Позначка: Байден

  • У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    У Заходу немає стратегії закінчення війни в Україні

    Уже більше двох років Україна змушена чинити опір агресії Росії на своїй території, але питання про наявність чіткої стратегії закінчення війни залишається актуальним.

    За словами аналітиків, Захід має лише елементи тактики щодо військового конфлікту в Україні, але відсутня цілісна стратегія, спрямована на досягнення мирного розв’язання, вважає політолог Володимир Фесенко.

    Захід залишається ключовим союзником України. “Наші союзники випрацювали елементи тактики та реагування на ту чи іншу ситуацію на фронті. Можна видокремити дві доволі чіткі настанови, якими керується Захід. Їх нещодавно озвучував Джо Байден. Перша – не дозволити Україні програти, але допомагати так, щоби уникнути прямого зіткнення з Росією. Друга – не допустити застосування Росією ядерної зброї. Але що стосується стратегії досягнення стійкого миру, то вона відсутня. Щонайменше, у публічному просторі про наявність такої стратегії ми нічого не чуємо”, — заявив Володимир Фесенко.

    Політолог відзначив, що станом на зараз є прагнення вирівняти ситуацію на фронті за рахунок європейської та американської допомоги, але залишається відкритим питання, як виходити на мирні перемовини без хоча б часткової перемоги та суттєвих успіхів України.

    По результатм опитування 57% громадян Росії допускають можливість початку нової світової війни. Як показало опитування дослідницької групи Russian Field, головним противником РФ в потенційному глобальному конфлікті 71% росіян назвав США. До списку противників також потрапили Велика Британія (40%), Франція (39%), Німеччина, Польща та країни Балтії.

    Україну як противника бачать лише 12% росіян. Основними союзниками Росії у світовій війні опитані назвали Китай (58%), Білорусь (48%), Іран (21%) та КНДР (20%).

  • Україна і США підписали 10-річну безпекову угоду

    Україна і США підписали 10-річну безпекову угоду

    Під час саміту “Великої сімки” Володимир Зеленський і Джо Байден підписали угоду про безпеку, яка передбачає широкий спектр військової допомоги від Вашингтона Україні, але без конкретних гарантій.

    Згідно з текстом угоди, сторони визнали цей документ підтримкою України на шляху до можливого членства в НАТО.

    Агентство AFP цитує заяву американської влади, що угода є “потужним сигналом рішучої підтримки України зараз і в майбутньому”.

    Президент Джо Байден підкреслив, що американські війська не направляться в Україну, проте адміністрація США зробить все можливе для підготовки українських військових і наближення Збройних сил України до стандартів НАТО.

    Зеленський назвав угоду “історичною” і відзначив, що це найважливіша подія у відносинах України і США.

    Угода передбачає, що США протягом наступних 10 років буде продовжувати навчання українських військових, розширювати співпрацю в області виробництва озброєнь і техніки, надавати військову допомогу та посилювати обмін розвідданими.

    Згідно з угодою, у разі нового нападу Росії, влада США зобов’язана негайно провести консультації з Україною для визначення подальших кроків.

    Важливо відзначити, що угода не містить зобов’язань щодо взаємної оборони на кшталт колективної безпеки НАТО.

    Документ також не встановлює конкретних фінансових зобов’язань щодо підтримки оборони України. Проте в додатку до угоди розкрито, як адміністрація Байдена планує співпрацювати з Конгресом для забезпечення довгострокового фінансування такої підтримки.

    Радник з національної безпеки Джейк Салліван підкреслив символічне значення цього документа перед його ухваленням.

    “Якщо Володимир Путін думає, що може ігнорувати підтримку України з боку міжнародної коаліції, він сильно помиляється”, – заявив він.

    “Ми переконані, що безпека України є ключовою для забезпечення стабільності в Європі, а, отже, і для національної безпеки Сполучених Штатів”.

    Американські ЗМІ, включаючи CNN, зауважують, що безпековий договір між США та Україною буде “виконавчою угодою”, яка не потребує ратифікації і “не зобов’язує майбутніх президентів до її виконання”.

    За інформацією Washington Post, з посиланням на джерела в Білому домі, ця угода спрямована на зобов’язання майбутніх адміністрацій США підтримувати Україну, навіть якщо колишній президент Дональд Трамп повернеться до влади після виборів у листопаді. Джерела з урядових колів висловили надію, що угода допоможе подолати політичні розбіжності всередині Сполучених Штатів, але визнали, що будь-який президент, включаючи Трампа, може вийти з цієї угоди, оскільки вона не потребує схвалення Конгресом.

    Згідно з аналізом ЗМІ, угода також не містить нових зобов’язань щодо перспектив вступу України до НАТО.

    Washington Post відзначає, що через провід у популярності виборчих опитувань Трампа над Байденом, “майбутнє угоди залишається неясним”.

    Раніше Трамп висловлював сумніви щодо продовження співпраці з Києвом, заявляючи, що може завершити конфлікт між Росією та Україною протягом 24 годин. Він також настоював на тому, щоб Європа брала на себе більше відповідальності за підтримку України. Однак у кінцевому підсумку Трамп дав згоду на ухвалення Конгресом допомоги Україні в цьому весняному сезоні.

    Крім США, українська влада успішно уклала безпекові угоди з 16 країнами. Останнім учасником стала Японія, яка підписала свій договір з Києвом 13 червня.

    Першою угодою цього року стала домовленість з Великою Британією, укладена в січні, що передбачала співробітництво у сфері безпеки. Ця угода охоплювала допомогу у підготовці українських військових, розвиток оборонної промисловості та підтримку військово-морських сил.

    Протягом наступних місяців схожі угоди були підписані з Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндією, Латвією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Швецією, Ісландією та Норвегією.

    Ще 16 країн зобов’язались у майбутньому укласти подібні угоди з Києвом. Очікується, що усі учасники координуватимуть виконання своїх зобов’язань щодо надання допомоги Україні.

  • Байден був тим, хто не підтримував вступ України до НАТО

    Байден був тим, хто не підтримував вступ України до НАТО

    Президент США Джо Байден в інтерв’ю для Time дав зрозуміти, що не підтримує вступ України до НАТО. Ця заява, яка пролунала в контексті триваючого конфлікту між Україною та Росією, підкреслює складність міжнародних відносин та роль Сполучених Штатів у забезпеченні безпеки своїх союзників.

    «Україна ніколи не повинна бути окупованою Росією. І це не означає, що вона (Україна – Ред.) стають частиною НАТО. Це означає, що у нас із ними такі самі відносини, як і з іншими країнами, коли ми постачаємо їм зброю, щоб вони могли захистити себе в майбутньому. Але я був тим, хто говорив, що не готовий підтримати НАТОїзацію України”, – заявив президент США в інтерв’ю Time.

    Він заявив, що був в Україні на посаді сенатора та віцепрезидента і побачив «значну корупцію» та «складні обставини».

    Байден додав, що якщо дозволити Україні «впасти», то слідом впадуть Польща, Балкани та інші країни східної Європи.

  • Зростаюча напруженість між Україною та США через саміт миру та внутрішню політику

    Зростаюча напруженість між Україною та США через саміт миру та внутрішню політику

    Західна преса повідомила про новий виток напруженості між Україною і США.

    Безпосередніх приводів для розбіжностей два.

    Перший – позиція керівництва США щодо майбутнього саміту миру в Швейцарії та внутрішньої політики в Україні. Мається на увазі поки що не підтверджена офіційно відмова американського президента Джо Байдена, незважаючи на особисті прохання його українського колеги Володимира Зеленського, бути присутнім на швейцарському форумі. Разом із небажанням Китаю брати участь цей удар може різко зменшити значущість заходу і зруйнувати надії, які покладає на нього Київ.

    Другий момент – це претензії американців до внутрішньої політики України і до стану справ у боротьбі з корупцією. Вашингтону не сподобалося усунення з системи влади людей, які «виявилися особливо близькими до Вашингтона».

    Йдеться про колишнього віцепрем’єра Олександра Кубракова, чиє звільнення справді було спровоковане, як ми вже писали, його зближенням з американським посольством.

    У політичних колах України побутує дві різні версії щодо того, що відбувається, і подальших перспектив розвитку подій.

    За першою з них нинішня напруга у відносинах, як і публікації про це в західних ЗМІ, «буря в склянці води». І спричинена суб’єктивними чинниками.

    «За останні 10 років в Україні склався клас “професійних активістів” – пов’язаних із західними структурами ґрунтових організацій, політиків і журналістів, які презентують себе Вашингтону і країнам як головні “провідники” проєвропейського курсу. Це свого роду вже «мафія». Вони налагодили добрі стосунки з усіма послами США, які були в Києві останніми роками, і через них намагаються впливати на порядок денний західних країн щодо України. Також, донедавна, під їхнім сильним впливом було НАБУ. Однак після відходу Ситника і звільнення керівника детективів Калужинського, їхній вплив на НАБУ ослаб. Новий керівник НАБУ Семен Кривонос і його перший заступник Гізо Углава звільнили детективів, пов’язаних із Ситником і Калужинським. У відповідь активісти нацькували на НАБУ САП, яким керує підконтрольний їм Клименко, пов’язаний із Калужанським. Плюс до цього вони взяли в оборот Кубракова. Але його звільнили. Тому «мафія» і б’є в усі дзвони, через посла США намагається нацькувати на Зеленського Вашингтон, а також організовує публікації в західних ЗМІ. Але Зеленський безпосередньо спілкується з Байденом і з усіма керівниками Заходу. І вони йому жодних претензій не виставляють. Навпаки, співпраця йде стратегічна. Є спірні питання, але вони вирішуються”, – говорить джерело, близьке до Банкової.

    Водночас джерело в політичних колах вважає, що стосунки Зеленського й адміністрації Байдена «йдуть по похилій».

    «Зеленський дедалі більше переходить у розряд таких самих незручних для Вашингтона союзників, як Нетаньягу або ж європейські праві на кшталт польського президента Дуди. Це стосується і питань внутрішньої політики, і можливих переговорів щодо припинення війни в Україні, якщо до них дійде, а також загалом перебігу війни і дотримання обмежень, які накладає США. За всіма цими моментами американцям потрібна в Києві більш керована ситуація, ніж зараз за Зеленського, який робить далеко не все, що просять США. Це не означає, що Вашингтон докладатиме зусиль, щоб Зеленського зараз прибрати з посади президента. По-перше, триває війна і зміна влади загрожує дестабілізацією. По-друге, на носі американські вибори. І навряд чи Байден зараз захоче проводити такі ризиковані проєкти як зміна влади в Україні. По-третє, поки що міняти немає на кого. Був Залужний, але він поїхав у лондонське заслання. Тому Вашингтон, скоріше, намагатиметься й надалі якось впливати та коригувати курс, але без різких рухів. Однак елемент недовіри посилюватиметься і впливатиме на багато сфер. Зокрема й на військову взаємодію”, – каже джерело.

  • Україна вимагає від Байдена зняти заборону на використання американської зброї проти Росії у зв’язку з атаками на Харківську область

    Україна вимагає від Байдена зняти заборону на використання американської зброї проти Росії у зв’язку з атаками на Харківську область

    Згідно з повідомленням американського видання Politico, Україна висловила вимогу до адміністрації президента Джо Байдена зняти заборону на використання американської зброї для нанесення ударів по Росії. Це стало наслідком серії атак на Харківську область з боку російських військ, які призвели до великої кількості жертв та руйнувань.

    Група українських парламентаріїв перебуває у Вашингтоні цього тижня, щоб заручитися підтримкою Конгресу з цього питання. Мета України – завдати удару по російських військових складах за кордоном, щоб зірвати російські наступальні операції.

    Українські представники (серед яких голова фракції “Слуга народу” Арахамія) заявляють, що “протягом кількох тижнів спостерігали, як росіяни концентруються біля українського кордону, не маючи можливості використати поставлену США зброю для нанесення превентивного удару”.

    Росія таким чином змогла зосередити на кордоні біля Харківської області щонайменше 30 000 військовослужбовців і техніку, не побоюючись масованих ракетних ударів.

    Два американські чиновники заявили газеті, що політика адміністрації Байдена не змінилася. “Допомога призначена для оборони, а не для наступальних операцій на території Росії”, – сказав один зі співрозмовників.

    Ще три чиновники США вважають, що мета Путіна на цьому етапі – домогтися до кінця цього року “переговорів про вигідні умови для Москви”.

  • Атлантична рада й Ахметов

    Атлантична рада й Ахметов

    У складі керівництва Атлантичної ради велика кількість колишніх американських воєначальників і урядових чиновників. Атлантична рада – аналітичний центр, що фінансується НАТО, оборонною промисловістю і королівськими сім’ями Перської затоки.

    Один із великих активів Ахметова – компанія SCM – щорічно жертвує Раді від 500 до 999 тис. доларів. Впливовий член Атлантичної ради Андерс Ослунд змінив свою позицію з лютої критики Ахметова на активну співпрацю через вплив Дж.Мендози-Вілсона. Фінансова підтримка Ради та протидія Росії сприяли тому, що Атлантична Рада та офіційні представники Ахметова виробили спільну стратегію взаємодії, яка була прихильно прийнята близькими соратниками Ахметова.

    Суперечлива роль Атлантичної ради в реалізації інтересів у регіоні, а також корупційний характер її діяльності дає уявлення про стиль і філософію роботи з українськими кланами олігархів. У період 2017-2019 Рада докладала зусиль з реабілітації в інтересах Демократичної партії США заплямованої репутації української нафтогазовидобувної компанії Burisma після розслідування справи про хабарництво, в якій фігурував власник компанії Микола Злочевський.

    У цей період Burisma щорічно переказувала Атлантичній раді $100 тис. У межах свого партнерства Атлантична рада і Burisma провели кілька заходів у Вашингтоні, Нью-Йорку та Києві. Злочевський раніше обіймав посаду в адміністрації Януковича, покинув Україну після держперевороту і, таким чином, втратив ефективний контроль над компанією.

    Хантер Байден увійшов до правління Burisma Holdings у травні 2014 року, незважаючи на відсутність досвіду роботи в українській газовій галузі, і відповідав за міжнародні замовлення. Він також брав участь у злитті Burisma з американською консалтинговою фірмою Blue Star Strategies, яка була створена двома членами ради директорів Атлантичної ради і має зв’язки з адміністрацією Клінтона. За Обами головною сполучною ланкою між адміністрацією у Вашингтоні та Україною став Джо Байден. Burisma запросила до своєї ради кілька високопоставлених чиновників із Європи та США, зокрема колишнього президента Польщі Олександра Кваснєвського і колишнього керівника Антитерористичного центру ЦРУ Кофера Блека.

  • Зеленська відмовилася від зустрічі з Байденом і яка роль Навальної

    Зеленська відмовилася від зустрічі з Байденом і яка роль Навальної

    Перша леді України відмовилась від запрошення Білого дому відвідати виступ президента Байдена у четвер, повідомляє The Washington Post.

    Згідно з джерелами видання, організатори планували посадити Олену Зеленську поруч із російською опозиціонеркою Юлією Навальною під час виступу президента Байдена в Конгресі. Проте обидві жінки відмовились від участі у заході.

    У пресслужбі президента України підтвердили, що перша леді отримала запрошення від посольства України в США, але через заплановані події в графіку, зокрема візит дітей із дитячого будинку до Києва, вона не може взяти участь у заході.

    “Зеленська та Навальна мали стати символами опору російському президенту Путіну на фоні виступу президента Байдена на спільній сесії Конгресу”, – йдеться у статті.

    Проте можлива присутність Навальної викликала дискомфорт у українців, за словами джерела видання в Києві. Хоча багато хто в Україні висловлює підтримку Навальному за його боротьбу з Путіним, його заяви щодо Криму викликали певні суперечки.

    Офіційний представник Білого дому роз’яснив, що рішення Олени Зеленської, ймовірно, пов’язане з “збігом у розкладі”, і передав додаткові запитання в офіс Зеленської, яка не відповіла на прохання про коментар.

    Чиновник також додав, що розсаджування гостей завершують ближче до кінця процесу.

    Щодо відмови Юлії Навальної прийти на виступ Байдена, за словами її речниці, причиною була втрата енергії.

    “Юлю дійсно запрошували, але я думаю, що всі забувають про обставини, на тлі яких розгорталися події”, – сказала прес-секретарка Навальної Кіра Ярмиш.

    Вона пояснила, що з моменту смерті Навального Юлія весь цей час подорожувала.

    “Сьогодні перший день, коли вона взагалі вдома. Як і будь-якій людині, їй потрібен час, щоб прийти до тями, хоча вона дуже цінує запрошення, їй потрібно хоч трохи часу, щоб відпочити”.

    Один американський чиновник зауважив, що Білий дім напевно не інформував Київ про те, що Навальна вирішила відмовитися від участі.

    Проте, як зазначає The Washington Post, Навальна могла бути не єдиною причиною занепокоєння Києва.

    За даними видання, наразі Україна активно сприяє лобіюванню республіканців у Палаті представників з метою отримання підтримки для проголосування за ініціативу Байдена про надання допомоги в розмірі 60 мільярдів доларів.

    Таким чином, Україна прагне уникнути подразнення республіканців, які можуть взяти участь у президентських виборах у листопаді та потенційно увійти до Білого дому наступного року.

    Під час свого візиту до Вашингтона у грудні, президент Зеленський зробив значні зусилля, щоб представити допомогу Україні як спільне питання обох політичних партій.

    За очікуваннями, під час свого виступу у четвер, президент Байден закликає республіканців у Палаті представників прийняти фінансування України “якомога швидше”, повідомив представник Білого дому.

  • Байден просить Німеччину збільшити допомогу Україні

    Байден просить Німеччину збільшити допомогу Україні

    За інформацією наших джерел, в експертному середовищі загальна впевненість, що під час зустрічі з канцлером Німеччини Шольцом, президент США Джо Байден “запросив” Берлін збільшити фінансову та військову допомогу Україні.

    Інсайдери зауважують, що Байден добре усвідомлює, що США не можуть надати Україні фінансову допомогу в масштабах, які були б потрібні, і це може мати катастрофічні наслідки для України, а також для його власного політичного іміджу перед майбутніми виборами. Українська криза, очевидно, стає “ахіллесовою п’ятою” для Джо Байдена.

    Отже, ініціатива залежить від Берліна, який, за деякими джерелами, має взяти на себе фінансові зобов’язання на даний момент. Проте, Байден обіцяє, що Сполучені Штати компенсують Німеччині ці витрати пізніше через нові кредити, коли вони отримають контроль над Білим Домом, що надає додаткові ресурси і можливості для таких рішень.

    Неабияким викликом для Шольца буде “продати” цей підхід європейським партнерам. Варто зауважити, що подібні обміни вже мали місце в історії, зокрема, у випадку з танками, коли німці надали свої Леопарди, а США пообіцяли Абрамси, проте останні були надані значно пізніше і з додатковими умовами.

  • Чому внутрішньополітична ситуація в США така важлива для України

    Чому внутрішньополітична ситуація в США така важлива для України

    2024 рік гарантовано стане для України ще турбулентнішим за попередній. А багато подій у ньому визначать, чи зможе Україна перемогти Росії у війні.

    У рівнянні війни для України головною невідомою величиною, від якої беззаперечно залежить фінальний результат, є роль Сполучених Штатів Америки.

    Американська воєнна та фінансова допомога, навіть за умови збільшення підтримки з боку Європи, є тим фактором, від якого залежить не лише боєздатність українського війська, а й загалом функціонування української держави й моральний стан українського суспільства.

    Адже понад половина бюджету України залежить від зовнішнього фінансування.

    Діалоги про американську підтримку та аналіз прогнозів на майбутні вибори у США звучать не лише у високих київських кабінетах, але й у громадському транспорті та на кухнях українців як удома, так і в тимчасовому житлі за кордоном.

    І саме Штати задають тренд на надання чи ненадання допомоги Україні іншими державами, виконуючи роль першої скрипки в оркестрі українських союзників.

    Саме до Америки апелює Кремль, коли намагається навʼязати Києву переговори на власних умовах, применшуючи роль України до такої, яка позбавлена будь-якої субʼєктності. Москва і досі вірить, що може домовитися з Вашингтоном про Україну. Без України.

    Джо Байден донині демонстрував протилежне. Але його перша каденція спливає у листопаді 2024, і за всіма правилами американської політики чинний президент, будь-який, не лише Байден, в останній рік правління перетворюється на “кульгаву качку”.

    Прикметно, що минулого року українці відчули, як це – втратити впевненість в американській підтримці.

    Під час емоційного обговорення щодо доцільності багатомільярдної допомоги Вашингтона Києву у Конгресі США українці вже зʼясували відмінності між Сенатом та Палатою представників, вивчили імена їхніх спікерів і лідерів меншості.

    Голосування щодо надання Україні $61-мільярдної допомоги через розбіжності між республіканцями та демократами щодо мексиканського кордону перенесли на січень, і позитивне рішення видається очікуваним та навіть неминучим. Хоча і тут можуть бути сюрпризи.

    Плюс це може стати останнім таким голосуванням на користь України.

    З президентськими виборами в США на горизонті Україна втрачає впевненість у подальшій залізобетонній підтримці з боку Америки у війні проти Росії.

    Джокером тут виступає, звісно, Дональд Трамп, який може узагалі не бути допущеним до виборів 5 листопада. Та якщо його таки допустять, холодним душем для українців може служити красномовне різдвяне привітання експрезидента США, в якому він побажав опонентам “гнити у пеклі разом зі своєю Україною та Росією”.

    І хоча президентські вибори – не єдина велика подія серед запланованих на 2024 рік у Америці, яка здатна круто змінити траєкторію відносин між Києвом та Вашингтоном, утім так чи інакше більшість описаних нижче дат в американському календарі повʼязані або з судами над Дональдом Трампом, або з перебігом президентської кампанії.

    Досліджуємо хронологію політичного життя 2024 року в США в деталях.

    Зима. Голосування щодо підтримки України та дебати республіканців

    9 січня 2024 року з різдвяних канікул повертається Палата представників. Очікується, що конгресмени розблокують допомогу Україні. Дискусії між республіканцями та демократами з цього питання більше немає.

    Принаймні, спікер Палати представників Джонсон називає допомогу Україні “пріоритетом для США”.

    Утім залишається невирішеною проблема з фінансуванням зміцнення південного кордону США з Мексикою.

    Адміністрація Байдена зробила кроки назустріч контрольованій республіканцями Палаті представників. Києву залишається лише чекати.

    10, 18 та 21 січня 2024 року відбудуться дебати претендентів на номінацію від Республіканської партії на посаду президента США.

    Експрезидент і фаворит соцопитувань Дональд Трамп, ймовірно, пропустить їх, як проігнорував і попередні чотири раунди внутрішньопартійних дебатів.

    Тож експосол США в ООН Ніккі Гейлі, губернатор Флориди Рон Десантіс, ексгубернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті, підприємець Вівек Рамасвамі, якого ще називають “Дональдом Трампом 2.0”, та, можливо, ексгубернатор Арканзасу Аса Гатчинсон намагатимуться переконати телеглядачів у спроможності стати гідним кандидатом у президенти США.

    З-поміж них в Україні був лише Кріс Крісті – він відвідав Київ уже після повномасштабного російського вторгнення.

    Німою тінню над дебатами нависатиме відсутність фронтраннера від республіканців – Дональда Трампа. Сам експрезидент тим часом заявляє, що хотів би дебатувати, але вже з Джо Байденом.

    Весна. Суди проти Трампа

    Суперспекотним місяцем в американській політиці обіцяє бути березень. На початку першого весняного місяця відбудуться відразу дві події – суд над Дональдом Трампом та “Супервівторок”.

    4 березня 2024 року розпочнеться судовий розгляд по суті федеральної кримінальної справи «Сполучені Штати Америки проти Дональда Дж. Трампа» про ймовірну участь експрезидента Трампа у спробах скасувати президентські вибори 2020 року в США, включаючи роль Трампа у нападі на Капітолій 6 січня 2021 року.

    Велике журі оприлюднило звинувачення проти Дональда Трампа за чотирма наступними пунктами:

    – змова з метою обману Сполучених Штатів;

    – змова з метою перешкоджання офіційним процедурам;

    – перешкоджання та спроба перешкоджання офіційним процедурам;

    – змова з метою порушення прав громадян.

    Слідство вважає, що Трамп був рішуче налаштований залишитися при владі після програшу на президентських виборах, відтак поширював брехню про нібито шахрайство під час голосування, усвідомлюючи, що це було неправдою. І намагався не дозволити Конгресу затвердити перемогу Джо Байдена, закликаючи конгресменів відтермінувати процедуру і підбурюючи своїх прихильників до насильства на Капітолії.

    Дональд Трамп своєї провини не визнає. Його оточення називає процес спробою втручання у майбутні президентські вибори і “полюванням на відьом”.

    Зараз найбільша драма полягає в тому, що прискореного розгляду цієї справи, на чому наполягав спецпрокурор, може не статися. Відповідне рішення ухвалив Верховний суд. Це може ускладнити електоральний процес і полегшити роботу Дональду Трампу.

    Чіткого консенсусу щодо того, чи потенційне визнання провини Дональда Трампа автоматично заборонить йому участь в президентських виборах США, немає.

    Третій розділ 14-ї поправки до американської Конституції забороняє обіймати державні посади тим особах, хто коли-небудь брали участь у повстанні. Це правило в Америці запровадили після Громадянської війни, аби не допустити сепаратистів до влади.

    Водночас існує лише три умови для можливості балотування в президенти США: кандидат має народитися в Америці, йому має виповнитися щонайменше 35 років і він має проживати у Штатах не менш як 14 років. А про судимість кандидата у президенти США в Конституції не згадується. Тим паче преценденти вже були. У 1920 році соціаліст Юджин Дебс балотувався в президенти просто з тюрми, де відбував покарання за антивоєнну промову, яка критикувала вступ Америки у Першу світову війну.

    Сполучені Штати поринули в новий сезон серіалу про Трампа, дія якого відбувається навколо його права балотуватися.

    Спершу Верховний суд штату Міннесота відмовився забороняти Трампу брати участь у президентських перегонах.

    Тоді Верховний суд штату Колорадо заборонив Дональду Трампу брати участь у виборах на території штату. Тим самим суд по суті визнав Трампа учасником заколоту 6 січня 2021 року.

    Згодом Верховний суд штату Мічиган назвав право Трамп права балотуватися чи ні питанням політичним, а отже компетенцією Конгресу США, а не суду.

    Потім держсекретар штату Мен Шенна Беллоуз заборонила Дональду Трампу брати участь у республіканських праймеріз штату, пославшись на той таки третій розділ 14-ї поправки Конституції США. Трамп оскаржив це рішення.

    Тепер долю американського експрезидента, який хоче знову стати президентом, має визначити Верховний суд США. На нього покладене завдання вирішити, чи скасувати рішення Верховного суду Колорадо – і тоді Трамп автоматично отримає можливість потрапити у бюлетені всіх без виключення штатів. Однак для цього більшість суддів мають бути переконаними, що Дональд Трамп не брав участі у заколоті.

    5 березня 2024 року відбудеться так званий “Супервівторок”.

    Цього дня відразу 15 штатів і територій проведуть праймеріз, на яких обиратимуть делегатів на національні зʼїзди республіканської та демократичної партій. Ті згодом оберуть кандидатів у президенти від партій.

    25 березня 2024 року розпочнеться суд “Народ штату Нью-Йорк проти Дональда Дж. Трампа”.

    Експрезидента США звинувачують у виплаті таємних коштів порноакторці Стормі Деніелс [справжнє імʼя – Стефані Кліффорд] під час президентської кампанії 2016 року.

    Слідство вважає, що він прагнув гарантувати мовчання Кліффорд про їхній сексуальний звʼязок у минулому. Кліффорд тоді саме домовлялася про інтервʼю на телебаченні, темою якого могли бути її стосунки з Трампом.

    Колишній адвокат Трампа Майкл Коен заявляв, що з власної кишені заплатив порноакторці 130 тисяч доларів. Згодом Трамп відшкодував йому витрати, які виявилися класифікованими як судові витрати.

    Через це Трампа звинувачують у фальсифікації ділової документації.

    І якщо його визнають винними за всіма пунктами, максимальне покарання може сягнути 136 років за ґратами.

    Дональд Трамп провини не визнає і звинувачує прокурора у політичній вмотивованості.

    Але це ще не все.

    20 травня 2024 року стартують судові засідання у справі “Сполучені Штати Америки проти Дональда Дж. Трампа, Уолтіна Наути та Карлоса Де Олівейри”.

    Це федеральна кримінальна справа проти Дональда Трампа, його помічника Волта Наути та начальник технічного обслуговування його вілли Мар-а-Лаго – Карлоса Де Олівейри і стосується зберігання таємних документів експрезидентом на своїй віллі.

    Трампа звинувачують у неправомірній обробці таємних документів уже після завершення президентської каденції відповідно до Закону про шпигунство, а також у наданні неправдивих свідчень та змові з метою перешкоджанню слідству.

    Трамп себе винуватим не визнає.

    Літо. Саміт НАТО та формальне висунення кандидатів

    9-11 липня 2024 року у Вашингтоні відбуватиметься саміт НАТО, який припадатиме на 75-річний ювілей організації. Україна прагне якнайшвидше отримати формальне запрошення приєднатися до Альянсу.

    Утім дорога України до НАТО довга і звивиста, як засвідчив саміт 2023 року у Вільнюсі. Там генсек Альянсу Єнс Столтенберг пообіцяв Україні запрошення, коли “погодяться всі союзники і будуть виконані умови”. І водночас зауважив, що повноцінне членство України неможливе, допоки точиться війна.

    Після Вільнюса ексгенсек НАТО Андерс Фог Расмуссен запропонував розглянути щодо України так зване “гібридне членство”, яке передбачає частковий вступ України в Альянс. Спершу, згідно такого плану, НАТО могло б прийняти підконтрольні Києву території. А згодом в теорії могли б доєднатися звільнені в майбутньому від російської окупації українські землі.

    Утім президент Зеленський на підсумковій річній пресконференції назвав таку пропозицію маячнею та сказав, що Україну “не запрошують в НАТО”.

    Тож сміливі думки про ймовірне запрошення України до НАТО від президента Байдена, які ще нещодавно лунали в українському інформаційному середовищі навряд чи зможуть матеріалізуватися наступного року.

    15-18 липня 2024 року у Мілуокі відбудеться Національний зʼїзд республіканської партії, на якому висунуть кандидатів від республіканців у президенти та віцепрезиденти США. За традицією, першою такий зʼїзд і висунення кандидатів проводить та партія, яка не господарює у Білому домі.

    Демократична партія проведе свій Національний зʼїзд 19-22 серпня 2024 року в Чикаго.

    Найголовнішим суперником Байдена називають навіть не Трампа, а власний вік – 81 рік.

    Існують голоси, які твердять про необхідність підтримки альтернативного кандидата, який може мати більші, на їхній погляд, шанси перемогти Дональда Трампа. Але те, як ситуація розгортається станом на початок 2024 року, вказує, що демократи, вочевидь, ставитимуть на кандидатуру чинного президента – Джо Байдена.

    Щоправда крісло під його віцепрезиденткою – Камалою Гарріс – хитається. І тут можливі варіанти.

    Осінь. Дебати і день виборів

    16 вересня 2024 року в Техасі відбудуться перші дебати між кандидатами у президенти США від республіканської та демократичної партії. Кандидати вправлятимуться у красномовності впродовж 90 хвилин.

    Другий і третій тур дебатів заплановані на 1 жовтня та 9 жовтня 2024 року відповідно.

    5 листопада 2024 року відбудуться президентські вибори в США. Хто братиме в них участь, досі достеменно невідомо. Занадто багато факторів можуть вплинути на остаточне рішення. Хоча найбільші шанси зустрітися у політичному двобої мають старі опоненти – чинний президент США Джо Байден та його попередник Дональд Трамп.

    Навіть якщо імена кандидатів будуть іншими, вже зараз очевидно, що боротьба буде запеклою. І її результат багато в чому передбачить, на яких умовах Україна зможе завершувати повномасштабну війну, яку проти неї розпочала Росія.

  • Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Адміністрація Байдена непомітно змінює свою стратегію в Україні

    Протягом двох років Байден і Зеленський були зосереджені на тому, щоб витіснити Росію з України. Зараз Вашингтон обговорює перехід до більш оборонної позиції.
    За словами представника адміністрації Байдена та європейських чиновників, які працюють у Вашингтоні, адміністрація Байдена та європейські чиновники непомітно зміщують акценти з підтримки мети України – повної перемоги над Росією – на покращення її позицій у можливих переговорах щодо припинення війни. Такі переговори, ймовірно, означатимуть відмову від частини України на користь Росії.

    Білий дім і Пентагон публічно наполягають на тому, що в політиці адміністрації не відбулося жодних офіційних змін, і що вони, як і раніше, підтримують мету України щодо повного виведення російських військових з країни. Але разом із самими українцями американські та європейські посадовці зараз обговорюють передислокацію сил Києва з переважно невдалого контрнаступу президента України Володимира Зеленського на більш міцну оборонну позицію проти російських військ на сході, як повідомив представник адміністрації та європейський дипломат, а також підтвердив високопоставлений чиновник адміністрації. Ці зусилля також включають посилення систем протиповітряної оборони і будівництво укріплень, колючого дроту, протитанкових загороджень і ровів уздовж північного кордону України з Білоруссю, кажуть ці чиновники. Крім того, адміністрація Байдена зосереджена на швидкому відродженні власної оборонної промисловості України для постачання вкрай необхідного озброєння, яке Конгрес США ухиляється від заміни.
    Представник адміністрації заявив цього тижня в інтерв’ю журналу POLITICO, що значна частина цього стратегічного зсуву в бік оборони спрямована на зміцнення позиції України в будь-яких майбутніх переговорах. “Це була наша теорія від самого початку – єдиний спосіб закінчити цю війну – це переговори”, – сказав представник Білого дому, який побажав залишитися невідомим, оскільки він не має права говорити під запис. “Ми хочемо, щоб Україна мала найсильнішу руку, коли це станеться”. Речник підкреслив, однак, що жодних переговорів поки що не планується, і що українські сили все ще продовжують наступати і продовжують вбивати і ранити тисячі російських солдатів. “Ми хочемо, щоб вони мали сильнішу позицію, щоб утримувати свою територію. Це не означає, що ми відмовляємо їх від нового наступу”, – додав речник Пентагону.

    Для Байдена впоратися з майже дворічною війною посеред жорсткої передвиборчої кампанії, коли колишній президент Дональд Трамп та інші республіканські кандидати відкрито висміюють його зусилля, буде в кращому випадку складним завданням. Допомагаючи Україні перейти до більш оборонної позиції, адміністрація Байдена не повинна виглядати так, ніби вона віддає перевагу Путіну після того, як від початку війни в лютому 2022 року наполягала на тому, що вона повністю підтримує обіцянку Зеленського перемогти Москву.
    “Ці дискусії [про мирні переговори] починаються, але [адміністрація] не може публічно відступити через політичний ризик”, – сказав Байдену чиновник Конгресу, який знайомий з думкою адміністрації і який побажав залишитися анонімним, щоб висловитися.
    В інтерв’ю 21 грудня Джон Кірбі, керівник відділу стратегічних комунікацій Ради національної безпеки, сказав, що в умовах, коли Вашингтон “наближається до кінця наших можливостей” надавати військову допомогу українцям, оскільки республіканці заблокували запит Байдена на виділення ще близько 60 мільярдів доларів, адміністрація Байдена “дуже зосереджена на тому, щоб допомогти їм у нападі та обороні”.

    “Ми ведемо буквально щоденні розмови з українцями про поле бою, про їхні потреби і наміри”, – сказав Кірбі. Але він додав: “Я не збираюся телеграфувати росіянам, якою є українська стратегія на найближчі місяці”.

    На своїй підсумковій прес-конференції на початку грудня Зеленський заявив, що Україна готує нові пропозиції щодо припинення війни, але додав, що не змінить свого наполягання на тому, щоб Росія вивела всі свої війська. Кірбі підтвердив позицію адміністрації, що “ми не диктуємо умови президенту Зеленському”. Натомість, за його словами, Білий дім допомагає Зеленському “операціоналізувати” його власну мирну пропозицію “зі співрозмовниками по всьому світу”.

    За останній рік, коли військова підтримка США на Капітолійському пагорбі швидко зменшується, а колись хвалений контрнаступ Зеленського провалився з моменту його початку в червні, Байден перейшов від обіцянки, що США підтримуватимуть Україну “стільки, скільки буде потрібно”, до заяви, що США надаватимуть підтримку “стільки, скільки зможемо”, і стверджував, що Україна вже здобула “величезну перемогу. Путін програв”.

    Деякі аналітики вважають, що це код: Приготуйтеся оголосити часткову перемогу і знайти шлях до принаймні перемир’я або припинення вогню з Москвою, яке залишило б Україну частково розділеною.

    “Переможний коментар Байдена має властивість бути правдивим”, – сказав Джордж Бібі, колишній керівник відділу аналізу Росії в ЦРУ, який зараз очолює відділ стратегії Інституту відповідального державного управління Квінсі. Але “час став суттєвим недоліком, коли йдеться про українську робочу силу та промисловий потенціал, і це правда, навіть якщо Захід продовжить свою підтримку. Чим довше це триватиме, тим більше нам доведеться поступатися наперед, щоб змусити росіян сісти за стіл переговорів”.
    Переорієнтація на оборону може дати Україні час, необхідний для того, щоб врешті-решт змусити Путіна піти на прийнятний компроміс. “Дуже ймовірно, що перехід до оборонної позиції дозволить українцям зберегти ресурси і зробить майбутній прогрес Росії малоймовірним”, – сказав Ентоні Пфафф, експерт з розвідки Військового коледжу армії США, який є співавтором дослідження, що передбачило вторгнення Путіна в Україну за кілька років до того, як це сталося.

    Європейський дипломат, що базується у Вашингтоні, заявив, що Європейський Союз також підвищує загрозу прискорення членства України в НАТО, щоб “поставити українців у найкращу ситуацію для переговорів” з Москвою.

    Це дуже болюча тема для Путіна, який, як вважається, найбільше зацікавлений у стратегічній угоді з Вашингтоном, за якою Україна не вступить до НАТО. Адміністрація Байдена продовжує публічно стверджувати, що переговори про членство в НАТО не ведуться. “Президент Байден дуже чітко дав зрозуміти, що НАТО буде в майбутньому України”, – сказав Кірбі.
    Переговори між двома військовими залишаються в значній мірі в глухому куті, але Путін, можливо, зараз дає зрозуміти, що він готовий піти на компроміс, якщо йому дозволять зберегти приблизно 20 відсотків української території, яку він частково контролює на сході країни, повідомила минулого тижня газета “Нью-Йорк Таймс”. На прохання прокоментувати це повідомлення речник адміністрації відповів: “Мені нічого не відомо про будь-які домовленості щодо утримання частини території України: “Я не знаю про жодні серйозні дискусії на даний момент”.
    Це не єдиний великий фронт, на якому Байден намагається покласти край війні – і уникнути поганих заголовків у рік виборів. На Близькому Сході адміністрація здійснює шалену серію дипломатичних візитів до Ізраїлю – останній з них відбувся минулого тижня – міністра оборони Ллойда Остіна і голови Об’єднаного комітету начальників штабів генерала К.К. Брауна, щоб не допустити, щоб ізраїльтяни спричинили ще більшу гуманітарну катастрофу в Газі і переросли в ширшу війну проти “Хезболли”, яка стає реальною можливістю і може охопити весь регіон. Опитування показують, що попередня обіцянка Байдена про необмежену підтримку відплати Ізраїлю коштує йому підтримки, особливо серед його прогресивного демократичного електорату.

    “Ми не хочемо бачити другий фронт” проти Хезболли, – сказав Кірбі.

    Очікується, що зовнішня політика не відіграватиме великої ролі в кампанії 2024 року – особливо з огляду на те, що інфляція зросла в перші два роки президентства Байдена, а економісти минулого року прогнозували рецесію. Опитування показують, що економіка США, як і раніше, буде головним питанням, і в новому меморандумі йдеться про те, що центральною темою кампанії Байдена буде “захист американської демократії”. Але оскільки інфляція швидко відступає – з більш ніж 9,1% рік тому вона знизилася до рівня, близького до цільового показника Федерального резерву в 2%, – а економіка наближається до дуже незвичайної “м’якої посадки”, розрахунок того, що може вплинути на голосування в 2024 році, може змінюватися, вважає Брюс Джентельсон, дослідник президентства в Університеті Дьюка. Байден все ще страждає від низького рейтингу схвалення, який Gallup назвав “найгіршим з усіх сучасних президентів, які ведуть важку передвиборчу кампанію” – і його управління зовнішніми справами загалом та Ізраїлем і Україною зокрема нещодавно стали факторами цієї оцінки.

    Як наслідок, примноження криз за кордоном може поставити президента під загрозу в кабінці для голосування, каже Джентельсон, колишній радник віце-президента Альберта Гора. “Часто трапляється так, що виборці дивляться на те, як ви проводите зовнішню політику. Їх не цікавлять проблеми як такі, але вони хочуть бачити лідерство”.

    Трамп, провідний республіканський претендент, вже експлуатує сприйняття того, що події за кордоном виходять з-під контролю. У притаманній йому нахабній манері колишній президент процитував дедалі авторитарнішого прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана (Трамп назвав його “дуже шанованим”), симпатика Путіна, який сказав, що Трамп “є людиною, яка може врятувати західний світ”.

    Два тижні тому Трамп вихваляв Орбана в Університеті штату Нью-Гемпшир, заявивши натовпу: “[Орбан] сказав, що все було б зовсім інакше, і що Росія … не вторглася б в Україну. Якби президентом був Трамп, росіяни не змогли б цього зробити, цього б не сталося. … І знаєте, чого б ще не сталося? Нападу на Ізраїль не було б”.

    Голова Національного комітету Демократичної партії Хайме Гаррісон (Jaime Harrison), якого попросили відреагувати на цю заяву та інші нещодавні висловлювання Трампа, в тому числі й на те, в якому він прихильно процитував Путіна, заявив в інтерв’ю журналу POLITICO: “Перед виборцями постане очевидний факт: нападу на Ізраїль не буде: “На цих виборах виборці постануть перед чітким вибором між сильним лідерством президента Байдена на світовій арені, включаючи його роботу з об’єднання наших союзників і захисту демократії в країні та за кордоном, і послужним списком Дональда Трампа, який вихваляє диктаторів і терористів. Американці хочуть президента, якому вони можуть довіряти, а не нестабільного екстреміста – і саме тому вони знову відкинуть Дональда Трампа в листопаді наступного року”.

    Тим не менш, Байден стикається з політичною небезпекою, якщо війна закінчиться погано для українців. Навіть якщо республіканці в Конгресі несуть основну відповідальність за затримку військової допомоги, це не дуже допоможе Байдену в політичному плані, якщо Путін почне відновлювати перевагу на полі бою в наступному році, після майже 100 мільярдів доларів, які Байден вже вклав у зупинку Росії. Протягом більшої частини конфлікту критики Республіканської партії звинувачували Байдена в тому, що він не поспішає озброювати українців найсучаснішим озброєнням, таким як бойові танки M1A1 Abrams, високоточна артилерія дальнього радіусу дії та винищувачі F-16. В інтерв’ю в липні сам Зеленський сказав, що затримки “дали Росії час замінувати всі наші землі і побудувати кілька ліній оборони”. Криза, що триває в Україні, також воскрешає стару критику Трампа на адресу НАТО і європейців, які недостатньо витрачають кошти. Згідно з доповіддю НАТО, опублікованою на початку цього року, найбільші європейські економіки не досягли спільної мети – витрачати на оборону 2 відсотки економічного виробництва.

    Путіну можуть ще більше допомогти в Європі нещодавні перемоги на виборах його ультраправих симпатиків, в тому числі Роберта Фіцо в Словаччині і Герта Вілдерса в Нідерландах, які можуть приєднатися до Орбана і заблокувати запропонований пакет допомоги на суму 50 мільярдів євро (54,9 мільярда доларів США).
    Самі українці беруть участь у публічних дебатах про те, як довго вони зможуть протистояти Путіну. В умовах, коли в Україні закінчуються війська і зброя, відмова Зеленського розглядати будь-які нові переговори з Москвою виглядає все більш і більш політично неспроможною всередині країни. Український президент, який прагне призвати ще півмільйона військовослужбовців, стикається зі зростаючою внутрішньою опозицією з боку свого головнокомандувача генерала Валерія Залужного та мера Києва Віталія Кличка.

    Високопоставлений представник адміністрації Байдена сказав журналу POLITICO, що всі ці фактори – опір у Конгресі і внутрішня політика України – відіграють важливу роль у нових дискусіях з Києвом про передислокацію на оборонну позицію. “Інша непередбачувана карта – це те, наскільки важливим фактором буде погода. Коли вони вирішать, як вони збираються позиціонувати себе протягом наступних двох-трьох місяців, буде фізично важче діяти і переходити в наступ”.

    Одна з проблем, звичайно, полягає в тому, що Путін дуже добре розуміє ці ставки – особливо з огляду на стрімке зростання рейтингу Трампа, який припускає, що він швидко укладе угоду з Росією щодо України і накаже США вийти з НАТО або, принаймні, знизити статус НАТО. У військовому плані найбільше занепокоєння може викликати те, що Путін може перейти в наступ навесні за потужної повітряної підтримки, якої він досі уникав, але може розгорнути, коли в Україні закінчаться оборонні ракети. З політичної точки зору, занепокоєння викликає те, що Путін не піде на переговори, доки не побачить, хто буде наступним президентом США.

    Наприкінці вересня Сергій Шойгу, міністр оборони Росії, заявив, що росіяни мають “план дій до 2025 року”, а наступного місяця Путін заявив, що Україні залишилося “тиждень життя”, якщо поставки зброї із західних країн припиняться.

    Зрештою, сказав Кірбі, саме Путін повинен зробити перший крок – а російський президент досі не зробив нічого подібного. “Хоча ми всі хотіли б, щоб ця війна закінчилася негайно”, – сказав Кірбі, Путін “не виявив жодних ознак того, що він готовий вступити в переговори в дусі доброї волі”.