Між Францією та Сполученими Штатами спалахнув публічний дипломатичний конфлікт через переобрання Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини Фолькера Тюрка. Після того як Вашингтон виступив проти продовження його повноважень, французьке представництво при ООН заявило, що США більше не можуть вважатися «маяком прав людини», а їхню позицію світ нібито більше не сприймає як авторитетну.
Різка заява з’явилася після голосування Генеральної Асамблеї ООН, яка схвалила призначення Фолькера Тюрка на другий чотирирічний термін. Кандидатуру австрійського дипломата підтримали 144 держави, десять проголосували проти, ще 13 утрималися. Таким чином, попри заперечення США, Росії та Ізраїлю, Тюрк отримав переконливу підтримку більшості членів організації.
Постійне представництво Франції при ООН у Женеві після голосування опублікувало надзвичайно гостру відповідь на критику з боку Вашингтона.
«США колись були маяком прав людини. Більше ні. Сьогодні вони стоять поруч із Північною Кореєю, Нікарагуа, Малі та Росією — ізольовані. І світ їх більше не слухає», — заявили французькі дипломати.
Подібна риторика є нетиповою для публічного спілкування між двома давніми союзниками по НАТО. Франція та США регулярно мають розбіжності щодо міжнародної політики, однак прямі заяви про те, що Вашингтон втратив статус захисника прав людини та опинився в міжнародній ізоляції, свідчать про особливо високий рівень напруження.
Безпосереднім приводом для суперечки стало рішення Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша запропонувати Фолькера Тюрка на ще один повний термін. Нинішні повноваження дипломата завершуються восени 2026 року, а новий мандат дозволить йому залишатися на посаді ще чотири роки.
Вашингтон виступив проти такого рішення як із процедурних, так і з політичних причин. Американська делегація спочатку намагалася домогтися відкладення голосування. США стверджували, що питання розглядають поспіхом, без належної прозорості та широкого обговорення кандидатури.
Американські дипломати також заявили, що система ООН із захисту прав людини нібито втрачала довіру протягом десятиліть. За їхньою оцінкою, керівництво Тюрка не змогло виправити ситуацію, а рішення продовжити його повноваження ще більше підірвало авторитет інституції.
Представник США з питань управління та реформування ООН Джефф Бартос розкритикував як саму кандидатуру, так і спосіб її висунення. Вашингтон попередив, що після голосування може переглянути свою участь у роботі правозахисної системи ООН та її фінансування.
Росія висунула альтернативну пропозицію — продовжити повноваження Тюрка лише до кінця 2026 року. Москва пояснювала це тим, що Антоніу Гутерреш незабаром має залишити посаду генерального секретаря, тому вибір Верховного комісара на наступні чотири роки нібито повинен здійснювати вже його наступник.
Ця пропозиція не отримала достатньої підтримки. Генеральна Асамблея також відмовилася відкладати голосування на вимогу американської делегації. У підсумку держави-члени схвалили повний чотирирічний мандат Тюрка.
Ізраїль також виступав проти переобрання Верховного комісара. Ізраїльська влада неодноразово звинувачувала Тюрка та загалом правозахисні структури ООН у необ’єктивному ставленні до держави, надмірній увазі до дій ізраїльської армії та недостатньому засудженні злочинів, скоєних бойовиками ХАМАС 7 жовтня 2023 року.
Тюрк, зі свого боку, критикував воєнні дії Ізраїлю у секторі Гази, говорив про масові жертви серед цивільного населення та закликав забезпечити дотримання міжнародного гуманітарного права. Через це його кандидатура стала одним із найбільш суперечливих кадрових питань в ООН.
Водночас Верховний комісар послідовно засуджував російське повномасштабне вторгнення в Україну. Його офіс документував загибель цивільних, удари по житлових будинках, катування, незаконні затримання, депортації та атаки на українську енергетичну інфраструктуру.
У лютому 2026 року Тюрк окремо заявляв, що російські удари по енергетичних об’єктах позбавляють українців тепла, води та електроенергії в умовах важкої зими. Він наголошував, що подібні атаки завдають безпосередньої шкоди цивільному населенню та можуть порушувати норми міжнародного права.
Саме критика дій одразу кількох впливових держав зробила Тюрка одночасно популярним серед частини країн і вкрай незручним для інших. Його прихильники стверджують, що Верховний комісар з прав людини повинен публічно реагувати на порушення незалежно від того, яка держава їх скоює.
Критики ж звинувачують посадовця у вибірковості. Організація UN Watch заявляла, що Тюрк недостатньо жорстко реагує на порушення у Китаї, КНДР, Кубі, Алжирі, Катарі та низці інших держав. Її виконавчий директор Гілель Ноєр вважає, що Верховний комісар іноді керується політичними міркуваннями та уникає конфронтації з окремими впливовими режимами.
Водночас підтримка Тюрка в Генеральній Асамблеї виявилася значною. Його переобрання підтримали країни Європейського Союзу, багато держав Африки та Латинської Америки, а також Китай. Прихильники дипломата наголошували на його професійному досвіді, незалежності та готовності порушувати незручні для урядів питання.
Фолькер Тюрк є австрійським юристом і дипломатом, який протягом десятиліть працює у структурах ООН. До призначення Верховним комісаром він обіймав керівні посади в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців, працював у гарячих точках та був заступником генерального секретаря з питань політики.
Посаду Верховного комісара ООН з прав людини створили у 1993 році. Тюрк може стати першим її очільником, який відпрацює два повні чотирирічні терміни. Це додало голосуванню символічного значення та посилило дискусію про те, наскільки незалежним має бути головний правозахисний посадовець ООН.
Окремим джерелом конфлікту між Тюрком і Вашингтоном стала внутрішня політика США. Верховний комісар раніше висловлював занепокоєння через зміни у ставленні американської влади до мігрантів, боротьби з дискримінацією, гендерної рівності, незалежності медіа та міжнародних правозахисних інституцій.
Він говорив про «фундаментальний зсув» у Сполучених Штатах і попереджав, що згортання програм рівності та тиск на державні й медійні інституції можуть мати глобальні наслідки. Тюрк також критикував зменшення американського фінансування правозахисних і гуманітарних організацій.
Саме на цьому тлі голосування переросло у значно ширшу суперечку про роль США у світовій правозахисній системі. Французька заява фактично поставила під сумнів моральне лідерство Вашингтона, яке протягом десятиліть було одним із центральних елементів американської зовнішньої політики.
Водночас твердження Парижа про повну ізоляцію США є політичною оцінкою, а не нейтральним висновком. Проти Тюрка проголосували десять держав, тоді як ще 13 утрималися. Крім того, частина критики стосувалася не лише його діяльності, а й непрозорої процедури висунення кандидатури Гутеррешем.
Попри це, результат голосування став очевидною дипломатичною поразкою Вашингтона: 144 держави відхилили його заперечення та підтримали продовження повноважень Верховного комісара.
Публічна перепалка також продемонструвала поглиблення розбіжностей усередині західного табору. Франція наполягає на збереженні сильної багатосторонньої правозахисної системи, тоді як США дедалі жорсткіше критикують міжнародні інституції, звинувачуючи їх у політичній упередженості та неефективності.
Поки що невідомо, чи матиме конфлікт практичні наслідки для американського фінансування структур ООН. Однак заява Франції вже стала одним із найбільш різких публічних випадів європейського союзника проти Вашингтона за останній час.
Фолькер Тюрк, попри спротив США, Росії та Ізраїлю, залишиться на чолі правозахисного офісу ООН ще на чотири роки. А голосування, яке мало бути кадровим рішенням, перетворилося на показовий спір про те, хто сьогодні має право претендувати на роль світового захисника прав людини.
