Іран оприлюднив розширену версію можливого рамкового меморандуму про взаєморозуміння зі США, який у разі підписання може стати першим кроком до нової великої угоди щодо ядерної програми Тегерана, санкційного режиму та економічної взаємодії між двома країнами. Про це повідомляє Reuters із посиланням на високопоставленого іранського чиновника, обізнаного з ходом переговорів.
За його словами, документ має комплексний характер і охоплює одразу кілька стратегічних напрямків — від питань безпеки в Перській затоці до фінансових механізмів, нафтового експорту та потенційної участі США у післякризовій реконструкції Ірану. При цьому йдеться не про фінальну угоду, а про рамковий меморандум, який має визначити базові принципи та запустити 60-денний період для детальних переговорів щодо остаточного договору.
Одним із ключових елементів проєкту є питання Ормузької протоки — критично важливого маршруту для світових поставок нафти. У версії Тегерана передбачається, що Іран одразу після підписання меморандуму відкриє протоку для всіх комерційних суден без винятку. Натомість США мають поступово зняти військово-морські обмеження та обмеження, пов’язані з іранськими портами. За попереднім планом, процес згортання блокад може тривати до 30 днів, після чого сторони мають перейти до нормалізації морської торгівлі в регіоні.
Фінансово-економічна частина потенційної угоди є ще масштабнішою. Іран наполягає, що до моменту укладення фінальної угоди США мають утримуватися від запровадження нових санкцій. Після досягнення остаточного компромісу всі американські та частина санкцій ООН щодо Ірану мають бути поетапно скасовані відповідно до узгодженого графіка. Окремо передбачається тимчасове послаблення нафтових санкцій, що дозволило б Ірану відновити повноцінний експорт нафти та отримання валютної виручки.
Крім того, у проєкті згадується можливість розмороження іранських активів у розмірі близько 25 мільярдів доларів. За даними іранської сторони, йдеться про використання різних фінансових інструментів, включно з прямими переказами, кредитними лініями та участю регіональних партнерів у забезпеченні транзакцій. Такий крок розглядається Тегераном як важливий елемент економічної стабілізації країни після років санкційного тиску.
Ще одним пунктом потенційної угоди є питання міжнародної реконструкції Ірану. У Тегерані стверджують, що США разом із союзниками у регіоні можуть долучитися до розробки масштабного плану відновлення інфраструктури та економіки країни. Такий план, за задумом сторін, має бути узгоджений протягом 60 днів після підписання меморандуму і стати частиною ширшого процесу нормалізації відносин.
Найбільш чутливою залишається ядерна частина переговорів. Іран заявляє про готовність остаточно відмовитися від розробки та придбання ядерної зброї. Водночас у перехідний період країна має зберегти чинний статус своєї ядерної програми, утримуючись від подальшого розширення збагачення урану та будівництва нових об’єктів.
Окремо обговорюється питання поводження з уже накопиченими запасами високозбагаченого урану. За іранською версією, можливе їхнє розбавлення на території країни під міжнародним контролем, без вивезення за кордон. Усі деталі ядерного блоку мають бути винесені на окремий раунд переговорів у межах 60-денного періоду, який почнеться після підписання рамкового документа.
Попри заяви про певний прогрес, невизначеність довкола угоди залишається високою. Напередодні президент США Дональд Трамп заявив, що рамковий документ може бути підписаний уже 14 червня, однак у Міністерстві закордонних справ Ірану фактично спростували фіксовану дату, наголосивши, що переговори тривають і остаточні терміни ще не погоджені.
Таким чином, потенційна угода між США та Іраном залишається складним багаторівневим процесом, у якому переплітаються питання ядерної безпеки, санкційної політики, енергетичних інтересів і регіональної геополітики. Остаточний результат переговорів залежатиме від того, чи зможуть сторони узгодити механізми поступового зняття обмежень і гарантії виконання взятих зобов’язань у довгостроковій перспективі.
