Хрещатик

Позначка: розмінування

  • 54 години без обстрілів: в окупованих Олешках готують масштабну операцію

    54 години без обстрілів: в окупованих Олешках готують масштабну операцію

    У тимчасово окупованих Олешках Херсонської області вже понад дві доби діє режим припинення вогню, який Україна та Росія погодили за міжнародного посередництва. Станом на ранок 29 жовтня перемир’я тривало 54 години, а порушень досягнутих домовленостей, за інформацією українського омбудсмана Дмитра Лубінця, не зафіксували. Тим часом сторони готуються до найважливішого етапу гуманітарної операції — доставки продовольства й медикаментів та організації евакуації цивільного населення. Перший гуманітарний вантаж планують доправити до міста вже у п’ятницю, 30 жовтня.

    Про це повідомив Дмитро Лубінець. За його словами, наразі триває розмінування маршрутів, якими повинні рухатися гуманітарні групи. Паралельно формується вантаж із допомогою для жителів міста, які протягом тривалого часу залишалися фактично відрізаними від повноцінного постачання найнеобхідніших речей. Омбудсман наголосив, що українська сторона постійно координує виконання домовленостей із російською уповноваженою з прав людини Яною Лантратовою.

    Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом і, відповідно до погодженого графіка, має тривати до 22:59 1 листопада. Головна мета тимчасового припинення бойових дій — забезпечити безпечний доступ гуманітарних працівників до окупованого міста та створити умови для добровільного виїзду людей, насамперед літніх, хворих і маломобільних мешканців. Водночас про завершення розмінування, фактичне прибуття вантажу чи початок масової евакуації станом на ранок 29 жовтня ще не повідомляли.

    Унікальність ситуації полягає в тому, що домовленості щодо Олешок стали одним із небагатьох випадків за час повномасштабного вторгнення, коли Україна та Росія погодили тимчасове припинення бойових дій на визначеній ділянці фронту саме для проведення гуманітарної місії. До переговорів долучилася перша леді США Меланія Трамп, яка, за повідомленням Білого дому, допомогла узгодити параметри операції.

    За інформацією Білого дому, спочатку припинення бойових дій планували запровадити 29 жовтня. Однак згодом сторони домовилися розпочати його на два дні раніше та розширити територію дії домовленостей, щоб полегшити пересування гуманітарних конвоїв. Росія також публічно підтвердила згоду на проведення операції. Речник Кремля Дмитро Пєсков заявляв, що цивільним, які бажають залишити місто, мають забезпечити можливість виїзду.

    Водночас гуманітарна ситуація в Олешках залишається критичною. Місто перебуває під російською окупацією з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. До великої війни там проживали приблизно 24 тисячі людей, проте нині кількість мешканців скоротилася в десятки разів. За оцінкою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, яку наводить The Washington Post, у місті залишаються близько 1700 людей, серед них приблизно 50 дітей. Значну частину населення становлять літні люди, які не можуть самостійно залишити небезпечну територію.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про наміри України винести гуманітарну катастрофу в Олешках на Генеральну Асамблею ООН. У вересні українська влада намагалася привернути увагу міжнародних партнерів до становища мешканців, які місяцями залишалися без нормального доступу до продовольства, питної води та медикаментів. Тоді, за оцінками місцевої військової адміністрації, у самому місті могли перебувати близько двох тисяч цивільних. Водночас омбудсман наводив більшу цифру — понад шість тисяч людей, враховуючи прилеглі населені пункти.

    Становище жителів суттєво погіршилося після підриву російськими військами Каховської гідроелектростанції у червні 2023 року. Масштабне затоплення зруйнувало частину житлової забудови, пошкодило інфраструктуру та позбавило місто стабільного водо- й електропостачання. Згодом до цих проблем додалися мінування доріг, небезпека атак безпілотників і фактична ізоляція від регулярної гуманітарної допомоги. За даними The Washington Post, деякі жителі були змушені виживати завдяки залишкам домашніх запасів, овочам із городів та іншим обмеженим джерелам харчування.

    Підготовка евакуації залишається не менш складною, ніж доставка гуманітарних вантажів. Як з’ясувала «Українська правда», до списків на виїзд уже записалися кілька сотень людей. Частина заявок надходить від родичів, які перебувають на підконтрольній Україні території або за кордоном та намагаються допомогти своїм близьким залишити окупацію. Волонтери також отримують прохання евакуювати домашніх тварин, яких люди не хочуть залишати напризволяще.

    При цьому головною проблемою залишається маршрут евакуації. Згідно з документами домовленості, описаними «Українською правдою» з посиланням на Fox News, один із передбачених варіантів передбачає вивезення цивільних через російську територію. Зокрема, йдеться про переміщення людей з Олешок до Анапи, а звідти — літаком до білоруського Гомеля. Однак станом на ранок 29 жовтня офіційного підтвердження початку перевезення людей за цим маршрутом не було.

    Українська сторона неодноразово висловлювала занепокоєння тим, що Росія може використати гуманітарну операцію для інформаційних маніпуляцій. Президент Володимир Зеленський раніше застерігав, що російська влада може намагатися спрямувати евакуйованих на власну територію та не забезпечити їм реального вибору подальшого місця перебування. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга також попереджав про можливе використання евакуації у пропагандистських цілях.

    Окрему увагу привернула участь американських журналістів. 29 жовтня Меланія Трамп оголосила, що четверо представників телеканалу Newsmax працюватимуть безпосередньо в Олешках разом із представниками українських і російських гуманітарних організацій. За її словами, завдання журналістів — незалежно документувати перебіг операції та фіксувати виконання домовленостей. Водночас сам факт присутності медійників не замінює незалежного міжнародного механізму контролю за дотриманням прав цивільного населення.

    Особливої уваги заслуговує й роль американського радника Марка Бекмана, який бере участь у підготовці операції від команди першої леді США. Як повідомляє Kyiv Independent, 28 жовтня Бекман розповів, що російська сторона погодилася визнати Меланію Трамп посередницею переговорів. За його словами, саме російські військові запропонували прискорити початок перемир’я та розширити його географічні межі. Україна погодилася з такими змінами. Водночас це твердження ґрунтується на словах самого радника й не розкриває всіх деталей закритих переговорів.

    Професійна діяльність Бекмана раніше була пов’язана переважно з маркетингом, рекламою та медійними проєктами. Він є засновником агенції DMA United, яка співпрацювала з компаніями індустрії моди, спорту й розваг. Також Бекман брав участь у створенні документальної стрічки про Меланію Трамп. Його залучення до гуманітарних переговорів стало нетиповим прикладом участі приватного радника в міжнародній ініціативі, пов’язаній із бойовими діями.

    Водночас українські журналісти звертають увагу, що локальне припинення вогню може мати значення, яке виходить далеко за межі порятунку цивільних. За інформацією «Української правди», співрозмовники, залучені до організації перемир’я, розглядають операцію як практичну перевірку здатності двох армій виконувати домовленості про припинення бойових дій. Якщо такий механізм виявиться дієвим, у майбутньому його можуть спробувати застосувати й на інших ділянках фронту. Проте наразі це лише можливий сценарій, а не підтверджене рішення про нові перемир’я.

    Тим часом гуманітарні організації продовжують працювати над поверненням українців з окупованих територій. Раніше «Ненька інфо» писала про повернення 41 українця з окупації у серпні та вересні, серед яких були діти, підлітки й люди, що зазнавали переслідувань. Цей досвід свідчить, що евакуація не завершується перетином кордону: людям часто потрібні документи, житло, медична допомога, психологічний супровід і підтримка для повернення до нормального життя.

    Для жителів Олешок найближчі дні можуть стати визначальними. До завершення погодженого режиму тиші залишається обмежений час, протягом якого необхідно розмінувати маршрути, доставити гуманітарний вантаж і забезпечити добровільну та безпечну евакуацію охочих. Попри оптимістичні повідомлення про відсутність порушень перемир’я, успіх операції залежатиме насамперед від того, чи вдасться реально допомогти людям, які роками перебувають в ізоляції.

    Станом на ранок 29 жовтня підтверджено продовження режиму тиші та підготовку гуманітарної місії. Фактичне доставлення вантажу й завершення евакуації ще попереду. Саме результати цих заходів покажуть, наскільки ефективними виявилися досягнуті домовленості.

     

  • Безпека понад усе: Україна призупиняє планування нових заходів гуманітарного розмінування у 50-кілометровій прифронтовій зоні

    Безпека понад усе: Україна призупиняє планування нових заходів гуманітарного розмінування у 50-кілометровій прифронтовій зоні

    Національний орган з питань протимінної діяльності офіційно ухвалив рішення обмежити планування нових заходів гуманітарного розмінування на територіях, розташованих у межах 20–50 кілометрів від лінії бойового зіткнення та державного кордону з Росією. Запроваджені на позачерговому засіданні під головуванням заступника міністра оборони Василя Шкуракова, ці обмеження охоплюють потенційно забруднені ділянки у шести регіонах: Донецькій, Дніпропетровській, Херсонській, Миколаївській, Харківській та Сумській областях. Головною причиною такого кроку є критична безпекова ситуація та підвищені ризики для життя фахівців-саперів і цивільного населення через постійні ворожі атаки.

    Запроваджені зміни не означають тотального згортання робіт. Ті проєкти з розмінування, які вже розпочалися, будуть доведені до кінця з належним контролем якості та документальним оформленням, якщо це дозволятиме оперативна обстановка і не заважатиме діям Сил оборони. Водночас уряд призупиняє первинне нетехнічне обстеження територій громад у 50-кілометровій зоні. Відтепер там проводитимуть лише цільові перевірки силами урядових операторів протимінної діяльності, а неурядові організації залучатимуть до цих завдань лише за потреби та попередньою згодою.

    Попри обмеження, за обґрунтованими зверненнями обласних військових адміністрацій залишається можливість проведення позапланових робіт. Абсолютним пріоритетом у небезпечній прифронтовій зоні відтепер стає оперативне реагування: сапери зосередяться на знешкодженні вибухонебезпечних предметів для забезпечення безпечної евакуації людей, доступу до укриттів, проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт та безпечної доставки гуманітарної і медичної допомоги. Урядовці наголошують, що стратегія постійно переглядатиметься залежно від змін на фронті, щоб зберегти баланс між відновленням безпечного використання земель та збереженням людських життів.

     

  • Мільярд із мінного поля: розміновані землі відновлюють аграрний потенціал та бюджет України

    Мільярд із мінного поля: розміновані землі відновлюють аграрний потенціал та бюджет України

    За підрахунками Міністерства економіки, сільськогосподарські угіддя, які були очищені від вибухонебезпечних предметів та повернуті до повноцінного обробітку, згенерували українським фермерам майже 1 мільярд гривень доходу за рік. Крім того, завдяки відновленню роботи на цих територіях у 2025 році до місцевих бюджетів надійшло близько 120 мільйонів гривень у вигляді земельного податку.

    В уряді наголошують, що наведені фінансові показники стосуються виключно тих полів, які пройшли офіційну процедуру гуманітарного розмінування та отримали відповідний сертифікат, що гарантує повну безпеку ділянки після ретельної перевірки саперами. Задля продовження програми очищення територій та підтримки аграрного сектору у 2027 році держава планує виділити на гуманітарне розмінування близько 2 мільярдів гривень.

  • Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Трамп оголосив про «100% контроль» над Ормузькою протокою: що насправді відбувається з головною нафтовою артерією світу

    Президент США Дональд Трамп заявив, що американські військово-морські сили фактично встановили повний контроль над Ормузькою протокою та очистили стратегічний водний шлях від мін, передає CNN.  За його словами, протока тепер відкрита для судноплавства, а саме ВМС США є силою, яка контролює ситуацію в районі одного з найважливіших енергетичних маршрутів планети. Водночас дані про рух комерційних суден та заяви Ірану свідчать, що говорити про повне повернення Ормузу до нормальної роботи поки зарано.

    Гучну заяву Трамп зробив 10 серпня під час спілкування з журналістами в Овальному кабінеті Білого дому. Американський президент стверджує, що Сполучені Штати провели масштабну операцію з пошуку та знешкодження мін, встановлених у районі протоки.

    «Єдиний, хто зараз контролює Ормузьку протоку, — це ВМС США», — заявив Трамп, додавши, що американські сили контролюють водний шлях «на 100%».

    За словами американського президента, загроза мінування все ще може виникати: окремі міни можуть з’являтися у воді, однак американські військові їх виявляють та знешкоджують. Трамп при цьому заявив, що США «прочистили всю протоку».

    Однак саме формулювання президента про повне відкриття Ормузу потребує обережності. За даними ЗМІ, які відстежують ситуацію із судноплавством, рух через стратегічний маршрут усе ще не повернувся до довоєнного режиму. Тому слова Трампа наразі передусім відображають позицію американської адміністрації щодо військового контролю над водним шляхом, а не остаточне політичне врегулювання статусу протоки.

    Чому Ормузька протока настільки важлива

    Ормуз — вузький морський прохід між Іраном та Оманом, який з’єднує Перську затоку з Оманською затокою та далі з Індійським океаном. У найвужчій частині протока має приблизно 30 кілометрів завширшки.

    У нормальних умовах через цей маршрут проходить близько п’ятої частини світових поставок нафти та значні обсяги скрапленого природного газу. Саме тому будь-яка загроза блокування Ормузу практично миттєво стає проблемою не лише для країн Перської затоки, а й для глобальної економіки.

    Через протоку проходять танкери, що перевозять енергоресурси з Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту, Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару та інших держав регіону. Тривале порушення судноплавства здатне впливати на ціни на нафту, страхування танкерів, вартість фрахту та зрештою — на ціни енергоносіїв далеко за межами Близького Сходу.

    Саме контроль над Ормузом став одним із головних важелів Тегерана у протистоянні зі США. Європейський Союз ще навесні розширив санкційний механізм, щоб отримати можливість запроваджувати обмеження проти осіб та структур, причетних до перешкоджання свободі судноплавства в регіоні. ЄС прямо заявляв, що дії проти суден у протоці суперечать міжнародному праву.

    У червні Євросоюз також запровадив санкції проти командування ВМС Корпусу вартових ісламської революції в провінції Хормозган. За даними Ради ЄС, іранська сторона запроваджувала систему контролю, за якої судна мали передавати інформацію про себе, вантаж і пункт призначення, після чого вирішувалося питання щодо їхнього проходження.

    Розмінування Ормузу триває не перший місяць

    Американська операція в районі протоки розпочалася значно раніше за нинішню заяву Трампа. Ще у квітні Центральне командування США повідомляло про підготовку умов для розмінування Ормузу та прокладання безпечних маршрутів для комерційного судноплавства.

    До операції залучалися американські військові кораблі та спеціалізовані засоби, включно з безпілотними підводними системами. Вашингтон заявляв, що після визначення безпечних маршрутів відповідну інформацію передаватимуть судноплавній галузі.

    Сам Трамп тоді визнавав, що у воді можуть залишатися міни, які необхідно знайти та ліквідувати.

    Тепер президент США стверджує, що ця робота фактично завершена.

    Але Іран не відмовився від претензій на контроль

    Ключова проблема полягає в тому, що фізичне розмінування протоки не означає автоматичного політичного врегулювання.

    Іран раніше наполягав, що судна повинні використовувати маршрути, схвалені Тегераном. Корпус вартових ісламської революції також вимагав від кораблів підтримувати зв’язок з іранськими військово-морськими силами під час проходження Ормузу.

    Ситуацію додатково ускладнила спроба Оману запропонувати альтернативний механізм. Маскат виступив за регіональне управління протокою та добровільні платежі за певні послуги замість моделі, за якої Іран фактично контролював би водний шлях і стягував плату за його використання. За інформацією Reuters від 28 липня, саме питання контролю над Ормузом залишалося одним із головних каменів спотикання в процесі врегулювання американсько-іранського конфлікту.

    Раніше досягнуті домовленості передбачали тимчасове безкоштовне проходження комерційних суден протягом 60 днів та проведення операцій із розмінування. Водночас остаточна модель управління протокою після завершення цього періоду залишилася невизначеною.

    Тегеран висунув Вашингтону додаткові умови

    Ще одна проблема для заявленого Трампом «відкриття» Ормузу — позиція самого Ірану.

    Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявляв, що домовленості між Тегераном та Маскатом щодо маршруту недостатньо для повного відновлення роботи стратегічного водного шляху. Іран пов’язує остаточне врегулювання з ширшим комплексом питань у відносинах зі Сполученими Штатами.

    Таким чином, навіть після заяви Вашингтона про завершення розмінування залишається принципова суперечність: США наполягають на свободі проходу міжнародною протокою, тоді як Тегеран прагне зберегти значний вплив на правила судноплавства.

    Вашингтон раніше прямо відкидав можливість обов’язкової плати за прохід. Держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що жодна держава не може одноосібно претендувати на міжнародний водний шлях або вимагати плату лише за право його використання.

    Заява Трампа може бути сигналом не лише Ірану

    Твердження президента США про «100% контроль» має також політичне та економічне значення. Для Вашингтона критично важливо переконати судноплавні компанії та енергетичні ринки у тому, що Ормуз поступово стає безпечнішим.

    Трамп уже використовував подібну риторику раніше. У березні він закликав нафтові компанії відновлювати перевезення через протоку, стверджуючи, що американські сили суттєво послабили можливості Ірану загрожувати судноплавству. Водночас уже тоді залишалися питання щодо реального масштабу розмінування та готовності комерційних перевізників повернутися на маршрут.

    Нинішня заява є значно категоричнішою: Трамп уже не говорить про часткове відновлення безпеки, а заявляє про повний контроль американського флоту.

    Проте остаточним тестом стане не політична заява Білого дому, а фактичне повернення танкерів і торговельних суден до нормального режиму роботи. Поки цього не сталося, ситуація навколо Ормузької протоки залишається частиною ширшого протистояння США та Ірану.

    Фактично зараз існують дві паралельні реальності. Вашингтон заявляє, що військова загроза мінування значною мірою усунена і протока перебуває під контролем ВМС США. Тегеран, своєю чергою, не відмовляється від претензій на участь у визначенні правил проходу суден та пов’язує повне відкриття Ормузу з ширшими політичними домовленостями.

    Тому слова Трампа про «100% контроль» можуть означати важливий військовий перелом навколо Ормузу, але ще не ставлять крапку в боротьбі за один із найважливіших морських маршрутів світу.

  • Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Вибори в умовах невизначеності, як провести чесне голосування при мільйонах біженців і зруйнованій інфраструктурі та чи визнає світ його результати

    Масштаб виклику добре ілюструють цифри. Державний реєстр виборців і досі містить близько 34 млн виборців, із яких близько 32,66 млн мають виборчу адресу. Водночас ці дані значною мірою відображають довоєнну юридичну реальність, а не фактичне розташування громадян у 2026 році.

    За даними УВКБ ООН, за межами України перебуває приблизно 5,7–5,9 мільйона українських біженців. Усередині країни, відповідно до звіту Міжнародної організації з міграції за червень 2026 року, залишаються близько 3,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб. Це означає, що значна частина потенційних виборців більше не перебуває за місцем своєї офіційної реєстрації або проживає там, де звична виборча інфраструктура зруйнована чи недоступна.

    Ключовою проблемою післявоєнних виборів стає не дата їх проведення, а можливість забезпечити право голосу для кожного громадянина незалежно від того, де він перебуває. Голова Центральної виборчої комісії Олег Діденко неодноразовонаголошував, що довоєнні процедури в нових умовах не працюватимуть. «Доцільніше прийняти окремий закон, який регулюватиме особливості проведення повоєнних виборів», — зазначав він.

    У Центральній виборчій комісії пропонують передбачити щонайменше шестимісячний перехідний період після припинення або скасування воєнного стану. За цей час необхідно оновити Державний реєстр виборців, перевірити стан виборчої інфраструктури, оцінити безпекову ситуацію в регіонах і створити умови, за яких результати голосування не викликатимуть сумнівів ні в українському суспільстві, ні серед міжнародних партнерів.

    Питання післявоєнного голосування вже давно виходить за межі суто внутрішньої політики. Від того, наскільки прозорими та інклюзивними будуть перші вибори після війни, залежатиме не лише внутрішня довіра до нової влади, а й міжнародне визнання їхніх результатів, подальший рух України до Європейського Союзу та готовність партнерів і надалі підтримувати країну.

    Міжнародний контроль і зовнішній контур легітимності

    Важливо розуміти, що Європейський Союз не має повноважень контролювати українські вибори чи впливати на їхні результати. Його роль полягає в іншому: підтримувати реформи, допомагати вдосконалювати виборче законодавство, надавати експертну й фінансову допомогу, а також здійснювати незалежне міжнародне спостереження. Така модель уже багато років застосовується щодо країн, які проходять шлях до членства в ЄС.

    Одним із головних документів у цьому процесі залишається Дорожня карта з питань функціонування демократичних інституцій. Вона прямо пов’язує готовність України до проведення демократичних виборів із виконанням рекомендацій місій ОБСЄ/БДІПЛ та прогресом у кластері «Основи», який є одним із базових напрямів переговорів про вступ до Європейського Союзу.

    Практична підготовка до цього процесу вже триває. У грудні 2025 року Центральна виборча комісія провела відкритий діалог за участю представників уряду, Верховної Ради, політичних партій, громадянського суспільства та міжнародних партнерів, присвячений виконанню рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ. Під час цієї зустрічі глава співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шлойнінг наголосив: «Інклюзивні та прозорі вибори є наріжним каменем демократичної та стійкої повоєнної України. Тому ЄС відданий підтримці електоральної готовності України та ключових інституцій для проведення вільних, чесних і безпечних виборів».

    Підтримка вже має не лише політичний, а й практичний вимір. Європейський Союз фінансує низку проєктів, які реалізуються спільно з IFES, International IDEA, Громадянською мережею «Опора» та Естонською академією електронного урядування. На ці програми виділено майже 3 млн євро. Їхня мета — модернізація Державного реєстру виборців, пошук рішень для забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, а також підготовка виборчої системи до роботи в нових післявоєнних умовах.

    Окремим напрямом роботи став проєкт INSPIRE UA, який зосереджений на підготовці механізмів голосування українців за кордоном. Починаючи з вересня 2025 року делегації Центральної виборчої комісії та Міністерства закордонних справ здійснюють робочі візити до країн Європейського Союзу, де проживають найбільші українські громади. Під час цих поїздок вивчаються можливості відкриття додаткових виборчих дільниць, особливості місцевого законодавства, логістика, питання безпеки та моделі співпраці з країнами перебування. Одночасно громадянське суспільство та міжнародні партнери наполягають на проведенні незалежного аудиту безпекової ситуації в громадах ще до початку виборчого процесу.

    Якщо Україна офіційно запросить Європейський Союз до спостереження за виборами, буде сформована повноцінна Election Observation Mission. Такі місії працюють за єдиною методологією, яка базується на принципах незалежності, політичної неупередженості та невтручання у виборчий процес. До їхнього складу входить Core Team — група міжнародних експертів із виборчого права, адміністрування виборів, прав людини, медіа, гендерної політики, цифрового середовища та безпеки, а очолює місію депутат Європейського парламенту.

    Робота місії не обмежується днем голосування. Довгострокові спостерігачі прибувають до країни за кілька тижнів до виборів і аналізують увесь виборчий процес: правову базу, реєстрацію виборців і кандидатів, фінансування кампаній, інформаційне середовище, умови ведення агітації та підготовку виборчих комісій. Безпосередньо в день голосування до них приєднуються короткострокові спостерігачі, які працюють на дільницях і оцінюють процедуру голосування, підрахунок бюлетенів та передачу результатів. Уже через 48 годин після закриття виборчих дільниць місія публікує попередню оцінку, а приблизно через два місяці — фінальний звіт із детальними висновками та рекомендаціями.

    Висновки місії Європейського Союзу та ОБСЄ/БДІПЛ враховуються під час щорічних звітів Європейської комісії щодо прогресу України на шляху до членства в ЄС. Тому якість організації післявоєнних виборів безпосередньо впливатиме не лише на їхнє міжнародне сприйняття, а й на темпи подальшої європейської інтеграції країни.

    Позиція Сполучених Штатів дещо відрізняється. Якщо Європейський Союз робить акцент передусім на дотриманні процедур і демократичних стандартів, то американський підхід значно сильніше пов’язує проведення виборів із загальним процесом мирного врегулювання. Адміністрація Дональда Трампа неодноразово заявляла про бажаність проведення президентських і парламентських виборів у відносно короткі строки після можливого припинення вогню. Окремі спеціальні посланці США навіть називали орієнтовний часовий горизонт у кілька місяців після завершення активних бойових дій.

    Водночас Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що вибори можливі лише за умови забезпечення належного рівня безпеки. Офіційний Вашингтон також відкидає російські пропозиції щодо створення тимчасової міжнародної адміністрації для організації голосування, підкреслюючи, що вибори повинні проходити виключно під контролем українських конституційних органів. Паралельно американські інститути NDI та IRI продовжують співпрацю з українськими партнерами у сфері розвитку демократичних інституцій, виборчого законодавства та підтримки виборчих процесів.

    Успішні та невдалі приклади післявоєнного голосування

    Досвід останніх років показує, що післявоєнні та посткризові вибори рідко провалюються через саму процедуру голосування. Набагато частіше їхню легітимність визначають три фактори: готовність політичних сил визнати результат, можливість для всіх ключових груп населення взяти участь у виборах і незалежне міжнародне спостереження.

    Приклади успішних переходів демонструють, що навіть після глибоких політичних потрясінь вибори можуть зміцнити довіру до державних інститутів. У Бангладеш у лютому 2026 року перехідний уряд під керівництвом Мухаммада Юнуса організував перші вибори після повалення Шейх Хасіни. Попри недопуск партії колишньої прем’єр-міністерки, основні політичні сили взяли участь у голосуванні, а його результати загалом були прийняті.

    Схожу тенденцію продемонстрував і Непал. Після масштабних протестів молоді та відставки уряду К. П. Шарми Олі дострокові вибори в березні 2026 року пройшли мирно, із високою явкою молодих виборців, а перемогу здобула партія репера та колишнього мера Катманду Балендри Шаха. В Арменії після втрати Нагірного Карабаху влада також пройшла через складний політичний тест: у червні 2026 року партія Нікола Пашиняна зберегла більшість, а ОБСЄ/БДІПЛ позитивно оцінили організацію виборів.

    Не менш показовими стали приклади Ботсвани та Гани у 2024 році. В обох країнах чинна влада програла вибори, однак поразка була визнана ще до офіційного завершення підрахунку голосів. Президент Ботсвани Мокгвеетсі Масісі визнав перемогу коаліції Думи Боко, а віце-президент Гани Махамуду Бавумія публічно привітав із перемогою Джона Махаму. Саме готовність переможених прийняти волевиявлення громадян стала одним із головних чинників суспільної довіри до результатів.

    Протилежні приклади свідчать, що навіть формально проведене голосування не гарантує легітимності. У Венесуелі в 2024 році оголошення Ніколаса Мадуро переможцем супроводжувалося масштабними звинуваченнями у фальсифікаціях, а значна частина міжнародної спільноти, включно зі США, відмовилася визнавати результати виборів. Опозиція наполягала, що реальним переможцем був Едмундо Гонсалес Уррутіа. Подібні питання виникали і під час виборів у Центральноафриканській Республіці, де опозиція заявляла про нерівні умови участі, а також в Ефіопії, де виборчий процес проходив на тлі триваючого внутрішнього конфлікту.

    Ставка для України значно вища, ніж проста зміна влади. Перші післявоєнні вибори стануть тестом на здатність держави повернутися до нормального демократичного циклу після найбільшої війни в Європі XXI століття.

    Нові стратегічні активи післявоєнних виборів

    Післявоєнні вибори відрізнятимуться від усіх попередніх не лише масштабом організаційних проблем. Першим фактором залишається безпека. За оцінками Національної платформи протимінної діяльності, близько 132–133 тис. квадратних кілометрів, або майже чверть території України, потенційно забруднені мінами та вибухонебезпечними залишками війни. Водночас аудити Громадянської мережі «Опора»показали, що жодна з перевірених громад поки не має стовідсоткового забезпечення виборчих дільниць укриттями в радіусі 500 метрів.

    Не меншою зміною стало масове переміщення населення. Майже третина українців уже не проживає за адресою своєї реєстрації, а серед тих, хто залишив домівку після лютого 2022 року, цей показник сягає 76%. Якщо додати до цього 5–6 млн громадян за кордоном і майже мільйон військовослужбовців, стає очевидно: значна частина потенційного електорату більше не вписується у довоєнну модель організації виборів.

    Окремою політичною силою після війни можуть стати ветерани. За різними оцінками, у складі Сил оборони України перебувають близько 880–990 тис. осіб. Для них потрібно не лише створити механізм голосування, а й забезпечити реальне політичне представництво. Питання реабілітації, житла, медицини, працевлаштування та соціальних гарантій майже напевно стануть одними з центральних тем післявоєнної кампанії.

    Ще один виклик пов’язаний із самою виборчою системою. Уже зараз обговорюються різні варіанти організації голосування українців за кордоном — від створення окремого закордонного округу до прив’язки закордонних дільниць до українських округів. Не менш дискусійними залишаються й вимоги до кандидатів щодо постійного проживання в Україні, адже війна змусила мільйони громадян роками жити за межами країни.

    Водночас змінилося й інформаційне середовище. Якщо до повномасштабної війни значна частина політичної боротьби точилася на телебаченні, то сьогодні вона дедалі більше переходить у Telegram та інші цифрові платформи. За соціологічними дослідженнями, серед українців віком 18–34 років Telegram є джерелом новин для 84–87% опитаних. Це означає, що майбутня виборча кампанія значною мірою проходитиме в цифровому просторі, де вирішальне значення матимуть швидкість поширення інформації, довіра до окремих каналів і здатність держави протидіяти дезінформації.

    У результаті перші післявоєнні вибори будуть боротьбою не лише між політичними програмами. Не менш важливим стане питання, чи зможе держава забезпечити участь тих українців, чиє життя війна змінила найбільше.

    Масштаб викликів і робочі механізми

    Центральна виборча комісія пропонує ухвалити окремий закон, який визначить особливості проведення перших післявоєнних виборів. Серед рішень, що сьогодні розглядаються, — відкриття додаткових виборчих дільниць за межами дипломатичних установ у країнах, де проживають найбільші українські громади. Електронне та поштове голосування наразі не розглядаються як реалістичні варіанти через високі ризики для безпеки та довіри до результатів. Натомість одним із можливих механізмів називають активну попередню реєстрацію виборців через «Дію» або інший державний цифровий сервіс.

    Для внутрішньо переміщених осіб пропонується максимально спростити процедуру зміни виборчої адреси та створити додаткові виборчі дільниці в місцях їхнього компактного проживання. Для військовослужбовців розглядаються спеціальні виборчі дільниці при військових частинах або мобільні виборчі групи із забезпеченням політичної нейтральності Збройних сил. Водночас проведення голосування на тимчасово окупованих територіях залишається неможливим до моменту відновлення Україною ефективного контролю над ними. Так само не розглядається можливість організації виборів на території Росії та Білорусі.

    Дискусії точаться і навколо строків проведення голосування. У грудні 2025 року Президент Володимир Зеленський заявляв про готовність провести вибори через 60–90 днів після створення необхідних безпекових гарантій.

    Від того, наскільки успішно вдасться забезпечити участь українців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб і військовослужбовців, залежатиме легітимність майбутніх виборів. Низька явка або відсутність реального доступу до голосування для значної частини громадян можуть стати підставою для інформаційних атак і поставити під сумнів результати виборів. Росія, найімовірніше, не визнає їх незалежно від процедури, однак позиція міжнародних партнерів значною мірою визначатиметься тим, наскільки відкритим, прозорим і таким, що відповідає демократичним стандартам, буде сам виборчий процес. Тому головним завданням післявоєнної виборчої реформи стає недопущення ситуації, за якої мільйони українських громадян фактично втратять можливість реалізувати своє конституційне право голосу.

  • «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    «Реконструкція під обстрілами, скільки часу потрібно Україні, щоб відродити ключові сектори економіки»

    Чотири з половиною роки війни поставили перед Україною завдання безпрецедентного масштабу. Світовий банк, Європейська комісія, ООН та уряд у спільному звіті RDNA5 (лютий 2026) оцінили прямі збитки в 195,1 млрд доларів, а загальні економічні втрати — у 666,7 млрд. Щоб повернутися до нормального життя і вийти на новий рівень, країні потрібно залучити 587,7–588 млрд доларів протягом 2026–2035 років. Це майже трирічний ВВП за довоєнними прогнозами.

    Найважчі ділянки — транспорт (96 млрд), енергетика (91 млрд) і житло (90 млрд доларів). Саме вони стали пріоритетом перших відновлювальних проєктів. Уже зараз, попри постійні ризики, бригади відновлюють пошкоджені об’єкти, запускають тимчасові схеми енергопостачання та розпочинають компенсаційні програми для людей, які втратили домівки. Понад три мільйони домогосподарств (14% житлового фонду) чекають на допомогу, а руйнування найбільше вдарили по прифронтових регіонах.

    Фахівці впевнені: критичну інфраструктуру (енергетику, ключові дороги, порти) можна суттєво відновити за 3–7 років, якщо активно застосовувати принцип «будувати краще, ніж було». Житлове будівництво розтягнеться на 5–10 років і більше. Розмінування ж потребує десятиліть. Головні перешкоди — брак робочих рук через еміграцію та демографічні проблеми, зростання вартості матеріалів і загроза корупції. Але є й оптимізм: приватний бізнес за правильних умов готовий взяти на себе до 40% робіт.

    Порівняння з післявоєнною Німеччиною та Японією показує, що швидкість відновлення залежить не тільки від грошей, а й від реформ, політичної стабільності та суспільної єдності. Якщо все скластися вдало, вже через 5–7 років після закінчення активних бойових дій Україна зможе запустити повноцінне економічне зростання. Це буде справжнім тестом на спроможність країни перетворити руїни на фундамент нового майбутнього.

    Як повідомлялося раніше, експерти також наголошують, що відновлення України не обмежуватиметься реконструкцією зруйнованих міст і доріг. Не менш важливими викликами залишаються подолання демографічної кризи, реінтеграція ветеранів, розвиток сучасної системи психічного здоров’я та проведення глибоких реформ. За сприятливого сценарію країна зможе досягти стійкого економічного зростання, інтегруватися до європейського ринку та суттєво модернізувати економіку, однак реалізація такого сценарію залежатиме від гарантій безпеки, ефективності державного управління та збереження міжнародної підтримки.

  • Відродження України після війни

    Відродження України після війни

    Чотири з лишком роки повномасштабної війни завдали Україні безпрецедентної шкоди. За даними п’ятого спільного звіту Rapid Damage and Needs Assessment (RDNA5) Світового банку, Європейської комісії, ООН та уряду України (лютий 2026 року, станом на кінець грудня 2025-го), прямий фізичний збиток інфраструктурі та активам оцінюється в 195,1 млрд доларів. Загальні економічні втрати сягнули 666,7 млрд доларів. Потреби у відновленні та відбудові економіки на горизонті 2026–2035 років становлять 587,7–588 млрд доларів. Це майже втричі більше за прогнозований номінальний ВВП України на 2025 рік.

    Це не абстрактні цифри. Пошкоджено або знищено житло понад 3 млн домогосподарств (14% житлового фонду). Серйозно постраждали енергетика, транспорт, промисловість, освіта та охорона здоров’я. Концентрація руйнувань припадає на прифронтові області (Донецька, Харківська, Запорізька та інші).

    Однак за цими цифрами стоїть історія неймовірної людської стійкості. Українці продовжують працювати, навчати дітей, відновлювати те, що можна, навіть під обстрілами.

    Масштаб руйнувань і поточні потреби

    Згідно з RDNA5, найбільші потреби припадають на транспорт — близько 96 млрд доларів, енергетику — близько 91 млрд доларів, житло — близько 90 млрд доларів. Ці три сектори формують основу для всього іншого. Без надійної енергії та логістики неможливе повноцінне відновлення промисловості, сільського господарства та соціальної сфери. Розмінування потребує десятків мільярдів і десятиліть роботи — це окреме, надзвичайно складне завдання.

    Важливо розуміти: звіти RDNA оцінюють потреби на 10-річний горизонт за умови, що активні бойові дії поступово зменшуються або припиняються. Поки війна триває, потреби продовжують зростати (у 2025 році вони зросли на 12%+ порівняно з попередньою оцінкою).

    Приклади післявоєнного відновлення в інших країнах

    Історичний досвід інших країн показує, що терміни відновлення залежать не лише від масштабу руйнувань, а й від політичної волі, якості реформ, обсягу та ефективності міжнародної допомоги, а також від спроможності суспільства об’єднатися навколо спільної мети.

    Німеччина у 1945 році була повністю зруйнована. Промисловість працювала на 20–30% від довоєнного рівня, міста лежали в руїнах, мільйони людей були бездомними. Базову інфраструктуру (дороги, мости, енергетику, залізниці) відновили за 3–5 років. Ключову роль зіграв план Маршалла (1948–1952), за яким Західна Німеччина отримала близько 1,45 млрд доларів (у цінах того часу — величезна сума). Однак гроші працювали лише тому, що одночасно провели валютну реформу 1948 року та впровадили модель соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда. Держава мінімізувала втручання в економіку, але створила умови для приватної ініціативи. Вже до середини 1950-х років Західна Німеччина демонструвала темпи зростання 8–10% на рік. Повноцінне повернення до високих стандартів життя та статусу однієї з провідних економік світу зайняло близько 10–15 років.

    Японія втратила до 40% національного багатства. Міста були знищені бомбардуваннями, промисловість — паралізована. Американська окупація провела радикальні реформи: земельну реформу, розпуск великих промислових конгломератів (дзайбацу), демократизацію та акцент на освіту. Країна обрала експортно-орієнтовану модель розвитку з сильною роллю держави в промисловій політиці. Вже в 1950-ті роки почалося швидке зростання, а в 1960-ті Японія здійснила «економічне диво». До 1968 року вона стала другою економікою світу після США. Повне відновлення та перетворення на технологічного лідера зайняло приблизно 15–20 років, але базову інфраструктуру та промисловість відновили значно швидше — за 7–10 років.

    У Боснії та Косово міжнародна допомога була дуже значною (у перерахунку на душу населення — одна з найбільших в історії). Однак відновлення йшло помітно повільніше, ніж у Німеччині чи Японії. Причини — глибокі етнічні розбіжності, політична нестабільність, корупція та слабкі інститути. Житло та базову інфраструктуру в більшості районів відновили за 5–10 років, але економічне зростання залишалося низьким, безробіття високим, а багато регіонів так і не повернулися до довоєнного рівня розвитку. Повне «загоєння» суспільства та економіки розтягнулося на десятиліття і досі не завершено повністю.

    Ці приклади показують важливий урок: гроші та допомога важливі, але без глибоких внутрішніх реформ, політичної стабільності та суспільного консенсусу відновлення може сильно затягнутися або залишитися неповним.

    Скільки часу знадобиться на відновлення інфраструктури

    Відновлення критичної інфраструктури (енергетика, основні дороги, порти, водопостачання) може показати суттєвий прогрес протягом 3–7 років. Вже зараз Україна відновлює пошкоджені об’єкти енергетики, попри атаки. Підхід «build back better» дозволить створити якіснішу та стійкішу інфраструктуру, хоча й вимагатиме додаткового часу.

    Масове відновлення та будівництво житла потребуватиме 5–10 років і більше. Програми компенсацій уже працюють, але масштаби руйнувань величезні. Розмінування критичних територій займе 5–10 років інтенсивної роботи, а повне очищення всіх забруднених земель — десятиліття. Відновлення соціальної інфраструктури (школи, лікарні, дитячі садки) йтиме паралельно з житлом, з акцентом на сучасні стандарти безпеки та енергоефективності.

    Головні фактори, що впливають на терміни: дефіцит робочої сили через демографічну кризу та міграцію, зростання цін на матеріали, координація проєктів і ризик корупції. За сприятливих умов приватний сектор здатний покрити до 40% потреб. Базове відновлення критичної інфраструктури та запуск економіки можливі за 5–7 років після закінчення активної фази, а повноцінна модернізація країни — за 10–15 років і більше.

    Економічне відновлення

    Станом на 2025 рік реальний ВВП України все ще приблизно на 21% нижчий за рівень 2021 року. Після падіння на 29–30% у 2022-му почалося поступове зростання, але війна суттєво обмежує потенціал.

    Після припинення активних бойових дій більшість прогнозів (ЄБРР, МВФ, Світовий банк) очікують масштабного реконструкційного буму з темпами зростання ВВП 4–6% і вище в перші роки. Україна зберігає сильні позиції в ІТ, аграрному секторі та високотехнологічних напрямах.

    Ключові фактори зростання: модернізація агропромислового комплексу, розвиток експорту з високою доданою вартістю, зелена енергетика та водневі технології, зміцнення оборонно-промислового комплексу, перетворення країни на регіональний логістичний хаб, а також цифрова економіка та креативні індустрії.

    Серйозні ризики залишаються: демографічна криза, відтік населення, залежність від зовнішнього фінансування та необхідність глибоких реформ (боротьба з корупцією, верховенство права, дерегуляція). Європейська інтеграція залишається одним із найважливіших факторів довгострокового розвитку, забезпечуючи доступ до ринків і чітку програму реформ.

    Психологічне та соціальне відновлення

    Не менш важливим залишається психологічний та соціальний вимір наслідків війни. Конфлікт залишив глибокі травми. Значно зріс рівень тривожності, депресії, хронічного стресу та ПТСР — особливо серед жителів зон бойових дій, окупації, переселенців, військових і дітей.

    Психологи та міжнародні організації (включаючи MSF, ВООЗ та українських фахівців) відзначають стійке зростання потреби в допомозі. Застосовуються доказові методи: EMDR, травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія та наративна експозиційна терапія. Важлива не лише індивідуальна терапія, а й психосоціальна підтримка на рівні громад, шкіл і сімей.

    Психологічне відновлення має вирішальне значення: невирішені травми знижують продуктивність, впливають на сімейні стосунки та суспільну згуртованість. Особливої уваги потребує реінтеграція ветеранів, запобігання міжпоколінній передачі травми та боротьба з суспільною втомою від війни. Це не додаткова послуга, а фундаментальна інвестиція в людський капітал.

    Україна має шанс створити сучасну систему охорони психічного здоров’я, спираючись на найкращі світові практики та власний досвід стійкості. Високий рівень взаємодопомоги та волонтерства залишається важливим надбанням.

    Сценарії розвитку через десять років

    Майбутнє України не визначене. Експерти розглядають кілька сценаріїв на 2035–2036 роки. Український ренесанс (найбільш сприятливий): повноправне членство або близькість до ЄС, надійні гарантії безпеки, високі темпи зростання економіки (5–7%+), сучасна інфраструктура за принципом «build back better», повернення значної частини мігрантів, успішна реінтеграція ветеранів і розвинена система психологічної допомоги. Україна посідає лідируючі позиції в зеленій енергетиці, агротехнологіях, обороні та цифровій економіці.

    Нерівномірний підйом (базовий, найбільш імовірний): завершення активної фази війни за збереження окремих загроз. Зростання ВВП 3–5% в середньому, нерівномірний розвиток регіонів, поступова інтеграція в ЄС, активна участь приватного сектору. Демографічні проблеми частково пом’якшуються, але зберігаються регіональні та соціальні відмінності.

    Песимістичний сценарій: затяжний конфлікт, зниження міжнародної підтримки, низькі темпи зростання або стагнація, фрагментарне відновлення, посилення корупційних ризиків і психологічних наслідків.

    Вибір шляху залежить від гарантій безпеки, якості державного управління, реформ, залучення інвестицій, демографічної політики та суспільної згуртованості.

    Відновлення України — це марафон, а не спринт. Десять років — реалістичний термін для відновлення критичної інфраструктури та запуску стійкого зростання. Однак повноцінна трансформація суспільства, економіки та свідомості потребуватиме значно більшого часу — щонайменше життя одного покоління. Україна вже довела виняткову стійкість. Головний ресурс країни — люди, їхнє здоров’я, знання та віра в майбутнє. Саме інвестиції в психологічне відновлення, освіту та підтримку ветеранів і сімей визначать, якою стане Україна через десять років.

  • Небезпечна межа: Запорізька АЕС працює на резервній лінії, МАГАТЕ втрутилося

    Небезпечна межа: Запорізька АЕС працює на резервній лінії, МАГАТЕ втрутилося

    Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило про запровадження локального режиму припинення вогню в районі Запорізької атомної електростанції для проведення невідкладних ремонтних робіт на одній із ключових ліній електропередач. Йдеться про високовольтну лінію 750 кВ «Дніпровська», пошкодження якої суттєво підвищило ризики для найбільшої атомної електростанції Європи.

    За інформацією МАГАТЕ, це вже шостий випадок, коли сторони погоджуються на тимчасовий режим тиші поблизу станції для виконання робіт, необхідних для підтримання ядерної безпеки. Найближчими днями українські енергетики за участю представників сторони, що контролює територію навколо станції, та під наглядом експертів агентства розпочнуть відновлення пошкоджених ділянок лінії після завершення робіт із розмінування території.

    Запорізька АЕС залишається одним із найбільш небезпечних об’єктів у зоні війни. Від початку російської окупації станції у березні 2022 року міжнародна спільнота неодноразово попереджала про ризик ядерної аварії через бойові дії, пошкодження енергетичної інфраструктури та постійні обстріли району.

    Особливе занепокоєння викликає стан зовнішнього електропостачання станції. Для безпечної роботи будь-якої атомної електростанції необхідне стабільне живлення насосів охолодження реакторів та сховищ відпрацьованого ядерного палива. Навіть після повної зупинки енергоблоків системи охолодження мають працювати безперервно.

    Лінія 750 кВ «Дніпровська» була останньою основною високовольтною лінією, яка забезпечувала електроживлення Запорізької АЕС. У березні вона була відключена через пошкодження, після чого станція залишилася залежною від резервної лінії електропередачі 330 кВ «Феросплавна-1». Така ситуація значно підвищила рівень ризику для об’єкта.

    Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі неодноразово наголошував, що втрата зовнішнього електропостачання є одним із найсерйозніших ризиків для ядерної безпеки на Запорізькій АЕС. За його словами, ситуація залишається нестабільною, а кожне пошкодження енергетичної інфраструктури наближає об’єкт до потенційно небезпечного сценарію.

    У МАГАТЕ пояснили, що нинішні ремонтні роботи є особливо складними через розташування пошкодженої ділянки. Частина лінії проходить уздовж Дніпра через території, які перебувають поблизу лінії зіткнення. Пошкоджені елементи знаходяться на високих опорах за межами безпосередньої контрольованої зони станції, що потребує додаткових заходів безпеки, інженерної підготовки та координації між усіма залученими сторонами.

    Перш ніж ремонтні бригади зможуть приступити до відновлення лінії, необхідно провести повне обстеження місцевості та розмінування. Саме через мінну небезпеку підготовка до ремонтних робіт тривала кілька тижнів.

    Запорізька АЕС залишається найбільшою атомною електростанцією Європи. До початку повномасштабної війни шість її енергоблоків забезпечували близько 20% виробництва електроенергії в Україні. Зараз усі реактори перебувають у стані холодного зупину, однак навіть у такому режимі станція потребує постійного електроживлення для функціонування систем безпеки.

    Від початку окупації ЗАЕС неодноразово втрачала зовнішнє живлення. У деяких випадках станція була змушена переходити на аварійні дизельні генератори. Подібні ситуації викликали серйозне занепокоєння міжнародних експертів, оскільки тривала робота лише на резервних джерелах живлення може створити додаткові ризики для ядерної безпеки.

    Останніми місяцями МАГАТЕ регулярно повідомляє про вибухи, постріли та активність безпілотників у районі станції. Експерти агентства, які постійно працюють на ЗАЕС, неодноразово фіксували ознаки бойових дій поблизу об’єкта. Саме тому будь-які ремонтні роботи потребують окремих домовленостей про припинення вогню.

    Фахівці зазначають, що відновлення лінії «Дніпровська» дозволить значно посилити енергетичну безпеку станції та знизити ризик повного відключення від зовнішнього електропостачання. У випадку успішного завершення робіт Запорізька АЕС отримає додатковий канал живлення, що є критично важливим для підтримання стабільної роботи систем охолодження та ядерної безпеки.

    Попри локальне перемир’я для проведення ремонту, загальна ситуація навколо Запорізької АЕС залишається напруженою. МАГАТЕ продовжує закликати всі сторони утримуватися від будь-яких військових дій поблизу атомного об’єкта та створити умови для його безпечного функціонування.

    Запровадження шостого режиму тиші навколо станції демонструє, наскільки критичним залишається питання енергопостачання ЗАЕС. Від успішності нинішніх ремонтних робіт залежить не лише стабільність роботи найбільшої атомної станції Європи, а й безпека мільйонів людей в Україні та за її межами.

  • На Сумщині двоє чоловіків загинули після вибуху збитого дрона

    На Сумщині двоє чоловіків загинули внаслідок вибуху збитого безпілотника, який вони намагалися самостійно перевезти автомобілем — поліція та влада вкотре застерігають про смертельну небезпеку подібних дій

    У Сумській області стався трагічний інцидент із вибухонебезпечними залишками російського безпілотника. Двоє місцевих мешканців загинули після того, як спробували завантажити збитий дрон у власний автомобіль. Під час цих дій один із елементів безпілотника здетонував, спричинивши потужний вибух.

    Про це повідомив голова Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров.

    За попередньою інформацією, подія сталася вранці у Путивльській громаді. Після однієї з ворожих атак місцеві жителі виявили уламки безпілотного літального апарата. Замість того щоб дочекатися фахівців ДСНС або поліції, чоловіки вирішили самостійно оглянути та перевезти небезпечну знахідку транспортним засобом.

    Під час завантаження деталей дрона в автомобіль стався раптовий вибух. Внаслідок детонації загинули двоє чоловіків віком 45 та 47 років. Отримані травми виявилися несумісними з життям, і постраждалі загинули на місці події.

    На місце інциденту оперативно прибули правоохоронці та вибухотехнічні служби. Обставини трагедії наразі встановлюються, зокрема фахівці з’ясовують, який саме елемент безпілотника здетонував і чи міг він зберігати бойову частину або додаткові вибухові компоненти після збиття.

    Сумська ОВА та рятувальні служби вкотре наголошують, що будь-які уламки безпілотників, ракет чи інших боєприпасів можуть залишатися вкрай небезпечними навіть після ураження засобами протиповітряної оборони. Часто такі об’єкти містять нерозірвані бойові частини, детонатори або елементи самоліквідації, які можуть спрацювати навіть від незначного механічного впливу.

    Голова ОВА Олег Григоров підкреслив, що подібні випадки мають стати застереженням для населення. Він закликав громадян у жодному разі не торкатися підозрілих предметів, не переміщувати їх і не намагатися транспортувати самостійно, адже навіть мінімальний контакт може призвести до вибуху.

    У регіоні нагадують алгоритм дій у разі виявлення небезпечних об’єктів: відійти на безпечну відстань, попередити інших людей, не користуватися поруч мобільними телефонами чи будь-якими засобами, які можуть спричинити детонацію, та негайно повідомити ДСНС або поліцію.

    Удари росіян по Сумщині

    Сумська область залишається одним із найбільш уражених прифронтових регіонів України, де російські війська регулярно застосовують ударні безпілотники, авіаційні бомби та ракети. Через близькість до кордону з РФ область перебуває під постійною загрозою нових атак.

    Лише протягом останніх тижнів у різних громадах Сумщини фіксувалися численні удари дронів-камікадзе. Частину повітряних цілей знищували сили протиповітряної оборони, однак окремі безпілотники все ж досягали цілей, завдаючи шкоди цивільній інфраструктурі, житловим будинкам та енергетичним об’єктам.

    Зокрема, у Роменській громаді внаслідок атак були пошкоджені об’єкти транспортної інфраструктури та житлові будівлі, що призвело до перебоїв з електропостачанням. У Конотопі раніше фіксувалися пожежі після ударів дронів, пошкодження багатоповерхівок та знищення автомобілів.

    Фахівці наголошують, що ситуація в регіоні залишається напруженою, а загроза повторних атак зберігається постійно. Влада закликає мешканців дотримуватися правил безпеки під час повітряних тривог та не ігнорувати сигнали попередження.

  • “На форсування Дніпра потрібні два місяці”: Кім оцінив загрозу нового наступу Росії на півдні

    “На форсування Дніпра потрібні два місяці”: Кім оцінив загрозу нового наступу Росії на півдні

    Голова Миколаївської ОВА Віталій Кім заявив, що Росія наразі не демонструє ознак підготовки до масштабного наступу на півдні України. За його словами, для повноцінної операції з форсування Дніпра окупантам знадобилося б щонайменше два місяці активної підготовки, а українська розвідка таких процесів наразі не фіксує.

    Про це Кім розповів в інтерв’ю 24 Каналу, коментуючи ситуацію на південному напрямку після так званого “триденного перемир’я”, оголошеного Росією.

    За словами очільника області, останніми днями масованих атак по Миколаївщині не було, хоча обстріли прифронтових громад тривають щодня. Лише за одну добу росіяни здійснили дев’ять обстрілів, унаслідок яких поранення дістали троє людей.

    Кім уточнив, що ворог активно застосовує FPV-дрони та безпілотники типу “Молнія”. Водночас він наголосив: попри інформаційний тиск та заяви Кремля, масштабної підготовки до нового великого наступу на півдні наразі не видно.

    “На підготовку до повномасштабного форсування Дніпра чи подібної операції потрібно щонайменше два місяці. Поки ми цього не бачимо, тому масованих рухів не очікуємо”, — пояснив Кім.

    Він також зазначив, що російській армії зараз була б вигідна пауза у бойових діях для перегрупування та накопичення ресурсів. Саме тому, на його думку, Кремль продовжує інформаційні маніпуляції навколо теми переговорів і “перемир’їв”.

    Окремо голова ОВА прокоментував ситуацію із захистом логістики від FPV-дронів. За його словами, на півдні вже активно використовують антидронові сітки для прикриття цивільних маршрутів та шляхів постачання Сил оборони.

    “Основні логістичні шляхи вже прикриті. Але це не дає стовідсоткового захисту, тому що ворог постійно змінює тактику”, — зазначив посадовець.

    За словами Кіма, у Миколаївській області нині перебувають близько 130 тисяч переселенців із Херсонщини. При цьому регіон одночасно стикається як із дефіцитом кадрів, так і з нестачею робочих місць.

    Він пояснив це тим, що частина економічно активного населення виїхала до інших регіонів або за кордон, тоді як значну частину внутрішньо переміщених осіб становлять пенсіонери та люди, які потребують соціальної підтримки.

    Окремою проблемою для області залишається робота портів. До повномасштабного вторгнення саме портова інфраструктура забезпечувала до 40% економіки регіону. Однак через контроль росіян над Кінбурнською косою безпечний вихід суден у море наразі фактично неможливий.

    “Вихід з портів Миколаївщини проходить повз окуповану Кінбурнську косу, де ворог може обстрілювати судна практично з будь-якої зброї”, — пояснив Кім.

    Він наголосив, що проблема полягає не лише у загрозі ракетних ударів, а й у самій географії регіону. Через це повноцінне розблокування миколаївських портів наразі не розглядається.

    Складною залишається і ситуація з розмінуванням. За словами Кіма, у регіоні необхідно очистити від вибухонебезпечних предметів понад 800 тисяч гектарів територій. Водночас уже частково або повністю розміновано близько 624 тисяч гектарів.

    Пріоритет зараз надають саме сільськогосподарським землям, оскільки житловий сектор переважно вже очищений.

    “Зараз залишилися аграрні землі, посадки, луги та інші території, які потребують гуманітарного розмінування”, — уточнив очільник області.

    На цьому тлі в Миколаївській ОВА обережно прогнозують кращий урожай у 2026 році після кількох складних сезонів. За словами Кіма, цього року в області засіяли приблизно на 7% більше площ, ніж торік.

    Водночас через безпекову ситуацію морські пляжі Миколаївщини цього літа, ймовірно, знову залишаться закритими. Причиною є близькість до лінії бойових дій та ризики ударів FPV-дронами й артилерією.

    “На деяких ділянках до ворога лише 4–15 кілометрів. Це зона досяжності FPV-дронів і артилерії”, — пояснив Кім.

    Попри війну область уже формує стратегію післявоєнного розвитку. Серед головних напрямків — відновлення промисловості, створення індустріальних парків та розвиток ІТ-сектору.

    За словами голови ОВА, зараз у відновленні Миколаївщини беруть участь 21 країна. Найбільшу допомогу надає Данія, яка вже виділила понад 170 мільйонів євро та затвердила ще 225 мільйонів на наступний рік.

    Загалом міжнародні партнери інвестували у відновлення регіону понад 340 мільйонів євро.

    Окрему увагу в області приділяють енергетиці. Кім повідомив, що росіяни змінили тактику ударів і тепер намагаються вражати менші підстанції для точкового перевантаження системи.

    Водночас Миколаївщина сьогодні виробляє приблизно у десять разів більше електроенергії, ніж споживає сама, забезпечуючи електрикою й інші регіони України.

    “Наше завдання — захистити та зберегти енергетичну систему, щоб і надалі постачати електроенергію в єдину мережу України”, — підсумував Кім.