Президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що Україна зараз перебуває у найбільш сильній військовій позиції з початку повномасштабного вторгнення Росії. Про це він сказав в інтерв’ю швейцарському виданню NZZ, коментуючи перебіг війни, співвідношення втрат сторін та загальні стратегічні тенденції на фронті.
За словами Стубба, війну можна умовно поділити на три етапи: перший рік став періодом виживання для України, наступні роки — етапом стійкості, а нинішній період він описує як фазу «математичної війни», у якій вирішальними стають ресурси, темпи втрат, здатність до мобілізації та промислове виробництво озброєнь.
Одним із ключових аргументів він назвав співвідношення втрат і поповнення армій. Стубб стверджує, що щомісячні втрати російської сторони можуть сягати приблизно 35 тисяч осіб убитими та пораненими, тоді як Росія, за його оцінками, здатна вербувати близько 27 тисяч нових військових щомісяця. На його думку, це створює довгостроковий дефіцит людського ресурсу для російської армії.
Окремо він звернув увагу на зміну співвідношення втрат на полі бою. Якщо раніше, за його словами, воно становило приблизно 1 до 3 на користь України, то зараз може досягати 1 до 8. Стубб пов’язує це з трансформацією характеру бойових дій і зростаючою роллю технологій, які мінімізують прямі зіткнення піхоти та підсилюють значення дистанційного ураження.
Ще одним важливим фактором президент Фінляндії назвав домінування безпілотних систем та ракетного озброєння. За його словами, до 95% втрат на фронті сьогодні спричинені саме ударами дронів і ракет, тоді як класичні бойові зіткнення «на короткій дистанції» поступово скорочуються. Це, на його думку, означає фундаментальну зміну самої природи сучасної війни.
Стубб також описав ситуацію на окремих ділянках фронту як формування так званих «зон смерті» завширшки 20–40 кілометрів, де виживання для будь-яких підрозділів є вкрай низьким. Він зазначив, що в таких зонах російські сили часто використовують малі групи штурму, тоді як українська армія застосовує інші тактичні підходи, зосереджені на дистанційному ураженні.
Ще одним аргументом він назвав зростання ролі дронових і ракетних атак у глибині територій. За його словами, у березні Україна вперше змогла завдати більшої кількості ударів по території Росії, ніж російська система ППО змогла перехопити. Він також наголосив на масштабному розвитку українського виробництва безпілотників, яке, за прогнозами, може сягнути до 10 мільйонів одиниць на рік.
Окремо Стубб звернув увагу на зміну оперативної ситуації на фронті. Він заявив, що у квітні Україна вперше за тривалий час змогла повернути більше територій, ніж втратила, що може свідчити про поступову зміну балансу сил у локальних операціях.
Водночас він зазначив, що Росія стикається не лише з військовими, а й із внутрішніми обмеженнями, включно з економічним тиском, інформаційним контролем та обмеженням доступу населення до зовнішніх джерел інформації. За його словами, це впливає на суспільні настрої, і значна частина російського населення, за його оцінкою, не підтримує війну.
Окремо президент Фінляндії прокоментував безпекові ризики для Європи після завершення війни. Він висловив скепсис щодо можливості прямого військового тестування статті 5 НАТО з боку Росії, аргументуючи це тим, що Кремль не зміг досягти своїх цілей в Україні навіть за кілька років повномасштабної війни.
Водночас він визнав, що Росія може продовжувати використовувати гібридні методи впливу, включно з кібератаками та диверсіями, однак не прогнозує прямої військової ескалації проти Альянсу. Стубб закликав суспільства Європи зберігати спокій і орієнтуватися на дані розвідок, які, за його словами, не свідчать про підготовку Росії до великої війни проти НАТО.
Окремий блок заяв стосувався можливих переговорів із Росією. Стубб наголосив, що діалог можливий лише тоді, коли Москва перебуває у слабшій позиції, і що такі процеси мають відбуватися у координації зі США. Водночас він підкреслив, що Європа повинна активніше формувати власну зовнішньополітичну лінію.
Він запропонував поетапну модель потенційних переговорів: спершу на рівні Європейського Союзу, далі у форматі E3 за участі Франції, Німеччини та Великої Британії, і лише потім — розширені міжнародні майданчики. За його словами, це дозволило б Європі діяти більш узгоджено та впевнено у відносинах із Росією.
Таким чином, заяви Стубба фактично окреслюють бачення війни як затяжного технологічного та ресурсного протистояння, у якому, на його думку, Україна поступово зміцнює свої позиції завдяки поєднанню людського ресурсу, міжнародної підтримки та розвитку сучасних оборонних технологій.
