Російська економіка продовжує відчувати накопичувальний тиск війни проти України, який проявляється одночасно в інфляції, падінні споживчого попиту, структурних перекосах промисловості та зростанні бюджетного дефіциту. Про це свідчать як оцінки Служби зовнішньої розвідки України, так і економічні індикатори всередині самої Росії, що описують стан економіки у 2026 році як нестабільний і дедалі більш залежний від державних витрат.
За офіційними російськими даними, інфляція у березні становила близько 5,9%, однак реальні оцінки без сезонних коливань фіксуються на рівні приблизно 6%. Найбільше зростання цін спостерігається у сфері послуг — до 8,8%, тоді як непродовольчі товари подорожчали приблизно на 6%, що суттєво перевищує показники попереднього періоду. Це свідчить про розширення інфляційного тиску не лише на окремі групи товарів, а на всю структуру внутрішнього ринку.
Водночас у споживчому секторі фіксується поступове звуження попиту. Одним із маркерів цього процесу є падіння ресторанного та сервісного бізнесу: заклади харчування скорочують мережі як у великих містах, так і в регіонах. Частина підприємств громадського харчування змушена припиняти діяльність через зменшення кількості клієнтів та зростання витрат. Водночас навіть сегмент швидкого харчування, який зазвичай є більш стійким у кризові періоди, також демонструє спад.
Аналітики зазначають, що зміна поведінки споживачів є системною: росіяни, які відмовляються від більш дорогих сервісів, не переходять у дешевші альтернативи, а загалом скорочують витрати. Це вказує на загальне зниження купівельної спроможності населення та обережність у витратах.
Суттєвий вплив на економічну активність має податкова політика. Зокрема, фактичне згортання спрощених систем оподаткування для малого бізнесу та обов’язкове застосування ПДВ збільшили фіскальний тиск на підприємців. У багатьох випадках компанії або закриваються, або змушені підвищувати ціни, що лише підсилює інфляційні процеси та додатково зменшує попит.
Промисловість демонструє розшарування. Підприємства, орієнтовані на державні оборонні замовлення, зокрема виробництво озброєння, безпілотників та військової інфраструктури, залишаються завантаженими і отримують пріоритетне фінансування. Водночас цивільний сектор промисловості стикається зі зниженням виробництва, затримками зарплат, скороченням премій та переведенням працівників на часткову зайнятість.
Попри те що офіційний рівень безробіття в Росії залишається рекордно низьким — близько 2,1%, економісти наголошують, що цей показник не відображає реальної ситуації. Частина зайнятості фактично підтримується державними оборонними витратами, тоді як у цивільному секторі відбувається приховане скорочення доходів і неповна зайнятість.
Регіональна економіка Росії демонструє значну нерівномірність. У Волго-Вятському макрорегіоні інфляція сягає близько 8,2%, що значно вище середнього рівня. У Північно-Західному регіоні фіксується падіння вантажообігу портів, яке пов’язують із логістичними проблемами та “позаплановими ремонтами”. На Півдні країни промислове виробництво, за оцінками, скоротилося більш ніж на 10%, а будівельний сектор зазнав різкого спаду — введення житла зменшилося більш ніж на третину. Також під ризиком перебуває туристична галузь, яка традиційно забезпечує значну частину доходів регіонів.
Єдиним стабільним джерелом економічної активності залишається державне фінансування війни. Воно підтримує оборонно-промисловий комплекс, однак водночас створює дисбаланс між військовим і цивільним секторами економіки, посилюючи структурні перекоси.
Додатковим фактором тиску є зростання боргового навантаження населення. Загальна заборгованість росіян оцінюється приблизно у 45 трильйонів рублів. Це свідчить про те, що кредити все частіше використовуються не для великих інвестицій чи покупок, а для покриття базових витрат.
Рівень бідності офіційно оцінюється на рівні близько 6,5% населення, однак експерти зазначають, що реальні показники можуть бути вищими через занижений прожитковий мінімум, який у Росії становить приблизно 17 тисяч рублів. При цьому самі громадяни часто оцінюють межу бідності значно вище — близько 50 тисяч рублів на особу.
Макроекономічна ситуація також ускладнюється бюджетним дефіцитом. За перші місяці 2026 року він сягнув майже 5,9 трильйона рублів, або близько 2,5% ВВП. Водночас прогнозні оцінки погіршуються: один із найбільших російських банків знизив очікуване зростання ВВП на 2026 рік до рівня 0,5–1%, а прогноз інфляції підвищив до 6–6,5%.
Економісти загалом характеризують стан російської економіки як період затяжної стагнації. Після різкого підвищення ключової ставки для стримування інфляції економічна активність у багатьох секторах сповільнилася, що додатково посилило структурні проблеми та залежність від державних витрат, насамперед пов’язаних із війною.
