Ситуація навколо конфлікту між Сполученими Штатами та Іраном дедалі більше нагадує політичний і військовий глухий кут. Попри гучні заяви президента США Дональда Трампа про успішність американської кампанії, повного завершення протистояння досі не відбулося. Війна не перейшла у масштабну фазу, однак і мирного врегулювання сторони поки не досягли. На цьому тлі американські експерти все частіше говорять про затяжну кризу, яка починає створювати проблеми не лише для зовнішньої політики Вашингтона, а й для внутрішньополітичних позицій самого Трампа.
Про це заявив директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик в ефірі проєкту «СвітОгляд» з Євгеном Магдою.
За словами експерта, американська адміністрація розраховувала на швидке завершення конфлікту та укладання угоди, яка дозволила б Дональду Трампу оголосити про чергову зовнішньополітичну перемогу. Однак події розвиваються за іншим сценарієм.
«Трамп давно хотів би все закінчити, поставити крапку і заявити про перемогу. Але наразі триває період ані війни, ані миру», — зазначив Дубовик.
Експерт наголосив, що між США та Іраном продовжуються окремі обміни ударами, проте масштабних бойових дій немає. Водночас не спостерігається й активного дипломатичного процесу, який міг би привести сторони до повноцінного мирного врегулювання.
Конфлікт між Вашингтоном і Тегераном різко загострився після масштабної військової операції США та Ізраїлю наприкінці лютого 2026 року. Тоді американські та ізраїльські сили завдали ударів по об’єктах іранської ядерної, ракетної та військової інфраструктури. Після цього Іран пообіцяв відповісти на атаку та пригрозив наслідками для американських інтересів на Близькому Сході.
Відтоді сторони періодично обмінюються ударами, але жодна з них не переходить до відкритої широкомасштабної війни. Саме тому нинішню ситуацію багато експертів називають «замороженим конфліктом високої інтенсивності».
Особливу проблему для Білого дому створює внутрішньополітичний фактор. Уже восени у США відбудуться проміжні вибори до Конгресу, а тема війни традиційно залишається чутливою для американського суспільства.
За словами Дубовика, затягування конфлікту негативно впливає на рейтинги адміністрації Трампа. Значна частина виборців очікувала швидкого завершення кампанії, а натомість отримала тривалий конфлікт із невизначеним фіналом.
Крім того, війна почала позначатися на економічній ситуації. Насамперед це стосується нафтового ринку та вартості пального. Будь-яка ескалація на Близькому Сході традиційно викликає нервову реакцію світових ринків через ризики для поставок енергоносіїв.
Саме тому Білий дім опинився перед складним вибором. З одного боку, Трамп прагне швидко завершити кризу. З іншого — будь-яка угода з Іраном може бути сприйнята політичними опонентами як поступка після масштабних військових витрат.
Не менш складна ситуація і для Тегерана. Іранська влада також зацікавлена у зниженні напруги, однак не готова погоджуватися на умови, які могли б виглядати як капітуляція перед Сполученими Штатами.
На цьому тлі дедалі активніше проявляють себе міжнародні посередники. Раніше роль медіаторів намагалися виконувати Пакистан, Катар та низка інших держав. Останнім часом до дипломатичних зусиль активно долучається Туреччина, яка підтримує контакти як із Вашингтоном, так і з Тегераном.
Окрему увагу експерти приділяють позиції Китаю. Пекін уважно стежить за розвитком подій і не приховує своєї стурбованості ситуацією в Ормузькій протоці — одному з найважливіших транспортних коридорів для світового експорту нафти.
Через Ормузьку протоку проходить значна частина світових поставок енергоносіїв, а будь-які бойові дії в регіоні можуть призвести до різкого зростання цін на нафту та перебоїв у міжнародній торгівлі.
Крім того, Китай залишається одним із головних покупців іранської нафти. Саме тому Пекін не зацікавлений у повній поразці Тегерана.
Водночас китайське керівництво уважно оцінює й ситуацію навколо США. На думку Дубовика, у Китаї позитивно сприймають той факт, що Вашингтон змушений витрачати ресурси на затяжний конфлікт.
«У Пекіні бачать, що США витрачають зброю, кошти та політичний ресурс. Наразі Трамп застряг в Ірані й нічого нікому не довів», — зазначив експерт.
За його словами, нинішня ситуація демонструє, що навіть найпотужніша військова машина світу не завжди здатна швидко досягти політичних цілей лише за допомогою сили.
Тим часом американський Конгрес уже почав реагувати на розвиток подій. На початку червня Палата представників ухвалила резолюцію, яка обмежує можливості президента самостійно розширювати військову операцію проти Ірану без додаткового схвалення законодавців.
Аналітики зазначають, що найближчі місяці можуть стати визначальними для подальшого розвитку ситуації. Якщо дипломатичний процес не буде активізований, конфлікт ризикує перетворитися на ще одну довготривалу кризу для американської зовнішньої політики.
Для Дональда Трампа це означає додаткові політичні ризики напередодні важливих виборів. А для світової економіки — збереження невизначеності на енергетичних ринках та подальшу напругу в одному з найнестабільніших регіонів планети.
