Прем’єр-міністр Нікол Пашинян заявив, що не вважає відносини між Вірменією та Росією напруженими, попри низку подій останніх місяців, які багато експертів і спостерігачів розцінюють як ознаки серйозного охолодження між двома державами.
Глава вірменського уряду наголосив, що розмови про кризу у відносинах між Єреваном і Москвою значною мірою є штучними та не відповідають реальному стану справ. За його словами, двосторонні контакти продовжують базуватися на взаємній повазі та багаторічних інституційних зв’язках.
«Відносини з Росією мають інституційну основу і ґрунтуються на взаємній повазі. Деякі сили, що діють у Вірменії, намагаються створити напруженість у вірмено-російських відносинах. Ця напруженість не виникає з тієї простої причини, що у нас із президентом РФ дуже тісні стосунки», – заявив Пашинян.
Ця заява пролунала на тлі дедалі складнішої політичної ситуації у відносинах між Єреваном і Москвою. Протягом останніх років Вірменія поступово змінює зовнішньополітичний вектор, намагаючись розширювати співпрацю із західними країнами та європейськими структурами. Особливо помітним цей курс став після подій у Нагірному Карабасі, коли вірменське суспільство та частина політичного керівництва відкрито висловили невдоволення діями Росії, яка традиційно вважалася головним безпековим союзником країни.
У Єревані неодноразово лунали заяви про те, що механізми безпеки, які десятиліттями будувалися за участі Москви, не виправдали очікувань Вірменії. Це стало поштовхом до активнішого розвитку відносин із західними державами, включно з країнами Європейського Союзу та Сполученими Штатами.
Саме прагнення Вірменії до глибшої співпраці з Європою останнім часом викликає дедалі більшу стурбованість у Кремлі. Москва традиційно розглядає Південний Кавказ як сферу свого стратегічного впливу і болісно реагує на будь-які спроби держав регіону дистанціюватися від російської політики.
Показовим у цьому контексті став нещодавній саміт Євразійський економічний союз, після якого президент Росії Володимир Путін фактично застеріг Вірменію від подальшого руху в бік Європейського Союзу. За інформацією ЗМІ, російський лідер згадав можливість так званого «українського сценарію», що багато аналітиків сприйняли як непряме попередження Єревану щодо наслідків надмірного зближення із Заходом.
Паралельно з політичними заявами почали з’являтися й інші сигнали невдоволення Москви. Одним із найгучніших стало рішення Росії відкликати свого посла у Вірменії для проведення консультацій. У дипломатичній практиці такий крок часто розглядається як демонстрація серйозної стурбованості або невдоволення діями іншої сторони.
Крім того, останнім часом повідомлялося про різні форми економічного тиску на Вірменію. Експерти звертають увагу, що економічні важелі традиційно залишаються одним із головних інструментів впливу Кремля на сусідні держави. Росія залишається одним із найбільших торговельних партнерів Вірменії, а тому будь-які обмеження чи зміни у двосторонній торгівлі можуть відчутно вплинути на економіку країни.
Попри це Пашинян демонструє готовність уникати відкритої конфронтації з Москвою. Його остання заява свідчить про прагнення зберегти робочі відносини з Кремлем навіть за умов зростання політичних розбіжностей. Вірменський прем’єр неодноразово підкреслював, що країна не ставить за мету розрив зв’язків із Росією, а лише прагне проводити більш незалежну та збалансовану зовнішню політику.
Водночас західні медіа повідомляють про спроби Москви вплинути на внутрішньополітичні процеси у Вірменії. Агентство Reuters раніше опублікувало матеріал, підготовлений на основі документів та коментарів представників західних розвідувальних структур. У ньому йшлося про те, що Кремль побоюється зміцнення позицій Пашиняна та його політичної сили, оскільки це може остаточно закріпити прозахідний курс країни.
За оцінками співрозмовників агентства, Росія прагне не допустити сценарію, за якого Вірменія поступово вийде з-під її політичного впливу та почне орієнтуватися на європейські інституції. Саме тому боротьба за геополітичний вибір Вірменії сьогодні стає одним із ключових факторів політичної напруги на Південному Кавказі.
Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є надзвичайно складною для Єревана. З одного боку, країна зацікавлена у збереженні економічних зв’язків із Росією та уникненні різких потрясінь. З іншого — значна частина вірменського суспільства підтримує курс на поглиблення співпраці із Заходом і вважає, що держава повинна диверсифікувати свої зовнішньополітичні та безпекові зв’язки.
На цьому тлі слова Пашиняна про відсутність напруженості з Росією можна розглядати як спробу знизити градус конфронтації та продемонструвати готовність до діалогу з Кремлем. Водночас реальні події останніх місяців свідчать, що відносини між двома країнами переживають один із найскладніших періодів за весь час перебування Вірменії під керівництвом нинішнього прем’єра.
