Під час нещодавнього раунду переговорів між США та Іраном Вашингтон висунув вимогу щодо запровадження тривалого, орієнтовно 20-річного мораторію на збагачення урану, а також вивезення вже накопичених запасів ядерного матеріалу з території Ірану. Про це повідомляє Axios із посиланням на джерела, обізнані з перебігом перемовин.
За даними видання, саме ця позиція стала ключовою точкою розбіжностей, яка фактично заблокувала досягнення попередньої домовленості.
Американська сторона, за інформацією джерел, наполягала на довгостроковому заморожуванні програм зі збагачення урану в Ірані, а також на повному вивезенні вже збагаченого урану за межі країни. Такий підхід, як зазначається, мав на меті мінімізувати будь-які потенційні ризики військового використання ядерної програми.
Іран, своєю чергою, відмовився від ідеї повного вивезення матеріалів і запропонував альтернативний варіант — зниження рівня збагачення під міжнародним контролем. Тегеран також заявив про готовність до обмежень, але лише на значно коротший термін, який джерела описують як «однозначний» (тобто менш ніж 10 років).
Саме різниця в підходах до тривалості обмежень і контролю за ядерними матеріалами стала головним каменем спотикання.
Іранська ядерна програма протягом останніх десятиліть залишається одним із ключових факторів напруженості у відносинах між Тегераном і Заходом.
У 2015 році було укладено Спільний всеосяжний план дій (JCPOA) між Іраном та групою світових держав (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Китай і Росія), який передбачав обмеження ядерної програми Ірану в обмін на зняття санкцій.
Однак у 2018 році США в односторонньому порядку вийшли з угоди та відновили санкції проти Ірану. Після цього Тегеран поступово почав скорочувати свої зобов’язання за домовленістю, зокрема збільшуючи рівень збагачення урану та обсяги накопичених матеріалів.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) неодноразово повідомляло про зростання рівня збагачення урану в Ірані, що викликало занепокоєння щодо можливого наближення до потенційного військового використання ядерної програми, хоча Іран офіційно заперечує такі наміри.
За оцінками експертів з нерозповсюдження ядерної зброї, вимога про довгостроковий мораторій на збагачення урану фактично означала б суттєве обмеження стратегічних можливостей Ірану у ядерній сфері.
Водночас вимога про вивезення вже накопиченого збагаченого урану є ще більш жорсткою, оскільки позбавляє країну потенційного «ядерного резерву» навіть у цивільних програмах.
Іранська позиція про «розведення» матеріалів під міжнародним контролем відповідає логіці часткового збереження ядерної інфраструктури, але зі зниженим ризиком військового використання.
Після зриву домовленостей подальші перспективи відновлення угоди залишаються невизначеними. Подібні переговори вже неодноразово проходили цикли загострення та пауз, однак ключові суперечності — рівень збагачення, контроль і санкційний режим — досі не вдалося вирішити.
Раніше подібні дипломатичні кризи вже впливали на ринки енергоресурсів і загальну геополітичну напругу в регіоні Близького Сходу.
