Хрещатик

Позначка: імпорт газу

  • Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Путін продовжує заробляти на Європі: імпорт російського газу зріс на 9,5%

    Європейський Союз продовжує закуповувати російський зріджений природний газ, попри масштабні санкції проти Москви та обіцянки остаточно позбутися енергетичної залежності від Кремля. За перші дев’ять місяців 2026 року до європейських портів надійшло рекордні 12,18 мільйона тонн газу з російського арктичного проєкту «Ямал СПГ». Це на 9,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Орієнтовна вартість поставок становила 7,88 мільярда євро. На тлі нової енергетичної кризи, високих цін і наближення зими європейські держави опинилися перед складним вибором: виконувати плани відмови від російських ресурсів або зберігати постачання, які продовжують приносити Москві значні доходи.

    Про це повідомило британське видання The Times, проаналізувавши нові дані щодо європейського енергетичного імпорту.

    Основою матеріалу стало дослідження німецької екологічної та правозахисної організації Urgewald, яка використала інформацію аналітичної компанії Kpler.

    Дослідники встановили, що від січня до вересня Європейський Союз прийняв 167 танкерних партій російського СПГ із проєкту «Ямал».

    Таким чином, у середньому до європейських портів прибувала одна партія російського газу приблизно кожні півтори доби.

    Особливо показовим є те, що загальносвітові поставки газу з цього проєкту за відповідний період навіть скоротилися на 1,3%, але його експорт до Європи зріс.

    Майже 8 мільярдів євро за дев’ять місяців

    За підрахунками Urgewald, загальна оціночна вартість російського СПГ, доставленого до ЄС протягом дев’яти місяців, становила 7,88 мільярда євро.

    У першому кварталі на закупівлі припало приблизно 2,88 мільярда євро, у другому — 3,08 мільярда, а в третьому — ще 1,92 мільярда.

    Водночас обсяги поставок у липні–вересні скоротилися на 13,6% порівняно з аналогічним кварталом 2025 року.

    Отже, загальне зростання за дев’ять місяців не означає, що імпорт збільшувався безперервно.

    Попри літнє уповільнення, Європа вже закупила більше російського арктичного СПГ, ніж за відповідний період минулого року.

    За даними дослідників, до ЄС надійшло близько 85% усіх зафіксованих поставок проєкту «Ямал СПГ».

    Це свідчить, що саме європейський ринок залишається одним із найважливіших для цього російського газового проєкту.

    Водночас 7,88 мільярда євро не можна вважати сумою, яка повністю надійшла до бюджету РФ.

    Дослідники оцінювали вартість поставок на основі європейських ринкових цін на газ. Фактичні контрактні платежі, транспортні витрати, податки, знижки та прибутки компаній можуть відрізнятися.

    Проте навіть з урахуванням цього поставки забезпечують російському газовому сектору значний фінансовий потік.

    Франція стала одним із головних пунктів приймання російського газу

    Основними європейськими напрямками поставок російського СПГ залишаються країни, які мають великі морські термінали для приймання зрідженого газу.

    Серед них — Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди.

    За даними Urgewald, особливо помітною стала роль французьких портів.

    У вересні 2026 року саме Франція прийняла майже три чверті всього газу з проєкту «Ямал СПГ», доставленого до Європейського Союзу протягом цього місяця.

    Водночас у вересні аналітики не зафіксували поставок із «Ямалу» до іспанських портів і бельгійського термінала Зебрюгге.

    Ці показники демонструють, наскільки нерівномірно розподіляються поставки між європейськими країнами.

    Однак важливо враховувати, що країна приймання газу не завжди є його кінцевим споживачем.

    Після регазифікації паливо може транспортуватися газотранспортною системою до інших держав або використовуватися в межах міжнародних торговельних операцій.

    Тому статистика поставок до французьких портів не означає, що весь цей газ був спожитий безпосередньо у Франції.

    Чому Європа досі не відмовилася від російського газу

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Європейський Союз проголосив курс на скорочення енергетичної залежності від Москви.

    У 2022 році російський газ забезпечував приблизно 45% газового імпорту ЄС.

    Відтоді частка Росії суттєво скоротилася.

    За даними Європейського агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів, у травні 2026 року російський газ становив близько 12% імпорту Європейського Союзу.

    Однак повністю відмовитися від нього виявилося складніше, ніж очікувалося.

    Однією з причин залишаються довгострокові контракти, укладені ще до запровадження нових обмежень.

    Частина європейських компаній має чинні юридичні зобов’язання щодо закупівлі визначених обсягів газу.

    Крім того, енергетична інфраструктура деяких країн історично орієнтована на російські поставки.

    Особливо це стосується держав Центральної Європи, які отримують газ трубопроводами.

    Ще одним чинником є ситуація на світовому ринку.

    Через перебої з постачанням енергоресурсів із Близького Сходу та посилення конкуренції за СПГ європейські країни стикаються з високими цінами.

    За даними Reuters, у жовтні заповненість європейських газосховищ залишалася нижчою за звичні показники.

    Аналітики прогнозували, що до листопада їхня заповненість може становити лише 75–78%.

    У такій ситуації швидка відмова від будь-якого великого постачальника створює додаткові ризики для цін і стабільності енергопостачання.

    Саме ці аргументи використовують прихильники поступового, а не негайного припинення закупівель російського газу.

    Угорщина та Словаччина продовжують отримувати газ трубопроводами

    Окрім зрідженого природного газу, Росія продовжує постачати енергоносії до Європи трубопровідними маршрутами.

    Серед основних покупців залишаються Угорщина та Словаччина.

    Також російський газ надходить до Греції.

    Відмінність полягає в тому, що країни з морськими терміналами можуть закуповувати СПГ у різних постачальників, тоді як окремі держави без виходу до моря сильніше залежать від наявних трубопроводів.

    Це створює нерівномірні умови для відмови від російських енергоносіїв.

    Раніше «Ненька інфо» аналізувала газові поставки через Угорщину та Словаччину, а також питання походження газу, який імпортується з європейського ринку.

    Важливий нюанс полягає в тому, що закупівля газу в європейського постачальника не завжди дозволяє однозначно встановити фізичне походження кожного обсягу палива.

    У спільній газотранспортній системі ресурси різних виробників можуть змішуватися.

    Тому питання залежності від Росії потребує аналізу не лише маршрутів, а й контрактів, постачальників та джерел походження енергоносіїв.

    Коли ЄС остаточно заборонить російський газ

    На початку 2026 року Європейський Союз затвердив нові правила поетапної відмови від російського газу.

    Відповідний регламент ЄС № 2026/261 набув чинності в лютому.

    Документ передбачає поступове припинення поставок залежно від типу контракту.

    Зокрема, обмеження для чинних короткострокових контрактів на російський СПГ почали застосовуватися з 25 квітня 2026 року.

    Для короткострокових контрактів на трубопровідний газ відповідний термін настав 17 червня.

    Заборона постачання російського СПГ за чинними довгостроковими контрактами має запрацювати з 1 січня 2027 року.

    Щодо довгострокових трубопровідних поставок остаточну заборону заплановано на 30 вересня 2027 року.

    У певних обставинах, пов’язаних із забезпеченням газових сховищ, цей термін може бути перенесений до 1 листопада 2027 року.

    Ці положення закріплені в офіційному регламенті Європейського Союзу.

    Водночас у документі передбачені окремі тимчасові винятки та механізми реагування на надзвичайні ситуації з постачанням газу.

    Тому сам факт зростання поставок у 2026 році ще не доводить порушення європейського законодавства.

    Частина закупівель здійснюється в межах перехідного періоду за контрактами, які підпадають під законні винятки.

    Чому санкції поки не зупинили газовий бізнес Росії

    Німецька організація Urgewald вважає, що чинні європейські обмеження поки не завдали достатнього удару по експорту російського СПГ.

    За підрахунками аналітиків, навіть після набуття чинності забороною короткострокових контрактів обсяги поставок із «Ямалу» залишалися значними.

    У вересні до ЄС було доставлено приблизно 792 тисячі тонн такого газу.

    Орієнтовна вартість цієї партії поставок становила 818 мільйонів євро.

    На думку представників Urgewald, особливу роль у збереженні російського експорту відіграє спеціалізований флот танкерів льодового класу Arc7.

    Саме ці судна забезпечують транспортування зрідженого газу з арктичного родовища через складні льодові умови.

    Європейські порти розташовані відносно близько до російського проєкту, тому дозволяють танкерам швидко розвантажуватися й повертатися по нові партії.

    Це підвищує ефективність експортної логістики.

    Представники Urgewald закликають Євросоюз не чекати до 2027 року, а вже зараз посилювати обмеження щодо суден і сервісів, які забезпечують російську газову торгівлю.

    Водночас будь-які додаткові санкції можуть мати наслідки для міжнародних постачань та вартості палива, тому їхня ефективність залежатиме від конкретної конструкції обмежень.

    Трамп звинуватив Європу в подвійних стандартах

    Нові дані про закупівлі російського газу з’явилися на тлі гострої суперечки між США та європейськими країнами.

    Президент Дональд Трамп нещодавно домовився з російським керівництвом щодо постачання дизельного пального.

    Його адміністрація обґрунтувала це необхідністю стримати зростання цін на енергоносії.

    Рішення викликало критику з боку американських сенаторів та української влади, оскільки могло послабити економічний тиск на Росію.

    У відповідь Вашингтон звернув увагу на продовження європейських закупівель російського газу.

    Американська сторона фактично поставила питання, чому Євросоюз критикує дизельну угоду з Москвою, але водночас сам продовжує купувати російські енергоносії.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про домовленість Дональда Трампа з Володимиром Путіним щодо поставок дизельного пального та її вплив на санкційну політику США.

    Крім того, видання розглядало пояснення Трампа, який назвав стабілізацію світового ринку головною причиною дизельної угоди.

    Однак ситуації США та Євросоюзу мають важливу юридичну відмінність.

    Європейські поставки частково здійснюються за договорами, що були укладені до запровадження нових заборон, тоді як американська дизельна домовленість стала окремим політичним рішенням адміністрації Трампа.

    Тому дискусія про подвійні стандарти не скасовує необхідності аналізувати правові підстави кожної операції.

    Москва називає більші суми, ніж Єврокомісія

    Суперечка щодо російських енергоносіїв супроводжується різними оцінками загального обсягу закупівель Європейського Союзу від початку повномасштабної війни.

    Віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що з 2022 року європейські країни витратили на російські енергоносії близько 302 мільярдів євро.

    Натомість Європейська комісія наводить оцінку приблизно 197 мільярдів євро.

    Різниця між цими показниками перевищує 100 мільярдів євро.

    Поки що немає достатніх підстав вважати обидві цифри безпосередньо порівнюваними.

    Розбіжності можуть залежати від періоду розрахунку, переліку енергоресурсів, способів оцінювання контрактів та інших методологічних особливостей.

    Тому твердження російської сторони про 302 мільярди євро потребує окремої перевірки.

    Чи зможе Європа повністю відмовитися від російського газу

    Попри збільшення закупівель у 2026 році, довгострокова тенденція залишається очевидною: Європейський Союз істотно скоротив залежність від російського газу порівняно з довоєнним періодом.

    Водночас останні дані показують, що цей процес не є рівномірним і незворотним.

    Енергетична криза, високі ціни, довгострокові контракти та складна логістика можуть сповільнювати відмову від російських поставок.

    Важливим випробуванням стане початок 2027 року, коли мають набути чинності обмеження для довгострокових контрактів на російський СПГ.

    Саме тоді стане зрозуміліше, чи можуть європейські компанії замінити значну частину російського газу альтернативними поставками.

    Наразі головна суперечність залишається незмінною: Європа декларує намір припинити енергетичну залежність від Москви, але російський газ продовжує надходити до її портів і приносити експортерам мільярдні доходи.

    У 2026 році Євросоюз закупив рекордні за дев’ять місяців обсяги СПГ із проєкту «Ямал», а остаточний результат політики енергетичної незалежності залежатиме від практичного виконання запланованого ембарго.

    Для України це питання має не лише економічне, а й безпекове значення, адже збереження великих експортних доходів Росії посилює її фінансові можливості під час тривалої війни.

  • Чи вистачить Україні газу взимку: Шмигаль зробив важливу заяву перед початком осені

    Чи вистачить Україні газу взимку: Шмигаль зробив важливу заяву перед початком осені

    Україна достроково сформувала запас природного газу, необхідний для базового сценарію проходження опалювального сезону 2026/2027 років. У підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу — саме такий обсяг уряд раніше визначив цільовим на початок холодного сезону. Виконати план вдалося приблизно на місяць раніше запланованого терміну.

    Про це повідомив перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики України Денис Шмигаль.

    За його словами, у частині формування запасів природного газу Україна вже готова до осінньо-зимового періоду 2026/2027 років.

    «Україна накопичила газ, необхідний для базового сценарію проходження зими. В українських підземних сховищах наразі 14,6 млрд куб. м газу. Ми досягли цільового показника наповненості ПСГ на місяць раніше від плану», — повідомив Шмигаль.

    Міністр подякував українським видобувним компаніям, Оператору газотранспортної системи України, «Нафтогазу» та працівникам паливно-енергетичного комплексу, які забезпечили накопичення необхідного ресурсу.

    Водночас заява про сформований запас газу не означає, що Україна повністю завершила підготовку до майбутньої зими або що опалювальний сезон гарантовано мине без проблем.

    Шмигаль наголосив, що необхідні роботи за іншими напрямами продовжуються.

    Цифра у 14,6 млрд кубометрів з’явилася не випадково. Ще навесні уряд затвердив прогнозний баланс надходження та розподілу природного газу на 2026/2027 рік.

    Відповідно до базового сценарію саме 14,6 млрд кубометрів газу планувалося накопичити у підземних сховищах до початку опалювального сезону.

    Тоді ж Міненерго визначило ще один важливий показник — 13,2 млрд кубометрів.

    Цей обсяг уряд назвав критично необхідним мінімумом природного газу, який повинен перебувати у сховищах на старті опалювального сезону.

    За оцінкою Міненерго, запас у 13,2 млрд кубометрів має дозволити стабільно пройти зиму навіть за низьких температур та масованих російських атак.

    Натомість 14,6 млрд кубометрів — це вже цільовий показник базового сценарію, якого Україна тепер досягла достроково.

    Темпи накопичення газу протягом останніх тижнів залишалися високими. Ще 21 серпня Шмигаль повідомляв, що в українських підземних сховищах знаходиться 14,3 млрд кубометрів природного газу.

    Отже, менш ніж за тиждень запаси збільшилися ще приблизно на 300 млн кубометрів і досягли запланованої урядом позначки.

    Важливою складовою підготовки став імпорт. Станом на 21 серпня «Нафтогаз» уже законтрактував понад 2,09 млрд кубометрів імпортного газу. Приблизно 2 млрд кубометрів із цього обсягу фізично надійшли в Україну протягом січня-липня.

    Водночас Україна має значний технічний потенціал для подальшого імпорту у разі необхідності.

    За даними, які раніше озвучував Шмигаль, сукупний потенціал постачання природного газу через Польщу, Словаччину, Угорщину та Румунію оцінюється приблизно у 20 млрд кубометрів на рік.

    Це не означає, що Україні необхідно імпортувати весь цей обсяг. Йдеться про доступні потужності маршрутів, які можуть бути використані залежно від ситуації.

    Саме диверсифікацію маршрутів імпорту Міненерго раніше називало одним із ключових завдань підготовки до опалювального сезону.

    Ще одним завданням є закупівля газу в періоди найбільш сприятливих ринкових цін.

    Необхідність значних запасів особливо важлива через воєнні ризики.

    Росія систематично атакує українську енергетичну інфраструктуру, причому під ударами опиняються не лише електростанції та підстанції, а й об’єкти газовидобутку та газової інфраструктури.

    Саме тому базовий прогноз на зиму може коригуватися залежно від інтенсивності російських атак, температури повітря, рівня споживання та стану енергетичних об’єктів.

    Ще у квітні Шмигаль попереджав, що майбутня зима, ймовірно, проходитиме у таких самих складних обставинах, як попередня.

    Тому накопичення 14,6 млрд кубометрів газу є важливим елементом підготовки, але не єдиним.

    Паралельно Україна проводить масштабні ремонти генеруючих потужностей.

    За останніми даними Міненерго, які Шмигаль озвучував у Верховній Раді, в Україні вже відремонтовано близько 4,8 ГВт генеруючих потужностей.

    Ще приблизно 4 ГВт перебувають у ремонті. Загалом протягом 2026 року планується відновити та побудувати понад 10 ГВт потужностей. Окремим напрямом стала розподілена генерація.

    Україна намагається створити так звану систему «енергетичних сот» — мережу невеликих генеруючих об’єктів, які можуть працювати автономно та зменшувати залежність окремих територій від великих енергетичних вузлів.

    Станом на серпень уже працює приблизно 1,8 ГВт розподіленої газової генерації. До кінця 2026 року уряд вважає реалістичним додатково запустити ще близько 800 МВт. Понад 280 відповідних установок перебувають на стадії монтажу або будівництва.

    Крім того, стартував конкурс на спорудження 1,5 ГВт нової високоманеврової газової генерації. Не менш важливим питанням залишається фізичний захист енергетичних об’єктів. За даними Міненерго, станом на кінець серпня завершено будівництво приблизно 200 споруд другого рівня захисту.

    У регіонах також реалізуються комплексні плани стійкості. На відповідні заходи уряд уже спрямував на місця понад 35 млрд гривень. Кошти мають використовуватися, зокрема, для підвищення захищеності енергетичної та критичної інфраструктури.

    Підготовка стосується не лише газу.

    Запаси вугілля на українських електростанціях, за даними Міненерго, також перевищують планові показники. Разом із запланованими поставками уряд оцінює наявний ресурс як достатній для проходження опалювального сезону за базовим сценарієм.

    При цьому в Міненерго не приховують головного ризику — нових масованих російських атак. Енергосистема станом на кінець серпня працює стабільно, планові відключення електроенергії не застосовуються. Проте Шмигаль прямо попереджав, що ситуація може змінюватися залежно від інтенсивності російських ударів.

    Саме тому повідомлення про накопичення 14,6 млрд кубометрів газу варто розглядати передусім як виконання одного з ключових пунктів підготовки до зими.

    Україна достроково виконала базовий план із наповнення підземних сховищ і вже перевищила визначений раніше критично необхідний мінімум у 13,2 млрд кубометрів.

    Водночас підготовка до опалювального сезону триває: ремонтується генерація, будується розподілена газова генерація, створюється фізичний захист енергетичних об’єктів, накопичується вугілля та зберігаються можливості для додаткового імпорту газу.

    Тому головний висновок заяви Міненерго обережно позитивний: необхідний для базового сценарію запас газу Україна вже сформувала, причому раніше запланованого. Але остаточний сценарій проходження зими залежатиме не лише від кількості газу в сховищах, а й від температури, рівня споживання та, насамперед, від масштабів російських атак на українську енергетику.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан заявив про готовність розширити енергетичну співпрацю з Україною та за необхідності розпочати постачання природного газу. У Києві у відповідь повідомили, що вже мають для Баку окремий «пакет пропозицій», який передбачає диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв та ширше використання української газової інфраструктури.

    Про це 6 серпня під час візиту до Києва заявили міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов та український колега Андрій Сибіга.

    Байрамов наголосив, що Азербайджан уже постачає природний газ до 16 держав і зацікавлений у подальшому розширенні географії експорту. При цьому сторони розглядають не лише безпосереднє постачання палива для українських споживачів, а й значно ширшу модель — використання величезних українських підземних газосховищ як елементу регіональної торгівлі газом.

    За словами азербайджанського міністра, співпраця у сфері енергетичної безпеки має значний потенціал, зокрема через можливість зберігати газ в Україні та використовувати цю інфраструктуру для поставок у ширшому європейському регіоні.

    Це особливо важливо зараз, коли Україна готується до чергового складного опалювального сезону, а російські удари регулярно пошкоджують об’єкти газовидобутку та енергетичної інфраструктури.

    Україна вже підготувала Баку конкретні пропозиції

    Андрій Сибіга у відповідь заявив, що Київ зацікавлений у подальшому розширенні присутності азербайджанського бізнесу в Україні.

    «У нас є пакет пропозицій для наших азербайджанських друзів. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну», — наголосив очільник українського МЗС.

    Детального переліку цих пропозицій він не розкрив.

    Тому наразі невідомо, чи містить пакет уже конкретні контракти, обсяги майбутніх поставок, цінові параметри або маршрути транспортування.

    Фактично мова поки йде про політичну готовність обох держав перейти до поглибленої енергетичної співпраці, а не про вже підписаний контракт на певну кількість кубометрів газу.

    Азербайджан уже став одним із ключових постачальників газу до Європи

    Роль Баку на європейському газовому ринку суттєво зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України та різкого скорочення російських поставок до ЄС.

    Азербайджан експортує газ через Південний газовий коридор, який включає Південнокавказький трубопровід, TANAP через Туреччину та TAP у напрямку Греції, Албанії та Італії.

    На червневій зустрічі глав МЗС Азербайджану, Грузії та Туреччини Байрамов повідомляв, що азербайджанський природний газ уже експортується до 16 держав. Він також наголошував, що стратегічні трубопровідні проєкти через Південний Кавказ стали одним із ключових елементів регіональної енергетичної безпеки.

    Тобто потенційна угода з Україною не вимагатиме створення експортного сектору з нуля. Азербайджан уже має виробництво, міжнародну систему поставок та державну компанію SOCAR, яка працює на багатьох європейських ринках, включно з Україною. OECD зазначає, що SOCAR веде діяльність, зокрема, в Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії та Україні.

    Але як фізично доставити азербайджанський газ до України

    Це одне з ключових питань, яке ще потребує деталізації.

    Прямого газопроводу між Азербайджаном та Україною немає.

    Теоретично газ може надходити через Туреччину та балканську газотранспортну систему, далі через Болгарію і Румунію до українського кордону.

    Саме реверсний напрямок Трансбалканського газопроводу після скорочення російських поставок отримав значно більшу роль для енергетичної безпеки України та Молдови.

    У звіті Секретаріату Енергетичного співтовариства зазначається, що після припинення російського транзиту через Україну з 1 січня 2025 року альтернативні маршрути, зокрема реверс Трансбалканського газопроводу, стали важливим елементом диверсифікації постачання. У документі окремо згадується Азербайджан як одне з джерел газу, яким Європа заміщувала російський ресурс.

    Це означає, що технічно концепція постачання азербайджанського газу до України не є фантастичною.

    Проте її реальна економіка залежатиме від доступності транзитних потужностей, вартості транспортування та контрактів між операторами.

    Українські газосховища можуть стати головною частиною угоди

    Заява Байрамова цікава ще й тим, що він окремо згадав українські підземні газосховища.

    Україна має одну з найбільших систем зберігання природного газу у світі та найбільші доступні потужності такого типу в Європі.

    За різними оцінками, сумарна робоча місткість українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів.

    У дослідженні, оприлюдненому в липні 2026 року, наводиться показник близько 32 млрд кубометрів. Там також зазначається, що Україна може запропонувати європейським трейдерам приблизно до 10 млрд кубометрів вільних потужностей.

    До повномасштабної війни та навіть у її перші роки європейські трейдери активно використовували українські сховища через низьку вартість зберігання та вигідне розташування.

    У 2023 році іноземні компанії закачали до українських ПСГ приблизно 2,5 млрд кубометрів газу.

    Тому одна з потенційних моделей співпраці виглядає так: азербайджанський газ транспортується до України, закачується у сховища, а згодом використовується або українськими споживачами, або продається в ЄС у періоди високого попиту.

    Для Баку це шанс розширити присутність у Європі

    Така схема вигідна не лише Україні.

    Азербайджан прагне збільшувати роль як постачальника енергоресурсів до Європи.

    Але його експортні можливості обмежуються не тільки обсягами видобутку, а й маршрутами та сезонністю попиту.

    Українські газосховища можуть дати Баку додаткову гнучкість.

    Газ можна закуповувати й зберігати у періоди нижчого попиту, а потім відбирати взимку або під час різких цінових стрибків.

    Це потенційно перетворює Україну з просто ще одного покупця азербайджанського газу на частину його європейської логістичної системи.

    Україні потрібно накопичити 14,6 млрд кубометрів до зими

    Заява Азербайджану прозвучала у стратегічно важливий момент.

    За прогнозним балансом газу на сезон 2026/2027 років Україна планує накопичити до початку зими приблизно 14,6 млрд кубометрів природного газу.

    Це необхідно для забезпечення стабільної роботи енергосистеми та проходження опалювального сезону.

    Обсяг запасів залежить від трьох основних складових: власного видобутку, імпорту та темпів споживання.

    Проблема полягає в тому, що Росія протягом війни системно атакує українські газовидобувні та енергетичні об’єкти, через що країні доводиться тримати більший резерв і розширювати джерела імпорту.

    Саме тому будь-яка можливість отримати додатковий ресурс із нового напрямку має стратегічне значення.

    Україна вже кілька років будує альтернативу російському газу

    Після початку війни Київ поступово перебудував газову логістику.

    Україна значною мірою покриває внутрішнє споживання власним видобутком, а необхідний імпорт отримує через західний кордон.

    Після завершення контракту на транзит російського газу наприкінці 2024 року модель газового ринку змінилася ще більше.

    З 1 січня 2025 року транзит російського трубопровідного газу через територію України припинився.

    Енергетичне співтовариство зазначає, що Україна натомість збільшила можливості приймання газу із заходу, а реверсний Трансбалканський маршрут став одним із додаткових інструментів безпеки постачання.

    На цьому тлі азербайджанський напрямок логічно вписується в загальну стратегію диверсифікації.

    SOCAR уже давно присутня в Україні

    Важливо й те, що азербайджанський енергетичний бізнес не є новачком на українському ринку.

    Державна SOCAR вже багато років працює в Україні у сфері роздрібної торгівлі пальним та інших сегментах енергетичного бізнесу.

    Тому базова корпоративна й логістична інфраструктура для розширення співпраці вже частково існує.

    Сибіга саме на цьому акцентував увагу, коли заявив, що азербайджанський бізнес традиційно активно представлений в Україні та Київ зацікавлений у подальшому збільшенні його присутності.

    Угода може мати і політичне значення

    Енергетичне партнерство Києва та Баку має не лише комерційний вимір.

    Азербайджан традиційно намагається проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримуючи зв’язки одночасно з Туреччиною, ЄС, Росією та іншими центрами сили.

    Водночас Баку послідовно визнає територіальну цілісність України, а Київ аналогічно підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Поглиблення енергетичної співпраці в умовах війни посилює і політичний вимір двосторонніх відносин.

    Особливо з огляду на те, що енергетика залишається одним із головних інструментів геополітичного впливу в регіоні.

    Поки що головне питання — обсяги і маршрут

    Попри оптимістичні заяви міністрів, до реальних поставок ще потрібно пройти кілька етапів.

    Сторони мають визначити, який обсяг Азербайджан реально здатний виділити Україні без порушення чинних контрактів з іншими покупцями.

    Також потрібно домовитися про маршрут, тариф на транспортування, доступ до міждержавних потужностей і ціну газу.

    Не менш важливе питання — чи йтиметься лише про ресурс для України, чи Баку дійсно використовуватиме українські ПСГ для подальших поставок до європейських країн.

    Саме останній варіант може зробити проєкт значно масштабнішим.

    Поки ж найважливіший результат переговорів полягає в політичному сигналі: Азербайджан прямо заявив про готовність постачати природний газ Україні, а Київ уже підготував власний пакет пропозицій.

    Якщо сторони зможуть перевести ці заяви у контракти, Україна отримає ще одне джерело імпорту перед складними зимовими сезонами, а її величезні газосховища можуть остаточно закріпитися в ролі одного з важливих елементів нової енергетичної архітектури Європи.

  • Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Газова бомба сповільненої дії? ЗМІ заявили про ризики в «Нафтогазі» та падіння прибутку

    Державна компанія НАК «Нафтогаз України» опинилася в центрі нової хвилі дискусій щодо ефективності корпоративного управління після публікації матеріалу, в якому журналісти звернули увагу на низку фінансових та управлінських ризиків. На думку авторів розслідування, сукупність проблем може мати наслідки не лише для самої компанії, а й для всієї енергетичної системи країни в умовах війни та підготовки до майбутніх опалювальних сезонів.

    Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію «Українських Новин», де ситуацію навколо «Нафтогазу» назвали одним із найважливіших тестів для держави у сфері управління стратегічними активами.

    У центрі уваги журналістів опинилися кілька факторів: різке скорочення прибутку компанії, закупівлі імпортного газу за високими цінами, конфлікти з підприємствами теплокомуненерго, блокування рахунків окремих постачальників тепла, а також питання прозорості окремих фінансових процесів.

    Найбільший резонанс викликали фінансові результати компанії за 2025 рік. Згідно з офіційно затвердженою урядом фінансовою звітністю, консолідований чистий прибуток групи «Нафтогаз» за підсумками року становив 5,83 млрд грн. Для порівняння, у 2024 році цей показник перевищував 37,9 млрд грн. Таким чином, прибуток скоротився більш ніж у шість разів. Водночас загальний дохід групи зріс до 270,9 млрд грн проти 256,4 млрд грн роком раніше.

    Уряд уже затвердив результати діяльності компанії та розподіл прибутку. Зокрема, майже 970 млн грн буде спрямовано до державного бюджету у вигляді дивідендів, а решта коштів використовуватиметься для виконання статутних завдань компанії. Аудитором фінансової звітності виступила компанія KPMG Audit.

    Однак саме різке падіння прибутковості стало однією з головних тем для обговорення серед експертів та журналістів. У публікації зазначається, що особливу увагу слід звернути на закупівлі імпортного газу наприкінці зимового періоду 2025 року. За даними авторів матеріалу, компанія закуповувала близько 150 млн кубометрів газу за ціною приблизно 28 тисяч гривень за тисячу кубометрів без ПДВ. Журналісти вважають, що вартість закупівлі виявилася помітно вищою за ціни, які спостерігалися в літній період, коли ресурс можна було придбати дешевше.

    Ще одним напрямом критики стали взаємини «Нафтогазу» з підприємствами теплокомуненерго. За даними, наведеними в публікації, станом на кінець квітня 2026 року через судові процеси щодо стягнення боргів за газ були заблоковані рахунки 69 підприємств ТКЕ. Автори матеріалу наголошують, що формально компанія діє в межах законодавства та намагається забезпечити платіжну дисципліну, однак такі кроки можуть створювати додаткові ризики для функціонування критичної інфраструктури громад під час війни.

    Проблема заборгованості теплокомуненерго перед газопостачальниками залишається однією з найгостріших у галузі вже багато років. За оцінками урядовців, загальна сума боргів підприємств теплопостачання перед «Нафтогазом» перевищує 150 млрд грн. Саме тому питання пошуку балансу між стягненням боргів та забезпеченням безперебійного теплопостачання продовжує залишатися актуальним для держави.

    У матеріалі також згадується питання концентрації функцій на газовому ринку та необхідності посилення контролю за діяльністю стратегічної компанії. На думку авторів, накопичення кількох проблем одночасно може перетворити внутрішньокорпоративні виклики на фактор загальнодержавного масштабу.

    Водночас варто зазначити, що «Нафтогаз» залишається одним із найбільших платників податків в Україні та ключовим елементом енергетичної безпеки держави. Лише за перше півріччя 2025 року підприємства групи перерахували до бюджетів усіх рівнів 44,4 млрд грн податків, що становило майже 7% усіх податкових надходжень країни за відповідний період.

    Крім того, компанія продовжує працювати над диверсифікацією постачання газу. Зокрема, у межах співпраці з польською компанією ORLEN до України у 2025 році було поставлено близько 600 млн кубометрів американського зрідженого природного газу через термінали в Польщі та Литві.

    Окрему увагу журналісти приділили репутаційному аспекту діяльності компанії. У матеріалі зазначається, що через високу публічність керівництва «Нафтогазу» та його участь у заходах за участю представників української влади будь-які успіхи або невдачі компанії можуть безпосередньо впливати на сприйняття роботи державних інституцій загалом.

    Автори публікації дійшли висновку, що уряду, профільному міністерству та контролюючим органам варто уважніше моніторити ситуацію навколо найбільшої енергетичної компанії країни. На їхню думку, питання закупівель газу, роботи з боржниками, фінансової ефективності та прозорості окремих напрямів діяльності потребують додаткової уваги, щоб уникнути потенційних системних ризиків для енергетичного сектору.

    Наразі офіційних заяв від «Нафтогазу» щодо висновків, викладених у згаданому журналістському матеріалі, не оприлюднювалося. Водночас оприлюднена фінансова звітність свідчить, що компанія зберігає прибутковість, хоча її фінансові результати виявилися значно слабшими, ніж роком раніше.

  • «Нафтогаз» уперше за майже рік купив газ на біржі: що стоїть за поверненням компанії на ринок

    «Нафтогаз» уперше за майже рік купив газ на біржі: що стоїть за поверненням компанії на ринок

    Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» уперше з липня 2025 року придбала природний газ на Українській енергетичній біржі. Учасники ринку пов’язують повернення компанії до закупівель із різким зростанням цін на газ у Європі та наслідками російських атак по українській газовій інфраструктурі.

    Про це повідомляє ExPro.

    За даними видання, 14 травня «Нафтогаз Трейдинг» придбав 200 тисяч кубометрів природного газу з постачанням у червні. Середньозважена ціна закупівлі становила 21 667 гривень за тисячу кубометрів без ПДВ або близько 26 тисяч гривень із ПДВ.

    Для порівняння, ринкові ціни на ресурс червня в Україні того дня коливалися у межах від 25 690 до 26 200 гривень за тисячу кубометрів із ПДВ.

    Експерти зазначають, що газ на внутрішньому українському ринку зараз коштує дешевше, ніж у Європі. Саме тому закупівля ресурсу на українській біржі стала економічно вигіднішою для державної компанії.

    До цього «Нафтогаз» тривалий час виступав переважно продавцем ресурсу на біржі, а не покупцем. Востаннє компанія виходила на біржовий ринок для закупівлі газу ще влітку минулого року.

    Аналітики ринку також припускають, що на рішення про повернення до активних закупівель вплинули російські атаки на об’єкти газової інфраструктури.

    Зокрема, 5 травня Росія здійснила масовану комбіновану атаку по об’єктах групи «Нафтогаз» у Сумській та Харківській областях. У компанії тоді повідомляли про пошкодження інфраструктури та втрату частини видобутку.

    Крім того, 13 травня російські війська знову атакували об’єкти «Нафтогазу» у двох областях.

    На цьому тлі Україна продовжує підготовку до наступного опалювального сезону та формування необхідних запасів газу.

    За інформацією ExPro, у 2025 році «Нафтогаз Трейдинг» уже придбав на біржі 34,3 мільйона кубометрів природного газу. Загалом із моменту виходу компанії на біржу для закупівель у 2023 році обсяг придбаного ресурсу сягнув майже 1,29 мільярда кубометрів.

    Окремо експерти звертають увагу на ситуацію з імпортом газу в Україну. У квітні обсяги імпорту впали у 28 разів і стали найнижчими з грудня 2024 року. Основною причиною називають високі ціни на європейському ринку, через які імпортний ресурс став менш вигідним для українських компаній.

    На газовий ринок також впливають загальноєвропейські тенденції. Попри санкції та енергетичну кризу, деякі країни ЄС продовжують купувати російський газ, а ціни на енергоресурси залишаються чутливими до військових ризиків, атак на інфраструктуру та ситуації на Близькому Сході.

    Повернення «Нафтогазу» до активних закупівель на внутрішньому ринку може стати одним із факторів формування цін на газ в Україні найближчими місяцями, особливо напередодні осінньо-зимового періоду.

  • Україна отримає новий газовий коридор: Польща готується різко збільшити постачання газу — що це змінить

    Україна отримає новий газовий коридор: Польща готується різко збільшити постачання газу — що це змінить

    Україна та Польща погодили масштабний проєкт із розширення газового сполучення між двома країнами, який дозволить суттєво збільшити імпорт газу з Європейського Союзу вже на початку наступного десятиліття.

    Як повідомили у Міністерстві енергетики України, регулятори енергетичних ринків обох держав уже схвалили відповідний проєкт. Ідеться про збільшення потужності міждержавного газотранспортного з’єднання між Україною та Польщею.

    Після реалізації проєкту Україна зможе отримувати додатково 6,98 мільйона кубометрів газу на добу вже з газового року 2030/2031. А з 2032/2033 років обсяг імпорту може зрости до 10,20 мільйона кубометрів на добу.

    Фактично це означає створення одного з ключових енергетичних маршрутів для України на десятиліття вперед. У Києві наголошують: проєкт має не лише економічне, а й стратегічне значення в умовах війни та постійних атак Росії на енергетичну інфраструктуру.

    Важливим етапом стане аукціон, який відбудеться 6 липня 2026 року на платформі GSA. Саме він покаже реальний ринковий попит на нові потужності. Якщо попит підтвердиться і проєкт пройде економічний тест, український Оператор газотранспортної системи України та польський GAZ-SYSTEM перейдуть до практичної реалізації — будівництва необхідної інфраструктури.

    У Міністерстві енергетики наголошують, що проєкт передбачає два етапи розвитку. Перший — помірне збільшення прокачування газу з Польщі, другий — суттєве розширення потужностей до середини 2040-х років.

    Експерти зазначають, що цей крок є частиною більшої стратегії інтеграції українського енергоринку до європейської системи. Після повномасштабного вторгнення Росії Україна значно активізувала співпрацю з європейськими партнерами у сфері енергетики, намагаючись мінімізувати залежність від ризикованих маршрутів та російського впливу.

    Польський напрямок у цьому контексті вважається одним із найстабільніших. Через Польщу Україна може отримувати доступ до LNG-терміналів у Балтійському морі, а також до європейського газового ринку загалом.

    Аналітики звертають увагу, що розширення інтерконектора особливо важливе на тлі постійних атак РФ по українській енергетичній інфраструктурі. Додаткові маршрути постачання дозволяють диверсифікувати джерела енергії та зменшити ризики дефіциту у критичні періоди.

    Окрім безпекового аспекту, проєкт має і довгострокову економічну мету. Україна прагне стати повноцінною частиною європейського енергетичного простору, а модернізація газотранспортної системи є одним із ключових елементів цього процесу.

    На цьому тлі співпраця з Польщею дедалі більше виходить за межі лише політичної підтримки. Варшава фактично стає одним із головних енергетичних партнерів Києва у Центральній Європі.

    У перспективі збільшення потужностей також може позитивно вплинути на стабільність внутрішнього ринку газу в Україні та створити додаткові можливості для накопичення запасів у підземних сховищах.

    Водночас остаточна реалізація проєкту залежатиме від результатів липневого аукціону та економічної доцільності будівництва нової інфраструктури. Якщо всі етапи будуть погоджені, це стане одним із найбільших спільних енергетичних проєктів України та Польщі за останні роки.

    Ідеться не просто про нові обсяги імпорту газу, а про стратегічне переформатування енергетичної безпеки України на роки вперед.

  • Через подорожчання газу на 70% Україна призупинила закупівлі в Європі

    Через подорожчання газу на 70% Україна призупинила закупівлі в Європі

    Україна фактично призупинила імпорт природного газу з квітня через різке зростання цін на європейському ринку та гострий дефіцит фінансування. За останніми оцінками, ціни на газ зросли приблизно на 70% після загострення ситуації на Близькому Сході.

    Уряд раніше планував імпортувати у 2026 році від 2 до 2,5 мільярда кубометрів газу для забезпечення потреб енергосистеми. Однак реалізація цих планів опинилася під загрозою через нестачу коштів.

    Наразі підтверджене фінансування становить лише близько 85 мільйонів євро, які надає Європейський банк реконструкції та розвитку. За поточними ринковими цінами ця сума покриває лише 5–7% від загальної потреби. Таким чином, дефіцит фінансування сягає 90–95%.

    На цьому тлі Україна змушена покладатися переважно на власний видобуток газу. Водночас і він перебуває під загрозою через регулярні атаки на енергетичну інфраструктуру, що ускладнює стабільне накопичення запасів.

    Експерти попереджають, що за відсутності додаткових джерел фінансування країна може не виконати заплановані обсяги імпорту, що створює ризики для проходження опалювального сезону.

  • Завершення ПСО для Укрнафти може спричинити дефіцит газу і зростання імпорту

    Завершення ПСО для Укрнафти може спричинити дефіцит газу і зростання імпорту

    Завершення дії механізму покладання спеціальних обов’язків (ПСО) для «Укрнафти», яке заплановане на 31 березня, може створити серйозні ризики для стабільності газового ринку України. Про це заявила колишня міністерка енергетики Ольга Буславець, наголосивши на зростанні регуляторної невизначеності в секторі.

    За її словами, вже найближчий тиждень може стати визначальним для подальшої конфігурації ринку газу. Наразі ПСО передбачає, що «Укрнафта» продає весь видобутий газ «Нафтогазу» за фіксованою ціною 12 тисяч гривень за тисячу кубометрів із ПДВ. Це дозволяє забезпечувати стабільні постачання для населення та підприємств теплокомуненерго.

    У разі, якщо дію механізму не буде продовжено, сегмент ПСО може втратити частину ресурсного балансу. Як наслідок, «Нафтогаз» буде змушений нарощувати імпорт газу, що підвищить залежність України від зовнішніх постачань.

    Буславець також звернула увагу на можливі наслідки для приватного сектору. За її оцінками, зниження цін у комерційному сегменті може стримати інвестиції у видобуток, що додатково ускладнить ситуацію на ринку.

    Вона підкреслила, що механізм ПСО продовжує відігравати ключову роль у забезпеченні енергетичної безпеки, оскільки дозволяє контролювати ціни і гарантувати стабільне постачання газу для населення.

    Таким чином, подальше рішення щодо продовження або зміни моделі ПСО стане критичним фактором для балансу газового ринку та енергетичної стабільності країни.

  • Економіст Олексій Кущ пояснив чому Україні загрожує нова газова криза

    Економіст Олексій Кущ пояснив чому Україні загрожує нова газова криза

    Економіст Олексій Кущ у своїй колонці пояснює, як ескалація на Близькому Сході може вплинути на європейський газовий ринок, чому ціни на енергоносії вже зростають та які сценарії має Україна, щоб уникнути дефіциту газу наступної зими.

    На тлі ескалації навколо Ірану ціни на газ у Європі різко пішли вгору. Якщо на початку року котирування на головному європейському хабі TTF трималися на рівні близько €30–33 за МВт·год, то на початку березня вони піднімалися вдвічі — до €60 за МВт·год і вище.

    Для України це ще один сигнал: готуватися потрібно вже зараз. У періоди дефіциту газ на ринку дорожчає дуже швидко.

    Є кілька джерел, де Україна потенційно може взяти додатковий ресурс.

    Перший варіант — імпорт газу з Європи. Це найшвидший інструмент, але і найдорожчий. Крім того, у разі дефіциту країни ЄС передусім забезпечуватимуть власні потреби, що робить імпорт менш передбачуваним.

    Додатковий тиск створює і ситуація із власними запасами європейців: вони входять у сезон закачування газу з рівнем заповненості сховищ приблизно на 60%. Це не тільки значно нижче, ніж торік — 68%, а й взагалі один із найнижчих показників за останні п’ять років.

    Невизначеність і слабка ринкова кон’юнктура посилюють конкуренцію за ресурс і підвищують ризик нових цінових стрибків.

    Другий варіант — нарощувати власний видобуток.

    При споживанні 19–20 млрд кубометрів у 2025 році видобуток природного газу в Україні впав до 16,9 млрд кубометрів проти понад 19 млрд кубометрів роком раніше. А от імпорт блакитного палива навпаки зріс майже в дев’ять разів — з 724 млн кубометрів до рекордних 6,5 млрд.

    Тобто країна майже покриває власні потреби, але у пікові періоди все одно змушена імпортувати газ.

    Водночас запуск нових свердловин — це тривалий процес, який потребує значних інвестицій, часу і певної стабільності та передбачуваності. Через російську агресію на жодну з цих складових не можна покладатися: росіяни продовжують атакувати газову інфраструктуру і, схоже, будуть це робити, поки війна триватиме.

    Нарешті, третій варіант — запуск родовищ, які вже готові працювати.

    Найшвидший спосіб отримати додатковий ресурс — відновити роботу тих підприємств, які вже мають інфраструктуру і можуть видобувати газ. Частина таких ліцензій сьогодні заблокована, хоча родовища могли б давати додаткові обсяги вже зараз.

    Наприклад, британська компанія Enwell Energy раніше заявляла, що за наявності стабільних умов з боку регулятора могла б забезпечити додаткові обсяги газу, конденсату і нафти для українського ринку.

    Схожі дискусії точаться і навколо інших активів.

    У ситуації, коли енергетичні ризики для Європи лише зростають, затягування таких рішень виглядає дедалі менш зрозумілим. Після зміни частини управлінської команди у владі з’являється можливість переглянути рішення, які блокують видобуток, і нарешті запустити ресурси, що могли б працювати на економіку країни вже сьогодні.

    Принаймні заяви Міністерства економіки про намір розібратися з проблемою ліцензій додають обережного оптимізму.

    У підсумку варіанти на столі добре відомі: імпорт, збільшення власного видобутку і запуск родовищ, які вже готові працювати.

    Питання лише в тому, як швидко будуть прийматися рішення.

    Адже до початку нового сезону закачування газу залишається зовсім небагато часу. Можна сподіватися на стабілізацію ситуації на світових ринках, але енергетична політика будується не на надіях, а на підготовці до найгірших сценаріїв.

  • Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Україна купує «свій» газ у Європі утричі дорожче через приватний експорт з родовищ

    Англійський суд зобов’язав колишніх власників ПриватБанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова відшкодувати близько $3 млрд збитків і судових витрат. На цьому тло українська дійсність демонструє інше: гучні вироки не обов’язково блокують старі схеми у зерновій логістиці й газовидобутку.

    У липні Високий суд Англії визнав двох українських бізнесменів відповідальними за масштабне шахрайство проти ПриватБанку, а тепер визначив і суму компенсації — близько $3 млрд. Рішення стало резонансним сигналом для міжнародних юрисдикцій і кредиторів, однак в Україні, за оцінками експертів ринку, олігархічні конструкції продовжують працювати — через контроль над логістикою, ресурсами й пов’язаними структурами.

    Показовий кейс — зерновий термінал «Боріваж» у порту «Південний». Попри арешт і передачу у власність держави пів року тому, фактичний контроль над операційними процесами, за твердженнями критиків, залишився у пов’язаних з Геннадієм Боголюбовим орбітах. Йдеться про суттєві грошові потоки, які мали б працювати на бюджет, але, як стверджують опоненти, осідають у приватному секторі. Формально держава — власник, фактично — управління й комерційна вигода лишаються предметом гострих питань.

    Інша лінія — газ. Україна виділяє мільярди гривень на імпорт палива з ЄС перед зимою, але сутність парадоксу в тому, що частина цього «європейського» газу має українське походження. За оцінками галузевих аналітиків, видобуток на Полтавщині та Харківщині пов’язують із приватними компаніями, що продають ресурс на європейському ринку, після чого країна змушена купувати його назад за вищою ціною. У фокусі — активи, які приписують орбіті Ігоря Коломойського та його партнеру Віталію Хомутинніку, зокрема Сахалінське родовище на Харківщині та «Укрнафтобуріння». Гравці ринку називають це класичною моделлю «видобуток тут — маржа там».

    Наслідок для держави — дорожче паливо і втрачена рента, для споживачів — тарифний тиск, для системи — перманентний дефіцит довіри. Після лондонського рішення очікування очевидні: аудити, перевірка договорів, реальна зміна контролю на державних активах, а також синхронізація кримінальних і цивільних процесів, щоби юридичні перемоги конвертувалися у фінансові й управлінські результати в Україні.