Відсутність важкої військової техніки на параді 9 травня в Москві може бути не просто технічним або організаційним рішенням, а сигналом глибших проблем у російській армії або ж елементом навмисної інформаційної гри. Таку оцінку висловив генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Годжес, коментуючи зміну формату одного з ключових пропагандистських заходів Кремля, який традиційно має демонструвати військову силу Росії.
За словами Годжеса, існує щонайменше кілька можливих пояснень того, чому цього року на Червоній площі можуть не показувати танки та іншу важку техніку. Перша версія стосується реального стану ресурсів російської армії. Він припускає, що через тривалу війну проти України Росія могла зіткнутися з дефіцитом підготовлених екіпажів, які здатні ефективно керувати складними бойовими системами. Частина військових залучена до бойових дій на фронті, а ротація та підготовка нових кадрів, за його оцінкою, може не встигати за втратами та потребами армії. У такому разі командування могло вирішити не відволікати техніку і особовий склад від бойових завдань заради парадної демонстрації.
Другий можливий фактор, на який звертає увагу генерал, пов’язаний із технічним станом російського озброєння та системою його обслуговування. Тривалі бойові дії, високий рівень втрат техніки, а також регулярні удари по військовій інфраструктурі могли суттєво ускладнити ремонт і підготовку бронетехніки до експлуатації в парадному форматі. У такому випадку проблема полягає не лише у кількості техніки, а й у її готовності до демонстраційного використання, що є важливим елементом пропагандистських заходів Кремля.
Водночас Бен Годжес наголошує, що не варто виключати і третій сценарій, який має більш стратегічний характер і стосується інформаційних операцій. На його думку, відсутність важкої техніки на параді може бути свідомим кроком, спрямованим на створення хибного враження про стан російської армії або, навпаки, маскування реальних військових переміщень. Він припускає, що техніка може бути задіяна в інших регіонах або готуватися до потенційних операцій поза межами публічного поля зору, а демонстративне “спрощення” параду використовується як елемент обману.
У цьому контексті генерал також згадав припущення про можливі загострення з інших напрямків, зокрема з території Білорусі, які потенційно могли б бути використані як частина ширшого військового сценарію. За його словами, подібні дії часто супроводжуються інформаційними маневрами, коли публічна картина навмисно не відповідає реальному розташуванню сил.
Паралельно з цим в Україні та серед західних партнерів звертають увагу на те, що Росія традиційно надає великого ідеологічного значення параду 9 травня, використовуючи його як інструмент внутрішньої пропаганди. Саме тому будь-які зміни формату цього заходу, зокрема відсутність демонстрації ключових видів озброєння, сприймаються як потенційно важливий сигнал. Президент України Володимир Зеленський раніше зазначав, що скорочення військової складової параду може свідчити про реальні труднощі Росії на фронті, а не лише про організаційні рішення.
Окремо у публічному просторі також обговорюється питання безпеки та причин таких змін. Російська сторона пояснює коригування формату параду нібито загрозами з боку України та “оперативною обстановкою”, зокрема ризиками атак безпілотників. На цьому тлі Кремль оголошував так зване “перемир’я” на період з 8 по 10 травня, однак паралельно залишав за собою право на відповідь у разі будь-яких “провокацій”, що фактично зберігає можливість продовження бойових дій.
Українська сторона, своєю чергою, пропонувала почати режим тиші раніше, ніж це запропонувала Росія, однак, за даними офіційних джерел, інтенсивність атак не зменшувалася. Повідомлялося про використання дронів, артилерії та авіаційних ударів навіть у період, який Москва називала “перемир’ям”. Це в Києві розцінюють як чергове підтвердження того, що заяви про припинення вогню мають радше символічний характер і не супроводжуються реальними змінами на фронті.
Таким чином, дискусія навколо відсутності важкої техніки на параді в Москві виходить далеко за межі суто протокольного питання. Вона стає частиною ширшого аналізу стану російської армії, її ресурсів, здатності до ведення тривалих бойових дій, а також інформаційної стратегії Кремля, яка поєднує демонстрацію сили, приховування слабких місць і вплив на внутрішню та міжнародну аудиторію.
