Російський президент Володимир Путін особисто наполягав на участі першої леді США Меланії Трамп у переговорах щодо гуманітарного перемир’я в окупованих Олешках Херсонської області. За словами її старшого радника Марка Бекмана, Кремль навіть надіслав офіційного листа, в якому визнав дружину американського президента посередницею з російського боку. Водночас експерти припускають, що Москва може використовувати гуманітарну операцію для покращення власного міжнародного іміджу.
Про це Марк Бекман розповів в інтерв’ю виданню The Kyiv Independent 28 жовтня. Його заяви привернули особливу увагу на тлі евакуації цивільного населення з окупованого міста.
За словами радника, Путін особисто підтримав залучення Меланії Трамп до переговорів та письмово підтвердив її особливий статус.
«Путін дуже хотів, щоб вона взяла участь»,— зазначив Бекман.
Він уточнив, що російський президент надіслав офіційного листа, у якому йшлося про визнання першої леді США ексклюзивною посередницею від російської сторони.
Водночас сам документ публічно не оприлюднювали, тому незалежно перевірити його зміст поки неможливо.
За словами Бекмана, гуманітарна ініціатива стала результатом тривалих контактів команди Меланії Трамп із представниками України та Росії.
Раніше перша леді США брала участь у переговорах щодо повернення дітей до їхніх родин. Саме ці контакти, за словами її радника, допомогли налагодити окремий канал комунікації між сторонами.
Спочатку українське керівництво надало письмове погодження на посередництво Меланії Трамп. Згодом аналогічне підтвердження надійшло від російської сторони.
Бекман також повідомив, що саме російські військові запропонували розпочати припинення вогню на два дні раніше та розширити його територіальні межі за межі Олешок.
За його словами, українська сторона погодилася на ці зміни, оскільки вони мали створити додаткові можливості для доставки гуманітарної допомоги та підготовки евакуації цивільного населення.
Радник першої леді США позитивно оцінив співпрацю сторін і заявив, що на початковому етапі домовленості виконувалися.
Однак не всі міжнародні експерти поділяють оптимістичне бачення мотивів Кремля.
Колишній військовий аташе Великої Британії в Україні та Росії Джон Форман припустив, що Москва може використовувати перемир’я для створення образу держави, готової до гуманітарних компромісів.
На його думку, дозвіл Меланії Трамп виступати посередницею може допомогти російській владі покращити репутацію серед прихильників американського руху MAGA напередодні проміжних виборів у США.
Таким чином, гуманітарна операція може мати не лише практичне, а й політичне значення для Росії. Проте це залишається оцінкою експерта, а не доведеним мотивом російського керівництва.
Водночас українські волонтери повідомляють про інші обставини, які викликають занепокоєння.
Зокрема, волонтерка Ксенія Архипова, яка раніше проживала в Олешках та підтримує зв’язок із місцевими мешканцями, розповіла про значну присутність російських військових у місті.
За її словами, окупанти перевіряють порожні будинки, а в окремих випадках заселяються в них.
Крім того, волонтерка стверджує, що на місцевих жителів чинять тиск, аби вони обирали евакуацію до Росії, а не повернення на підконтрольну українському уряду територію.
Незалежно перевірити кожен із цих випадків журналісти наразі не можуть через обмежений доступ до окупованого міста.
Президент України Володимир Зеленський раніше також застерігав, що російська влада може спробувати використати евакуацію для переміщення українців на власну територію.
Водночас Марк Бекман в інтерв’ю Укрінформу заявляв, що Росія запевнила українську й американську сторони у готовності поважати вибір місцевих жителів щодо напрямку виїзду.
Для проведення гуманітарної місії Україна та Росія погодили локальне припинення вогню.
Домовленості поширюються на саме місто та визначені маршрути гуманітарних конвоїв у Херсонській області. Вони не означають припинення бойових дій на всій лінії фронту.
За погодженим графіком, перемир’я має тривати до 22:59 1 листопада.
Під час підготовки операції сторони провели розмінування маршрутів, якими повинні пересуватися гуманітарні автомобілі та автобуси з евакуйованими.
Для евакуації підготували 25 автобусів загальною місткістю близько 750 місць, а також спеціальний транспорт для людей, які потребують медичної допомоги.
30 жовтня українська делегація на чолі з уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем прибула до Олешок.
Після цього розпочалася евакуація цивільного населення та роздача гуманітарної допомоги.
Голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія повідомив, що українська делегація разом з евакуйованими жителями міста вирушила до російської Анапи.
Звідти людей планують літаками доправити до Білорусі, а потім автобусами повернути в Україну.
Обхідний маршрут обрали через небезпеку прямого перетину лінії фронту, значне мінування території та пошкодження транспортної інфраструктури.
Водночас фактична кількість людей, які залишили Олешки, поки не уточнюється.
Попри початок евакуації, гуманітарна ситуація в місті залишається складною.
Олешки перебувають під російською окупацією з перших тижнів повномасштабного вторгнення. Після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року населений пункт зазнав масштабного затоплення, а його інфраструктура була серйозно пошкоджена.
Протягом останніх років мешканці стикалися з нестачею продуктів харчування, медикаментів, питної води та стабільного електропостачання.
В умовах окупації та близькості до лінії фронту самостійно залишити місто для багатьох людей було практично неможливо.
Міжнародні посередники розглядають нинішню операцію як можливість забезпечити хоча б тимчасовий гуманітарний доступ до цивільного населення.
Водночас експерти наголошують, що участь Росії в окремій гуманітарній ініціативі не свідчить автоматично про зміну її позиції щодо війни або готовність до ширшого припинення бойових дій.
Отже, за словами радника Меланії Трамп, Путін особисто підтримав її участь у переговорах щодо Олешок і підтвердив це офіційним листом.
Однак справжні мотиви Кремля залишаються предметом дискусії. Поки американська сторона наголошує на гуманітарному значенні домовленостей, окремі експерти та українські волонтери попереджають про можливі політичні маніпуляції й ризики для евакуйованого населення.
Головним показником результативності операції стане не дипломатична активність навколо неї, а те, чи зможуть мешканці Олешок безпечно отримати допомогу та самостійно обрати місце подальшого проживання.
Російські війська продовжують атакувати залізничну інфраструктуру Дніпра. Увечері 30 жовтня окупанти завдали кількох ударів по території вокзалу, який напередодні став місцем трагедії з 15 загиблими. Цього разу пасажирів і залізничників завчасно евакуювали до укриттів. Водночас унаслідок атаки в місті виникла пожежа та постраждала жінка.
Про повторний обстріл повідомила «Укрзалізниця». Інформацію про наслідки російської атаки підтвердив начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа.
За даними залізничної компанії, після оголошення повітряної небезпеки людей оперативно спрямували до укриттів. Завдяки завчасній евакуації, за попередньою інформацією, серед пасажирів і працівників вокзалу постраждалих немає.
На підземних рівнях залізничного вокзалу облаштували спеціальні зони для тривалого перебування людей. Пасажирів закликають залишатися там до офіційного відбою повітряної тривоги.
Попри складну ситуацію, залізничники продовжують координувати рух поїздів та організовувати відправлення пасажирів після стабілізації безпекової ситуації.
В «Укрзалізниці» наголосили, що безпека людей залишається головним пріоритетом. Саме тому рух окремих поїздів можуть затримувати, якщо існує загроза повторних ударів.
Для пасажирів, які вирішили відкласти поїздку, компанія передбачила можливість повернення квитків зі 100% компенсацією їхньої вартості.
Близько 18:00 голова Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа повідомив, що внаслідок нової російської атаки виникла пожежа.
Також відомо про поранену жінку. Постраждалу доправляють до лікарні для надання необхідної медичної допомоги.
Наразі не уточнюється, де саме перебувала жінка в момент удару та які травми вона отримала.
Інформація про пошкодження об’єктів інфраструктури та остаточні наслідки обстрілу встановлюється.
Нова атака відбулася після надзвичайно трагічних подій 29 жовтня, коли російський реактивний безпілотник влучив у платформу залізничного вокзалу Дніпра.
На момент удару поблизу перебував пасажирський поїзд №866 сполученням Дніпро — Запоріжжя. Унаслідок вибуху загинули пасажири та працівники залізниці, ще низка людей дістала тяжкі поранення.
Спочатку повідомлялося про 13 загиблих, однак згодом кількість жертв зросла до 14.
Уранці 30 жовтня стало відомо про смерть 40-річного чоловіка, який перебував у лікарні після російського удару. Медики боролися за його життя, проте отримані травми виявилися несумісними з життям.
Таким чином, кількість загиблих унаслідок атаки 29 жовтня зросла до 15 людей.
Станом на ранок п’ятниці в лікарнях Дніпра залишалися 11 постраждалих. Шестеро з них перебували у тяжкому стані, зокрема 11-річний хлопчик.
Після трагедії в Дніпрі оголосили День жалоби.
Водночас удари по залізничному вокзалу відбуваються на тлі масштабних проблем з електропостачанням у регіоні.
Через пошкодження енергетичної інфраструктури у Дніпрі виникали перебої з роботою громадського транспорту, зокрема метро, трамваїв і тролейбусів.
Енергетики працюють над відновленням електропостачання, проте ситуацію ускладнюють повторні російські обстріли та значні пошкодження обладнання.
Після удару по вокзалу 29 жовтня «Укрзалізниця» також повідомила про необхідність перегляду протоколів безпеки та порядку евакуації пасажирів під час повітряних атак.
У компанії пояснювали, що перед попереднім ударом на вокзалі оголосили тривогу та попередили про підвищений рівень небезпеки. Однак частина пасажирів залишалася поблизу поїзда.
Залізничники заявили, що детально аналізуватимуть обставини трагедії, щоб удосконалити механізми захисту людей.
Під час нової атаки 30 жовтня евакуацію провели завчасно, що, за попередніми даними компанії, дозволило уникнути поранень серед пасажирів і працівників вокзалу.
Водночас повторні удари демонструють, що загроза для транспортної інфраструктури Дніпра залишається високою.
Пасажирів закликають стежити за повідомленнями «Укрзалізниці», враховувати можливі затримки поїздів і не залишати укриття під час повітряної тривоги.
Станом на 18:00 30 жовтня відомо про повторну атаку на вокзал Дніпра, пожежу та одну поранену жінку. За попередньою інформацією «Укрзалізниці», пасажири та залізничники не постраждали завдяки своєчасній евакуації.
Остаточні масштаби пошкоджень та наслідки російських ударів уточнюються.
У Росії після нічної атаки безпілотників спалахнула масштабна пожежа на Новокуйбишевському нафтопереробному заводі в Самарській області. Супутники зафіксували густу хмару чорного диму над підприємством, яке виробляє, зокрема, реактивне паливо для російської військової авіації. Через сильне задимлення наразі неможливо встановити точні масштаби руйнувань.
Про це 30 жовтня повідомили журналісти проєкту «Схеми» Радіо Свобода, які оприлюднили супутникові знімки компанії Planet Labs.
На фотографіях із космосу видно, що значну частину території Новокуйбишевського НПЗ накрила щільна хмара чорного диму. Це свідчить про масштабну пожежу, яка тривала на момент супутникової зйомки.
Водночас дим закриває промислові установки та інші об’єкти підприємства, тому журналісти поки не можуть визначити, які саме виробничі ділянки зазнали пошкоджень.
Наразі також немає підтверджених даних про знищення конкретного обладнання, обсяги втрат або повну зупинку роботи заводу.
Перші повідомлення про атаку на Новокуйбишевськ з’явилися вранці 30 жовтня.
Місцеві жителі розповідали про вибухи та роботу російської протиповітряної оборони. Згодом у соціальних мережах почали поширювати фотографії й відеозаписи великих стовпів диму над промисловою зоною міста.
Про пожежу на території нафтопереробного заводу повідомляли російський незалежний ресурс ASTRA та українські моніторингові канали Exilenova+ і Supernova+.
За даними відкритих джерел, у Самарській області оголосили загрозу атаки безпілотників, а роботу місцевого аеропорту тимчасово обмежували.
Згодом інформацію про масштабне займання підтвердили супутникові знімки Planet Labs.
Окремо українська компанія Fire Point заявила, що атаку на підприємство здійснили Сили оборони України із застосуванням її безпілотників.
Водночас на момент появи супутникових фотографій офіційного повідомлення українського військового командування з детальними результатами удару не було.
Новокуйбишевський нафтопереробний завод є одним із великих підприємств нафтової галузі Росії. Він розташований у Самарській області та входить до структури державної нафтової компанії «Роснефть».
Його проєктна потужність становить приблизно 8,8 мільйона тонн переробки нафти на рік.
Підприємство виготовляє широкий асортимент нафтопродуктів, зокрема автомобільний бензин, дизельне паливо, бітум, нафтовий кокс та авіаційне пальне.
Особливе значення має виробництво реактивного палива, яке може використовуватися російською військовою авіацією.
Саме тому нафтопереробна інфраструктура залишається важливим об’єктом у контексті забезпечення російських збройних сил паливом.
Пошкодження виробничих установок або систем транспортування нафти потенційно може впливати на обсяги переробки та постачання нафтопродуктів.
Проте конкретний вплив нинішнього удару на роботу Новокуйбишевського НПЗ поки оцінити неможливо.
Для встановлення масштабів пошкоджень необхідні додаткові супутникові знімки після завершення пожежі та розсіювання диму.
Це дозволить порівняти стан промислових об’єктів до й після атаки, визначити можливі осередки ураження та оцінити характер руйнувань.
Російські нафтопереробні підприємства неодноразово ставали цілями атак безпілотників на тлі повномасштабної війни проти України.
Подібні удари можуть впливати не лише на виробництво пального, а й на логістику, ремонтні витрати та стабільність роботи окремих підприємств.
Водночас поява масштабної пожежі не обов’язково означає, що завод повністю припинив виробництво. Це залежить від того, які саме установки постраждали та наскільки серйозними виявилися пошкодження.
Станом на 30 жовтня супутникові знімки підтверджують масштабну пожежу та сильне задимлення Новокуйбишевського НПЗ після нічної атаки дронів. Проте точні місця ураження, розмір збитків та наслідки для виробництва реактивного палива ще залишаються невідомими.
Українська делегація разом із жителями тимчасово окупованих Олешок Херсонської області, які погодилися на евакуацію, вирушила до російської Анапи. Звідти людей планують перевезти літаками до Білорусі, а потім автобусами доправити на підконтрольну Україні територію. Це перший підтверджений етап виїзду цивільних із міста в межах гуманітарної місії, організованої за домовленостями України та Росії.
Про це 30 жовтня повідомив голова парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.
За його словами, евакуйовані жителі Олешок уже залишили місто разом із представниками української делегації та прямують територією Росії.
Наступним пунктом маршруту стане Анапа у Краснодарському краї РФ. Звідти людей мають доставити повітряним транспортом до Білорусі.
Після прибуття до Білорусі евакуйованих планують пересадити в автобуси для подальшого повернення в Україну.
Таким чином, гуманітарна операція перейшла від підготовки до практичного вивезення людей із тимчасово окупованого міста.
Водночас Арахамія не назвав точної кількості громадян, які вирушили в першій колоні. Також поки немає підтвердження, що евакуйовані вже прибули до Анапи або перетнули український кордон.
Раніше цього дня українська делегація на чолі з уповноваженим Верховної Ради з прав людини Дмитром Лубінцем прибула до Олешок.
Український омбудсман повідомив, що особисто поспілкувався з місцевими жителями, аби з’ясувати їхні найнагальніші потреби та проконтролювати проведення гуманітарної операції.
За його словами, особливу увагу приділяли людям похилого віку, особам з інвалідністю та іншим громадянам, які через стан здоров’я або складні життєві обставини не можуть самостійно залишити населений пункт.
Після прибуття делегації в місті розпочали евакуацію та роздачу гуманітарної допомоги.
Арахамія оприлюднив фотографії доставлених вантажів і повідомив про організаційну підтримку громадян, які вирішили виїхати.
Для проведення операції підготували 25 автобусів загальною місткістю близько 750 місць, а також автомобілі швидкої допомоги для маломобільних людей.
Однак кількість підготовлених місць у транспорті не означає, що всі вони вже заповнені. Фактичну кількість евакуйованих українська сторона наразі не уточнила.
Гуманітарна місія стала можливою після домовленостей про тимчасове припинення вогню в районі окупованих Олешок.
Режим тиші розпочався 27 жовтня о 03:00 за київським часом. Він має тривати до 22:59 1 листопада.
За інформацією Лубінця, станом на ранок 30 жовтня домовленості про припинення вогню виконувалися вже понад 75 годин без зафіксованих порушень. Згодом омбудсман повідомив про понад 80 годин дотримання режиму тиші.
Для безпечного проїзду гуманітарного транспорту сторони попередньо провели розмінування визначених маршрутів.
У межах операції до Олешок доставили продовольство, питну воду, медикаменти, засоби гігієни та інші необхідні товари.
Гуманітарну допомогу передбачено не лише для тих, хто виїжджає, а й для мешканців, які вирішили залишитися в місті.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини раніше наголошував, що рішення про евакуацію має бути добровільним.
Громадяни можуть обрати повернення на підконтрольну Україні територію або інший доступний напрямок виїзду.
Водночас українська сторона пояснювала, що прямий шлях із лівобережної Херсонщини через лінію бойового зіткнення становить значну небезпеку через мінування, зруйновану інфраструктуру та близькість до військових позицій.
Саме тому для гуманітарної місії було погоджено обхідний маршрут через територію Росії та Білорусі.
Посередницьку роль у підготовці домовленостей, за інформацією українського омбудсмана, відіграла команда першої леді США Меланії Трамп.
До організації операції залучені представники України, Росії та міжнародні посередники. За перебігом гуманітарної місії також спостерігають журналісти.
Олешки перебувають під російською окупацією з перших тижнів повномасштабного вторгнення.
Після звільнення Херсона в листопаді 2022 року місто залишилося під контролем російських військ на лівому березі Дніпра.
Ситуація там особливо погіршилася після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року, коли значні території Херсонщини зазнали масштабного затоплення.
Згодом через бойові дії, пошкодження інфраструктури та тривалу окупацію жителі Олешок зіткнулися з нестачею продуктів, медикаментів, електроенергії та доступу до медичної допомоги.
За різними оцінками, у місті та навколишніх населених пунктах залишаються тисячі цивільних. Точні дані встановити складно через відсутність вільного доступу до окупованої території.
Нинішня операція стала однією з небагатьох можливостей організовано доставити до міста масштабну гуманітарну допомогу та забезпечити виїзд цивільного населення за погодженим маршрутом.
Водночас завершення першого етапу евакуації не означає, що всі охочі вже змогли залишити Олешки.
Організатори мають підтвердити фактичну кількість вивезених людей, їхнє прибуття до Білорусі та подальше повернення на територію України.
Станом на вечір 30 жовтня українська делегація разом з евакуйованими мешканцями Олешок вирушила до Анапи. Наступними етапами мають стати авіапереліт до Білорусі та автобусне перевезення людей додому.
Режим тиші в районі Олешок, за попередніми домовленостями, продовжуватиме діяти до вечора 1 листопада.
Попри тривалу війну, російські обстріли та складну економічну ситуацію, більшість опитаних українців зберігають оптимістичні очікування щодо майбутнього держави. За результатами нового соціологічного дослідження, 61% респондентів вірять, що через десять років Україна стане процвітаючою країною у складі Європейського Союзу. Водночас понад чверть опитаних побоюються економічного занепаду та масштабного відтоку населення.
За даними дослідників, 61% опитаних обрали оптимістичний сценарій майбутнього України. Натомість 27% вважають, що через десять років країна матиме зруйновану економіку та значні демографічні втрати. Ще 12% респондентів не змогли визначитися з відповіддю.
Соціологи зазначають, що протягом останнього року співвідношення оптимістичних і песимістичних оцінок залишалося відносно стабільним.
Попереднє дослідження проводили в липні–серпні 2026 року, коли ситуація з електропостачанням була значно спокійнішою, а російські атаки не мали нинішньої інтенсивності.
Жовтневе опитування відбулося вже на тлі посилення обстрілів, проблем в енергетиці та нового дипломатичного тиску на Україну. Однак істотного зниження оптимізму дослідники не зафіксували.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький вважає, що такий рівень позитивних очікувань свідчить про стійкість українського суспільства в умовах затяжної війни.
Водночас соціологи дослідили, як громадяни оцінюють внутрішню єдність країни.
З’ясувалося, що 59% опитаних переконані: українці поступово долають суперечності та рухаються до формування згуртованої політичної нації.
Протилежної думки дотримуються 34% респондентів. Вони вважають, що внутрішні конфлікти поглиблюються і суспільство рухається до розколу. Решта 7% не визначилися.
Порівняно з вереснем–жовтнем 2025 року оцінки суспільної єдності дещо погіршилися, хоча більшість респондентів і надалі позитивно оцінюють здатність українців долати розбіжності.
Цікаво, що найчастіше про можливий розкол говорять молодші учасники опитування.
Серед громадян віком від 18 до 29 років такої думки дотримуються 41%. У віковій групі 30–44 роки цей показник становить 39%.
Натомість серед людей віком від 60 років лише 24% вважають, що Україна рухається до посилення внутрішніх суперечностей.
Водночас старші респонденти частіше висловлюють оптимізм щодо майбутнього держави. Серед людей віком від 60 років 65% вірять у процвітаючу Україну в ЄС, тоді як серед громадян віком 30–44 роки таких 58%.
Певні відмінності дослідники зафіксували й між регіонами.
Найвищий рівень оптимізму щодо майбутнього країни спостерігається серед опитаних на Півдні та в Нижньому Подніпров’ї — по 65%.
У західних областях оптимістичний сценарій підтримують 62% респондентів, у Києві — 60%, а в центральних і північних регіонах — 59%.
Найнижчий показник зафіксували на Сході України, де в позитивне майбутнє країни вірять 52% опитаних. Водночас 36% респондентів цього регіону мають песимістичні очікування.
Окремо КМІС проаналізував зв’язок між баченням майбутнього України та ставленням до можливих мирних домовленостей із Росією.
З’ясувалося, що серед громадян, які песимістично оцінюють майбутнє держави, частіше трапляється готовність підтримати певні поступки під час переговорів.
Зокрема, серед оптимістично налаштованих респондентів 69% вважають абсолютно неприйнятною пропозицію виведення українських військ із Донеччини в обмін на гарантії безпеки.
Серед тих, хто має песимістичне бачення майбутнього, таку позицію підтримують 43%, тоді як 53% готові прийняти відповідну умову.
Відмінності простежуються і в оцінці тривалості війни.
Серед оптимістів 70% заявляють про готовність терпіти війну стільки, скільки буде потрібно. Серед респондентів із песимістичними очікуваннями цей показник становить 46%.
Водночас такі результати демонструють статистичний зв’язок між поглядами, але не доводять, що саме песимізм стає причиною підтримки переговорних поступок.
У КМІС наголошують, що оцінки майбутнього та суспільної єдності є важливими показниками суспільних настроїв, особливо в умовах повномасштабної війни.
Дослідники зазначають, що майже п’ять років бойових дій, постійні російські атаки, економічні труднощі та невизначеність щодо завершення війни створюють значний психологічний тиск на населення.
Попри це, більшість опитаних продовжують пов’язувати майбутнє України з економічним відновленням та європейською інтеграцією.
Дослідження проводили методом телефонних інтерв’ю серед 1031 повнолітнього громадянина України, який проживає на підконтрольній українському уряду території.
До вибірки не включали мешканців тимчасово окупованих територій та українців, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формальна статистична похибка для показників, близьких до 50%, не перевищує 4%. Водночас соціологи попереджають про додаткові обмеження досліджень в умовах війни.
Таким чином, станом на жовтень 2026 року 61% опитаних українців вірять у процвітаючу Україну у складі ЄС через десять років, а 59% бачать поступове згуртування суспільства.
Водночас ці показники відображають очікування громадян, а не прогноз фактичного вступу України до Європейського Союзу чи її економічного стану в 2036 році.
В Офісі президента України відреагували на заяви Кремля щодо можливої телефонної розмови Володимира Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним. У Києві вважають, що Москва намагається підмінити повноцінні переговори на найвищому рівні телефонними контактами, які навряд чи дозволять досягти реальних домовленостей про завершення війни.
За його словами, російська сторона вже не вперше порушує тему телефонної розмови між президентами або пропонує українському лідеру приїхати до Москви.
В Офісі президента вбачають у таких ініціативах спробу уникнути організації тристоронньої зустрічі на рівні лідерів України, США та Росії.
Литвин наголосив, що ключові питання завершення війни потребують безпосереднього обговорення між керівниками держав. Ідеться не лише про обмін позиціями, а й про досягнення конкретних домовленостей та визначення механізмів їх виконання.
На думку представника ОП, телефонна розмова не може повноцінно замінити такий переговорний процес.
«Логічно, що ключові питання треба вирішувати на рівні лідерів, але це саме зустріч і відповідні розмова, домовленість та гарантії, що очевидно складно реалізувати, коли це просто дзвінок»,— пояснив Литвин.
Приводом для його коментаря стали заяви речника Кремля Дмитра Пєскова щодо готовності Путіна до телефонних контактів із західними політиками.
30 жовтня Пєсков повідомив, що російський лідер нібито відкритий до діалогу з президентом Франції Еммануелем Макроном та канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом.
Водночас, коли журналісти запитали, чи відповість Путін на дзвінок Володимира Зеленського, речник Кремля ухилився від прямої відповіді.
Замість підтвердження готовності до контакту він зауважив, що український президент поки не телефонував російському лідеру.
Таким чином, Кремль публічно не відкинув можливості телефонної розмови, але й не запропонував конкретних умов для її проведення.
Напередодні помічник Путіна Юрій Ушаков також заявляв, що іноземні лідери можуть розраховувати на телефонний контакт із російським президентом за власною ініціативою.
Ці заяви пролунали після розмови Путіна з президентом Фінляндії Александром Стуббом та прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре, яка відбулася 27 жовтня.
Під час контакту європейські політики обговорювали можливості зниження напруженості та кроки до завершення війни Росії проти України.
Зокрема, увагу приділили безпековій ситуації та необхідності припинення атак на українську енергетичну інфраструктуру.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга згодом підтвердив, що телефонні контакти європейських лідерів із Кремлем були узгоджені з українською стороною.
Водночас ці переговори викликали різні оцінки серед європейських союзників Києва.
Частина політиків вважає, що пряме спілкування з Путіним може бути корисним для дипломатичних зусиль, тоді як інші сумніваються в результативності таких контактів без конкретних зобов’язань Росії.
На цьому тлі питання формату можливих мирних переговорів набуло особливого значення.
Раніше представники Москви заявляли про готовність обговорювати завершення війни за участю України та Сполучених Штатів.
Однак в українській владі наголошують, що переговори повинні мати чітку мету, а їхнім результатом мають стати конкретні домовленості та гарантії безпеки.
Особиста зустріч лідерів, на думку Києва, дозволила б безпосередньо обговорити найскладніші питання, які неможливо вирішити лише дипломатичними заявами чи телефонними консультаціями.
Зокрема, йдеться про припинення бойових дій, контроль за виконанням потенційних домовленостей, гарантії безпеки для України та механізми запобігання новій російській агресії.
При цьому в Офісі президента не повідомили про остаточне рішення Володимира Зеленського щодо можливості телефонного контакту з Путіним.
Коментар Дмитра Литвина стосувався передусім ефективності такого формату та необхідності повноцінних переговорів на найвищому рівні.
Отже, Київ не розглядає звичайну телефонну розмову як достатній інструмент для досягнення домовленостей про завершення війни. В Офісі президента переконані, що вирішальні питання мають обговорюватися під час особистої зустрічі лідерів за участю України, США та Росії.
Поки що конкретної дати такої зустрічі не оголошено, а заяви Кремля щодо можливого контакту Зеленського й Путіна залишаються на рівні публічних коментарів.
У Києві з понеділка, 2 листопада, планують розпочати підключення житлових будинків до централізованого опалення. Рішення ухвалили напередодні прогнозованого похолодання, адже повноцінний запуск столичної системи теплопостачання може тривати до семи днів. Водночас через наслідки російських атак в окремих районах міста зберігаються проблеми з енергетичною інфраструктурою.
Про це 30 жовтня повідомив міський голова Києва Віталій Кличко під час брифінгу.
За словами мера, підключення житлового фонду розпочнуть заздалегідь, щоб забезпечити комфортну температуру в оселях до настання суттєвого похолодання.
При цьому тепло не з’явиться одночасно в усіх квартирах уже 2 листопада. Запуск опалення відбуватиметься поетапно, оскільки система централізованого теплопостачання Києва є однією з найбільших у Європі.
Загальна протяжність міських теплових мереж становить близько трьох тисяч кілометрів. Для поступового запуску котелень, подачі теплоносія та стабілізації роботи системи необхідний додатковий час.
Кличко пояснив, що технологічно цей процес може тривати до семи днів.
Таким чином, у частині багатоповерхівок батареї можуть нагрітися вже в перші дні після запуску, тоді як іншим мешканцям доведеться чекати завершення підключення відповідних ділянок тепломереж.
Водночас опалювальний сезон у столиці фактично розпочався ще 16 жовтня. Першими тепло почали отримувати заклади соціальної сфери — лікарні, дитячі садки та школи.
Їх підключають за індивідуальними заявками керівників установ, залежно від потреби та технічної готовності.
За даними, озвученими міським головою 30 жовтня, тепло вже подається до 157 медичних закладів, 402 дитячих садків та 85 шкіл.
Загалом підключено майже половину установ соціальної сфери, які потребують централізованого теплопостачання.
Особливістю нинішнього опалювального сезону залишається складна безпекова ситуація. Російські війська продовжують атакувати об’єкти енергетичної інфраструктури, що створює додаткові ризики для стабільного забезпечення міста теплом та електроенергією.
Раніше Кличко повідомляв, що через пошкодження важливого енергетичного об’єкта виникли труднощі з підключенням частини Дніпровського та Дарницького районів.
На відповідних об’єктах тривають аварійно-відновлювальні роботи. Терміни повноцінного відновлення теплопостачання для окремих будинків залежатимуть від технічного стану інфраструктури.
Міська влада наголошує, що столиця розпочинає опалювальний сезон в умовах постійної загрози нових російських ударів.
Тому одним із головних завдань комунальних служб залишається забезпечення стабільної роботи тепломереж і можливості оперативного відновлення постачання у разі аварій.
Якщо після початку підключення опалення в будинку тривалий час відсутнє, мешканцям рекомендують звертатися до управителя будинку або відповідної теплопостачальної організації.
Також необхідно враховувати, що причиною холодних батарей можуть бути не лише затримки з подачею теплоносія, а й технічні проблеми внутрішньобудинкової системи.
Отже, за оголошеним 30 жовтня планом, підключення житлових будинків Києва розпочнеться 2 листопада, а повний запуск системи може тривати до тижня. У місті розраховують завершити основний етап підключення до суттєвого похолодання, однак ситуація залежатиме від стану тепломереж та наслідків російських обстрілів.
Російська окупаційна влада посилює військову підготовку дітей і молоді в тимчасово окупованому Криму. Школярів навчають керувати безпілотниками, стріляти, розбирати автомати Калашникова та виконувати стройові команди. Для занять використовують не лише навчальні симулятори, а й обладнання, яке застосовує російська армія у війні проти України.
Про це 30 жовтня повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
За даними розвідки, наприкінці жовтня в окупованому Севастополі близько 50 школярів віком від 7 до 18 років пройшли до регіонального етапу змагань, організованих російським рухом «Двіженіє пєрвих» і так званою федерацією перегонів дронів.
Формально такі заходи подають як спортивні та освітні змагання, однак українська розвідка розглядає їх як частину ширшої політики мілітаризації неповнолітніх на окупованих територіях.
Окрім школярів, російська адміністрація залучає до підготовки студентів. Молодь навчають керувати безпілотними літальними апаратами за допомогою комп’ютерних тренажерів і реальних дронів.
У ГУР зазначають, що під час навчання використовують обладнання, аналогічне тому, яке застосовується російськими окупаційними військами.
Це створює умови для поступового переходу від ознайомлення з технологіями до опанування практичних навичок, які можуть використовуватися у військовій сфері.
Водночас інформації про безпосереднє залучення цих школярів до бойових операцій українська розвідка не оприлюднила.
Навчання керування дронами — лише один з елементів системи, яку російська влада впроваджує у кримських навчальних закладах.
За інформацією ГУР, у школах півострова проводять заняття зі стрільби, розбирання та складання автоматів Калашникова, а також стройової підготовки.
Окреме місце посідають так звані військово-патріотичні заходи, до яких залучають російських військовослужбовців, які брали участь у бойових діях проти України.
Під час таких зустрічей дітям розповідають про службу в російській армії, демонструють військове обладнання та популяризують військові професії.
Крім того, окупаційна адміністрація організовує тематичні квести й заходи, спрямовані на формування лояльності до російської держави.
За твердженням української розвідки, школярів також змушують вивчати пісні російських виконавців, які підтримують війну проти України.
У ГУР вважають, що такі практики спрямовані на поступове звикання дітей до військової символіки, зброї та ідеї участі у війні.
Паралельно з військовою підготовкою молоді окупаційна влада проводить інформаційні кампанії із залучення дорослого населення до російських силових структур.
Зокрема, в Криму активно рекламують контрактну службу у військах безпілотних систем РФ.
Також учасників війни проти України призначають на керівні посади в окупаційних адміністраціях, а в навчальних закладах встановлюють меморіальні дошки на честь загиблих російських військових.
На думку української розвідки, ці заходи створюють цілісну систему, у якій військова служба та участь у війні подаються дітям як звична і суспільно схвалювана діяльність.
Мілітаризація освіти не обмежується окупованим Кримом.
Раніше Служба зовнішньої розвідки України повідомляла, що в російських школах також запроваджують заняття з керування безпілотниками.
Зокрема, відповідні програми реалізовувалися в Курській, Нижньогородській та Вологодській областях РФ.
Навчання проводять у межах освітнього курсу «Основи безпеки та захисту батьківщини», до викладання якого залучають російських військових, зокрема учасників війни проти України.
Окремі російські регіони також розглядають можливість включення тематики безпілотних технологій до традиційних шкільних предметів.
Утім, ситуація на тимчасово окупованих українських територіях має особливе значення, оскільки йдеться про дітей, які перебувають під контролем держави-окупанта.
Представництво президента України в Автономній Республіці Крим раніше повідомляло про відкриття спеціалізованих курсів із керування безпілотниками та залучення підлітків до військово-тактичних проєктів.
У жовтні українська сторона також фіксувала поширення програм, у межах яких неповнолітніх навчають поводження зі зброєю та знайомлять із військовою підготовкою.
Відповідно до міжнародного гуманітарного права, держава-окупант не має права примушувати населення окупованої території служити у своїх збройних або допоміжних силах. Окремо забороняється пропаганда, спрямована на забезпечення добровільного вступу такого населення до армії держави-окупанта.
Водночас правова оцінка конкретних освітніх і спортивних заходів залежить від їхнього змісту, обставин проведення та наявності примусу.
У ГУР наголошують, що російська влада намагається не лише утримувати контроль над окупованими територіями, а й впливати на світогляд нового покоління.
На думку розвідки, головна небезпека полягає в поступовому формуванні середовища, у якому діти сприйматимуть російську агресію, військову підготовку та ворожість до України як нормальну частину повсякденного життя.
Таким чином, за даними ГУР, Росія розширює систему військової підготовки дітей в окупованому Криму, поєднуючи навчання керування дронами, поводження зі зброєю та пропагандистські заходи. Українська розвідка розглядає це як системну політику мілітаризації молоді на тимчасово окупованих територіях.
Міністерство охорони здоров’я України затвердило нові методичні документи, які мають уніфікувати підхід до встановлення інвалідності. Відтепер експертні команди отримають додаткові інструменти для комплексного оцінювання стану людини. Важливим буде не лише медичний діагноз, а й те, наскільки захворювання обмежує повсякденне життя, працездатність, пересування та можливість самостійно себе обслуговувати.
Про це 30 жовтня повідомило Міністерство охорони здоров’я України.
У відомстві пояснили, що затверджені документи покликані зробити оцінювання більш послідовним, прозорим та обґрунтованим. Лікарі повинні враховувати не тільки результати обстежень, а й реальні труднощі, з якими людина стикається через порушення здоров’я.
Йдеться про настанову із систематизованим підходом до оцінювання функціональних порушень за різних захворювань, а також методичні рекомендації з практичними прикладами проведення оцінювання.
Документи підготували після консультацій із представниками медичної спільноти, громадських організацій та органів державної влади.
Основна ідея полягає в тому, що однаковий діагноз не завжди означає однаковий рівень обмежень.
Наприклад, двоє пацієнтів можуть мати однакове захворювання, однак один із них здатний самостійно пересуватися, працювати та виконувати побутові справи, тоді як іншому потрібна постійна допомога.
Саме ці відмінності мають враховувати експертні команди під час ухвалення рішення.
У МОЗ наголошують, що наявність певної хвороби сама по собі не означає автоматичного встановлення конкретної групи інвалідності. Остаточний висновок залежатиме від індивідуального стану людини та ступеня стійких обмежень її життєдіяльності.
Нову настанову зможуть використовувати як лікарі, які направляють пацієнтів на оцінювання, так і експертні команди, що безпосередньо розглядають справи.
У документі систематизували підходи до оцінювання наслідків різних захворювань і станів.
Зокрема, йдеться про онкологічні, серцево-судинні, неврологічні, психічні та ендокринні захворювання, патології опорно-рухового апарату, наслідки травм та інші порушення здоров’я.
Для відповідних груп станів передбачили опис характерних функціональних порушень, рекомендовані клінічні шкали, тести та орієнтовні переліки обстежень.
Також лікарі використовуватимуть категорії Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.
Цей підхід дозволяє оцінювати не лише медичні показники, а й те, як стан здоров’я впливає на можливості людини в реальному житті.
Однією з важливих особливостей нових рекомендацій стане врахування сукупного впливу кількох захворювань.
Раніше пацієнти нерідко стикалися з ситуаціями, коли кожне захворювання розглядалося окремо, хоча разом вони могли суттєво погіршувати функціональний стан.
Тепер у методичних рекомендаціях окремо наголошують на необхідності комплексної оцінки.
Наприклад, якщо людина одночасно має захворювання серця, порушення опорно-рухового апарату та хронічний больовий синдром, експертна команда повинна оцінити їхній спільний вплив на пересування, витривалість і можливість виконувати повсякденні дії.
При цьому сама кількість діагнозів не визначатиме групу інвалідності автоматично. Вирішальним залишатиметься ступінь функціональних обмежень.
Методичні рекомендації також містять практичні приклади проведення оцінювання.
Лікарям пропонують аналізувати медичну документацію, опитувати пацієнта, проводити огляд та, за потреби, застосовувати функціональні тести.
Особливу увагу приділятимуть здатності людини самостійно виконувати основні життєві дії.
Зокрема, оцінюватимуть можливість пересуватися, доглядати за собою, орієнтуватися, спілкуватися, навчатися та працювати.
Важливими будуть не лише формальні результати тестів, а й те, чи може людина виконувати відповідні дії регулярно, безпечно та без надмірного болю або виснаження.
Наприклад, пацієнт може фізично пройти певну відстань під час короткого огляду, однак це не завжди означає, що він здатний щодня долати її без сторонньої допомоги.
Так само враховуватимуть випадки, коли людина може виконувати побутові справи лише частково або потребує значного часу на відновлення після фізичного навантаження.
У рекомендаціях також передбачено оцінювання потреби у сторонньому догляді, допоміжних засобах та реабілітації.
Окремо МОЗ звертає увагу на необхідність уникати зайвих медичних обстежень.
Додаткові дослідження призначатимуть лише тоді, коли наявної інформації недостатньо для ухвалення обґрунтованого рішення.
Це має зменшити навантаження на пацієнтів і дозволити використовувати вже наявні медичні документи, результати лікування та реабілітації.
Водночас нові методичні рекомендації не означають, що всім людям із встановленою інвалідністю необхідно терміново проходити повторне оцінювання.
МОЗ повідомило про вдосконалення інструментів роботи експертних команд. Окремого рішення про загальний перегляд чинних груп інвалідності у зв’язку із затвердженням цих документів не оголошували.
Нагадаємо, з 1 січня 2025 року в Україні замість медико-соціальних експертних комісій запрацювала система оцінювання повсякденного функціонування людини.
Відповідні рішення ухвалюють експертні команди лікарів на базі закладів охорони здоров’я.
Для проходження оцінювання пацієнт отримує електронне направлення від лікуючого лікаря. Експертна команда аналізує медичні документи та визначає ступінь обмеження життєдіяльності.
За результатами розгляду можуть ухвалювати рішення не лише щодо встановлення інвалідності, а й стосовно потреби в реабілітації, допоміжних засобах або сторонньому догляді.
Оновлені рекомендації мають допомогти лікарям застосовувати єдині принципи оцінювання незалежно від конкретного діагнозу чи медичного закладу.
Таким чином, головним акцентом під час встановлення інвалідності залишатиметься не сама назва захворювання, а його реальний вплив на життя людини. Експертні команди враховуватимуть стійкість порушень здоров’я, сукупність захворювань, здатність до самообслуговування, пересування та роботи, а також необхідність сторонньої допомоги.
Нові документи повинні зробити цей процес більш стандартизованим і допомогти лікарям ухвалювати рішення з урахуванням індивідуальних потреб кожного пацієнта.
Шкоду, яку війна завдала українській природі, держава оцінює майже в 6,4 трлн гривень. Слідчі мають сейсмограми, супутникові знімки й перехоплені розмови. Справу двох російських генералів за знищене водосховище вже передали до суду, п’ятьох командирів судять за обстріли ядерної установки. Але жоден вирок, про який звітує прокуратура, не ухвалено за статтею «Екоцид». Розповідаємо, як природу змушують свідчити, хто веде ці справи і чому навіть Каховка не стала екоцидом у кримінальному сенсі.
Норвезький інститут NORSAR зазвичай слухає Землю, щоб не пропустити ядерне випробування. Він є національним центром даних Норвегії для Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань.
6 червня 2023 року його аналітики побачили у записах сейсмічних станцій Румунії та України два сигнали — о 02:35 і о 02:54 за київським часом. Датчики стояли за 500–600 кілометрів від Нової Каховки. Висновок норвежців був коротким: сигнали відповідають вибуху, а не тому, чого слід очікувати від обвалу греблі.
Уранці від греблі Каховської ГЕС нічого не лишилося. Україна втратила близько 18 км³ води. Під воду пішли понад 600 км² землі, а 143 населені пункти лишилися без нормального водопостачання. Щонайменше 35 людей загинули, нагадувала заступниця голови Касаційного кримінального суду Наталія Антонюк.
Каховське водосховище 7 червня 2022 року (вгорі) і 18 червня 2023 року (внизу): за 12 днів після підриву греблі з нього зникло близько 75% води. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)
Минуло трохи більше трьох років. На дні колишнього «моря» виріс ліс. Уже до листопада 2023-го вербами й тополями, за спостереженнями науковців Української природоохоронної групи, заросло близько 40% дна. Одна з верб менш ніж за рік виросла до 4,7 метра. Ботанікиня Анна Куземко припустила, що там «можливо, вже мільярд дерев».
Справа про Каховку за цей час до суду так іне дійшла.
Природа відновлюється швидше, ніж правосуддя. І, як з’ясується наприкінці цієї історії, ліс на дні водосховища — не лише доказ злочину, а й предмет суперечки, якої ніхто не чекав.
Скільки коштує знищена природа
Держекоінспекція з перших днів вторгнення рахує, скільки коштує природа, знищена війною. Станом на 16 березня 2026 року інспектори зафіксували 10 885 випадків шкоди довкіллю на суму майже 6,4 трлн гривень.
Найдорожча стаття — не міста й не заводи. 3,8 трлн, більше половини всієї суми, — це шкода природно-заповідному фонду. Ще 1,34 трлн — знищені ґрунти, 1,15 трлн — отруєне продуктами горіння повітря, 120 млрд — вода.
За цими цифрами стоять конкретні місця, і почати варто з лісу. Війна зачепила близько 3 млн гектарів, майже третину лісового фонду країни, розповів «Інтерфакс-Україна» голова Держлісагентства Віктор Смаль. Близько мільйона гектарів — в окупації. Ще пів мільйона на підконтрольній території заміновані, і лісники туди просто не заходять.
Заповідникам довелося ще гірше. Міндовкілля налічувало 812 уражених війною природоохоронних об’єктів площею 0,9 млн гектарів, і 514 із них — в окупації. Під загрозою опинилися 17 водно-болотних угідь міжнародного значення. У Джарилгацькому нацпарку знищено всю заповідну зону — 1588 гектарів найціннішого степу.
Під цими лісами й степами — земля, яку війна отруює роками. Науковці Київського університету імені Шевченка дослідили ґрунти в чотирьох селах на схід від Миколаєва, де йшли бої. Рівні міді й кадмію вони назвали надзвичайно високими, а в пробах із металевими уламками ризик через кадмій виявився критичним. У багатьох місцях, радять автори, верхній шар ґрунту доведеться просто знімати. І це лише там, куди можна зайти: близько чверті території України потенційно забруднено вибухонебезпечними предметами, нагадав у травні 2026 року Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко.
Найнесподіваніша історія сталася з річками. Улітку 2024 року Сеймом, а потім Десною попливла мертва риба. Причиною, за даними Міндовкілля, стали стоки російського цукрового заводу, а збитки довкіллю перевищили 405 млн гривень. Ні ракет, ні саперів — лише завод по той бік кордону. Ця історія добре показує, що не кожна отруєна річка автоматично стає воєнним злочином.
Затоплене село на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Хто перетворює цю мапу ран на кримінальні справи?
Люди на місцях повідомляють про загрози через застосунки «ЕкоЗагроза», «Екоінспектор 2» і чат-бот SaveEcoBot. Омбудсман наголошує, що ці матеріали стають доказами і для кримінальних справ, і для репарацій.
Держекоінспекція фіксує випадки шкоди і рахує її в гривнях.
СБУ розслідує найгучніші справи. Саме вона відкрила провадження про підрив Каховської ГЕС.
Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу генпрокурора керуєрозслідуваннями воєнних злочинів проти довкілля.
Суди ухвалюють вироки. Обвинувачених у справі ХФТІ, наприклад, судять заочно.
На міжнародному рівні працюють Міжнародний кримінальний суд і Реєстр збитків Ради Європи.
Ланцюг виглядає логічно, але на виході майже нічого немає. На круглому столі у Верховному Суді керівник Спеціалізованої екологічної прокуратури Борис Індиченконавів цифри станом на кінець квітня 2026 року.
Прокурори ведуть 275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля, у них майже 500 епізодів. Більше половини (56%) — удари по цивільній і критичній інфраструктурі, ще третина (32%) — знищення природних багатств. За статтею «Екоцид» відкрито лише 11 проваджень. До суду дійшли два — про обстріли ядерної установки в Харкові та про підрив греблі Оскільського водосховища. Вироки, про які звітує прокуратура, ухвалено у двох інших справах — за звичайною статтею про воєнні злочини.
КЛЮЧОВІ ЦИФРИ (СТАНОМ НА ВЕСНУ 2026 РОКУ)
6,4 трлн грн — шкода довкіллю від агресії РФ, з них 3,8 трлн — природно-заповідному фонду.
10 885 зафіксованих випадків шкоди.
275 проваджень про воєнні злочини проти довкілля.
11 — за статтею «Екоцид», 2 з них — у суді.
2 вироки, про які звітує прокуратура, — обидва за статтею про воєнні злочини.
Стаття 441 про екоцид з’явилася в Кримінальному кодексі ще у 2001 році. Перша справа за нею дійшла до суду лише у 2023 році і стосувалася зовсім не війни: двох службовців картонно-паперового підприємства на Хмельниччині обвинуватили в тому, що скиди фабрики вбили все живе на чотирьох кілометрах притоки Случі.
Тож коли почалася велика війна, прокурори мали статтю, за якою, за словами юристки «Екологія-Право-Людина» Соломії Баран, до вторгнення у відкритому доступі не було жодного вироку. Що з цього вийшло, найкраще видно на історії одного водосховища на Харківщині.
Справа Оскільського водосховища
Оскільське водосховище мало площу 122,6 км². Перший удар воно отримало вже навесні 2022 року.
2 квітня 2022 року було зруйновано затвор греблі. За кілька тижнів із водосховищавийшло близько 355 млн кубометрів води, оголилося 9 тисяч гектарів замуленого дна. Більшість молодої риби течія знесла вниз, порахували екологи Української природоохоронної групи.
Другий удар прийшов у вересні, під час відступу російських військ за Оскіл. 12 вересня 2022 року вибух остаточно прорвав греблю. За даними слідства, які оприлюднила правнича фірма Global Rights Compliance, її мінували й підривали війська 20-ї загальновійськової армії генерала Олега Цокова. Авіаційну підтримку забезпечувала 6-та армія ВПС і ППО генерала Олега Маковецького. Вода дійшла аж до національного парку «Святі Гори» на Донеччині, де ростуть рідкісні крейдові сосни.
Восени Міндовкілля повідомило про масову загибель риби в Осколі й оцінило збитки в понад 287 млн гривень.
У лютому 2025 року обидва генерали отримали підозри — зокрема в екоциді. До травня 2026-го справу, за словами Індиченка, вже скерували до суду.
КАРТКА СПРАВИ: ОСКІЛЬСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ
Що сталося: гребля зруйнована у квітні й остаточно прорвана у вересні 2022 року, оголилося близько 9 тис. гектарів дна.
Кого обвинувачують: генералів Олега Цокова і Олега Маковецького.
За якими статтями: зокрема 441 «Екоцид».
Перша оцінка збитків: понад 287 млн грн (Міндовкілля, жовтень 2022).
Статус: скеровано до суду (станом на травень 2026 року).
Найнесподіваніший поворот у справі про Оскіл пропонують не прокурори, а екологи. Ще у травні 2022 року, коли водосховище тільки почало зникати, автори Української природоохоронної групи виступили проти його відновлення. Вони радять повністю демонтувати греблю і повернути Осколу природне русло та заплаву. Це, за їхніми словами, був би «крок людини назустріч природі».
Для права це пастка. Штучне водосховище — теж екосистема, і її знищення шкодить рибі, птахам і людям. Але суду доведеться відповісти на питання, яке в Кримінальному кодексі не має відповіді: що саме вважати «екологічною катастрофою». Будь-яка відповідь спиратиметься на докази, зібрані в момент удару. І саме з ними найбільше проблем.
Як збирають докази: сейсмографи, супутники, свідки
Звичайне розслідування починається з огляду місця події. Суддя Голосіївського районного суду Києва Ольга Вдовиченко пояснює, що в екологічних справах саме цей крок найчастіше неможливий. Якщо немає доступу до місця, події не вдається вчасно зафіксувати, а проби води й ґрунту — відібрати.
Волонтерка Let’s Do It Ukraine відбирає пробу води на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, 2023 рік. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Там, де окупації немає, слідчим заважають міни. На замінованих лісових ділянках неможливо навіть гасити пожежі, пояснює Віктор Смаль. І попереджає, що чекати доведеться довго: «Замінування — це проблема на десятиліття. Досі йдуть розмінування лісів навколо Берліна з Другої світової війни».
Розмінування у Високопіллі на Херсонщині, вересень 2024 року. Фото: Юрій Бершадський / Фотобанк Медіацентру Україна
Тому справи про злочини проти природи складають із того, що можна зібрати здалеку. Керівник департаменту розслідувань Truth Hounds Богдан Косохатько перелічив у Верховному Суді цей інструментарій: супутникові знімки Copernicus, Planet і Maxar, сервіси NASA, що бачать пожежі й вибухи, митні бази, метеорологічні й атмосферні дані. І сейсміку: у випадку Каховської ГЕС аналіз хвилі дав змогу зробити висновки про ймовірність підриву зсередини споруди.
Сейсмологи взагалі виявилися несподіваними союзниками слідчих. 20 травня 2022 року NORSAR зафіксував три вибухи біля вокзалу в Малині майже за чотири години до того, як мер міста публічно підтвердив ракетний удар.
До цього додаються свідчення людей — цивільних, потерпілих, військових. І наукові дослідження, як те, що знайшло кадмій у ґрунтах Миколаївщини.
Над каховською справою працюють і міжнародні юристи. Global Rights Complianceпередала шість аналітичних звітів про атаку на греблю до Міжнародного кримінального суду та Комісії ООН з розслідування.
«Що якіснішою буде доказова база, то ймовірніше, що країна-агресор отримає справедливе покарання».
— Станіслав Кравченко, Голова Верховного Суду (джерело)
Але навіть ідеальні знімки не відповідають на головне питання — скільки коштує знищене. Суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська визнає, що єдиної комплексної методики оцінки шкоди в Україні немає. Є окремі — для води, ґрунтів, повітря. А війна б’є по всьому одночасно, і поєднання цих уражень, каже суддя, створює якісно новий рівень загрози, якого жодна окрема формула не бачить.
Як ці докази працюють разом, найкраще видно на справі, яку прокурори назвали першою у світі.
Справа ХФТІ: екоцид без викиду радіації
У Харківському фізико-технічному інституті стоїть ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», поруч — сховище ядерних матеріалів. Від березня до середини вересня 2022 року інститут, за даними слідства, які оприлюднив профільний комітет Верховної Ради, зазнав 74 ударів.
Міжнародне агентство з атомної енергії повідомляло про стан установки. За його даними, у березні вона втратила зовнішнє живлення. 25 червня нові обстріли пошкодили систему охолодження й будівлю дизель-генератора.
У лютому 2024 року п’ятеро російських командирів отримали підозру — серед статей була й 441, «Екоцид». Це командувач Західного військового округу Олександр Журавльов, командувач 6-ї загальновійськової армії Владислав Єршов, командири бригад Павло Пілюков і Євген Геращенко. А ще — командувач 6-ї армії ВПС і ППО Олег Маковецький. Той самий генерал, якого обвинувачують і в знищенні Оскільського водосховища.
Затоплена садиба на Херсонщині після підриву Каховської ГЕС, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
МАГАТЕ від початку заспокоювало: ядерний матеріал в установці «завжди підкритичний», а радіоактивний запас настільки малий, що пошкодження не мали б радіологічних наслідків. Українська експертиза дійшла іншого висновку. Руйнування установки могло спричинити викид радіоактивних часток, а в найгіршому сценарії забруднення поширилося б в радіусі 10 кілометрів. За експертними висновками, на які посилаються «Факти», під загрозою опинилися б понад 600 тисяч людей.
Для екоциду ця суперечка принципова, бо радіації в Харкові так і не викинуло. Але стаття 441 карає не лише за катастрофу, що вже сталася. Як пояснив Станіслав Кравченко, достатньо створити реальну загрозу її виникнення.
Генерал, який наказує бити по ядерному об’єкту, може бути винним в екоциді, навіть якщо реактор вистояв. Але доводити реальність загрози доведеться всупереч оцінці МАГАТЕ.
У жовтні 2024 року справу скерували до суду. Станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання, розповів «Фактам» заступник керівника Харківської обласної прокуратури Олександр Сузий. Прокуратура вимагає від обвинувачених відшкодувати 14,9 млрд гривень шкоди довкіллю.
КАРТКА СПРАВИ: ХАРКІВСЬКИЙ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Що сталося: 74 удари по інституту з ядерною установкою, березень — вересень 2022 року.
Кого обвинувачують: трьох генералів і двох полковників, серед них Олександра Журавльова, Владислава Єршова й Олега Маковецького, заочно.
За якими статтями: зокрема 438 і 441 «Екоцид».
Цивільний позов: 14,9 млрд грн шкоди довкіллю.
Статус: у суді з жовтня 2024 року, станом на вересень 2025-го відбулося лише підготовче засідання.
Україна першою у світі розслідує такі злочини під час активних бойових дій, наголошуєІндиченко. Харків і Оскіл — дві справи, які прокурорам вдалося довести до суду за статтею «Екоцид». Найбільша екологічна катастрофа війни в цьому списку відсутня.
Каховська ГЕС: чому підрив складно кваліфікувати як екоцид
Хоча починалося все саме з екоциду. Уже 6 червня 2023 року СБУ відкрилапровадження за двома статтями — 438 «Порушення законів та звичаїв війни» і 441 «Екоцид». Наступного дня тодішній міністр довкілля Руслан Стрілець назвав підрив «найбільшим актом екоциду» з початку вторгнення. Він повідомив, що в Дніпро потрапило щонайменше 150 тонн мастила, а під загрозою опинилися 333 види тварин і рослин.
Ще через три дні СБУ оприлюднила перехоплену розмову російського військового:
«Там не они долбанули. Там наша диверсионная группа. Они хотели типа этой дамбой пугать. Пошло не по плану, а больше, чем они планировали».
Для пересічного читача це зізнання. Для юриста, який хоче довести екоцид, — проблема.
Людина на записі каже, що дамбою хотіли налякати, а не знищити природу.
Суддя Касаційного кримінального суду Світлана Яковлєва пояснює, чому це важливо. За судовою практикою, екоцид можливий лише з прямим умислом: людина має не просто передбачати руйнування природи, а бажати екологічної катастрофи. Якщо екологічні наслідки — побічні від військової мети, стаття 441 не застосовується.
Начальник відділу Спеціалізованої екологічної прокуратури Віктор Чечерський визнає, що з Каховкою саме так. Умисел у підриві є, але спрямований він насамперед на політичний шантаж. Довести «чисто екологічний» умисел значно важче. Чечерський додає статистику, яку рідко згадують. В Єдиному реєстрі досудових розслідувань зафіксовано близько 50 фактів можливого екоциду, за ними відкрили 40 проваджень, і більшість уже закрито.
Водночас підрив греблі — беззаперечно воєнний злочин, незалежно від того, чого хотіла російська армія. Наталія Антонюк нагадує, що дамби, греблі й АЕС не повинні бути об’єктом нападу за Додатковим протоколом до Женевських конвенцій. Доцент КНУ Захар Тропін оцінює прямі збитки від підриву приблизно у 2 млрд доларів, а непрямі — у 14 млрд.
Двір на Херсонщині після того, як спала вода, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Покарання за знищену природу в Україні таки є — але саме за статтею про воєнні злочини. І найкраще це видно на історії Північно-Кримського каналу, у якій є гірка іронія.
24 лютого 2022 року російські військові захопили Каховську ГЕС, встановила СБУ. Потім вони підірвали споруди Північно-Кримського каналу, щоб подати дніпровську воду до окупованого Криму. Командували операцією, за версією слідства, генерал-майор Чорноморського флоту Міхаїл Ясніков і полковник інженерної бригади Дмітрій Марков. Вирок у цій справі вже ухвалено.
А через рік росіяни підірвали греблю, яка давала каналу воду. Уже 7 червня 2023 року Стрілець попередив, що дніпровська вода через критичний рівень водосховища до Криму не потрапить. Супутники NASA показали, як пересихає вхід до каналу.
Канал підірвали, щоб отримати воду. Через рік підірвали греблю, з якої ця вода йшла.
Нова Каховка і вхід до Північно-Кримського каналу 18 червня 2023 року, після того як рівень води у водосховищі впав. Фото: NASA Earth Observatory / Lauren Dauphin, дані Landsat (USGS)
Другий вирок стосується заповідника «Асканія-Нова», розграбованого в окупації. Восени 2022 року, коли заповідник був окупований уже вісім місяців, Міндовкілляписало, що більшість працівників лишилися. Вони доглядали близько 1500 копитних тварин, які жили напіввільно. Пояснення було просте: «Якщо працівники Асканії евакуюються, тварини просто загинуть».
КАХОВКА: ХРОНОЛОГІЯ
6 червня 2023, 02:35 і 02:54 — сейсмографи NORSAR фіксують два вибухи.
6 червня — СБУ відкриває провадження за статтями 438 і 441.
7 червня — Міндовкілля: у Дніпрі щонайменше 150 тонн мастила.
9 червня — СБУ оприлюднює перехоплену розмову.
18 червня — супутник Landsat: з водосховища зникло близько 75% води.
18 липня — уряд погоджує проєкт відновлення водосховища й ГЕС.
листопад 2023 — верби й тополі вкривають близько 40% дна.
12 березня 2024 — Кабмін забороняє роздавати землі на дні водосховища.
травень 2026 — прокурори визнають, що довести «чисто екологічний» умисел у цій справі значно важче.
ЧОГО МИ ДОСІ НЕ ЗНАЄМО
Чи повернеться у справу про Каховку кваліфікація «екоцид».
Як суд у справі ХФТІ витлумачить поняття «екологічна катастрофа», якого закон не розкриває. Правники пропонують дописати до статті 441 визначення або чіткі критерії масштабної шкоди.
Чи наздожене вирок обвинувачених, яких судять заочно.
Якщо українська стаття про екоцид працює так важко, логічно шукати відповідь у Гаазі. Але там картина ще складніша.
Гаага, Реєстр збитків і майбутнє Каховського водосховища
З 1 січня 2025 року Україна — 125-та держава-учасниця Римського статуту. Проте окремого злочину «екоцид» Міжнародний кримінальний суд не знає. Статут називаєлише чотири злочини — геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини й агресію.
Шкода довкіллю там лише частина воєнного злочину, і за дуже вузьких умов.
Захар Тропін вважає, що формально Гаага може взятися за Каховку. Але є парадокс: Україна вже веде власні провадження, а МКС, за Римським статутом, бере справу лише тоді, коли держава не хоче або не може розслідувати її сама. Окремі справи, каже Тропін, можна передати до Гааги за домовленістю.
У грудні 2025 року прокурор МКС представив першу в історії суду політику щодо шкоди довкіллю. Нового злочину вона не створює, а лише пояснює, як розслідувати старі. Чому світ за пів століття так і не домовився про окремий злочин екоциду — тема другої частини.
Як довго йде міжнародне правосуддя, показує шведська справа Lundin Energy. На тому ж круглому столі про неї розповів науковець Микола Пашковський. Керівників нафтової компанії судять за пособництво воєнним злочинам у Судані. Угоду про розвідку нафти компанія уклала у 1997 році, підозру отримала у 2016-му, суд почався у 2023-му.
Понад двадцять років між злочином і вироком
У листопаді 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про відшкодування збитків від російської агресії: 94 держави за, 14 проти, 73 утрималися. 30 вересня 2026 року Реєстр збитків Ради Європи відкрив останні категорії заяв, серед них B3.1 «Екологічна шкода». Шкода природі стала окремим рядком у рахунку, який виставляють Росії.
«Реєстр збитків для України — це юридична пам’ять цієї несправедливої війни».
—Ален Берсе, генеральний секретар Ради Європи (джерело)
Але пам’ять — ще не виплата. Заяви має розглядати Міжнародна компенсаційна комісія, а для її запуску потрібно 25 ратифікацій. Станом на 6 жовтня 2026 року їх булодесять плюс ЄС. Тим часом українські суди ухвалили понад 1500 рішень про стягнення шкоди з Росії, розповів суддя Великої палати Віталій Уркевич. Верховний Суд визнав, що імунітет держави-агресора можна не брати до уваги. Але виконати ці рішення поки складно.
І є ще одне питання: що відновлювати?
Уже 18 липня 2023 року, через шість тижнів після підриву, уряд погодивекспериментальний проєкт відновлення Каховського водосховища і ГЕС. «Ми маємо розпочати роботи з відновлення Каховського гідровузла та ГЕС невідкладно», — заявила тоді Юлія Свириденко. Другий етап стартує після того, як Україна поверне контроль над греблею. А в березні 2024 року Кабмін заборонив роздавати й перепрофільовувати землі на дні колишнього водосховища на весь воєнний стан і п’ять років після нього — окрім робіт із відновлення водосховища.
Екологи пропонують дивитися глибше в історію. До 1950-х років на місці Каховського моря був Великий Луг — плавні, пов’язані із Запорозькою Січчю. Щоб їх затопити, у 1955–1958 роках переселили близько 90 сіл і хуторів, понад 37 тисяч людей. Під воду пішли понад 100 тисяч гектарів родючих земель. Науковці Української природоохоронної групи радять не поспішати із заповненням водосховища, бо природа на дні вже відновлюється.
Затоплене подвір’я на Херсонщині, червень 2023 року. Фото: Let’s Do It Ukraine / Фотобанк Медіацентру Україна
Ліс на дні Каховського водосховища — водночас доказ злочину, екосистема, що народилася на місці загиблої, і земля, яку держава зарезервувала під нове море.
Сейсмограма з тієї ночі вже нікуди не зникне. Але чи стане вона доказом екоциду, залежить не від природи і навіть не від слідчих — а від закону, який досі не вміє назвати цей злочин. Про те, чому так сталося, — у другій частині.
