В Україні знову повернулися до теми оновлення застарілого житлового фонду, зокрема так званих “хрущовок”. У Верховній Раді обговорюють можливість не лише модернізації таких будинків, а й добудови додаткових поверхів — від одного до двох. Ініціатива подається як альтернатива масовому знесенню старого житла, однак уже викликала активну дискусію серед експертів і представників житлово-комунальної сфери.
Йдеться про п’ятиповерхові будинки, зведені переважно у 1950–1970-х роках, які сьогодні становлять значну частину житлового фонду в українських містах. Більшість із них давно вичерпала нормативний термін експлуатації, однак через відсутність системної програми реновації вони залишаються заселеними та продовжують використовуватися.
Ідея, яку зараз обговорюють на рівні законодавців, передбачає комплексну модернізацію таких будинків без їх повного знесення. Зокрема, пропонується утеплення фасадів, заміна інженерних мереж, модернізація дахів і під’їздів, а також — ключовий елемент — надбудова додаткових поверхів. Прихильники ініціативи вважають, що це дозволить одночасно оновити житловий фонд і збільшити кількість квартир без розширення міської забудови.
У парламенті підкреслюють, що подібні підходи застосовувалися в окремих країнах Європи, де старі будинки реконструювали замість знесення. Це дозволяло економити ресурси та уникати соціальних проблем, пов’язаних із відселенням мешканців.
Однак в українських реаліях така модель викликає низку запитань. Експерт з питань житлово-комунального господарства Олег Попенко публічно розкритикував ініціативу, заявивши, що вона не має чіткого фінансового та технічного обґрунтування. За його словами, ключова проблема полягає не лише у стані самих будівель, а й у зношеності інженерної інфраструктури, яка обслуговує ці будинки.
Йдеться про системи електропостачання, водопостачання, каналізації та тепломережі, які в багатьох районах перебувають у критичному стані. Додаткові поверхи означатимуть збільшення навантаження на ці системи, що може призвести до аварій або необхідності масштабної модернізації всієї інфраструктури.
Фахівці наголошують, що більшість “хрущовок” проєктувалися без урахування можливості надбудови. Це означає, що перед реалізацією таких проєктів потрібно провести детальне технічне обстеження кожного будинку, щоб оцінити його несучу здатність. У деяких випадках може знадобитися підсилення фундаменту або повна реконструкція конструкцій, що значно збільшує вартість робіт.
Ще один важливий аспект — фінансування. Наразі не існує чіткого механізму, хто саме оплачуватиме такі проєкти. Серед можливих варіантів розглядаються державні програми, місцеві бюджети або залучення приватних інвесторів. Останній варіант передбачає, що забудовники отримають право на нові квартири в добудованих поверхах в обмін на фінансування реконструкції. Проте це також викликає дискусії, адже може призвести до конфліктів із мешканцями та змінити баланс інтересів у житлових кварталах.
Водночас проблема оновлення “хрущовок” залишається однією з найгостріших у містах України. За різними оцінками, таких будинків у країні — десятки тисяч, і значна частина з них потребує капітального ремонту або повної реконструкції. У Києві, Харкові, Дніпрі та інших великих містах вони займають цілі райони, які формують вигляд міського середовища.
Раніше в Україні вже обговорювали концепцію комплексної реновації житлових кварталів за прикладом країн Європи. Вона передбачала знесення застарілих будинків і будівництво нових із переселенням мешканців. Проте реалізація таких проєктів гальмувалася через складність законодавства, питання компенсацій і високі витрати.
На цьому тлі ідея модернізації без знесення виглядає привабливою альтернативою, але її успіх залежить від детального опрацювання. Експерти наголошують, що без комплексного підходу, який враховує не лише будівлі, а й інфраструктуру, такі проєкти можуть створити більше проблем, ніж вирішити.
Також важливим є соціальний фактор. Мешканці “хрущовок” часто побоюються будь-яких змін, пов’язаних із реконструкцією, через ризики втрати житла або погіршення умов проживання під час будівельних робіт. Тому реалізація подібних ініціатив потребує чіткої комунікації, гарантій і прозорих правил.
У підсумку, ініціатива щодо добудови поверхів у “хрущовках” відкриває нову дискусію про майбутнє старого житлового фонду в Україні. Вона демонструє пошук компромісу між необхідністю оновлення і обмеженими ресурсами. Водночас експерти застерігають: без системного підходу, технічних розрахунків і зрозумілого фінансування ця ідея ризикує залишитися лише на рівні обговорень.
