Сполучені Штати Америки вперше в сучасній історії вийшли на перше місце у світі за обсягами експорту нафти, обігнавши традиційних лідерів ринку — Саудівську Аравію та Російську Федерацію. Про це повідомляє Reuters із посиланням на дані аналітичної компанії Vortexa та власні розрахунки щодо глобальних енергетичних потоків.
Згідно з оприлюдненою статистикою, у травні Сполучені Штати експортували приблизно 10,5 мільйона барелів нафти на добу. Це дозволило їм впевнено закріпитися на першій позиції серед світових експортерів. Для порівняння, Росія за той самий період експортувала близько 7 мільйонів барелів на добу, тоді як Саудівська Аравія — близько 5,9 мільйона барелів.
Аналітики зазначають, що цей результат є безпрецедентним з точки зору глобального енергетичного балансу, оскільки ще кілька десятиліть тому США були одним із найбільших імпортерів нафти у світі та значною мірою залежали від постачання з інших регіонів, насамперед Близького Сходу.
Історично ситуація була кардинально іншою: у 1970-х роках Сполучені Штати пережили енергетичні кризи, зокрема нафтове ембарго ОПЕК у 1973 році, яке суттєво вплинуло на економіку країни. Тоді США розглядалися як одна з найбільш вразливих країн у глобальній системі постачання нафти.
Перелом у ситуації почався у 2010-х роках, коли в США відбувся стрімкий розвиток технологій видобутку сланцевої нафти та газу. Завдяки технологіям гідророзриву пласта та горизонтального буріння країна змогла різко наростити внутрішній видобуток, що поступово перетворило її з імпортера на експортера енергоносіїв.
Додатковим важливим фактором стало рішення 2015 року про скасування багаторічної заборони на експорт сирої нафти, яка діяла близько 40 років і була запроваджена після нафтових криз 1970-х. Це відкрило для американських компаній можливість повноцінно виходити на світові ринки та конкурувати з традиційними нафтовими державами.
Поступове нарощування експорту також підтримувалося розвитком інфраструктури: розширенням терміналів для експорту нафти, модернізацією портів на узбережжі Мексиканської затоки та зростанням приватних інвестицій у нафтогазовий сектор. США стали одним із головних центрів глобального нафтового трейдингу, а американська нафта — важливою складовою світових цінових індикаторів.
У матеріалі Reuters також зазначається, що на зміну розподілу сил вплинули геополітичні фактори. Зокрема, скорочення експорту Саудівської Аравії пов’язують із війною в регіоні Перської затоки, зокрема протистоянням з Іраном, що вплинуло на стабільність постачання.
Водночас російський нафтовий експорт зазнає тиску через міжнародні санкції, обмеження доступу до західних ринків, а також коливання попиту з боку ключових покупців в Азії. Додатковим фактором стали удари по енергетичній інфраструктурі та логістичних маршрутах, що ускладнює стабільність постачання та збільшує витрати на транспортування.
Аналітики відзначають, що світовий нафтовий ринок поступово входить у фазу перерозподілу впливу, де традиційні експортери втрачають частину своєї частки, а США зміцнюють позиції як головного постачальника. Це також змінює механізми формування цін на нафту та посилює роль американських компаній у глобальній енергетичній архітектурі.
Окремо звертається увага на те, що структурні зміни в енергетиці США пов’язані не лише з технологічним проривом, але й із довгостроковою державною політикою енергетичної незалежності, яка послідовно реалізується протягом останніх двох десятиліть.
На цьому тлі Росія продовжує втрачати частину своєї традиційної ринкової позиції. Зокрема, повідомляється про зниження стабільності цін на російську нафту марки Urals, яка знову почала торгуватися з дисконтом на ключових ринках, зокрема в Індії, після періоду відносної стабільності.
Також на глобальному ринку фіксується зниження ціни на іранську нафту для китайських покупців, що свідчить про загальне посилення конкуренції серед постачальників та тиск на маржинальність переробних підприємств.
У підсумку, вихід США на перше місце у світовому експорті нафти експерти розглядають як один із найважливіших зсувів у глобальній енергетичній системі за останні десятиліття, який має довгострокові наслідки для ринків, геополітики та енергетичної безпеки у світі.
