Понад третина підлітків вже спілкується з ChatGPT на серйозні теми, а 31% визнає, що це приємніше, ніж дружба з реальними людьми. Такими є результати опитування, проведеного Associated Press. У той час як для багатьох дорослих штучний інтелект — лише інструмент, молодь все частіше використовує його як емоційну підтримку.
Штучний інтелект, зокрема ChatGPT, став для підлітків джерелом розмов, порад і навіть розради. Його цінують за те, що він завжди доступний, не засуджує і «ніколи не втомлюється». Для покоління, яке зростає в цифровому середовищі, така «дружба» виглядає комфортною і безпечною.
Проте психологи занепокоєні. Експерти наголошують: емоційна прихильність до штучного співрозмовника може поглиблювати почуття самотності, сприяти втраті реальних соціальних навичок і викликати залежність. Крім того, підлітки можуть сприймати відповіді ChatGPT як абсолютну істину, що створює ризик поширення дезінформації.
«ШІ не може замінити живого досвіду людського спілкування — з усією його складністю, неоднозначністю, конфліктами і теплом. Підлітки, які проводять години за розмовами з ботами, не вчаться домовлятися, не бачать емоцій і не отримують зворотного зв’язку, який формує особистість», — зазначають психологи.
Цей тренд, попри зручність, потребує осмислення і уваги з боку батьків, освітян і самих підлітків. Технології можуть доповнювати життя, але не замінювати його.
Схоже, що світова аудиторія втомилася від поганих новин. Війна в Україні, ескалація на Близькому Сході, інфляція та глобальні конфлікти — у поєднанні з нескінченним скролінгом це починає серйозно впливати на психічне здоров’я мільйонів людей.
Згідно з новим звітом Reuters Institute про цифрові новини, дедалі більше людей свідомо уникають інформації. У середньому 40% опитаних у 48 країнах зізналися, що іноді або часто не читають новини. Це помітне зростання порівняно з 29% у 2017 році.
Особливо виражена тенденція у Великій Британії та США, де понад 40% респондентів уже навмисно обмежили своє новинне споживання.
Як зазначає аналітик Statista Фелікс Ріхтер, причини такого явища — виснаження від постійного негативу та низька довіра до медіа. У звіті виділяють два основні типи уникнення:
Послідовні уникачі — переважно люди з нижчим рівнем освіти, які взагалі не цікавляться новинами;
Вибіркові уникачі — ті, хто свідомо уникає негативного контенту, щоб зберегти емоційну стабільність.
Ця тенденція викликає занепокоєння не лише в медіасередовищі, а й серед експертів з демократії. Адже доступ до достовірної, різнобічної інформації — основа свідомого громадянства.
Зменшення інтересу до новин, особливо серед молоді, може мати довготривалі наслідки для участі у виборах, обізнаності щодо політики та громадянської активності.
У сучасному світі, де психоемоційне навантаження щодня зростає, тривожні стани й депресії стали масовим явищем. Проте на допомогу можуть прийти природні засоби. Один із них — чай з розмарину, який, за даними дослідників, здатен полегшити симптоми психічних розладів і позитивно впливати на загальний стан здоров’я.
Як свідчать результати дослідження, опублікованого в Journal of the American College of Nutrition, розмариновий чай має заспокійливу й антидепресивну дію. Його споживання або навіть вдихання ефірів цієї рослини допомагає покращити настрій, знизити рівень тривожності та зміцнити пам’ять.
Ще одне дослідження, надруковане в Complementary Therapies in Clinical Practices, показало, що вживання 500 мг розмарину двічі на день протягом місяця покращує якість сну і зменшує психологічну напругу.
Але цінність розмарину не обмежується психоемоційною сферою. Завдяки своїм потужним антиоксидантним, антимікробним та протизапальним властивостям, розмариновий чай зміцнює імунітет, допомагає контролювати рівень цукру в крові, захищає мозок від старіння та сприяє профілактиці нейродегенеративних хвороб.
Окрему увагу слід звернути й на вплив розмарину на травлення — він покращує мікрофлору кишечника, зменшує запалення, а також знижує ризик серцево-судинних захворювань. Його корисні речовини підтримують також і зір, зменшуючи ризики розвитку вікової дегенерації жовтої плями.
У підсумку, регулярне вживання чаю з розмарину може стати не тільки ароматним ритуалом, а й ефективною підтримкою для психічного та фізичного здоров’я.
Архетип вічно веселого, емоційно незламного батька вже давно став невід’ємною частиною масової культури. Ми бачимо його в комедійних серіалах, рекламних кампаніях та фільмах — він підтримує, жартує, тримає все під контролем. Але за цією усмішкою часто ховається глибше: замовчувані психічні труднощі, з якими стикаються чоловіки, особливо у ролі батьків.
Як повідомляє Newswise, ігнорування власного емоційного стану або неможливість говорити про нього може мати серйозні наслідки не лише для самих чоловіків, а й для їхніх дітей.
Нещодавнє дослідження, опубліковане в American Journal of Preventive Medicine, проведене під керівництвом Крістін Шмітц, доцентки педіатрії в Медичній школі Рутгерса Роберта Вуда Джонсона, проаналізувало дані дослідження Future of Families and Child Wellbeing Study (FFCWS) — поздовжнього дослідження, в якому з 1998 року відслідковували сім’ї у 20 великих містах США.
Вчені виявили, що діти, чиї батьки виявляли депресивні симптоми, коли їм було п’ять років, з більшою ймовірністю демонстрували проблеми з поведінкою і знижені соціальні навички до дев’яти років, про що повідомляли їхні вчителі.
FFCWS надало надійний набір даних для цього аналізу, що містив інформацію про 1 422 батьків, 74% з яких жили зі своїми дітьми принаймні половину часу, коли дитині було п’ять років.
Контролюючи різні соціально-демографічні фактори та їхній рівень депресії, дослідники встановили чіткий зв’язок між батьківською депресією та подальшою поведінкою дитини. Зокрема, діти, схильні до неї, до дев’яти років були більш схильні до занепокоєння, непокори, гніву і більш низького рівня співпраці та самооцінки.
Кілька факторів можуть сприяти цьому зв’язку, вважають автори. Депресія може знижувати здатність батька надавати емоційну підтримку та ефективно виховувати дітей, що може призвести до посилення стресу і конфліктів у сім’ї.
Крім того, у дослідженні наголошується, що раннє дитинство є критичним періодом для розвитку, і несприятливі чинники в цей час можуть чинити довгостроковий вплив на активність і поведінку дитини впродовж усього її підліткового шляху.
Автори заявили, що від 8 до 13% батьків в одних лише США відчувають ту чи іншу форму депресії в перші роки життя своєї дитини, причому ця поширеність зростає до 50%, якщо мати також страждає від післяпологової депресії.
Незважаючи на ці цифри, психічне здоров’я батьків часто залишається недостатньо вивченим як у наукових дослідженнях, так і в клінічній практиці. Дана робота є однією з небагатьох досліджень у США, проведених серед населення, в якому встановлено чіткий зв’язок між депресією батька та поганою поведінкою дитини в школі.
Отримані результати підкреслюють важливість раннього виявлення та втручання протягом розладу. Визнаючи та усуваючи батьківську депресію, медичні працівники можуть не тільки поліпшити їхнє самопочуття, а й сприяти здоровішому розвитку їхніх дітей, вважають автори.
“Я не знаю, чому мене досі не звільнили. Вони побачать, що я не підходжу для цієї роботи. Я тут абсолютно випадково і всіх обманюю”.
Чи з’являються у вас такі думки? Якщо так, то у вас, імовірно, синдром самозванця.
“Це – досить поширене явище, яке не вважають психічним розладом. Воно супроводжується почуттям невпевненості у собі й виникає через нездатність визнати свої успіхи. Людина при цьому почувається шарлатаном, обман якої ось-ось розкриють, – розповіла ВВС Долорс Лірія, психотерапевтка з Асоціації психологів Каталонії.
Синдром самозванця пов’язаний зі страхом не виправдати очікування інших. Він виникає, коли “ваша реальна особистість й особистість, з якою ви себе ідентифікуєте, не збігаються. І ви вважаєте себе гіршими, ніж є насправді”, пояснює Мар Мартінес Рікарт, психологиня, що спеціалізується на нейробіології.
“Це призводить до того, що ми “не усвідомлюємо, на що здатні, або почуваємось не гідними своїх досягнень”, – пояснює Ізабель Аранда з Мадридської асоціації психологів.
Щоб досягати успіху, люди з синдромом самозванця зазвичай працюють понаднормово або вдаються до різних компенсаторних механізмів, що у підсумку призводить до шкідливих наслідків для здоров’я, виливаючись у тривогу чи депресію.
Вперше термін “синдром самозванця” використали у 1978 році психологи Пауліна Роуз Кленс і Сюзанна Аймс.
Важливо відзначити, що це – не патологія і не психічне захворювання, а поведінка, засвоєна з дитинства, і тому її можна стабілізувати, пояснюють експерти, з якими ми консультувалися.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Найбільше від синдрому самозванця страждають жінки
Від синдрому самозванця не захищений ніхто, але найбільше від нього страждають жінки.
Причина, на думку експертів, криється у відсутності жіночих прикладів для наслідування, гендерних стереотипах та упередженнях на роботі й закладах освіти, де від жінок часто очікують менше, ніж від чоловіків.
“Ми рвемося показати, що чудово справляємось, оскільки думаємо, що від самого початку гірші, ніж є насправді”, — каже Рікарт, засновник консультаційної служби “Синдром самозванця”.
Психологи радять: якщо є відчуття, що ця проблема сильніша за вас, варто звернутись за професійною допомогою. Вам допоможуть подолати цей синдром і підвищити самооцінку.
Ось шість кроків від фахівців, з якими ми поспілкувались.
1. Визнайте проблему
Одна з головних проблем полягає в тому, що ми не знаходимо час на себе – щоб зрозуміти, що з нами відбувається, налагодити зв’язок із собою і осмислити це.
“Ви повинні усвідомити, що не цінуєте себе, не знаєте, як похвалити чи підтримати себе. І не вважаєте, що заслуговуєте на успіх”, – каже Аранда.
Важливо також, як і що ми зазвичай говоримо самі собі.
Рікарт наголошує, що критичний, надто вимогливий голос, який постійно вимагає робити більше, з’явився у якийсь момент нашого життя “як інструмент, який допоміг нам вижити”. Можливо, він навіть зробив нас більш ефективним в деяких сферах, але, якщо він не дозволяє нам рухатись вперед, потрібно змінювати підхід.
“Спроба знайти першопричину може допомогти нам впоратись з проблемою й побачити, чи не виходить вона з-під контролю”, — каже Долорс Лірія.
2. Згадайте про свої успіхи
У момент сильного занепокоєння чи пригніченості подивіться на ситуацію збоку. Це знизить напругу й допоможе оцінити себе більш конструктивно.
Долорс Лірія рекомендує згадати, як ви раніше поводились у схожих ситуаціях. “Можливо, ви відчували те саме, але в більшості випадків справлялися”.
Ви можете навіть скласти список усіх своїх досягнень.
“Щось на кшталт теки особистого розвитку”, – каже Аранда.
Мар Рікар називає це “деревом досягнень” і пояснює, що воно нагадує про ваші успіхи й відновлює зв’язок із самим собою.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Важливо озирнутися і згадати про те, чого ви досягли
3. Відзначайте кожен успіх
“Досягнувши однієї цілі, ви зазвичай відразу ж переходите до наступної, не даючи собі можливості відсвяткувати свій успіх, оцінити його і подякувати собі за всі витрачені зусилля”, – каже Рікар.
Ось чому, на думку фахівця, важливо святкувати й згадувати кожне досягнення, незалежно від того, велике воно чи мале.
“Адже за ним стоїть ціна, яку ви заплатили. Ви повинні дати собі можливість відчути це, бути вдячним і, звісно, отримувати від цього задоволення. Інакше складається відчуття, що нічого й не було”.
Крім того, Рікар наголошує, що важливо цінувати все, що ви робите. “Ви повинні нагадувати собі, що ви – гідна людина, яку б роботу ви не виконували”.
4. Як вас бачать інші
Однією з особливостей синдрому самозванця є розрив між тим, що ви думаєте про себе, й тим, що інші думають про вас.
“Ось чому може бути корисно подивитись на себе очима інших”, — каже Аранда.
Вона рекомендує вести список того, що інші говорять про вас. “Записуйте, коли вас хвалять. Не забувайте, що саме люди кажуть про вашу роботу”.
А якщо є сумніви, цікавтесь думкою інших, радить Долорс Лірія.
“Не чекайте, звертайтесь до керівника, якщо не впевнені, що виконуєте роботу добре, або якщо вам потрібно, щоб хтось це підтвердив”.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Пошук зворотного зв’язку на роботі допоможе здолати синдром самозванця
5. Скоригуйте очікування
У будь-яких відносинах люди чогось чекають одне від одного. І трудові відносини – не виняток: обидві сторони на щось розраховують.
Але коли справа доходить до синдрому самозванця, ваші очікування можуть збігатися не з тим, чого ви очікуєте від своєї роботи, а з тим, чого ви очікуєте від себе.
І це необхідно збалансувати.
Фахівці пропонують виконати вправу, щоб перевірити, чи не ставимо ми перед собою нереалістичні цілі. Ось простий приклад: неможливо очікувати, що ви незабаром зможете пробігти марафон, якщо тільки почали тренуватися.
І в цьому випадку керівник має дати нам чіткі вказівки щодо очікувань від даної роботи чи поставити завдання, щоб ці очікування можна було скоригувати.
6. Турбота про себе
Щоб усвідомлювати, що з нами відбувається, регулювати свої емоції та легше переносити неприємні моменти, важливо, на думку експертів, дбати про себе.
У цьому може допомогти спорт. “Це важливий емоційний саморегулятор. І не обов’язково ходити до спортзалу, це може бути будь-яка активність: ходьба чи танці”, — каже Лірія.
“Важливо знайти те, що допомагає триматися на плаву й заспокоює, – додає вона. – Спорт, спів, танці, розмова з кимось, кому ви довіряєте”.
АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES Підпис до фото, Впевненість у собі схожа на імунітет, який захищає нас від суворого внутрішнього критика
Важливо змінювати фокус, адже життя – це не лише робота. “Друзі, родина хобі. Це те, що підтримує нас і підвищує самооцінку”.
Лірія також рекомендує шукати прості щоденні джерела радості. “Життя може бути важким, і робота може бути важкою, але є прості приємні речі, які підбадьорюють й знижують стрес. Це може бути будь-що: від доброго слова до сонячного світла”.
“Важливо також приборкати внутрішнього критика і ставитись до себе більш поблажливо. Це додасть впевненості у собі”, – зазначає Мар Мартінес Рікарт.
“Розвивайте емпатичний погляд, дивіться на себе з любов’ю, долайте критичні думки, які навіює вам ваш самозванець”.
