Колишній міністр закордонних справ Польщі, сенатор Ґжеґож Схетина заявив, що США розглядають можливість часткового повернення Росія у глобальну політику. На його думку, головна стратегічна мета Вашингтона полягає в тому, щоб послабити союз Москви з Китаєм і переформатувати баланс сил на світовій арені.
Про це він заявив в ефірі проєкту Slawa.tv «Український фокус. День» на телеканалі «Еспресо», коментуючи нові тенденції у зовнішній політиці США.
За словами Схетини, американська адміністрація прагне показати, що Росія може залишатися гравцем у глобальній політиці, якщо погодиться на певні правила гри. Йдеться не про повноцінне повернення до міжнародної спільноти, а радше про обмежену взаємодію в рамках конкретних інтересів.
«США хочуть продемонструвати, що Росія може бути партнером у визначених питаннях. Це глобальний формат, спрямований на те, щоб відтягнути її від Китаю», — пояснив польський політик.
Водночас він висловив скепсис щодо реалізації такого сценарію. За його словами, співпраця між Москвою та Пекіном за останні роки стала настільки глибокою, що розірвати її буде надзвичайно складно. Росія дедалі більше залежить від Китаю економічно, технологічно та політично, що робить її маневр у бік Заходу малоймовірним.
Експерти також відзначають, що після початку повномасштабної війни проти України Росія значно активізувала співпрацю з Китаєм, зокрема у сфері торгівлі енергоносіями, фінансових розрахунків і технологій. Китай став одним із ключових економічних партнерів Москви, що частково компенсувало втрати від західних санкцій.
На цьому тлі США можуть прагнути хоча б частково зменшити рівень цієї залежності, створивши альтернативні канали взаємодії з Росією. Однак така стратегія викликає серйозні дискусії як серед союзників Вашингтона, так і всередині самих США.
Схетина звернув увагу ще на один важливий аспект — дипломатичні сигнали, які можуть свідчити про зміну підходу. Зокрема, він згадав можливу участь Росії у міжнародних самітах, включно з «Групою двадцяти» — G20.
На його думку, такі кроки можуть бути частиною тестування позиції міжнародної спільноти.
«Американці перевіряють реакцію. Якщо країни G20 чітко заявлять, що Росія не має бути на цих зустрічах, Вашингтон змушений буде це врахувати», — зазначив він.
Водночас польський політик наполягає, що ізоляція Росії має залишатися пріоритетом для міжнародної спільноти. Він підкреслив, що президент РФ Володимир Путін несе повну політичну відповідальність за війну проти України і не повинен повертатися до глобальних політичних процесів.
«Путіна слід відсторонити від світової політики. Він має бути ізольований і розуміти, що є агресором», — наголосив Схетина.
Ця позиція відображає настрої значної частини європейських політиків, які вважають, що будь-які спроби нормалізації відносин із Росією без припинення війни можуть підірвати міжнародне право та створити небезпечний прецедент.
У ширшому контексті дискусія про роль Росії у світі пов’язана з глобальним переформатуванням системи міжнародних відносин. Після 2022 року світ дедалі більше рухається у бік багатополярності, де зростає роль регіональних центрів сили та стратегічних альянсів.
Для США ключовим викликом залишається протистояння з Китаєм, яке охоплює економічну, військову та технологічну сфери. У цьому контексті будь-яке послаблення російсько-китайського партнерства може розглядатися як стратегічна перевага.
Водночас існує ризик, що надмірно прагматичний підхід до Росії може послабити єдність Заходу. Країни Європи, особливо ті, що безпосередньо межують із Росією, значно обережніше ставляться до будь-яких спроб діалогу з Кремлем.
Крім того, питання участі Росії в міжнародних форматах залишається політично чутливим. Після повномасштабного вторгнення багато міжнародних організацій обмежили або припинили співпрацю з Москвою, а її участь у глобальних форумах стала предметом постійних дискусій.
Заява Ґжеґожа Схетини підкреслює складність сучасної геополітичної ситуації. США можуть шукати нові підходи до взаємодії з Росією, однак такі кроки стикаються з серйозними обмеженнями — як через війну в Україні, так і через глибоку інтеграцію Москви з Пекіном.
Подальший розвиток цієї стратегії залежатиме від кількох факторів: динаміки війни, позиції союзників США, а також внутрішньополітичних рішень у самому Вашингтоні. Водночас очевидно, що питання місця Росії у світовій політиці залишатиметься одним із ключових у найближчі роки.
