Міністерство охорони здоров’я України затвердило нові методичні документи, які мають уніфікувати підхід до встановлення інвалідності. Відтепер експертні команди отримають додаткові інструменти для комплексного оцінювання стану людини. Важливим буде не лише медичний діагноз, а й те, наскільки захворювання обмежує повсякденне життя, працездатність, пересування та можливість самостійно себе обслуговувати.
Про це 30 жовтня повідомило Міністерство охорони здоров’я України.
У відомстві пояснили, що затверджені документи покликані зробити оцінювання більш послідовним, прозорим та обґрунтованим. Лікарі повинні враховувати не тільки результати обстежень, а й реальні труднощі, з якими людина стикається через порушення здоров’я.
Йдеться про настанову із систематизованим підходом до оцінювання функціональних порушень за різних захворювань, а також методичні рекомендації з практичними прикладами проведення оцінювання.
Документи підготували після консультацій із представниками медичної спільноти, громадських організацій та органів державної влади.
Основна ідея полягає в тому, що однаковий діагноз не завжди означає однаковий рівень обмежень.
Наприклад, двоє пацієнтів можуть мати однакове захворювання, однак один із них здатний самостійно пересуватися, працювати та виконувати побутові справи, тоді як іншому потрібна постійна допомога.
Саме ці відмінності мають враховувати експертні команди під час ухвалення рішення.
У МОЗ наголошують, що наявність певної хвороби сама по собі не означає автоматичного встановлення конкретної групи інвалідності. Остаточний висновок залежатиме від індивідуального стану людини та ступеня стійких обмежень її життєдіяльності.
Нову настанову зможуть використовувати як лікарі, які направляють пацієнтів на оцінювання, так і експертні команди, що безпосередньо розглядають справи.
У документі систематизували підходи до оцінювання наслідків різних захворювань і станів.
Зокрема, йдеться про онкологічні, серцево-судинні, неврологічні, психічні та ендокринні захворювання, патології опорно-рухового апарату, наслідки травм та інші порушення здоров’я.
Для відповідних груп станів передбачили опис характерних функціональних порушень, рекомендовані клінічні шкали, тести та орієнтовні переліки обстежень.
Також лікарі використовуватимуть категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.
Цей підхід дозволяє оцінювати не лише медичні показники, а й те, як стан здоров’я впливає на можливості людини в реальному житті.
Однією з важливих особливостей нових рекомендацій стане врахування сукупного впливу кількох захворювань.
Раніше пацієнти нерідко стикалися з ситуаціями, коли кожне захворювання розглядалося окремо, хоча разом вони могли суттєво погіршувати функціональний стан.
Тепер у методичних рекомендаціях окремо наголошують на необхідності комплексної оцінки.
Наприклад, якщо людина одночасно має захворювання серця, порушення опорно-рухового апарату та хронічний больовий синдром, експертна команда повинна оцінити їхній спільний вплив на пересування, витривалість і можливість виконувати повсякденні дії.
При цьому сама кількість діагнозів не визначатиме групу інвалідності автоматично. Вирішальним залишатиметься ступінь функціональних обмежень.
Методичні рекомендації також містять практичні приклади проведення оцінювання.
Лікарям пропонують аналізувати медичну документацію, опитувати пацієнта, проводити огляд та, за потреби, застосовувати функціональні тести.
Особливу увагу приділятимуть здатності людини самостійно виконувати основні життєві дії.
Зокрема, оцінюватимуть можливість пересуватися, доглядати за собою, орієнтуватися, спілкуватися, навчатися та працювати.
Важливими будуть не лише формальні результати тестів, а й те, чи може людина виконувати відповідні дії регулярно, безпечно та без надмірного болю або виснаження.
Наприклад, пацієнт може фізично пройти певну відстань під час короткого огляду, однак це не завжди означає, що він здатний щодня долати її без сторонньої допомоги.
Так само враховуватимуть випадки, коли людина може виконувати побутові справи лише частково або потребує значного часу на відновлення після фізичного навантаження.
У рекомендаціях також передбачено оцінювання потреби у сторонньому догляді, допоміжних засобах та реабілітації.
Окремо МОЗ звертає увагу на необхідність уникати зайвих медичних обстежень.
Додаткові дослідження призначатимуть лише тоді, коли наявної інформації недостатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.
Це має зменшити навантаження на пацієнтів і дозволити використовувати вже наявні медичні документи, результати лікування та реабілітації.
Водночас нові методичні рекомендації не означають, що всім людям із встановленою інвалідністю необхідно терміново проходити повторне оцінювання.
МОЗ повідомило про вдосконалення інструментів роботи експертних команд. Окремого рішення про загальний перегляд чинних груп інвалідності у зв’язку із затвердженням цих документів не оголошували.
Нагадаємо, з 1 січня 2025 року в Україні замість медико-соціальних експертних комісій запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування людини.
Відповідні рішення ухвалюють експертні команди лікарів на базі закладів охорони здоров’я.
Для проходження оцінювання пацієнт отримує електронне направлення від лікуючого лікаря. Експертна команда аналізує медичні документи та визначає ступінь обмеження життєдіяльності.
За результатами розгляду можуть ухвалювати рішення не лише щодо встановлення інвалідності, а й стосовно потреби в реабілітації, допоміжних засобах або сторонньому догляді.
Оновлені рекомендації мають допомогти лікарям застосовувати єдині принципи оцінювання незалежно від конкретного діагнозу чи медичного закладу.
Таким чином, головним акцентом під час встановлення інвалідності залишатиметься не сама назва захворювання, а його реальний вплив на життя людини. Експертні команди враховуватимуть стійкість порушень здоров’я, сукупність захворювань, здатність до самообслуговування, пересування та роботи, а також необхідність сторонньої допомоги.
Нові документи повинні зробити цей процес більш стандартизованим і допомогти лікарям ухвалювати рішення з урахуванням індивідуальних потреб кожного пацієнта.
