Самовільне встановлення паркувальних бар’єрів у дворах багатоквартирних будинків може завершитися для порушників штрафом, приписом та примусовим демонтажем конструкції. Йдеться про так звані «жабки» — металеві обмежувачі, якими мешканці часто намагаються «застовпити» собі місце для автомобіля біля під’їзду. Однак така практика далеко не завжди є законною, адже прибудинкова територія зазвичай належить до спільного користування всіх співвласників будинку.
Адвокат Ігор Чудовський у коментарі «Телеграфу» пояснив, що встановлення паркувальних бар’єрів регулюється не бажанням окремого мешканця, а законами, місцевими правилами благоустрою та нормами щодо організації дорожнього руху. Якщо людина самостійно забетонувала або прикріпила «жабку» біля під’їзду, це може вважатися самовільним зайняттям частини території загального користування.
За словами юриста, у дворі багатоквартирного будинку встановлення таких конструкцій можливе лише за умови належного погодження. Залежно від статусу земельної ділянки рішення можуть ухвалювати ОСББ, управитель будинку, балансоутримувач, орган місцевого самоврядування або відповідний виконавчий орган. Якщо йдеться саме про прибудинкову територію, зазвичай потрібне рішення співвласників будинку та погодження у порядку, передбаченому місцевими правилами благоустрою.
Це означає, що жоден мешканець не має права одноосібно вирішити, що конкретне місце у дворі належить саме йому. Навіть якщо людина постійно паркує там авто, це не створює для неї права власності чи пріоритетного користування ділянкою. Двір, проїзд, гостьові паркомісця та інші елементи прибудинкової території зазвичай залишаються спільними для всіх мешканців.
Водночас самостійно демонтувати чужу «жабку» також не варто. Адвокат наголошує, що навіть якщо бар’єр встановлено незаконно, його самовільне пошкодження або зняття може створити проблеми вже для того, хто вирішив боротися з порушенням власноруч. У таких випадках можливі цивільні претензії щодо відшкодування шкоди, адміністративна відповідальність, а за певних обставин — навіть кримінальна відповідальність за умисне пошкодження майна.
Законний шлях виглядає інакше. Мешканцям, які вважають встановлення паркувального бар’єра незаконним, варто звернутися до інспекції з благоустрою, районної адміністрації, виконавчого комітету міської ради або іншого уповноваженого органу. У зверненні потрібно просити перевірити законність встановлення обмежувача та у разі відсутності дозвільних документів організувати його демонтаж.
Після цього інспектор благоустрою має перевірити ситуацію на місці. Якщо порушення підтвердиться, власнику або особі, яка встановила конструкцію, видають припис про усунення порушення. Якщо припис не виконується, виконавчий орган місцевої ради може ухвалити рішення або видати наказ про демонтаж. Сам демонтаж зазвичай проводить комунальне підприємство або інша уповноважена організація.
За порушення правил благоустрою передбачена адміністративна відповідальність за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона стосується порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів. Для громадян штраф становить від 340 до 1360 гривень, а для посадових осіб і фізичних осіб-підприємців — від 850 до 1700 гривень.
Сам факт сплати штрафу не завжди означає, що бар’єр можна залишити на місці. У багатьох громадах порушника також зобов’язують усунути наслідки порушення, тобто прибрати незаконно встановлену конструкцію. Якщо людина цього не робить добровільно, демонтаж можуть провести примусово.
Поліція у таких ситуаціях не завжди є головним органом реагування. Вона може втрутитися, якщо через бар’єр виник конфлікт, є загроза громадському порядку, пошкодження майна або перешкода дорожньому руху. Проте в більшості випадків питання самовільно встановлених паркувальних обмежувачів належить саме до компетенції інспекторів благоустрою та місцевої влади.
Юристи радять мешканцям не вступати у конфлікти із сусідами та не зрізати конструкції самостійно. Найбезпечніший варіант — зафіксувати бар’єр на фото, зазначити точну адресу, описати ситуацію та подати письмове звернення до відповідного органу. Якщо є ОСББ, питання також можна винести на збори співвласників, оскільки саме вони можуть ухвалювати рішення щодо порядку користування прибудинковою територією.
Проблема паркувальних «жабок» особливо гостра у великих містах, де кількість автомобілів значно перевищує кількість вільних місць у дворах. Через це мешканці часто намагаються самостійно «закріпити» за собою місце, однак такі дії лише поглиблюють конфлікти й можуть завершитися штрафами.
Фактично законна логіка проста: двір багатоквартирного будинку — це не приватна парковка однієї людини. Якщо мешканці хочуть впорядкувати паркування, вони мають зробити це через ОСББ, управителя або місцеву владу, а не через самовільне встановлення металевих обмежувачів. Інакше боротьба за місце біля під’їзду може завершитися не перемогою, а приписом, штрафом і примусовим демонтажем.
