Позначка: імпорт газу

  • Газ для України може подешевшати: зниження тарифу в Словаччині прив’язали до контрактів

    Газ для України може подешевшати: зниження тарифу в Словаччині прив’язали до контрактів

    Словаччина може зменшити тариф на транзит газу до України, якщо «Нафтогаз» укладе довгострокові імпортні контракти. Про це заявила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко в коментарі для РБК-Україна. За її словами, урізання тарифу розглядається саме як елемент здешевлення постачань на український ринок.

    Свириденко уточнила, що ключова умова Братислави — стабільні багаторічні угоди на імпорт газу. В «Нафтогазі» вже готують такі домовленості, щоб знизити собівартість ресурсу для споживачів і додатково стабілізувати ринок. Цю позицію уряду та компанії підтверджують і інші українські медіа з посиланням на той самий коментар.

    Потенційне зниження словацького тарифу може стати важливою частиною стратегії диверсифікації маршрутів та джерел постачання газу до України — на тлі коливань європейських цін і потреби у прогнозованих умовах імпорту на опалювальні сезони. У публікаціях також зазначається, що нинішній тариф у Словаччині є вищим, ніж у сусідніх напрямках, тож перегляд ставки здатний поліпшити економіку поставок.

    Раніше довкола словацько-української газової співпраці виникали напруження, однак нинішні сигнали з Братислави свідчать про прагматичний пошук взаємовигідної моделі транзиту для імпорту в Україну. Подальші рішення залежатимуть від параметрів та строків підготовлюваних «Нафтогазом» контрактів.

  • Українські надра під офшорами: хто стоїть за “європейським” газом для України

    Українські надра під офшорами: хто стоїть за “європейським” газом для України

    Поки уряд готує країну до зими та виділяє мільярди на закупівлю газу з ЄС, українські надра продовжують працювати на приватні кишені. Тисячі кубометрів вітчизняного газу йдуть не в українські домівки, а в Європу — через компанії, пов’язані з утікачами та олігархами.

    За даними журналістів, уряд спрямовує 8,4 мільярда гривень на імпорт газу з Угорщини та Словаччини. Але в цей час власні родовища Полтавщини та Харківщини стоять напівпорожні, попри наявність достатніх запасів. Причина — контроль над ними груп олігархів, які ведуть бізнес через офшори та посередників.

    На перший погляд, імпорт із ЄС виглядає логічно. Проте в дійсності в Україну повертається той самий газ, що був видобутий у наших надрах і проданий до Європи приватними структурами. Таким чином, держава купує власний ресурс утричі дорожче — під офіційною вивіскою “європейського імпорту”.

    Ще один парадокс — половину російського скрапленого газу сьогодні споживає Євросоюз. Виходить, ЄС купує в росіян, Україна купує в ЄС, а українські родовища продовжують працювати на офшорні компанії, пов’язані з колишніми політиками.

    Британська компанія Enwell Energy, що працює на Полтавщині та Харківщині, готова видобути понад 71 мільйон кубометрів газу — це майже мільярд гривень надходжень до бюджету. Але, як повідомляють у галузі, діяльність компанії блокується “щоб звільнити місце для своїх”.

    Під “своїми” розуміють структури, що контролюються через офшори, де кінцевими бенефіціарами виступають Олександр Кацуба, Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов і Віталій Хомутиннік.

    Один із ключових фігурантів — Олександр Кацуба, відомий за справою “вишок Бойка”. Він володіє активами через компанію «Надра-Геоінвест», записану на колишню дружину Тетяну Гузенко.
    Серед офшорних гілок — Кіпр, Сейшели та Беліз, а ключова структура GIL Gold Investment LTD фігурує у витоках Pandora Papers.

    Інша компанія, «Стратум Україна», що раніше належала Олександру Онищенку, опинилася під контролем тієї ж Гузенко. Саме ця фірма мала ліцензії на розробку родовищ у Луганській області та проходила у справі про співпрацю з окупаційними адміністраціями.

    Ще одне стратегічне родовище — Сахалінське на Харківщині, із запасами понад 15 мільярдів кубометрів газу. Формально ним користуються кілька компаній, серед яких «Укрнафтобуріння», JKX Ukraine B.V., DERIPON COMMERCIAL LTD — усі мають зв’язок із колишнім депутатом-регіоналом Віталієм Хомутинніком.

    Хомутиннік є партнером Коломойського та Боголюбова і володіє половиною компанії «Укргаз Інвест». Попри скандали та розслідування, РНБО не вводила санкцій, а фірми продовжують отримувати доступ до українських надр.

    Схема працює просто: газ видобувається в Україні приватними структурами, експортується в ЄС, а держава закуповує “європейський” газ уже за ринковою ціною.
    В результаті — громадяни платять утричі більше, бюджет втрачає мільярди, а прибутки йдуть на рахунки в Монако та на Кіпрі.

    У той час, коли Росія б’є по українській енергетиці ракетами, українські чиновники закривають очі на “енергетичну колонізацію” власної країни, де родовища фактично приватизовані старими кланами.

    Попри відкриті понад десяток кримінальних проваджень, система залишається непорушною. Геонадра, Міндовкілля, а також відповідальні чиновники — Гоцинець і Соболев — поки що не дають відповіді, чому стратегічні ліцензії залишаються у руках осіб, пов’язаних із фігурантами корупційних справ.

    Україна опинилася в “газовій петлі”, коли наша держава імпортує власний газ.
    Поки уряд витрачає мільярди на закупівлі, замість відновлення контролю над родовищами, старі гравці — Кацуба, Хомутиннік, Коломойський і Боголюбов — продовжують заробляти на ресурсі, який мав би забезпечувати українські родини теплом узимку.

  • Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    Газу може не вистачити вже у січні: «Нафтогаз» звинувачують у фінансових схемах

    В Україні дедалі гучніше говорять про ризик енергетичної кризи вже цієї зими. Депутат Бондар попереджає: у грудні–січні країна може опинитися в ситуації, коли запаси газу не покриють потреби опалювального сезону. За його словами, загроза стосується не окремих регіонів, а всієї системи теплопостачання — і це наслідок не стільки об’єктивного дефіциту ресурсу, скільки управлінського провалу і корупційних схем навколо газу.

    Подібні попередження звучать не тільки від нього. Інші народні депутати вже публічно заявили, що уряд розуміє ризик нестачі газу у січні–лютому, особливо якщо вдарять морози нижче −15. Вони говорять прямим текстом: країна заходить у сезон із браком ресурсу в сховищах, і доведеться або відкладати старт опалення, або економити тепло адміністративним шляхом. За однією з озвучених оцінок, доведеться знайти ще приблизно 3 мільярди доларів на імпорт понад 5 мільярдів кубометрів газу — і зробити це вже тепер, до піку споживання.

    Уряд публічно намагається заспокоювати. За офіційними заявами, «Нафтогаз» майже виконав план закачування газу до підземних сховищ, і до початку опалювального сезону у сховищах має бути понад 13 мільярдів кубометрів. Компанія також залучає кредити держбанків, щоб докупити імпортний газ і підстрахуватися перед зимою, пояснюючи це наслідками російських ударів по газовій інфраструктурі.

    Але офіційна картина тріскається там, де починається економіка. «Нафтогаз», який мав би бути фінансовим і технічним стабілізатором галузі, перетворився, за словами критиків, на центр багаторівневих маніпуляцій із ціною ресурсу. Йдеться про схему, в основі якої — різниця між закупівельною та відпускною ціною. У листопаді 2024 року газ закуповувався по близько 33 гривні за кубометр, тоді як середня ринкова вартість того ж періоду за даними Мінекономіки була в районі 14,8 гривні за кубометр (як середнє значення по ринку, без ПДВ).

    Далі цей дорогий ресурс продавався вже всередині групи за нижчими тарифами. Така модель створює штучний збиток на одному кінці ланцюжка й прибуток на іншому. Збиткову частину зрештою перекриває держава — а держава, у нашому випадку, це платники податків. По суті маємо ситуацію, коли громадяни платять двічі: спочатку через рахунки за енергоносії, потім — через бюджетні вливання в компанію, яка пояснює дірки «соціальними зобов’язаннями».

    Формально керівництво «Нафтогазу» звітує про успіхи. За підсумками 2024 року група відзвітувала про майже 38 мільярдів гривень чистого прибутку, заявила про зростання видобутку товарного газу і окремо підкреслила, що зуміла пройти попередній опалювальний сезон попри масовані удари Росії по енергетиці. Цю звітність аудитувала KPMG, і вона подається як доказ того, що система працює.

    Але якщо подивитися не на фінальну цифру «прибуток», а на механіку, виникає інше питання: якою ціною цей прибуток отримано і хто реально контролює грошові потоки. І тут у поле зору потрапляє АТ «Укргазвидобування», яке забезпечує понад 70% українського видобутку газу і входить до групи «Нафтогаз». Після зміни управління компанію критикують за те, що вона фактично закрилася всередині себе і працює «для своїх»: контракти віддаються наближеним підрядникам, дешевші пропозиції відсікаються, конкуренція вбивається на етапі допуску, а закупівлі часто йдуть або взагалі поза відкритими тендерами, або за процедурою, де умови виписані під заздалегідь визначеного виконавця. Такі практики означають не просто перевитрати на обладнання чи сервіс свердловин; вони означають, що собівартість українського газу росте штучно, а борги — накопичуються. Це напряму б’є по аргументу «ми свій газ видобуваємо і тому гарантуємо стабільність».

    Інша важлива деталь — видобуток за межами державних компаній. У полі цього ринку давно присутній Віталій Хомутиннік, якого в енергетичному середовищі називають одним із ключових гравців у газових потоках. За інформацією з ринку, через ланцюжок підконтрольних структур він організував нелегальний видобуток на Сахалінському родовищі з подальшим продажем ресурсу в обхід державних механізмів і навіть із виходом на експорт у напрямку ЄС. Схеми такого типу завжди працюють однаково: держава втрачає ренту і обсяг свого ресурсу, натомість окремі приватні групи отримують чистий кеш на українському надряному газі, який у кризовий момент мав би йти на опалення українських домівок, а не виводитися за кордон. Офіційно такі дії називають «сірими операціями», але по суті йдеться про класичне паразитування на ресурсі, який є критично важливим у воєнний час.

    Ця історія болить особливо зараз. Бо коли держава говорить, що може затягнути старт опалювального сезону, щоб «економити газ», це означає не просто те, що батареї стануть теплими пізніше. Це означає, що в пікові місяці — наприкінці січня та в лютому, коли споживання найбільше, — системі доведеться балансувати буквально «обсягом газу в трубі», а не запасами на складах. А будь-який додатковий удар по інфраструктурі чи затримка імпорту може перевести цю ситуацію з планового «економимо» у форс-мажор «не можемо подати тепло фізично». Саме цей сценарій описують частина депутатів і місцеві голови, які вже публічно закликають відтермінувати запуск опалення настільки пізно, наскільки дозволить погода.

    У підсумку маємо парадокс. На папері «Нафтогаз» демонструє прибуток і звітує про готовність до сезону. У реальності депутати говорять про дефіцит газу, про необхідність брати кредити просто зараз, про вимушене відтермінування тепла і про те, що без системних змін у держенергетиці країна заходить у найхолодніші місяці з нервами натягнутими до межі.

  • Україна не встигає накопичити газ на зиму

    Україна не встигає накопичити газ на зиму

    Україна імпортує природний газ у темпах, які вдвічі нижчі від необхідного для формування надійного запасу до опалювального сезону. Про це повідомляє LIGA.net з посиланням на дані енергетичних аналітиків.

    За інформацією видання, середній імпорт у травні становив 15–20 млн кубометрів на добу, тоді як для досягнення цільового обсягу у 14 млрд кубів до листопада потрібно щонайменше 50 млн кубів на добу. Поточний темп закачування до підземних сховищ оцінюється на рівні 25 млн кубометрів на добу.

    Аналітики попереджають: через можливе зростання попиту на газ в Азії ціни на європейських хабах можуть різко піти вгору вже восени. Це ускладнить подальше нарощування запасів і може створити ризики для проходження опалювального періоду.

    Єдиним напрямком, який може забезпечити значне збільшення імпорту, залишається Словаччина. Проте наразі використовується лише незначна частина наявних потужностей: із 36 млн кубів на добу задіяно лише 9 млн.

    Повільне накопичення запасів і зростання цін на ринку ставлять перед Україною серйозні виклики напередодні зими, наголошують експерти.

  • Ціни на газ в Україні вперше за два роки перевищили європейські

    Ціни на газ в Україні вперше за два роки перевищили європейські

    На українському ринку природного газу спостерігається рекордне подорожчання: вперше за останні понад два роки внутрішні ціни перевищили європейські. Як повідомляє профільне агентство ExPro, станом на 27 травня газ в Україні торгувався на рівні 22 800–23 200 грн за тисячу кубометрів з ПДВ, що еквівалентно 19 000–19 333 грн без ПДВ або $458–466 за тисячу кубометрів. У перерахунку це €38,15–38,83 за MWh.

    Для порівняння, ціни на європейських хабах залишаються нижчими. Це вперше з початку 2022 року, коли українські котирування вийшли вище за європейські. На думку експертів, якщо така тенденція збережеться, приватні трейдери можуть відновити імпорт газу до України, що фактично не відбувалося останні півтора року через перевагу внутрішніх цін.

    Причини такого стрибка — сезонний попит, очікування високої ціни на газ для населення в опалювальному сезоні та скорочення вільної пропозиції ресурсу з боку виробників.