Хрещатик

Позначка: контрнаступ

  • Україна готується до наступу

    Україна готується до наступу

    Україна готується до великої наступальної операції, яка має змінити акценти на міжнародній арені та підтримати позитивний імідж ЗСУ на тлі напруженої ситуації.

    Як повідомляють джерела в Офісі Президента, Володимир Зеленський очікує від командувача Сухопутних військ Олександра Сирського проведення важливої наступальної операції в найближчий місяць. Операція, за планом, має на меті не лише стратегічні військові цілі, а й інформаційну перевагу для України в контексті міжнародних переговорів.

    “Зеленський хоче збити інформаційну хвилю, що створює негативні настрої щодо ЗСУ. Важливо змінити публічний наратив, продемонструвати силу і рішучість України перед міжнародною аудиторією,” – зазначають джерела.

    За даними наших джерел, стратегія також включає організацію цієї наступальної операції в контексті важливих міжнародних переговорів, зокрема між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним. Це дозволить змістити акценти з проблем ЗСУ і покращити інформаційну картину в умовах, коли міжнародні партнери можуть ставити питання щодо можливих труднощів України на полі бою.

    Операція стане важливим елементом в інформаційному контексті, оскільки навіть невеликі тактичні успіхи можуть бути значно збільшені в політичному обговоренні на світовій арені. У підсумку це має допомогти Україні зберегти підтримку партнерів та утримати міжнародний фокус на її можливостях.

    Такі великі наступальні операції завжди несуть ризики, але для української сторони важливо не лише досягнути воєнних цілей, а й зберегти інформаційну перевагу. Очікується, що за рахунок значних військових успіхів Україна зможе змінити риторику на міжнародній арені, продемонструвавши як власну здатність до опору, так і можливість реалізації стратегічних завдань в умовах воєнної агресії.

  • Оглядач Times: Україна готова до масштабного контрнаступу наступного року

    Оглядач Times: Україна готова до масштабного контрнаступу наступного року

    Відомий оглядач британського видання Times Марк Галеотті висловив впевненість, що Україна зможе розпочати новий масштабний контрнаступ у 2025 році. У своїй статті він підкреслює, що цей наступ буде підтриманий новими технологіями та формуванням бригад, які наразі готуються.

    До цього наступу Київ «також, імовірно, отримає дозвіл на використання американських ATACMS більшої дальності і британських ракет Storm Shadow проти військових цілей на території Росії».

    Також автор пише, що Україна не налаштована «укладати угоду» щодо встановлення «більш реалістичних очікувань» війни.

    На думку Галеотті, наступний рік може стати складнішим для російської економіки і військової машини – через передбачуване вичерпання запасів бронетехніки, а також дедалі складніший набір добровольців. Крім того, зростатимуть економічні складнощі, пов’язані з нестачею робочих рук.

    Путін розуміє ці виклики і спробує «нав’язати якийсь мир на своїх умовах, перш ніж навантаження на його власну систему стане занадто великим».

    Судячи з усього, ця стаття з’явилася як відповідь на цілу серію публікацій у західних ЗМІ щодо необхідності для Києва і Заходу переходу до «більш реалістичних» сценаріїв закінчення війни. Наприклад – до зупинки війни по лінії фронту.

    Стаття в Times, як бачимо, цю думку оскаржує, переконуючи, що в України ще є шанси перейти в наступ, а в Путіна наростають проблеми.

  • Курська операція показала виснаження російських ресурсів – Дикий

    Курська операція показала виснаження російських ресурсів – Дикий

    В ефірі “24 каналу” військовий експерт та ветеран АТО Євген Дикий прокоментував очікуваний наступ Росії в Курській області, підкресливши, що це є результатом значних зусиль з боку російської армії і має важливі стратегічні наслідки.

    Затримка наступу та його показники

    Дикий зазначив, що наступ Росії в Курській області не є несподіванкою, а навпаки, був очікуваним. “Ми навіть зачекалися його. Прогнози були, що вони будуть збирати сили тижня два, а не шість,” — розповів експерт. Він підкреслив, що Росії знадобилося більше часу, ніж раніше, щоб зібрати сорокатисячне угрупування, що свідчить про виснаження її ресурсів. Це також вказує на те, що російська армія, хоч і ще велика, вже сильно знекровлена поточними боями.

    Витіснення як питання виживання

    Євген Дикий підкреслив, що для режиму Путіна витіснення українських сил з Курської області є питанням виживання. “Якщо ми закріпимося там надовго і будемо розширювати територію, це зламає пропагандистські установки, які розповідають росіянам про прикордонний інцидент,” — пояснив експерт. Він зауважив, що підтвердження слабкості Росії в такій важливій операції буде серйозним ударом для путінського режиму.

    Тактичні аспекти та стратегічні плани

    Дикий розповів про відмінності в характері боїв у Курській області, порівнюючи їх з окопною війною на сході України. “Там більше схожа на початкову фазу війни, коли ми воювали на півночі України. Місцевість лісиста і річкова, а оборонці роблять ставку на мобільні дії та маневреність,” — зазначив експерт. Це підкреслює новий підхід у веденні бойових дій, який може бути менш передбачуваним.

    Роль 106 повітряно-десантної дивізії

    Окрему увагу Дикий приділив участі 106 повітряно-десантної дивізії у наступальній операції Росії. “Це одна з найбільш загартованих у боях частин. Вони протистояли нам на Херсонщині і були відновлені для наступу в Курській області,” — пояснив він. Ця дивізія, як зазначив Дикий, є основною ставкою Росії в цій операції, що додає їй стратегічної важливості.

  • Українські війська можуть змінити хід боїв за Покровськ

    Українські війська можуть змінити хід боїв за Покровськ

    Після кількох місяців напруженої ситуації, українські військові нарешті почали контратаку поблизу Покровська, відсуваючи фронт на кілька миль і підвищуючи шанси на збереження міста. Цей розвиток подій може суттєво змінити хід війни в регіоні.

    Згідно з інформацією від Forbes, українські спостерігачі вказують, що раніше причинами відступу оперативно-стратегічної групи “Таврія” на схід від Покровська були не лише недостатні сили, а й відсутність належних укріплень. Це підтверджує думку, що перекидання додаткових бригад на напрямок Покровська може мати значний вплив.

    Зокрема, до контратак залучені бригада Кара-Даг національної гвардії, 12-та бригада “Азов” і 93-тя механізована бригада. Хоча наразі ці атаки не призвели до кардинальних змін, їх основна мета полягає у сповільненні російських наступальних дій і підготовці до можливих зимових бойових умов.

    Високий рельєф місцевості навколо Покровська створює додаткові труднощі для атакуючих. Операції бригади “Кара-Даг” у Селидовому, розташованому на південний схід від Покровська, є особливо важливими. Танки Т-64 бригади вже встигли завдати значної шкоди російським танкам і бойовим машинам, які намагаються пробитися до Селидового.

    Згідно з оцінкою Українського Центру оборонних стратегій, майбутня битва за Покровськ може стати кульмінацією наступальної операції противника на південно-західному фронті. Без контролю над Селидовим росіяни не зможуть забезпечити стабільність у своєму наступі на Покровськ.

  • Курська операція провалилася – Forbes

    Курська операція провалилася – Forbes

    Російські війська продовжують активний наступ на східному фронті, зокрема в районі Покровська, де ситуація для українських сил стає дедалі критичнішою. За даними аналітика Forbes Девіда Екса, Україна стикається з нестачею резервів на цьому напрямку, оскільки значна частина бригад була перекинута на Курську операцію.

    Покровськ відіграє ключову роль в українській обороні на сході. Його захоплення російськими силами може призвести до серйозних наслідків для всієї східної лінії фронту, включно з посиленням тиску на інші міста та можливістю для росіян розширити свій наступ. Як зазначає Девід Екс, взяття Покровська могло б суттєво послабити українську оборону та створити передумови для масштабнішого наступу російських військ, зокрема для повної окупації Донецької області.

    Курська операція, яку Збройні сили України розпочали кілька тижнів тому, викликала чимало питань щодо її стратегічної доцільності. Багато хто задавався питанням, чому замість посилення оборони Покровська, українські війська були направлені на Курськ. Відповідно до аналізу Девіда Екса, однією з головних цілей цього вторгнення було відволікання російських сил зі сходу та послаблення тиску на Покровськ.

    Однак, за словами аналітика, цей маневр не виправдав сподівань. Російське командування замість того, щоб перекидати найкращі війська на Курськ, використало погано підготовлених призовників, що дозволило зберегти основні сили для наступу на сході України. Як наслідок, замість ослаблення тиску на Покровськ, російський наступ на цьому напрямку лише посилився.

    На тлі критичної ситуації під Покровськом, українське керівництво має обмежені варіанти для стабілізації лінії фронту. Аналітики Frontelligence Insight відзначають, що серед можливих заходів можуть бути передислокація сил з інших регіонів, таких як Курськ або Харків, або розгортання нових, щойно сформованих бригад.

    Оптимальним варіантом, на думку експертів, було б зосередження додаткових сил для укріплення оборони під Покровськом, з метою виснаження російських бригад і полків. Однак невідомо, наскільки швидко можна здійснити це розгортання і чи встигне українське командування зупинити російський наступ, який зараз набирає обертів.

    Що далі?

    Ситуація на сході залишається вкрай складною. Російські війська продовжують просуватися, загрожуючи критичним об’єктам і логістичним шляхам української армії. Водночас, як зазначають у DeepState, окупанти вже взяли під контроль ключові позиції в кількох населених пунктах, що створює додаткові загрози для українських сил.

    При цьому військовий експерт Павло Нарожний зазначає, що основною метою росіян є не тільки Покровськ, а й подальший рух на Костянтинівку, що відкриває новий фронт і ставить під загрозу інші стратегічні пункти оборони України.

  • Генерал Ходжес розповів навіщо ЗСУ проводять операцію в Курську

    Генерал Ходжес розповів навіщо ЗСУ проводять операцію в Курську

    Американський генерал у відставці Бен Ходжес, який раніше командував армією США в Європі, вважає, що операція Збройних сил України в Курській області Росії є контрнаступом, а не “вторгненням”. Така риторика, за його словами, більше відповідає реаліям і підкреслює оборонний характер дій України.

    Перша ціль: створення плацдарму

    У своєму коментарі для РБК-Україна, Ходжес підкреслив, що першочерговою метою цієї операції є створення плацдарму на російській території. Це дасть ЗСУ значні стратегічні переваги, зокрема:

    • Знищення ворожої інфраструктури: Забезпечення контролю над територією, де розташовані безпілотники і ракети, що постійно загрожують Україні. Це дозволить зменшити кількість атак на українські міста та об’єкти критичної інфраструктури.
    • Загроза російській енергетиці: Операція створює реальну загрозу для нафтогазової та атомної енергетики Росії, а також для важливої інфраструктури в Курській області, що може суттєво послабити економіку та військовий потенціал Росії.
    • Розміщення зброї великої дальності: Контроль над цими територіями дозволить Україні наблизити своє озброєння до російського кордону, що відкриває можливість завдавати ударів по ключових об’єктах Росії, таких як аеродроми, нафтопереробні заводи та транспортна інфраструктура, незважаючи на обмеження, накладені США, Великобританією та Німеччиною.

    Друга ціль: зміна динаміки війни

    Ходжес зазначив, що ця операція руйнує міф про глухий кут у війні та неминучість перемоги Росії. Вона демонструє вразливості російської армії з точки зору командування, контролю, логістики та ефективності використання безпілотників. Ця операція також може показати, що українські сили знайшли спосіб ефективно боротися з російськими безпілотниками, які грали ключову роль у розвідці та атаках РФ.

    Третя ціль: відтягування російських сил

    Третя, але не менш важлива мета операції в Курській області — відтягування російських сил з інших напрямків фронту в Україні. За словами Ходжеса, створення плацдарму в Курській області змушує Росію переміщати свої війська, що може послабити її позиції на інших ділянках фронту.

  • Третя окрема штурмова бригада анонсує успіхи на Харківщині

    Третя окрема штурмова бригада анонсує успіхи на Харківщині

    Третя окрема штурмова бригада заінтригувала українців і міжнародну спільноту, опублікувавши відео з перших моментів наступу на Харківщині. У пресслужбі бригади повідомили, що це лише початок, а деталі операції будуть оголошені пізніше.

    На опублікованому відео видно, як українські сили здійснюють наземні атаки проти російських військ. Дрони з повітря фіксують результати ударів, демонструючи масштаб і точність дій українських військових. Також у кадрі можна побачити вищих командирів, які стежать за полем бою та віддають накази.

    Заступник командира Третьої штурмової бригади Максим Жорін підтвердив успішність наступальних дій у зоні їхньої відповідальності на Харківщині, зазначивши, що бригада має “хороші новини” на своєму напрямку. Проте, як і пресслужба, Жорін закликав до терпіння, пообіцявши розкрити більше деталей згодом.

  • Як довго Україна може утримувати територію в Курській області РФ – аналіз Sky News

    Як довго Україна може утримувати територію в Курській області РФ – аналіз Sky News

    Збройні Сили України здивували світ своїм вторгненням у Курську область Росії, що стало одним із найбільш несподіваних і сміливих кроків за час війни. Однак, як довго Україна зможе утримувати цю територію? За словами професора Майкла Кларка, аналітика Sky News з питань безпеки та оборони, цей військовий маневр не є частиною довгострокової стратегії України і, ймовірно, триватиме лише кілька тижнів.

    Професор Кларк вважає, що основною причиною обмеженого часу утримання є тиск, який створює цей факт на Кремль. Для Володимира Путіна збереження територіальної цілісності Росії є ключовим аспектом його політичного виживання. За словами аналітика, російське керівництво має чітко продемонструвати, що “російська земля священна” і що вторгнення на територію Росії не залишиться без жорсткої відповіді. Враховуючи, що Росія не зазнавала такого вторгнення з 1941 року, цей інцидент є справжнім викликом для Путіна, який не може дозволити собі показати слабкість у цей момент.

    З іншого боку, Кларк підкреслює, що Україні немає потреби утримувати цей район протягом тривалого часу. Політичний ефект уже досягнуто: українське вторгнення створило новий фронт і продемонструвало силу та рішучість Києва. Цей крок привернув увагу міжнародної спільноти та підсилив підтримку з боку Заходу.

    Кларк зазначає, що ЗСУ не ставлять собі за мету тривале утримання Курської області. На його думку, українські війська вважатимуть свою місію виконаною, якщо зможуть утримувати захоплену територію протягом місяця або шести тижнів. За цей час вони можуть спробувати максимально використати ситуацію для посилення своїх позицій у війні, після чого ймовірно будуть планувати виведення своїх сил із регіону.

    Українське вторгнення в Курську область є важливим тактичним ходом, який, однак, навряд чи переросте в довготривалу окупацію. Професор Майкл Кларк переконаний, що головним завданням України в цьому маневрі було створити політичний та військовий тиск на Росію, що вже принесло свої плоди. Однак, реалістичні прогнози свідчать про те, що утримання цієї території навряд чи триватиме більше кількох тижнів.

  • Україна і її залежність від підтримки Заходу

    Україна і її залежність від підтримки Заходу

    За останніми даними з ABC News, підтримка Заходу має вирішальне значення для України у її боротьбі з Росією, однак невпевненість стосовно тривалості цієї підтримки викликає серйозні обговорення у київських політичних колах, особливо у контексті можливості обрання Дональда Трампа на посаду президента США.

    Аналітики вважають, що ЗСУ зможуть організувати контрнаступ наприкінці року.

    Після майже 30 місяців конфлікту з Росією труднощі України на полі бою лише накопичуються, а життєво важлива підтримка з боку США все більше залежить від мінливих політичних вітрів.

    Піврічна затримка військової допомоги США, найбільшого спонсора України, дала силам Кремля можливість просунутися на передовій. Українські війська відчайдушно борються, щоб стримати повільні, але неминучі успіхи більшої і краще оснащеної російської армії.

    «Наступні два або три місяці, напевно, стануть найважчими цього року для України», – заявив у нещодавньому подкасті військовий аналітик Майкл Кофман із Фонду Карнегі.

    При цьому на задньому плані замаячила ще одна неприємна проблема для України: як довго вона зможе розраховувати на політичну і військову підтримку Заходу, що має вирішальне значення для її подальшої боротьби?

    У понеділок колишній президент Дональд Трамп обрав сенатора від Огайо Джей Ді Венса своїм напарником у президентських перегонах на листопадових виборах у США. Венс хоче, щоб США розв’язували власні проблеми замість того, щоб займатися конфліктами на інших континентах за тисячі кілометрів, хоча й визнав, що Путін мав рацію, ввівши війська.

    Венсу вторить і сам Трамп: він обіцяв, що в разі перемоги покладе конфлікту край, не чекаючи інавгурації в січні. Як саме він це зробить, він не уточнив. Однак команду Зе ця ситуація вже починає напружувати, оскільки майбутнє стає туманним і Трамп вочевидь звертатиме увагу на інші питання, а український конфлікт добігатиме до логічного завершення без підтримки США та поставок озброєння.

  • В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    В очікуванні українського контрнаступу – думка експерта

    На основі аналізу Андерса Пака Нільсена, військового аналітика та капітана флоту Королівського військового коледжу Данії, ми сформулювали низку важливих висновків щодо перспектив українського контрнаступу у поточній війні з Росією.

    Динаміка війни: наступ і оборона

    Військові дії характеризуються чергуванням наступальних та оборонних фаз. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми спостерігали зміну ініціативи між сторонами. Перші шість місяців війни Росія вела наступальні дії, згодом Україна перейшла в контрнаступ, що тривав близько року. Проте, починаючи з осені минулого року, Росія знову перейшла до наступу, використовуючи значні ресурси. Попри це, досягнення російських військ залишаються обмеженими, що дає підстави вважати, що їхній наступ поступово наближається до точки кульмінації.

    На війні оборона дозволяє сторонам накопичувати ресурси та енергію, які потім використовуються для наступу. Цей цикл врешті-решт приводить до кульмінації, коли наступальні можливості вичерпуються. Саме тоді ворожа сторона має можливість розпочати контрнаступ, користуючись виснаженням супротивника.

    Україна наразі перебуває в обороні, накопичуючи сили та ресурси для майбутнього контрнаступу. Отримуючи військову допомогу від західних партнерів та провівши нову хвилю мобілізації, Україна створює значну силу, готову до використання у відповідний момент.

    Політичні та військові розрахунки

    Одним з ключових факторів, що впливатиме на час проведення українського контрнаступу, є ситуація на політичній арені, зокрема результати президентських виборів у США. Якщо Джо Байдена переоберуть, військова підтримка з боку США, ймовірно, продовжиться. Водночас перемога Дональда Трампа може призвести до змін у політиці щодо військової допомоги Україні. Таким чином, українське керівництво повинно враховувати цю невизначеність у своїх стратегічних планах.

    Які є ризики

    Україні варто обирати між двома підходами: розпочати контрнаступ одразу після кульмінації російського наступу або залишатися в обороні для подальшого накопичення ресурсів. Швидкий контрнаступ може мати політичні переваги, піднімаючи моральний дух та зламуючи наратив про непереможність Росії. Водночас існує ризик, що підготовка бригад може бути незавершеною, а політична ситуація у США може вплинути на поставки озброєнь.

    Україні потрібно враховувати обидві стратегії, спираючись на аналіз ситуації на фронті та політичні чинники. Нільсен вважає, що вирішальним фактором у визначенні часу контрнаступу стануть результати американських виборів. До цього часу українські сили ймовірно продовжать оборонні дії, готуючись до можливих локальних контратак, щоб не втрачати можливостей та підтримувати військову активність.

    В кінцевому рахунку, стратегія України має бути гнучкою та адаптивною, готовою до змін як на полі бою, так і в міжнародній політиці.