують для оформлення окремих державних документів.

    Про це 29 жовтня повідомило Міністерство культури України. Презентація відбулася в Києві під час форуму до Дня української писемності та мови «Українська — мова вільних».

    Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів Замість російської «Іжиці»: в Україні створили національний шрифт для законів і документів

    Новий шрифт став частиною ініціативи зі створення власного візуального стилю української держави. Йдеться не лише про зміну зовнішнього вигляду документів, а й про відновлення українських графічних традицій, які тривалий час залишалися поза широким використанням у державному діловодстві.

    У Міністерстві культури зазначили, що сьогодні в оформленні окремих офіційних документів, грамот і відзнак продовжують використовувати шрифти російського походження, зокрема Izhitsa та Petersburg.

    Також застосовують гарнітури, кирилічні версії яких розробляли російські дизайнери або компанії. Українські посадовці вважають, що держава повинна мати власне шрифтове рішення, яке відповідатиме національній культурній традиції.

    Основою Zakon стала спадщина шести українських митців: Георгія Нарбута, Василя Кричевського, Якова Гніздовського, Роберта Лісовського, Василя Хоменка та Василя Чебаника.

    Розробники використали характерні риси українського літерництва, зокрема асиметричні зарубки, ромбоподібні крапки над літерами «і» та «ї», а також особливе оформлення знака над літерою «й», характерне для графічної традиції Георгія Нарбута.

    Водночас пропорції літер спираються на європейську традицію класичних антикв — шрифтів із зарубками, які широко використовують у книжковому друці та офіційних виданнях.

    Над створенням Zakon працювали четверо українських шрифтових дизайнерів: Олексій Чекаль, Геннадій Заречнюк, Дмитро Растворцев та Андрій Шевченко. Керівником проєкту став військовослужбовець Тарас Іщик.

    Новий шрифт розробили одразу в трьох гарнітурах, кожна з яких призначена для окремої сфери використання.

    Zakon Text стане основним варіантом для повсякденного державного діловодства. Його планують застосовувати під час підготовки офіційних листів, наказів, бланків та інших документів.

    Zakon Decor призначений для урочистого оформлення грамот, подяк, дипломів, державних відзнак та написів.

    Третя гарнітура — Zakon Letterpress — розроблена для друку оригіналів нормативно-правових актів Верховної Ради України.

    При цьому Zakon Text уже доступний для вільного використання. Натомість дві інші гарнітури матимуть закриті ліцензії, тому користуватися ними зможе лише визначене коло установ та організацій.

    Усі три гарнітури передбачають чотири накреслення: звичайне, курсивне, напівжирне та напівжирне курсивне.

    Важливо, що презентація нового шрифту не означає негайної обов’язкової заміни оформлення всіх державних документів.

    За словами віцепрем’єр-міністерки з гуманітарної політики — міністерки культури Тетяни Бережної, наразі розпочинається етап тестування. Після його завершення уряд планує ухвалити необхідні нормативні акти для офіційного впровадження Zakon.

    На першому етапі державні установи випробовуватимуть Zakon Text у повсякденній роботі. Міністерство культури має надати їм файли шрифту та інструкції зі встановлення.

    За результатами використання збиратимуть відгуки, які дозволять розробникам усунути можливі недоліки й адаптувати гарнітуру до потреб документообігу.

    У відомстві також наголошують, що перехід здійснюватимуть поступово, без необхідності масово передруковувати чинні бланки, замінювати таблички чи витрачати додаткові бюджетні кошти на переоформлення вже виготовлених матеріалів.

    Ініціативу створення національного шрифту пов’язують із постановою Верховної Ради від січня 2026 року №4764-IX «Про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави».

    Проєкт реалізувало Міністерство культури України за підтримки Work.ua.

    Поява Zakon відбувається на тлі ширшої дискусії про використання шрифтів російського походження в українському дизайні.

    Зокрема, у 2026 році суспільний резонанс викликало оновлення дизайну напою «Живчик». Користувачі соціальних мереж звернули увагу на шрифтове оформлення, яке пов’язували з російською графічною традицією. Після критики виробник пообіцяв змінити відповідний елемент дизайну.

    Інша дискусія виникла довкола оформлення банкноти номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. Тоді дизайнер Богдан Гдаль звернув увагу на схожість напису з кирилічною адаптацією шрифту російської дизайнерки. Національний банк України згодом повідомив про намір змінити шрифтове оформлення.

    Такі ситуації посилили увагу до походження графічних елементів, які використовуються державними установами та українськими компаніями.

    У Міністерстві культури очікують, що Zakon допоможе сформувати впізнаваний український стиль офіційних документів і водночас зменшити залежність від іноземних шрифтових рішень.

    Ознайомитися з новою гарнітурою, завантажити доступну версію та залишити відгук можна на офіційному сайті Міністерства культури України.

    Таким чином, Україна вже презентувала власний національний шрифт, але його обов’язкове застосування в державному документообігу ще попереду. Спочатку Zakon пройде тестування, після чого уряд визначатиме порядок його подальшого впровадження.

  • Чи переїде Верховна Рада до Львова: Стефанчук зробив однозначну заяву

    Чи переїде Верховна Рада до Львова: Стефанчук зробив однозначну заяву

    Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що український парламент не планує переносити роботу з Києва до Львова. За його словами, народні депутати продовжуватимуть працювати в будівлі Верховної Ради на вулиці Михайла Грушевського, 5, доки безпекова ситуація дозволятиме це робити.

    Коментуючи інформацію про нібито можливий переїзд парламенту на захід України, Стефанчук наголосив, що Верховна Рада продовжує працювати у столиці від початку повномасштабної війни, пише Інтерфакс-Україна.

    «Український парламент працював з першого дня війни і, допоки буде можливість, працюватиме в приміщенні на Грушевського, 5. На цьому крапка», — заявив спікер, закликавши не поширювати непідтверджені припущення про зміну місця роботи парламенту.

    Розмови про можливу зміну формату роботи Верховної Ради активізувалися на тлі тривалих повітряних тривог і російських атак на Київ. Однак офіційні рішення, які ухвалюються парламентом, стосуються насамперед організації безпечної та безперервної роботи Ради у столиці, а не її перенесення до іншого міста.

    Ще 31 серпня Апарат Верховної Ради повідомляв, що вживає заходів для забезпечення безперебійної роботи парламенту саме в будинку Верховної Ради на Грушевського, 5 під час повітряних тривог.

    Вже 1 вересня Стефанчук розповів, що для депутатів підготували окреме приміщення та альтернативний спосіб голосування, який можна використовувати під час тривалих повітряних тривог. За чинною процедурою після оголошення тривоги пленарне засідання переривається, а депутати мають перейти до безпечних місць.

    Згодом альтернативну систему протестували. Вона передбачає можливість голосування через спеціальний електронний застосунок на телефоні або планшеті після персональної ідентифікації депутата. У Верховній Раді заявляли, що тестування пройшло успішно і така система може допомогти забезпечити безперервність роботи парламенту, зокрема під час повітряних тривог.

    Крім того, 10 вересня у Верховній Раді зареєстрували проєкт постанови №16059 щодо організації роботи парламенту в разі оголошення повітряної тривоги або отримання інформації про підвищену небезпеку. Серед його ініціаторів — Стефанчук, перший віцеспікер Олександр Корнієнко та інші народні депутати. Профільний комітет рекомендував парламенту розглянути документ.

    Тобто підготовка резервних механізмів роботи Ради пов’язана передусім із необхідністю не зупиняти парламентську діяльність під час затяжних тривог, а не з планами залишити Київ.

    Офіційна парламентська стенограма також підтверджує, що у вересні пленарні засідання проходили у залі Верховної Ради в Києві. На засіданні 1 вересня Стефанчук прямо нагадував депутатам: у разі повітряної тривоги робота переривається, після чого вони мають перейти до передбачених схемою укриттів.

    Таким чином, станом на 28 вересня 2026 року офіційних планів перенесення Верховної Ради до Львова немає. Натомість парламент продовжує адаптувати процедури до воєнних умов — готує резервні приміщення та альтернативні способи голосування, щоб повітряні тривоги не паралізували його роботу.

  • Парламентська солідарність у розпал війни: спікер Палати представників Японії Морі прибув із візитом до Києва

    Парламентська солідарність у розпал війни: спікер Палати представників Японії Морі прибув із візитом до Києва

    На тлі триваючої повномасштабної агресії та викликів у сфері глобальної безпеки Україна приймала високоповажного гостя з Азії. До Києва з офіційним візитом прибув спікер Палати представників парламенту Японії.

    Стратегічна підтримка з Токіо

    Візит японського високопосадовця є черговим свідченням непохитної підтримки України з боку Токіо. Японія від початку повномасштабного вторгнення демонструє чітку позицію у захисті міжнародного права, надаючи масштабну фінансову, гуманітарну та технологічну допомогу, а також беручи активну участь у майбутній відбудові країни.

    Очікується, що в ході переговорів у столиці сторони обговорять питання подальшої міжпарламентської співпраці, посилення санкційного тиску на агресора та реалізацію спільних проєктів у сфері відновлення критичної інфраструктури.

  • Не відпустили з першого разу: у Раді знову взялися за мандати двох «слуг народу»

    Не відпустили з першого разу: у Раді знову взялися за мандати двох «слуг народу»

    У Верховній Раді готуються вдруге розглянути питання про дострокове припинення повноважень одразу двох народних депутатів від «Слуги народу» — Андрія Жупанина та Остапа Шипайла. Обидва парламентарі ще 18 серпня подали заяви про складання депутатських мандатів, однак перша спроба парламенту припинити їхні повноваження завершилася невдало: голосів для ухвалення рішень не вистачило.

    31 серпня у Верховній Раді знову зареєстрували проєкти постанов, які стосуються дострокового припинення повноважень обох депутатів. Йдеться про документи №15577 та №15578. Їхнім ініціатором зазначений народний депутат Сергій Кальченко.

    Станом на момент публікації остаточне рішення ще не ухвалене. Документи мають пройти парламентську процедуру, після чого Верховна Рада зможе знову винести питання на голосування.

    Фактично це вже друга спроба дозволити двом депутатам залишити парламент за власним бажанням.

    Жупанин та Шипайло написали заяви про складання депутатських повноважень 18 серпня. Тоді інформацію про це підтвердила речниця фракції «Слуга народу» Юлія Палійчук.

    Уже наступного дня, 19 серпня, профільний Комітет Верховної Ради з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи парламенту підтримав їхні заяви та рекомендував винести питання на голосування у сесійній залі.

    Однак у парламенті виникла несподівана ситуація.

    Для дострокового припинення повноважень народного депутата необхідно щонайменше 226 голосів. За припинення повноважень Андрія Жупанина проголосував лише 211 народний депутат.

    Остапу Шипайлу до необхідного результату забракло ще менше: його відставку підтримали 218 парламентарів.

    Таким чином, обидва залишилися народними депутатами, хоча самі подали заяви про складання мандатів.

    Після невдалого голосування голова Верховної Ради Руслан Стефанчук навіть пожартував із ситуації, зауваживши, що «зайти легше, ніж вийти».

    Тепер парламент отримує ще одну можливість завершити процедуру.

    Андрій Жупанин був обраний народним депутатом у 2019 році за списком партії «Слуга народу» під №110.

    За освітою він юрист. До приходу у Верховну Раду працював у юридичній сфері, зокрема в міжнародній компанії DLA Piper Ukraine.

    У парламенті Жупанин зосередився переважно на енергетичній політиці. Він очолював підкомітет з питань газової та газотранспортної галузі у Комітеті Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, а згодом став заступником голови комітету.

    У 2024 році він отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування у London Business School, а наприкінці 2025 року його ім’я навіть фігурувало серед можливих претендентів на посаду міністра енергетики України.

    Сам Жупанин пояснював рішення залишити Верховну Раду бажанням перейти від законодавчої діяльності до практичної роботи в енергетичному секторі.

    У коментарі «Українській правді» він заявив, що настав час використати отримані знання та досвід на практиці, щоб допомогти державі готуватися до складного зимового періоду.

    Схоже пояснення наводилося і в інших українських медіа. За словами Жупанина, він отримав нову професійну пропозицію, після чого вирішив скласти депутатський мандат.

    Інший депутат, Остап Шипайло, також прийшов до парламенту за списком «Слуги народу» у 2019 році — під №120.

    У Верховній Раді він працює у Комітеті з питань економічного розвитку.

    До депутатства Шипайло мав досвід у бізнесі та управлінні компаніями. Зокрема, працював директором ТОВ «Карпатбуд Девелопмент» та дочірнього підприємства «Львівська енергетична», а також був пов’язаний із низкою інших компаній. За освітою він юрист.

    18 серпня стало відомо, що Шипайло також подав письмову заяву про складання депутатських повноважень.

    У фракції офіційно підтвердили, що заяви подали саме двоє депутатів — Жупанин та Шипайло.

    Таким чином, нинішня ситуація відрізняється від випадків, коли політика позбавляють мандата примусово через вирок суду, втрату громадянства чи інші передбачені Конституцією підстави.

    В даному разі обоє депутатів самі хочуть достроково припинити свої повноваження, однак для завершення процедури необхідне рішення Верховної Ради.

    Саме ця обставина і створила незвичну парламентську колізію: депутати фактично заявили про бажання піти, профільний комітет це підтримав, але сесійна зала не дала достатньої кількості голосів.

    При цьому обидва залишаються чинними народними депутатами доти, доки Верховна Рада не ухвалить відповідне рішення.

    Сайт Верховної Ради станом на кінець серпня продовжує відображати їх у складі парламенту, що відповідає результатам голосування 19 серпня.

    Політично ця історія цікава ще й тим, що склад Верховної Ради дев’ятого скликання протягом останніх років поступово скорочується та змінюється.

    Частина депутатів достроково припинила повноваження через перехід на інші посади, особисті заяви, судові рішення або інші конституційні підстави. У випадку депутатів, обраних за партійними списками, після дострокового припинення їхніх повноважень місця можуть перейти до наступних кандидатів у виборчому списку відповідної партії відповідно до встановленої процедури.

    Саме тому голосування щодо Жупанина та Шипайла впливає не лише на двох конкретних політиків, а потенційно й на персональний склад найбільшої парламентської фракції.

    Поки ж вирішальне слово залишається за Верховною Радою.

    Якщо нові постанови №15577 та №15578 пройдуть необхідну процедуру і під час повторного голосування отримають щонайменше по 226 голосів, повноваження Жупанина та Шипайла будуть достроково припинені.

    Якщо ж необхідної підтримки знову не буде, обидва депутати формально залишатимуться членами Верховної Ради попри подані заяви.

    Тож історія, яка почалася ще 18 серпня, фактично заходить на друге коло. І цього разу головне питання полягає вже не в тому, чи хочуть Жупанин та Шипайло залишити парламент — вони свою позицію заявили. Питання в іншому: чи знайдуться цього разу в Раді необхідні 226 голосів, щоб їх нарешті «відпустити».

  • Зеленський поставив крапку: російська мова втратила особливий статус в Україні

    Зеленський поставив крапку: російська мова втратила особливий статус в Україні

    Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який виключає російську мову з переліку мов, до яких в Україні застосовуються положення Європейської хартії регіональних або міноритарних мов. Таким чином завершилася законодавча процедура, що розпочалася ще наприкінці 2025 року після ухвалення відповідного рішення Верховною Радою. Про підписання документа повідомив голова парламенту Руслан Стефанчук.

    Документ став одним із найбільш обговорюваних мовних рішень останнього часу. Його метою є приведення українського законодавства у відповідність до оновленого офіційного перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, а також усунення юридичних суперечностей, які роками викликали дискусії серед експертів, мовознавців та політиків.

    У пояснювальних матеріалах до законопроєкту зазначалося, що російська мова в Україні не може вважатися такою, що перебуває під загрозою зникнення або потребує спеціального захисту. Законодавці наголосили, що протягом століть саме російська мова мала домінуючі позиції на значній частині території України, а тому її включення до переліку мов, які потребують особливої підтримки, суперечило самій логіці Хартії.

    Водночас новий закон не означає заборону російської мови або обмеження її використання у приватному спілкуванні. Йдеться виключно про втрату статусу мови, що користувалася додатковими механізмами захисту в межах міжнародного документа Ради Європи. Експерти наголошують, що права громадян на використання будь-якої мови у приватному житті залишаються незмінними.

    Разом із російською з українського законодавства було вилучено й згадку про так звану «молдавську мову», оскільки Республіка Молдова офіційно визначила державною мовою румунську. Це також стало одним із елементів гармонізації українського законодавства з міжнародною практикою та сучасними мовними реаліями.

    Після набуття чинності законом положення Європейської хартії в Україні поширюватимуться на низку мов національних спільнот і корінних народів. До цього переліку входять білоруська, болгарська, гагаузька, кримськотатарська, новогрецька, німецька, польська, румунська, словацька, угорська, чеська та іврит. Крім того, у ширшій редакції документа також згадуються караїмська, кримчацька, ромська, румейська, урумська мови та їдиш.

    Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська раніше називала це рішення історичним і таким, що відповідає духу Європейської хартії. За її словами, міжнародний документ створювався для підтримки мов, які дійсно потребують захисту та розвитку, а не для мов держав, що історично домінували на певних територіях.

    Важливо, що закон став продовженням ширшої державної політики щодо захисту української мови та національної безпеки в умовах повномасштабної війни з Росією. Після початку російського вторгнення у 2022 році мовне питання в Україні набуло нового значення. Багато українців свідомо перейшли на українську мову в повсякденному житті, а низка державних і місцевих ініціатив була спрямована на підтримку українського культурного простору.

    Прихильники закону наголошують, що він не спрямований проти носіїв російської мови, а лише усуває юридичну аномалію, яка виникла через попередній переклад Хартії. Зокрема, автори документа зазначали, що в українському законодавстві довгий час використовувалася назва «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин», тоді як правильний переклад документа — «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Саме ця різниця, на думку розробників, створювала підстави для неоднозначного трактування положень міжнародного документа.

    Підписання закону Зеленським фактично завершило багаторічну дискусію щодо статусу російської мови в контексті Європейської хартії. Відтепер Україна офіційно застосовуватиме міжнародні механізми захисту лише до тих мовних спільнот, які справді потребують підтримки для збереження своєї культурної та мовної ідентичності.

  • У Польщі закликали не загострювати історичні суперечки з Україною

    У Польщі закликали не загострювати історичні суперечки з Україною

    Спікер Сейму Польщі Влодзімеж Чажастий заявив, що вступ України до Європейського Союзу відповідає життєвим інтересам Польщі, а польсько-українські відносини мають будуватися на стратегічному партнерстві, а не на загостренні історичних суперечок.

    Виступаючи під час зустрічі з мешканцями міста Сосновець, Чажастий звернув увагу на посилення антиукраїнської риторики в польському суспільстві та політичному просторі. За його словами, однією з найбільш чутливих тем у двосторонніх відносинах залишається історична пам’ять, зокрема питання діяльності Української повстанської армії.

    Політик прокоментував рішення президента України Володимира Зеленського присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій почесне найменування «Героїв УПА». Він зазначив, що не бачить логічного пояснення такому кроку, однак наголосив, що реакція на подібні рішення має бути виваженою та не ґрунтуватися на емоціях.

    Чажастий підкреслив, що безпекові інтереси Польщі безпосередньо пов’язані з майбутнім України. На його переконання, незалежність української держави є важливою умовою стабільності в Центрально-Східній Європі та стримування російської агресії.

    За словами спікера Сейму, у разі втрати Україною незалежності під загрозою можуть опинитися інші держави регіону, включаючи Молдову, країни Балтії та саму Польщу. Саме тому Варшава зацікавлена не лише у збереженні українського суверенітету, а й у подальшому просуванні України до членства в Європейському Союзі.

    Окремо Чажастий прокоментував ініціативу президента Польщі Кароль Навроцький щодо можливого позбавлення Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди — Ордена Білого Орла. Він закликав уникати поспішних рішень та оцінювати ситуацію з огляду на довгострокові інтереси двох держав.

    «В інтересах Польщі – підтримувати добрі відносини з Україною, а не загострювати суперечки щодо історичної політики», – наголосив маршалок Сейму.

    Заяви Чажастого пролунали на тлі дискусій у Польщі щодо історичної політики та відносин з Україною після рішення про присвоєння українському військовому підрозділу почесного найменування «Героїв УПА». Частина польських політиків виступила з критикою цього кроку та закликами до жорсткішої реакції з боку Варшави.

    У відповідь голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук публічно подякував Чажастому за його позицію. Український спікер зазначив, що сьогодні Київ і Варшава залишаються стратегічними партнерами перед спільною загрозою з боку Росії, а взаємна підтримка зміцнює безпеку обох народів та всієї Європи.

    Попри періодичні суперечки щодо історичних питань, Польща залишається одним із головних союзників України в Європейському Союзі та НАТО, а також одним із найактивніших прихильників української євроінтеграції та підтримки Києва у протистоянні російській агресії.

  • Буданов проведе зустріч з керівництвом Верховної Ради та головами комітетів. Джерела

    Буданов проведе зустріч з керівництвом Верховної Ради та головами комітетів. Джерела

    За інформацією наших джерел, очільник ОП Кирило Буданов найближчим часом може зустрітись з керівництвом Верховною Радою та головами комітетів.

    “Після невдалої спроби провести подібну зустріч, яку, за чутками, скасував сам Президент, Верховна Рада так і не запрацювала належним чином.

    Таким чином доля законів, які Україна має ухвалити для поповнення бюджету, щоб не втратити можливість отримувати кошти від МВФ, залишається під великим питанням.

    За чутками, на рішення Володимира Зеленського вплинули Андрій Єрмак і його люди, переконавши Президента в тому, що Кирило Буданов забирає важелі управління під себе.

    Але нові плівки НАБУ та підозра Андрію Єрмаку змінили стан справ.

    Тож наразі Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук переконує Президента, що зустріч має відбутися, інакше Раду не об’єднати, разом з Давидом Арахамією, який також схиляється до співпраці з Будановим.

    На цьому тлі зустріч може бути організована вже цього тижня, якщо Президент знову її не заблокує” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, раніше ми писали, що новий злив “плівок Міндіча” – це попередження Володимиру Зеленському після того, як він почав публічно критикувати спецпредставників США Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа, та обмежувати вплив Кирила Буданова.

  • Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Монобільшість тріщить: чому Рада валить кадрові та фіскальні рішення

    Останнім часом Верховна Рада дедалі частіше демонструє нестабільність у голосуваннях. Парламент дає голоси за звільнення міністрів, але не підтримує їхні призначення, провалює урядові фіскальні законопроєкти та регулярно фрондує під час ключових рішень. Це породжує головне питання: чи існує ще монобільшість і наскільки керованим залишається парламент.

    Монобільшість існує лише формально

    Політолог Володимир Фесенко зазначає, що формально у Верховній Раді й досі є парламентська більшість чисельністю 229 депутатів. Однак на практиці монобільшості давно не існує. Починаючи з 2021 року, абсолютна більшість рішень ухвалюється не силами однієї фракції, а за рахунок неформальної коаліції.

    За його словами, ядро фракції «Слуга народу» у голосуваннях становить приблизно 170–190 депутатів. До них додаються близько 80 голосів з різних депутатських груп — частково «Батьківщина», частково колишні депутати ОПЗЖ після початку повномасштабної війни. Саме ця конфігурація дозволяє ухвалювати рішення, хоча й не з усіх питань.

    Проблеми починаються тоді, коли ядро фракції скорочується до 160 або навіть 150 голосів. Саме це, за словами Фесенка, проявилося під час кадрових голосувань у січні. Він також звертає увагу, що окремі політичні гравці намагалися зруйнувати не монобільшість як таку, а саме неофіційну коаліцію, спровокувавши урядову й парламентську кризу.

    Відставка Єрмака і парламент: зв’язку немає

    Народний депутат від «Слуги народу» Максим Бужанський переконаний, що відставка Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента жодним чином не вплинула на роботу парламенту. За його словами, Єрмак ніколи напряму не втручався у процес голосування депутатів.

    Бужанський зазначає, що має один із найнижчих показників голосування разом із фракцією, регулярно не підтримує або відкрито критикує законопроєкти, і при цьому жодного разу не отримував сигналів чи вказівок від Єрмака. Вплив керівника ОП, за його словами, відчувався лише на рівні формування порядку денного або рішень президента щодо підписання чи вето законів.

    Фесенко також наголошує, що проблеми у фракції «Слуга народу» почалися задовго до відставки Єрмака. Йдеться про депресивні настрої, втому, бажання частини депутатів скласти мандат і втрату внутрішньої мотивації.

    НАБУ, САП і ефект «крайніх»

    Ситуацію у фракції різко загострили події літа 2025 року, коли депутатів змусили підтримати закони, що обмежували повноваження НАБУ і САП, а згодом — під тиском протестів — скасувати власне рішення. За оцінкою експертів, парламентарів фактично зробили «крайніми», що викликало сильне роздратування навіть серед лояльних до президента депутатів.

    Додатковим ударом став так званий «Міндічгейт», який також спричинив хвилю негативу всередині фракції. На цьому тлі лунали заклики до створення «коаліції національної стійкості» та навіть «уряду національної стійкості», однак ці ініціативи не мали продовження.

    Кадровий голод і небажання бути депутатом

    Окремою проблемою стала кадрова криза. Кількість депутатів від «Слуги народу» поступово зменшується, а замінювати вибулих майже ніким. Народні депутати йдуть з життя, переходять на роботу в органи виконавчої влади або інші структури, а список партії фактично вичерпаний.

    Народний депутат Роман Каптєлов зазначає, що в партійному списку майже не залишилося людей, готових зайти до парламенту. Частина потенційних кандидатів відмовляється від мандату, розуміючи, що статус народного депутата означає пожиттєву публічність і постійний контроль. За його словами, близько 50 чинних депутатів хотіли б скласти мандат, але їм цього не дозволяють.

    Через дефіцит кадрів виникають проблеми навіть із призначенням депутатів на міністерські посади, адже немає ким їх замінити у сесійній залі.

    Якщо фракцію «Слуга народу» покинуть ще кілька депутатів, монобільшість зникне не лише фактично, а й формально. Цей ризик посилюється тим, що десятки парламентарів фігурують у кримінальних провадженнях. В умовах відсутності депутатської недоторканності це створює додаткові важелі тиску.

    Початок передвиборчої кампанії

    Максим Бужанський звертає увагу, що з наближенням виборів і потенційного завершення війни парламент дедалі важче ухвалює непопулярні рішення. Активний політичний процес ведуть опозиційні сили, насамперед «Європейська солідарність», яка використовує парламент як трибуну для політичної боротьби.

    За його словами, навіть технічні законопроєкти нині обростають сотнями правок, що штучно блокує роботу Ради і перетворює кожне голосування на багатоденну баталію.

    Роман Каптєлов вважає, що фактично від Верховної Ради зараз очікують лише ухвалення законів про вибори і референдум. Бюджет на 2026 рік уже прийнято, а ключові політичні рішення, за цією логікою, мають ухвалюватися безпосередньо народом.

    За його словами, результати майбутніх референдумів будуть обов’язковими, а не рекомендаційними, і не потребуватимуть ратифікації парламентом. Після цього Верховна Рада ризикує остаточно перетворитися на майданчик для передвиборчої риторики.

    Чи вистачить голосів для критичних рішень

    Володимир Фесенко підсумовує, що попри кризові тенденції, повного розвалу монобільшості поки немає. Однак результативні голосування можливі лише за умов ручної мобілізації депутатів, яка працює епізодично.

    Він переконаний, що для критично важливих рішень — співпраці з МВФ або євроінтеграції — голоси знайдуться. Керівництво парламенту і фракції зможе мобілізувати необхідну кількість депутатів, апелюючи до державних інтересів.

    Максим Бужанський погоджується: всі справді важливі для країни законопроєкти будуть ухвалені. А от другорядні ініціативи можуть чекати місяцями або взагалі не бути проголосованими — і це, за його словами, не матиме критичних наслідків для країни.

  • Рада зареєструвала законопроєкт про відмову від «копійки»

    Рада зареєструвала законопроєкт про відмову від «копійки»

    Верховна Рада може вже до кінця 2025 року ухвалити законопроєкт, який передбачає зміну назви розмінної монети «копійка» на історичну українську «шаг». Документ було зареєстровано 1 жовтня, про це повідомив Голова парламенту Руслан Стефанчук у коментарі Forbes. Стефанчук — один із чотирьох ініціаторів проєкту — зазначив, що для «якісного опрацювання та погодження таких рішень потрібен час».

    Заступниця голови парламенту Олена Кондратюк повідомила, що ініціативу підтримали представники всіх парламентських фракцій, тому шанси на ухвалення оцінюють як досить високі. Вона додала, що документ має пройти розгляд у профільних комісіях, тож точну дату голосування поки не називають, але парламент, найімовірніше, розгляне його вже в цій сесії.

    Зареєстровано два пов’язані проєкти: основний законопроєкт №14093, який передбачає відмову від радянської назви «копійка» та повернення до «шага», і допоміжний законопроєкт №14094. Стефанчук наголосив, що ініціатива має не лише технічний, а й символічний зміст: «Копійка» розглядають як спадщину російської імперії та СРСР, тоді як «шаг» — історична українська назва, відома ще з часів Гетьманщини і УНР і згадана в класичній літературі.

    У повідомленні також зазначено, що зміна не вимагатиме додаткових витрат: певний час у готівковому обігу паралельно перебуватимуть і «копійки», і «шаги», їх співвідношення планують залишити 1:1. Ініціатори позиціонують крок як відновлення національної ідентичності та розрив із колоніальними наративами.

  • У Верховній Раді пропонують нові правила для медіа: журналісти б’ють на сполох

    У Верховній Раді пропонують нові правила для медіа: журналісти б’ють на сполох

    У парламенті зареєстровано законопроєкт №14057, який пропонує внести зміни до Цивільного кодексу України. Ініціаторами документа стала група депутатів на чолі зі спікером парламенту Русланом Стефанчуком.

    Законопроєкт передбачає посилення відповідальності за поширення «недостовірної інформації» та встановлює новий порядок її спростування. Експерти та представники медіа наголошують, що у разі ухвалення документ може серйозно обмежити свободу слова.

    Однією з ключових норм є автоматичне визнання інформації недостовірною, якщо вона не підтверджена обвинувальним вироком суду. Це фактично унеможливить журналістські розслідування щодо корупційних чи кримінальних схем, адже судові процеси в Україні часто тривають роками.

    У проєкті також закріплюється «право на забуття». Це означає, що будь-яка особа може вимагати видалення інформації, навіть правдивої, якщо вона «втратила актуальність» або «суспільний інтерес». Водночас у тексті законопроєкту відсутні чіткі критерії для визначення цих понять, що може створити широке поле для зловживань.

    Окремий розділ стосується компенсацій за моральну шкоду. Ініціатива дозволяє подавати позови навіть через оціночні судження чи «неприємний тон» публікацій, що, на думку юристів, здатне суттєво збільшити тиск на медіа.

    Таким чином, ухвалення законопроєкту №14057 може змінити правила роботи журналістів в Україні та суттєво обмежити свободу слова, викликавши занепокоєння як у медіа-спільноті, так і серед правозахисників.