Російська Федерація звернулася до Міжнародної морської організації (IMO) зі скаргою на атаки по танкерах так званого “тіньового флоту”, який використовується для транспортування нафти та скрапленого газу в обхід міжнародних санкцій. У відповідь Україна заявила, що ці судна не можуть розглядатися виключно як звичайні комерційні об’єкти, оскільки вони відіграють важливу роль у фінансуванні російських воєнних дій. Про це повідомляє Financial Times.
Як пише видання, на початку червня Москва подала до IMO офіційне звернення, у якому звинуватила Україну у нібито “терористичних атаках” на морське судноплавство. У документі йшлося про інцидент у березні, коли в Середземному морі було атаковано російський танкер Arctic Metagaz, що використовувався для перевезення зрідженого природного газу. Російська сторона заявила, що такі дії становлять загрозу міжнародній морській безпеці та порушують норми морського права, намагаючись представити ці інциденти як напад на цивільну інфраструктуру.
Україна 26 червня направила до IMO власний офіційний лист у відповідь. У ньому віце-прем’єр-міністр Олексій Кулеба наголосив, що підхід Росії до трактування “тіньового флоту” як виключно комерційного є спрощеним і не відображає реальної ситуації. За його словами, йдеться про мережу суден, яка забезпечує критично важливі доходи російського бюджету, а отже прямо чи опосередковано сприяє продовженню війни проти України. У Києві підкреслюють, що такі танкери виконують не лише економічну, а й стратегічну функцію, дозволяючи Росії обходити санкції та зберігати експортні потоки енергоресурсів.
Українська сторона фактично ставить під сумнів саму правову категоризацію цих суден як суто цивільних, аргументуючи це тим, що їхня діяльність інтегрована у військово-економічну систему держави-агресора. Таким чином, за логікою Києва, мова йде не просто про комерційне судноплавство, а про інфраструктуру, яка опосередковано підтримує воєнні можливості Російської Федерації.
За даними, які наводяться в матеріалі, Україна у 2025 році здійснила атаки приблизно на десять суден, що належать або пов’язані з російським “тіньовим флотом”. Ці танкери здебільшого перебувають під санкціями та використовуються для транспортування російської нафти і газу через складні схеми реєстрації, зміни прапорів та залучення третіх юрисдикцій. Усі ці механізми, за оцінками експертів, створюють багаторівневу систему обходу санкцій, яка ускладнює контроль за реальними потоками енергоресурсів.
Водночас українські джерела, на які посилається Financial Times, стверджують, що Росія сама значно активізувала удари по цивільному судноплавству в Чорному морі. З лютого 2022 року, за їхніми даними, було атаковано понад 200 торговельних суден, що належали різним країнам і працювали в міжнародній логістиці. Окремо у листі Кулеби до IMO зазначається, що серед постраждалих були, зокрема, турецьке вантажне судно MV Victress та німецьке судно Helga. Україна кваліфікує ці дії як грубе порушення міжнародного гуманітарного права та базових правил безпеки морського судноплавства.
Паралельно у регіоні Чорного моря та Середземномор’я спостерігаються помітні зміни в логістиці російського “тіньового флоту”. За даними компанії морської розвідки Windward, після серії атак у березні російські танкери зі скрапленим газом перестали заходити до Середземного моря і почали використовувати значно довші маршрути. Зокрема, частина суден тепер обходить африканський континент через мис Доброї Надії, що суттєво збільшує тривалість рейсів і витрати на транспортування.
На цьому тлі європейські країни також посилюють тиск на судна, які входять до так званого “тіньового флоту”. У червні Велика Британія затримала один із таких танкерів у Ла-Манші, а Франція повідомила про затримання подібного судна в Середземному морі. Дії цих країн спрямовані на посилення контролю над суднами, які використовують реєстрацію у третіх державах, таких як Панама, Барбадос або Камерун, що дозволяє обходити санкційні обмеження.
За оцінками міжнародних експертів, глобальний “тіньовий флот”, який обслуговує інтереси Росії, Ірану та Венесуели, наразі налічує понад 1500 танкерів. Така масштабна мережа робить його одним із ключових інструментів обходу міжнародних санкційних режимів у сфері енергетичної торгівлі та суттєво ускладнює контроль за морськими перевезеннями.
На цьому тлі також посилюється військово-технічна складова морського протистояння. Західні країни розглядають можливість розширення морських операцій і фінансування засобів контролю за підсанкційними суднами, а Україна паралельно розвиває власні безекіпажні морські системи. У військових структурах зазначають, що такі технології потенційно можуть бути використані для операцій проти суден “тіньового флоту” в Чорному морі, що свідчить про подальше загострення боротьби за контроль над морськими логістичними маршрутами та енергетичними потоками.
У підсумку ситуація навколо “тіньового флоту” перетворюється на окремий напрям міжнародного протистояння, де поєднуються юридичні суперечки, санкційна політика, військові ризики та глобальна енергетична безпека, а питання статусу таких суден стає предметом дипломатичних суперечок на рівні міжнародних організацій.
