Питання демобілізації в Україні залишається одним із найбільш чутливих і водночас очікуваних серед військовослужбовців, однак його практична реалізація напряму залежить від можливостей держави підтримувати належний рівень боєздатності Збройних сил. Про це заявив Головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський в інтерв’ю телеканалу ТСН, коментуючи перспективи запровадження механізмів поетапного звільнення військових зі служби.
За його словами, будь-яка реформа, яка стосується демобілізації, повинна бути максимально виваженою та прорахованою, адже вона безпосередньо впливає на стійкість обороноздатності країни в умовах повномасштабної війни. Сирський наголосив, що головним ризиком у цьому процесі є можливість одночасного виходу зі служби значної кількості досвідчених військовослужбовців, які мають критично важливий бойовий досвід і навички, що формувалися протягом багатьох років війни. У такому випадку, за його словами, виникає потреба оперативної та якісної заміни цих людей новими військовими, що напряму залежить від темпів і обсягів мобілізації.
Головнокомандувач підкреслив, що реформування системи військової служби не може відбуватися відірвано від реалій фронту та ресурсних можливостей держави. Він зазначив, що будь-які зміни мають враховувати не лише соціальні очікування військових і суспільства, а й реальний баланс сил, який дозволяє утримувати оборону на всіх напрямках. Саме тому, за його словами, ключовим елементом є збереження стабільного рівня комплектування підрозділів, які несуть службу на передовій.
Сирський також звернув увагу на те, що важливою складовою цієї реформи є питання соціальної справедливості щодо військовослужбовців, які вже тривалий час перебувають на службі, зокрема з перших років повномасштабної війни. За його словами, відповідні пропозиції щодо окремих механізмів демобілізації вже опрацьовуються на рівні військового керівництва та профільних структур, однак остаточне рішення залежатиме від комплексної оцінки ситуації на фронті та в тилу.
Водночас він наголосив, що головним обмежувальним фактором залишається мобілізаційний ресурс держави. Йдеться про здатність країни забезпечити достатню кількість підготовленого особового складу для заміни тих військових, які можуть бути звільнені зі служби. За словами Сирського, саме тут виникає ключова рівновага: чим більше військових потенційно можуть бути демобілізовані, тим більшим має бути обсяг нової мобілізації, щоб не допустити ослаблення оборонних позицій.
Головнокомандувач підкреслив, що в нинішніх умовах це питання є не лише військовим, а й стратегічним, оскільки безпосередньо впливає на здатність держави продовжувати оборонні дії та утримувати фронт. Він додав, що у процесі планування враховуються всі можливі сценарії, включно з довготривалими обмеженнями у людських ресурсах, які є характерними для війни високої інтенсивності.
Окремо в Міністерстві оборони України раніше повідомляли, що за дорученням керівництва держави розглядається можливість поетапної демобілізації військовослужбовців, які перебувають на службі з 2014 року, а також з моменту початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Передбачається, що цей процес може бути розтягнутий у часі та реалізовуватиметься поступово, щоб уникнути різкого зниження чисельності бойових підрозділів.
Також у відомстві зазначали, що військовослужбовці, які не мають визначеного строку завершення служби, зможуть укладати нові контракти терміном на 24 місяці. При цьому у разі старту офіційного механізму демобілізації відповідні рішення матимуть пріоритет над контрактними умовами, що дозволить узгодити правову базу з реальними процесами у війську.
Окремо наголошується, що Генеральний штаб ЗСУ визначатиме черговість звільнення військових, орієнтуючись на тривалість служби, участь у бойових діях та рівень бойового досвіду. Крім того, планується впровадження спеціального цифрового інструмента, який у форматі умовного «калькулятора демобілізації» дозволятиме військовослужбовцям орієнтовно розрахувати можливі строки їхнього звільнення зі служби, хоча ці дані не матимуть юридично зобов’язального характеру, а слугуватимуть лише індикативною інформацією.
У військовому керівництві підкреслюють, що остаточна модель демобілізації має бути збалансованою і не повинна створювати ризиків для обороноздатності країни, оскільки в умовах триваючої війни будь-яке різке скорочення особового складу може призвести до ускладнення ситуації на фронті та зниження стійкості оборони.
