Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році світовий спорт відреагував безпрецедентно жорстко — Росію та Білорусь було відсторонено від міжнародних змагань майже всіма ключовими організаціями. Водночас уже з 2023 року почався поступовий процес послаблення обмежень, який у подальші роки переріс у часткове або повне повернення спортсменів цих країн до міжнародної арени.
Спершу рішення були максимально жорсткими. У лютому–березні 2022 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) рекомендував не допускати російських і білоруських спортсменів до стартів, а Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) повністю усунув їх від Паралімпіади-2022. Восени того ж року було призупинено членство національних паралімпійських комітетів обох країн.
Однак уже у 2023 році почалася зміна підходів. МПК дозволив участь спортсменів у нейтральному статусі, а МОК почав допускати окремих атлетів до Олімпіади-2024, також без національної символіки.
У 2025 році тенденція до пом’якшення посилилася. МПК відновив членство національних комітетів Росії та Білорусі, а МОК заговорив про послаблення обмежень на молодіжному рівні. Це фактично стало сигналом для міжнародних федерацій.
Уже наприкінці 2025 року почалося масове повернення спортсменів під національними прапорами в окремих видах спорту, зокрема у кікбоксингу, дзюдо, самбо, шахах та фехтуванні на юнацькому рівні.
У 2026 році процес набув ще ширших масштабів: федерації одна за одною знімали або частково скасовували санкції. Росія та Білорусь повернулися до участі у тхеквондо, водних видах спорту на юнацькому рівні, гандболі, боротьбі, гімнастиці, муай-тай та інших дисциплінах. У деяких випадках допуск уже відбувається під власною символікою.
Загалом, за останні два роки російські спортсмени повернулися до міжнародних змагань у щонайменше 10 видах спорту на дорослому рівні та ще більшій кількості — на молодіжному. Для Білорусі процес відновлення участі відбувається швидше, оскільки частина рішень ухвалюється централізовано через МОК.
Водночас не всі федерації підтримують таку політику. Зокрема, частина міжнародних організацій у легкій атлетиці та тенісі продовжують зберігати обмеження.
Як зазначають експерти, ключовою тенденцією стало поступове повернення Росії у спорт через рішення міжнародних федерацій, а не через єдину політику МОК. Це створює фрагментовану систему, де правила відрізняються залежно від виду спорту.
На цьому тлі в Україні та окремих країнах Європи намагаються впливати на приймаючі сторони турнірів, щоб обмежувати участь російських спортсменів навіть у нейтральному статусі.
Попри офіційні заяви про санкції, фактична тенденція свідчить про поступове розширення участі спортсменів з Росії та Білорусі в міжнародному спорті. Це стосується як дорослих, так і молодіжних змагань, а в окремих випадках — вже і виступів під національною символікою.
У підсумку, як зазначають аналітики спортивної політики, процес повернення вже набув системного характеру і залежить не стільки від глобальних рішень, скільки від політики окремих федерацій та країн-господарів турнірів.
