Російська Федерація, яка протягом останніх років активно використовувала інформаційні кампанії проти України, зокрема поширюючи заяви про нібито «масове завезення мігрантів» та «заміщення населення», нині сама опинилася у ситуації гострого структурного дефіциту робочої сили. На тлі війни проти України, санкційного тиску та внутрішніх економічних дисбалансів Москва змушена терміново розширювати ринки трудової міграції та дедалі активніше орієнтується на Індію як одне з ключових джерел робочої сили. Про це повідомляє Reuters.
За офіційними та галузевими оцінками, які наводить російська сторона, економіка країни наразі стикається з дефіцитом щонайменше 2,3 мільйона працівників. Йдеться не про локальні труднощі окремих секторів, а про системну кризу на ринку праці, яка охоплює будівництво, промисловість, логістику, транспортну інфраструктуру та сферу послуг.
Найбільш критичною залишається ситуація в будівельній галузі, яка традиційно була одним із головних драйверів економічного зростання в Росії та ключовим каналом реалізації великих державних інфраструктурних проєктів. Саме цей сектор сьогодні відчуває найгострішу нестачу кваліфікованих і некваліфікованих працівників, що безпосередньо впливає на строки виконання проєктів та їхню вартість.
Кадрова криза в Росії має комплексний характер. Вона сформувалася під впливом кількох взаємопов’язаних факторів. Першим є демографічний спад, який триває десятиліттями і призвів до зменшення частки працездатного населення. Другим — масова мобілізація та вербування чоловіків до армії після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Третім — виїзд значної частини активного населення за кордон у відповідь на політичні та економічні ризики, а також загальну невизначеність.
У сукупності ці процеси створили ситуацію, коли навіть за умов формально стабільного економічного зростання (за російською статистикою) підприємства не можуть знайти достатньої кількості працівників. Це особливо відчутно у сферах, які потребують масової ручної праці, а також у регіонах із великими інфраструктурними проєктами.
На цьому тлі Росія різко активізувала політику залучення трудових мігрантів з Індії. Якщо ще у 2021 році громадянам Індії видавали близько 5 тисяч дозволів на роботу в РФ, то у 2025 році цей показник зріс приблизно до 72 тисяч. Таким чином Індія поступово перетворюється на один із головних зовнішніх джерел робочої сили для російської економіки, поряд із країнами Центральної Азії.
Зростання кількості індійських працівників пояснюється не лише внутрішнім дефіцитом кадрів у Росії, а й глобальними тенденціями трудової міграції. Індія має великий надлишок робочої сили, особливо в сегменті будівництва та низько- і середньокваліфікованих професій, що робить її одним із найбільших експортерів трудових ресурсів у світі.
Однак навіть збільшення потоку мігрантів не вирішує проблеми російського ринку праці. Представники великого бізнесу та фінансового сектору РФ відкрито визнають, що поточних обсягів недостатньо для покриття дефіциту, який продовжує зростати.
Зокрема, найбільший російський банк Sberbank закликав владу спростити процедури в’їзду для іноземних працівників та створити більш гнучкі механізми працевлаштування індійських мігрантів. У банку наголошують, що бюрократичні бар’єри залишаються суттєвою перешкодою для швидкого залучення робочої сили, яка необхідна для підтримки економічної активності.
Представники банку зазначають, що разом із партнерами працюють над інструментами, які дозволили б пришвидшити оформлення документів, спростити візові процедури та зробити процес працевлаштування іноземців більш прогнозованим для роботодавців. Такі заяви фактично свідчать про те, що кадрова проблема вийшла за межі окремих галузей і стала предметом обговорення на рівні системних фінансових інститутів.
У російському бізнес-середовищі також поширюється думка, що індійські працівники можуть стати довгостроковим ресурсом для будівельного сектору та інфраструктурних проєктів. Це пов’язано з тим, що багато індійських мігрантів уже мають досвід роботи на великих будівництвах у країнах Близького Сходу та Азії, де вони становлять значну частку робочої сили.
Паралельно російська влада намагається закріпити правову основу для розширення трудової міграції. Наприкінці минулого року між Москвою та Нью-Делі було підписано угоду, яка спрощує працевлаштування громадян Індії в Росії. Представники російського уряду навіть заявляли про готовність приймати «необмежену кількість» працівників з Індії, що демонструє масштаб внутрішнього дефіциту кадрів.
За прогнозами Міністерства праці РФ, до 2030 року лише будівельному сектору країни знадобиться ще близько 789 тисяч працівників додатково до вже наявного дефіциту. Це означає, що проблема нестачі робочої сили не є короткостроковою і може залишатися одним із ключових обмежень для російської економіки протягом наступного десятиліття.
На цьому тлі особливо контрастно виглядає інформаційна політика Росії попередніх років. Російські медіа та офіційні структури неодноразово поширювали наративи про нібито «масове завезення мігрантів» в Україні, намагаючись створити образ демографічної та соціальної загрози. Однак фактична ситуація демонструє протилежну тенденцію: саме Росія нині активно залежить від зовнішніх трудових ресурсів і змушена залучати мігрантів для підтримки власної економіки.
Українські та міжнародні аналітичні центри раніше звертали увагу на те, що подібні інформаційні кампанії мають ознаки цілеспрямованих операцій впливу, спрямованих на формування внутрішніх страхів і соціальної напруги. Зокрема, у Center for Strategic Communications and Information Security наголошували, що тема міграції систематично використовується російською пропагандою як інструмент маніпуляції громадською думкою.
Водночас у Державній міграційній службі України підкреслювали, що Україна не реалізує політики заміщення населення іноземними працівниками, а всі подібні заяви є викривленням реальної ситуації.
Таким чином, ситуація на російському ринку праці демонструє глибоку трансформацію: країна, яка раніше позиціонувала себе як самодостатня економіка з великим внутрішнім ресурсом робочої сили, нині вимушена активно конкурувати за трудових мігрантів на міжнародному ринку. Війна проти України, демографічний спад і структурні проблеми економіки поступово перетворили кадровий дефіцит на один із ключових викликів для стабільності російської економічної моделі.
