Російська влада дедалі активніше передає контроль над стратегічними галузями економіки та високих технологій представникам найближчого оточення Володимира Путіна та членам їхніх сімей. Одним із найяскравіших прикладів цієї тенденції став розвиток штучного інтелекту, який Кремль називає одним із ключових напрямів майбутнього розвитку держави. Як повідомляє Bloomberg, центральну роль у цьому процесі сьогодні відіграє молодша донька російського президента Катерина Тихонова.
За даними агентства, Тихонова стала однією з головних фігур російської програми так званого «технологічного суверенітету» — концепції, яку Кремль активно просуває після масштабних західних санкцій та фактичного розриву технологічних зв’язків із багатьма країнами світу. Російська влада декларує прагнення замістити імпортні технології власними розробками та створити незалежну цифрову екосистему, однак дедалі більше проєктів у цій сфері концентруються навколо осіб із найближчого оточення президента.
Катерина Тихонова очолює фонд «Іннопрактика», який вважається одним із ключових інструментів реалізації науково-технологічної політики Кремля. Через цю структуру проходять проєкти у сфері штучного інтелекту, біотехнологій, генетики, безпілотних систем та імпортозаміщення. Фонд активно співпрацює з великими державними корпораціями, університетами та оборонними підприємствами.
Крім того, донька президента керує Інститутом перспективних досліджень штучного інтелекту та інтелектуальних систем Московського державного університету. Саме цей центр відповідає за низку найбільших російських проєктів у сфері ШІ, включно з розвитком потужних обчислювальних систем та суперкомп’ютерів для роботи з алгоритмами штучного інтелекту.
Таким чином, одна з найбільш пріоритетних технологічних сфер сучасної Росії фактично перебуває під контролем члена родини Володимира Путіна. Bloomberg зазначає, що роль Тихонової в російському технологічному секторі суттєво зросла після початку повномасштабної війни проти України та запровадження масштабних санкцій Заходу.
Водночас Катерина Тихонова є далеко не єдиною представницею так званої «нової генерації» російської еліти, яка отримала доступ до стратегічних державних проєктів. Значний вплив також має Ксенія Шойгу — донька секретаря Ради безпеки РФ Сергія Шойгу та колишнього міністра оборони Росії.
За інформацією Bloomberg, Ксенія Шойгу очолює фонд, який координує масштабний державний проєкт із розвитку видобутку та переробки рідкісноземельних металів у Сибіру. Саме ці ресурси мають критичне значення для виробництва сучасної електроніки, акумуляторів, військової техніки, напівпровідників та систем штучного інтелекту.
Аналітики звертають увагу, що останніми роками Кремль дедалі активніше залучає до управління великими державними активами дітей високопосадовців. Ключові позиції у державних корпораціях, технологічних компаніях та інвестиційних структурах займають представники родин Сергія Кирієнка, Миколи Патрушева, Сергія Шойгу та інших впливових чиновників.
Серед найбільш відомих прикладів називають Володимира Кирієнка — сина першого заступника керівника адміністрації президента РФ Сергія Кирієнка. Він очолює найбільший російський інтернет-холдинг VK, який Кремль розглядає як альтернативу західним цифровим платформам. Водночас компанія залишається збитковою вже шостий рік поспіль, незважаючи на державну підтримку та фактичне домінування на внутрішньому ринку.
Старший науковий співробітник Центру нових євразійських стратегій Микола Петров зазначає, що Кремль поступово формує нову модель управління країною, в якій доступ до стратегічних ресурсів та фінансових потоків отримують не професійні менеджери чи незалежні експерти, а представники вузького кола наближених сімей.
На його думку, головне завдання такої системи полягає не лише в управлінні економікою, а й у забезпеченні політичної лояльності та збереженні контролю над найважливішими активами держави.
Політолог Катерина Шульман також звертає увагу на те, що вплив дітей російської еліти безпосередньо залежить від політичної ваги їхніх батьків. Вона нагадує, що російська історія неодноразово демонструвала приклади швидкої втрати впливу після зміни політичної кон’юнктури.
Попри масштабні амбіції Кремля щодо розвитку штучного інтелекту, експерти сумніваються, що Росія зможе швидко скоротити технологічне відставання від США, Китаю та провідних країн Європи. Західні санкції обмежують доступ до сучасних чипів, програмного забезпечення та високопродуктивного обладнання, без якого створення конкурентоспроможних систем ШІ стає значно складнішим.
Однак Кремль продовжує вкладати значні ресурси у цей напрямок, розглядаючи штучний інтелект як один із ключових інструментів майбутньої економічної та військової конкуренції. І дедалі більше ознак свідчить про те, що контроль над цією сферою концентрується в руках родинного та політичного оточення Володимира Путіна.
Навіть одна з найперспективніших технологій XXI століття в Росії поступово перетворюється на елемент системи, де стратегічні рішення та фінансові потоки контролюються вузьким колом наближених до Кремля сімей.
