У Києві фактична вартість перевезення пасажирів у громадському транспорті значно перевищує нинішній тариф. За офіційними даними міської влади, у 2025 році собівартість однієї поїздки в метро становила 43,68 грн, тоді як у наземному транспорті — 23,20 грн. Водночас кияни наразі платять лише 8 грн за проїзд.
Таку різницю пояснюють особливостями розрахунку витрат і різною структурою фінансування транспортних підприємств. У міській адміністрації зазначають, що для метрополітену та наземного транспорту застосовуються різні нормативні підходи, що безпосередньо впливає на підсумкові цифри.
Зокрема, у розрахунках для наземного транспорту використовуються методичні рекомендації щодо формування тарифів на міські перевезення. Водночас частина витрат, пов’язаних із оновленням рухомого складу, не завжди враховується повною мірою. Йдеться про транспорт і інфраструктуру, які були придбані або модернізовані за кошти міського бюджету.
У випадку з метро ситуація інша. Там амортизація — тобто зношення інфраструктури та рухомого складу — повністю включається до собівартості. Більше того, вона розглядається як джерело фінансування майбутніх інвестицій. Саме через це витрати у підземному транспорті виглядають значно вищими.
У 2025 році обсяг амортизації у метрополітені зріс до понад 6 млрд грн, що суттєво більше, ніж роком раніше. Це пов’язано, зокрема, з переоцінкою вартості рухомого складу та інфраструктури. Для наземного транспорту аналогічний показник становив близько 1,7 млрд грн.
У міській владі підкреслюють, що амортизація є ключовим елементом собівартості, оскільки дозволяє планувати оновлення транспорту, ремонт інфраструктури та підтримання системи в робочому стані. Без урахування цих витрат неможливо сформувати реалістичну економічну модель функціонування транспорту.
Водночас різниця між реальними витратами та тарифом покривається за рахунок бюджету міста. Фактично це означає, що значну частину вартості перевезень компенсує громада через податки. Така модель дозволяє утримувати доступні ціни на проїзд, але створює додаткове навантаження на фінанси міста.
Експерти зазначають, що подібна ситуація характерна для більшості великих міст, де громадський транспорт є соціальною послугою. Його головна функція — забезпечити мобільність населення, а не отримання прибутку. Саме тому тарифи часто не відповідають реальній вартості перевезень.
Разом з тим, постійне зростання витрат ставить перед містом питання про баланс між доступністю і фінансовою стійкістю транспортної системи. Збільшення вартості електроенергії, пального, обслуговування та ремонту техніки поступово підвищує загальну собівартість перевезень.
Окремим фактором є зношеність інфраструктури. Метрополітен і наземний транспорт потребують регулярного оновлення, модернізації та капітальних ремонтів. Це потребує значних інвестицій, які також закладаються у фінансові розрахунки.
У міській адміністрації також звернули увагу на альтернативні оцінки вартості перевезень, які іноді з’являються у публічному просторі. Там зазначають, що такі розрахунки можуть базуватися на неповних або незатверджених методиках і не враховувати всі витрати.
На тлі цих даних питання тарифів залишається відкритим. З одного боку, підвищення вартості проїзду могло б зменшити навантаження на бюджет, з іншого — це створить додатковий фінансовий тиск на пасажирів.
Транспортна система Києва працює у складному балансі між економічною реальністю і соціальною функцією. Фактична вартість поїздки вже зараз у кілька разів перевищує тариф, і ця різниця є одним із ключових викликів для міської влади у найближчі роки.
